История Полтавы

Иван Котляревский. Биографическое и библиографическое исследование

• 

Подробности

Просмотров: 1317

Сергей Ефремов. Іван Котляревский. Биографическое и библиографическое исследование.

Подається за виданням: Сергій Єфремов. Іван Котляревський. Біографічна та бібліографічна розвідка // Твори Івана Котляревського з портретом автора, ілюстраціями В. Корнієнка, заставками Ів. Бурячка та іншими малюнками. К., «Вік», 1909, XXX, 395 с., іл., портр. Стор. 271-282

Переведення в html-формат: Борис Тристанов.

Висловлюю подяку Полтавському літературно-меморіальному музею І. П. Котляревського за надані матеріали.

Єфремов С. Іван Котляревський — 291

Іван Котляревський.
Біографична та бібліографична розвідка.

Котляревський народився на світ 29 серпня р. 1769 в Полтаві; дід його був дияконом, батько — при полтавському магистраті канцеляристом, що з тяжкою бідою вибився якось у дворянство. Початкову освіту малий Котляревський одбірав у дяка, а потім у Словенській духовній семинарії в Полтаві (p.p. 1783-1789). Скінчивши семинарію, Котляревський жив на селі і вчив дітей по панських домах аж до р. 1796, коли пішов йа військову службу кадетом. Про цей період життя поетового маємо такий офиціяльний документ.

Списокъ формулярный Сѣверскаго драгунскаго полка о службѣ и достоинстве инспекторскаго адъютанта поручика Котляревскаго. Февраля 15 дня 1806 г.

A. Поручикъ Иванъ Петровъ, сынъ Котляревскій, 34 лѣтъ, изъ дворянъ губернскаго города Полтавы, вступилъ въ службу 1779 г. Іюля 1-го дня; — подканцеляристомъ 1780 г. Октября 8; — канцеляристомъ 1781 г. Іюля 12-го; — губернскимъ регистраторомъ 1783 г. Сентября 14; — кадетомъ 1796 г. Апреля 1; — аудиторомъ Іюля 11; переимеванъ прапорщикомъ 1798 г. Апрѣля 4; подпоручикомъ — 1799 г. Генваря 8; поручикомъ Февраля 5-го.

B. 1 — въ штатѣ бывшей новороссійской канцеляріи, 2 — въ Сѣверскомъ карабинерномъ, что нинѣ драгунскій полкъ; въ походахъ не былъ; читать и писать по россійски умѣетъ; въ домовыхъ отпускахъ и штрафахъ не бывалъ; холостъ, въ комплектѣ при полку къ повышенію достоинъ ¹⁾.

¹⁾ Документи про Котляревського зберігаються в архиві полтавського губернського земства; надруковано їх додатком до книги І. Стешенка — "И. П. Котляревскій, анторъ украинской "Энеиды" (Кіевь, 1902), звідки і взято для цього видання цікавіші.

Як з цього документа видно, Котляревський на гражданську службу "въ штатѣ бывшей новороссійской канцеляріи" пішов р. 1779-го. тобто маючи усього 10 літ. Біографи Котляревського не однаково ставляться до цієї дати. На думку д. Житецького — "дѣло весьма возможное въ старинной служебной практики" ¹⁾; д. же Стешенко категорично запевняє, що в формулярі просто помилка на десять років (1779 рік поставлено замість 1789) ²⁾, хоч трудно припустити, щоб таку помилку зроблено в офиціяльному папері, до того ще й не один раз.

¹⁾ П. Житецкій — "Энеида Котляревскаго и древнѣйшій списокъ ея", К. 1900, стор. 157.

²⁾ И. Стешенко — "И. П. Котляревскій, авторъ укр. Энеиды" стр. 9, прим. 3.

Ще в семинарії Котляревський між товаришами вславився своїми віршами, заслуживши навіть прізвище рифмача. Незабаром він роспочинає, десь певне під впливом Осипова, свою знамениту "Енеїду" присвятивши першим пісням її роки свого перебування на селі та перші часи військової служби, бо р. 1798-го "Енеїди" три частини були вже, як знаємо, надруковані. Тим часом служба йшла своїм ладом: р. 1806-7 Котляревський був у поході в Молдавії та за Дунаєм, де і "отличилъ себя неустрашимостью" й "храбростью" та зробив чималу послугу Росії, схиливши до підданства буджацьких татар. Проте р. 1808-го Котляревський кидає військову службу з чином капитана, а р. 1810-го стає за "смотрителя полтавскаго дома воспи-

Єфремов С. Іван Котляревський — 292

танія бѣдныхъ дворянъ". Один раз ще йому довелось мати діло з військовими справами, а саме р. 1812-го, коли генерал-губернатор Малоросійський, кн. Лобанов-Ростовський, доручив йому був скласти козацький полк для війни з Наполеоном. Воювати Котляревському цим разом не довелось, зате мусів він виконувати усякі инші доручення Лобанова-Ростовського, їздячи з ними то до Петербургу, то навіть за кордон.

Живучи в Полтаві, Котляревський мало пише нових творів (відома з цього часу одна тільки "Ода до князя Куракина", р. 1805); зате пильно обробляє і потроху кінчає свою "Енеїду" (р. 1809 випустив нове видання її з IV-тою частиною) та багато уваги віддає театрові, де він і сам грав, і постачав пієси ("Наталка-Полтавка" і "Москаль-Чарівник" виставлені вперше р. 1819-го). Р. 1817-го Котляревському дано чин майора; р. 1822-го обрано членом Петербурзького "общества любителей россійской словесности", а ще перше членом такого ж харьківського товариства; р. 1827-го — настановлено "попечителемъ богоугод-наго заведенія" в Полтаві.

Справляючи службу, Котляревський не цурається й громадських справ. Про його працю коло заснованая театру в Полтаві вже згадано; опріч того, він друкує свої твори (уривки з "Енеїди") по журналах "Соревнователь", "Утренняя Звѣзда" та "Украинскій Вѣстникъ"; бере участь у сатиричному журналі "Муха"; збірає етнографичні матеріяли з уст народа, перекладає на українську мову байки Лафонтена (до нас не дійшли), допомагає працям українського історика Бантиш-Каменського, то-що. Треба конче зазначити, що Котляревський був членом полтавської масонської ложі "Любви къ истинѣ"до1825 р., а з годом ще й членом "библейскаго общества" та "книгохранителемъ" його полтавської филії.

Р. 1829-го починає Котляревський слабувати і слабість вже не кидає його до смерти; р. 1834-го він через недугу подається в одставку, яка прийшла р. 1835-го. Ось формуляр його при одставці.

Маіоръ Иванъ Петровичъ Котляревскій, попечитель Полтавскихъ богоугодныхъ заведеній и надзиратель Полтавскаго дома воспитанія бѣдныхъ, 64 лѣтъ; кавалеръ ордена св. Анны; изъ дворянъ; въ г. Полтавѣ деревянный домъ; в Полтавскомъ уѣздѣ душъ 6 и земли до 60 десятинъ.

Въ военную службу вступилъ въ Сѣверный карабинерскій, бывшій послѣ драгунскій, а потомъ ковно-егерскій полкъ кадетомъ 1798 г. Апр. 1-го; въ ономъ же полку произведенъ аудиторомъ 1796 г. Іюля 11; переименованъ въ прапорщики 1798 г. Апр. 9; подпоручикомъ 1799 г. Генв. 8; поручикомъ того же года Февраля 5; штабсъ-капитаномъ 1806 г. Апр. 12. По занятіи крѣпости Бендеръ получилъ з отличіе монаршее благоволевіе того жа Ноября 14; генераломъ отъ кавалеріи барономъ Мейендорфомъ былъ употребленъ для склоненія буджацкихъ татар быть приверженными къ Россіи, за успѣхъ въ томъ, равно и за приведеніе отъ улусовъ ихъ аманатовъ въ россійскій станъ, пожалованъ Всемилостивѣйше кавалеромъ ордена св. Анны 4 класса, — 1807 г. Генв. 10; переведенъ въ Псковскій, что нынѣ кирасирскій полкъ 1807 г. Ноябрь; въ отставку капитаномъ съ мундиромъ 1808 г. Генв. 23; опредѣленъ надзирателемъ Полтавскаго дома бѣдныхъ 1810 г. іюня 3; по Высочайшему повелѣнію за отличное усердіе въ службѣ и улучшеніе Полтавскаго двма бѣдныхъ награжденъ чиномъ маіора, изъ кабинета Его Императорского Величества перстнемъ и по смерть пенсіономъ по 600 р. сверхъ подучаемаго жалованья 1817 г. Окт. 5; попечителемъ Полтавскаго богоугоднаго заведенія сверхъ должности надзирателя съ утвержденія г. управляющаго Министерствомъ Внутреннихъ Дѣлъ опредѣденъ 1827 г. Авг. 25.

Въ вознагражденіе отличныхъ трудовъ и усердія по дѣлу воспитанія бѣдныхъ получилъ монаршее благоволеніе 1828 г. Апр. 16; также за отличные

Єфремов С. Іван Котляревський — 293

труды по службѣ; Полтавскому богоугодному заведенію удостоился Высочайшаго благоволенія 1829 г. Окт. 18; Всемилостивѣйше пожалованъ знакомъ отличія безкорыотной службы за 30 лѣтъ 1832 г. Авг 22.

Уволенъ вовсе отъ службы, согласно прошенія, по разстроенному здоровью 1835 г. Генв. 31, съ пенсіономъ сверхъ показаннаго выше — Maia 5.

Тихо доживав віку Котляревський у рідній Полтаві. За цей час він повиправляв і проредактував на-ново свої твори і з них "Енеїду" продав книгареві з Харькова Волохинову, а "Наталку-Полтавку" та "Москаля-Чарівника" віддав до друку Срезневському. Опріч того Котляревський перекладав ще з французької мови "Размышленія о расположеніи, съ какимъ должно приступать къ чтенію и размшленію о Св. Евангеліи Луки"; цю працю скінчив він за чотирі з половиною місяці до смерти, 17 червня р. 1838.

29 листопада (октября) р. 1838 Котляревський помер.

Опріч згаданого, після його остались такі рукописи: 1) "Журналъ военныхъ дѣйствій 2 корпуса 1806 г. 2) "Замѣтки о нѣкоторыхъ народныхъ обычаяхъ" і 3) Листи, папери, автографи його творів, акти. Де-що з того д. Стеблин-Каменська, якій достались папери Котляревського, передала до схову в Імператорську Публічну бібліотеку в Петербурзі.

Повну бібліографію творів Котляревського і джерел про його надруковано в збірнику "На вічну пам'ять Котляревському" (у Київі р. 1904), в "Бібліографичному покажчику видань Котляревського творів та писань про його" д. М. Комарова. Для тих, що того покажчика не мають, подаємо тут список важніших праць про Котляревського.

1) Житецкій П. — Энеида Котляревскаго и древнѣйшій списокъ ея въ связи съ обзоромъ малорусской литературы XVIII вѣка. Кіевъ, 1900. 2) Ефименко А. — Котляревскій въ исторической обстановкѣ ("Южная Русь", т. П. Спб. 1905). 3) Русовъ А. — Какая роль "Возного" въ "Наталкѣ-Полтавкѣ"? ("Кіевская Старина", 1904 p. кн. I). 4) Науменко В. — Къ 50-лѣтію со дня смерти И. П. Котляревскаго ("Кіевская Старина", 1888 р. кн. XI і окремий одбитокъ). 5) Н. М. В. — И. П. Котляревскій. Критико-біографическій очеркъ ("Новь", 1885 р. кн. IV і V). 6) Кулишъ — Обзоръ украинской словесности. II. Котляревскій ("Основа", 1861 р. кн. I). 7) И. П. Котляревскій ("Основа", 1861 р. кн. II). 8) Стешенко И. — Поэзія И. П. Котляревскаго. Кіевъ, 1898. 9) Стешенко И. — И. П. Котляревскій, авторъ украинской "Энеиды". Критическая біографія. Кіевъ, 1902. 10) Пыпинъ и Спасовичъ — Исторія славянскихъ литературъ, т I. Спб. 1879. 11) Петровъ Н. — Очерки исторіи украинской литературы XIX ст. Кіевъ, 1884. 12) Дашкевичъ Н. — Отзывъ о сочиненіи г. Петрова ("Отчетъ о 29 присужденіи наградъ гр. Уварова. Спб. 1888). 13) Огоновський О — Исторія литературы рускои, ч. II, в. І. Львів, 1888. 14) Грінченко Б. — Оповідання про Івана Котляревського. Спб. 1902 15) Коваленко Гр. — Століття "Енеїди" Котляревського ("Л.-Н. Вістник" р. 1898, кн. X). 16) Смаль-Стоцький Ст. — Котляревський і його "Евеїда" (ibid., XI). 17) Грушевський М. — Українсько-руське літературне відродження (ibid.). 18) Грушевський М. — Перші видання "Енеїди" (ibid). 19) Колесса О. — Століття обновленої українсько-руської літератури (ibid. XII). 20) Ефремов С. — Праздникъ украинской интеллигенціи ("Кіевская Старина", 1903 р. кн. Х. — про Полтавське свято р. 1903.