Помочь сайту

4149 4993 8418 6654

Многогрешный, Демьян Игнатьевич


Гетьман Дем’ян Многогрішний. Копія 19 ст. з портрета 18 ст.

Многогрішний, Дем'ян Гнатович — Многогрешный Демьян Игнатович — (рр. н. і см. невід.) — державний діяч, гетьман Лівобережної України (1669-1672 рр.).

Син посполитого з м. Коропа. Козацьку службу розпочав у війську Б. Хмельницького. Брав участь у подіях Визвольної війни. В 1649 р. як генеральний осавул підписав Зборівську угоду. Як зазначав сам, був чоловік "простий і неграмотний", але завдяки природному розуму, твердій вдачі й принциповості досяг становища чернігівського полковника (1665—1669 рр.). Як противник Андрусівського договору брав участь у антимосковському повстанні І. Брюховецького 1668 р. Підтримував політику П. Дорошенка, який призначив Д. Многогрішного наказним гетьманом на Лівобережжі. Під тиском промосковськи налаштованої старшини і православного духовенства пішов на переговори з царським урядом. У 1666 р. став "гетьманом сіверським", а 3 березня 1669 р. обраний у Глухові (фактично призначений Г. Ромодановським) гетьманом Лівобережної України. Уклав із Москвою Глухівські статті 1669 р. При цьому твердо стояв на ґрунті самостійності України, відверто висловлювався проти імперіалістичної політики Москви. Прихильник сильної влади, не довіряв вищій старшині, з якою поводився грубо і навіть жорстоко. Обсаджував полковницькі й сотенні уряди своїми родичами та свояками, наділяючи їх маєтками. В 1671 р. передав наказне гетьманство своєму брату Василеві, очевидно, намічаючи його своїм наступником. Все це викликало опозицію старшини, яка вчинила 13 березня 1672 р. державний переворот, заарештувавши Д. Многогрішного й видавши його Москві. Обвинувачений у "зраді" (зв'язках з П. Дорошенком), Д. Многогрішний був після тортур засуджений на страту, яку замінили довічним засланням у Сибір. Після звільнення у 1688 р. був записаний у "діти боярські" і перебував на військовій службі в м. Селенгинську в Забайкаллі. В 1696 р. постригся в ченці. Востаннє згадується в документах 1701 р. Нащадки Д. Многогрішного, а також засланих разом з ним брата Василя й небожа Михайла залишилися в Сибіру.

Джерело:

Білоусько О. А., Мокляк В. О. Нова історія Полтавщини. Друга половина XVI — друга половина XVIII століття. Стор. 134

Ссылки на эту страницу


1 Гетман, Гетманата институт
[Гетьман, Гетьманату інститут] - высшее звено системы государственного управления в Гетманщине в 1649–1764 гг.
2 Глуховские статьи 1669 г.
[Глухівські статті 1669 р.] - договор, подписанный 16.3.1669 в г. Глухове между гетманом Левобережной Украины Л. Многогрешным и московским правительством
3 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
4 Дорошенко, Петр Дорофеевич
[Дорошенко, Петро Дорофійович] (1627—1698), государственный, политический и военный деятель, полководец, дипломат, гетман Правобережной Украины (1665— 1676 гг.)
5 Жученко, Федор Иванович
[Жученко, Федір Іванович] (?—1709), полтавский полковник (1659-91, с перерывами)
6 Значение полтавского боя для украинской государственности
[Значіння полтавського бою для української державности] – Андриевский Виктор. Речь на торжественной академии 10 июля 1927 г. в Украинской Станице при г. Калише // Варшава. 1927. Накладом "Табору"
7 Коломакские статьи 1687 г.
Коломакские статьи 1687 г.
8 Котляревский
Кулиш П. Обзор украинской словесности. II. Котляревский. — «Основа», 1861, кн. 1, с. 235—262.
9 Личности - М
[Особистості - М] - пункт меню
10 Руина
Руина
11 Русь-Украина и Московщина-Россия
[Русь-Україна та Московщина-Россія] – Историко-политическое исследование Лонгина Цегельского. С картой Украины. Второе, переработанное издание. Царьград. Из типографии Союза освобождения Украины. 1916
12 Самойлович, Иван Самойлович
[Самойлович, Іван Самійлович] (?—1690), политический, государственный и военный деятель, дипломат, гетман Левобережной Украины (1672—1687 гг.)
13 Україна на переломі, 1657-1659
Вячеслав Липинський. Україна на переломі, 1657-1959. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім століттю. / Історичні студії та монографії; т. 3 – Відень ; Київ : Видання Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України ("Дніпросоюз"), 1920. – 304 с.

Помочь сайту

4149 4993 8418 6654