Немирич, Юрий (Ежи) Степанович
- Подробности
- Просмотров: 32139
Немирич, Юрій (Єжи) Степанович — Немирич Юрий (Ежи) Степанович — (1612—1659) — політичний, військовий і релігійний діяч, дипломат; київський підкоморій (1641 р.), канцлер Великого князівства Руського (1658 р.).
Походив з українського шляхетського роду на Правобережжі, відомого з 1528 р. Батько Степан Андрійович Немирич (+1630) — вихованець університетів в Альтдорфі й Базелі, згодом підкоморій київський, учасник Куруківського договору. Ю. Немирич одержав найвищу європейську освіту того часу. Вчився в аріанській академії в Кракові, потім в університетах Лейдена й Базеля; подорожував і студіював в Англії, Франції, Італії. Один із найзнатніших магнатів Речі Посполитої, проникливий політичний теоретик. Добре орієнтувався в особливостях ситуації в Україні, Росії, Польщі. Автор праць з історії й теології. На чолі власного війська брав участь у війнах 1630-х рр. Польщі з Московією і Швецією. Лідер українських протестантів, чиї права боронив на сеймах і в Люблінському трибуналі. Один з фундаторів аріанської академії в Киселині на Волині. Спадкоємець значних маєтків на Правобережжі (12 містечок і 75 сіл). У 1643 р. придбав величезні землеволодіння на Полтавщині, між Пслом і Ореллю.
Під час Хмельниччини воював проти козаків і Москви. Перекинувшись на бік шведського короля, брав участь у спільному шведсько-угорсько-козацькому поході 1657 р. на Польщу. Потім приєднався до козаків А. Ждановича, які покинули Д. Ракоці. В 1657 р. вступив на українську службу. Здобув звання полковника і перейшов із аріанства у православ'я. За гетьманування І. Виговського провів успішні переговори зі Швецією, що закінчилися визнанням незалежності України (Корсунська угода 1657 р.). Був творцем концепції Великого князівства Руського, автором проекту Гадяцького договору й маніфесту українського уряду до європейських держав 1658 р. Брав участь у Конотопській битві. Під час повстання проти І. Виговського був забитий між Биковим і Кобижчою в серпні 1659 р. Загибель Ю. Немирича стала однією з причин політичної поразки І. Виговського.
Брат Степан (+1683) під час Хмельниччини, як чашник київський, воював на боці Польщі. Під впливом брата вступив на українську службу. Брав участь у делегації на сейм 1659 р., був номінований на начальника артилерії Великого князівства Руського. Пізніше був генералом пруської служби, а після повернення до Польщі — каштеляном і воєводою київським.
Джерело:
Білоусько О. А., Мокляк В. О. Нова історія Полтавщини. Друга половина XVI — друга половина XVIII століття. Стор.109
Ссылки на эту страницу
| 1 | Антигетманское восстание Мартына Пушкаря и Якова Барабаша: ход и последствия
[Антигетьманське повстання Мартина Пушкаря і Якова Барабаша: хід і наслідки]. Кочерга Н. К., Ревегук В. Я., кандидаты исторических наук |
| 2 | Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню |
| 3 | Дневник (1920)
[Щоденник (1920)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 204-528. |
| 4 | Личности - Н
[Особистості - Н] - пункт меню |
| 5 | Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню |
| 6 | Религиозные деятели
[Релігійні діячі] - пункт меню |
| 7 | Русь-Украина и Московщина-Россия
[Русь-Україна та Московщина-Россія] – Историко-политическое исследование Лонгина Цегельского. С картой Украины. Второе, переработанное издание. Царьград. Из типографии Союза освобождения Украины. 1916 |
| 8 | Україна на переломі, 1657-1659
Вячеслав Липинський. Україна на переломі, 1657-1959. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім століттю. / Історичні студії та монографії; т. 3 – Відень ; Київ : Видання Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України ("Дніпросоюз"), 1920. – 304 с. |
