История Полтавы

Ткачество

Подробности

Просмотров: 19032

Ткацтво — вид української народної традиційної творчості, одне з найдавніших і найпоширеніших ремесел. Перші ткацькі цехи з'являються у 17 ст.: у 1615 р. — у Ромнах, у середині 17 ст. — у Срібному, у 1662 р. — у Полтаві, у 1685 р. — у Кобеляках. Український історик О. Ф. Шафонський (1740— 1811) подає перелік цехів у Зінькові, Комишні, Лубнах, Опішні, Прилуках, Сенчі Чернігівського намісництва. Практично ткацтвом займалися у кожному населеному пункті. За матеріалами Генерального опису Лівобережної України 1765—1769 рр. у Полтавському полку зареєстровано ткачів-професіоналів у Полтаві — 14, у селах: Нижні Млини — 17, Павленки — З, Яківці — 4, Петрівка — 10, Семенівка — 5, Тахтаулове — 6, Стасі — 3, Гавронці — 6, Брусія — б, Пушкарівка — 2, Мачухи — 6, Рибці — 16, Диканька — 9.

У 1-й половині 19 ст. ткацтво набрало промислового характеру: діяли поміщицькі фабрики: суконні в Хомутці, Яготині, Карлівці (на 1816 р. працювало 209 кріпаків), парусинова О. В. Паульсон у Лохвицькому повіті, полотняна О. В. Попова у Решетилівці, що мала 55 верстатів і 40 працівників. У Миргороді, Смілому Роменського повіту виробляли художню декоративну набійку й тканини для оздоблення парадних кімнат поміщицьких палаців і будинків, для обклеювання стін і оббивки м'яких меблів. За даними П. Бодянського на 1865 р. у містах налічувалось 363 ткачі, за земською статистикою по губернії: на 1900 р. — 20 097 чол., на 1910 р. — 26 076, на 1922 р. — 25 780. Наприкінці 19 — на початку 20 ст. засновані навчальні ткацькі майстерні у Дігтярах (з 1898), Олефирівці (з 1902), виробничі майстерні (19 на 1913), показові пункти (у Решетилівці з 1905 р., Решетилівський ткацький навчально-показовий пункт). Майстри-викладачі та учні названих майстерень, а також у Куземині, Лохвиці, Сарах, Переяславі, приватної Н. О. Вітвіницької з Красногорівки Хорольського повіту славилися національними виробами на багатьох кустарних вітчизняних і зарубіжних виставках, одержували найвищі нагороди й відзнаки. На 1922—1923 рр. засновується мережа ткацьких майстерень у системі полтавського "Союзкустар". У цілому по Полтавській губернії ткацтвом займалося 25 780. До 70-х рр. 20 ст. ткацтво як виробництво функціонувало у Зінькові, Великих Сорочинцях, Великих Будищах, Нових Санжарах, Опішні. На сьогодні ткацькі вироби випускає Решетилівська фабрика художніх виробів їм. К. Цеткін.

Асортимент тканих виробів: з конопляної та лляної пряжі — полотно, рушники, хустки, скатерті; з валу — рядовина (мішки, лантухи), рядна, ковдри, доріжки; з вовняної овечої пряжі — просте сукно, запаски, плахти, килимові вироби, ліжники, коци. З художнього перебірного тканого промислу на Україні, що включало виробництво національних своєрідних плахт і плахтових тканин, перше місце відводиться Полтавщині. Осередки виготовлення плахт: Миргородський (Великі Сорочинці, Олефирівка, Ковалівка, Миргород), Зіньківський (Велика Павлівка, Куземин), Полтавський (Решетилівка, Диканька, Нові Санжари), Прилуцький (Дігтярі), Гадяцький (Веприк, Сари). Наприкінці 19 ст. склався осередок — Сміле з с. Протасівкою Роменського повіту На 1898 р. тут працювало 260 ткачів; з них найвідоміші родини Гаркавих, Овсійок. З учасників виставок середини 19 — початку 20 ст. плахти ткали — Н. Біловіл, Є. Воскобійник, П. Корицька, О. Омельченко; скатерті, рушники — М. Колісник, Р. Хоменко, родина Ребриків з Решетилівки, коци — О. Кивенко з Миргорода. Серед ткаль 20 ст.: Л. Середина-Сабатіна (удостоєна почесного звання "майстер народного мистецтва", 1936), К. Ворона, Я. Матвійчук, А. Литвиненко. Зразки полтавського ткацтва представлені у багатьох музеях, зокрема Полтави, Києва, Канева, Львова. У 1912—1913 рр. Полтавське губернське земство видало серію альбомів кустарного складу "Украинское народное творчество".

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 905-906