История Полтавы

Неелов (Палий-Неело), Борис Васильевич

• 

Подробности

Просмотров: 38818

Неїлов Борис, фото 1920-х років
(За Державність. — Варшава. — 1938. — Ч. 8)

Неелов, Борис Васильевич. Окончил Петровский Полтавский кадетский корпус в 1895 г. Александровское военное училище, Ивангородская крепостная артиллерия. 9 арт. бригада. Капитан. 12 февраля 1913 г., по домашним обстоятельствам, был уволен в запас подполковником, с зачислением в артиллерийское ополчение по Полтавской губ. и 16 июля из запаса в 12 арт. бригаду капитаном.

Брат: Неелов, Василий Васильевич.

Источники:

Ромашкевич А. Д. Список кадетам Петровского Полтавского кадетского корпуса, окончившим с 1891 по 1908 г. Приложение к Материалам к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса с 1-го октября 1907 г. по 1-е октября 1908 г. Год пятый. Полтава. 1908. Стр. 13

Ромашкевич А. Д. Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса с 1-го октября 1912 г. по 1-е октября 1913 г. Год десятый. Полтава. 1913. Стр.136

Фото - Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 297

 

Неїлов (Неїло-Палій) Борис Васильович (10.01.1878-05.02.1956) - полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).

Походив з дворян Полтавської губернії. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, 3-тє військове Олександрівське училище за 1-м розрядом (1897), служив у Івангородській фортечній артилерії. З 1898 р. служив у кадровій батареї 48-ї артилерійської бригади. З 30.12.1899 р. — у 13-й артилерійській бригаді. З 31.07.1903 р. — у 2-й запасній артилерійській бригаді. З 18.071910 р. — у 9-й артилерійській бригаді (Полтава). З 13.071913 р. — у 12-й артилерійській бригаді (Кам'янець-Подільський), у складі якої брав участь у Першій світовій війні. Був нагороджений Георгіївською зброєю. Останнє звання у російській армії — полковник.

З 21.12.1917 р. — начальник 1-го Тракторного артилерійського дивізіону, який був українізований. У 1918 р. — начальник організаційного відділу управління Інспектора артилерії військ Центральної Ради, згодом — Армії Української Держави. З жовтня 1918 р. — Генеральний писар Українського Козацтва. У грудні 1918 р. — січні 1919 р. — помічник столичного отамана. У другій половині 1919 р. — державний інспектор Спільної юнацької школи. З 01.07.1920 р. — отаман для особливих доручень при Головному Отамані. 15.091920 р. — лектор Кам'янець-Подільської спільної юнацької школи.

З 1925 р. жив у Перемишлі, займався малюванням ікон та оздобленням церков. У 30-х рр. одержав звання генерала-хорунжого (в еміграції).

У 1944 р. виїхав до Західної Німеччини, став одним із ініціаторів створення Спілки Українських Вояків. У 1950 р. емігрував до США. Помер у Детройті.

ЦДАВОУ - Ф. 1075. - Оп. 2. - Спр. 651. - С 39, 48, 49; Спр. 653. - С 93-а; Ф. 1076. - Оп. 1. - Спр. 1-а -С 29;РГВИА. -ф. 409. -Оп. 1. -п/с 3047;Полковник Борис Палій-Неїло/УЛітопис Червоної Калини. — Львів. — 1936. — Ч. 12. — С 18—19; Некролог//Український Комбатант. — На Чужині. — 1956. — С 15.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 297

 

Неелов Борис Васильевич, р. 10 янв. 1878 в с. Нееловка Полтавской губ. Из дворян той же губ. Полтавский кадетский корпус 1895, Александровское военное училище 1897, Михайловская артиллерийская академия. Офицер Ивангородской крепостной артиллерии. Подполковник. 1918 в гетманской армии; войсковой старшина, с 7 сен. 1918 командир 6-го легкого артиллерийского полка, затем полковник, с 10 окт. и на 7 нояб. 1918 помощник генерального писаря с переводом в штат офицеров при гетмане. 1919-1920 в армии УНР. В эмиграции в Польше, с 1944 в Германии, с 1950 в США. Ум. 5 фев. 1956 в Детройте. /43; 330; 490; 683/

Источник:

Волков, Сергей Владимирович, д.и.н. База данных № 2: «Участники Белого движения в России»

 

Палій-Неїло, Борис Васильович. Нар. 1876 на Полтавщині у старовинній родині українського шляхтича - військового. Петровський Полтавський кадет. корпус, Костянтинівське арт. училище 1897, академія Генштабу. У роки І світ. війни ком. арт. полку, відзначений Золотою Георгієвською зброєю.

В українській армії 1917 учасник І і II Всеукраїнських військ. з'їздів, член Українського Військ. Генерального Комітету, пом. інспектора артилерії, командант українських військ. частин на Полтавщині та нач. міського гарнізону. За Гетьманату 1918 пом. командувача військами у Києві, ком. 6-го гарм. полку. 1919-1920 на командних посадах в Армії УНР, учасник боїв на більшовицькому та денікінському фронтах. 1920 генерал з особливих доручень при Головному Отамані, викладач артилерії у Спільній юнацькій школі, генерал-хорунжий.

У таборі інтернованих частин Армії УНР в Ланцуті. З 1924 у Перемишлі, де заснував і очолив філію Українського Центрального Комітету, опікувався колишніми вояками УНР. 1944 виїхав у Німеччину, перебував у таборі переміщених осіб Міттенвальд, обирався отаманом Станиці українського вільного козацтва. Наприкінці 1940-х емігрував до СІЛА. Помер 1956.

Джерело:

Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. - 244 с. Стор.151-152

 

Палій-Неїло, Борис (1876 - 1956) - український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Н. на Полтавщині. Закінчив Полтавський кадетський корпус, Московську військову школу, Миколаєвську військову академію в Петербурзі. З 1914 по 1918 - на фронтах Першої світової війни, полковник. Командував частинами російської армії, за бойові заслуги відзначений Георгієвською зброєю і Георгієвським Хрестом. У червні 1917 звернувся до українського представництва у Москві з проханням перевести на службу до української армії. В 1917 - учасник Першого і Другого Українських Військових З'їздів. Був обраний до складу Українського Військового Генерального Комітету на посаду помічника інспектора артилерії, невдовзі призначений командантом українських військових частин на Полтавщині та начальником міського гарнізону. Навесні 1918 став організатором гарматних частин в українських корпусах. За Гетьманату - помічник командуючого військами у Києві. Восени 1918 підтримав Директорію УНР, організатор військового параду 22.1.1919 у Києві на честь Злуки ЗУНР і УНР. У 1919-20 перебував на командних посадах в Армії Української Народної Республіки. 3 липня 1920 - генерал для особливих доручень при Головному Отамані С. Петлюрі, викладач артилерії у Юнацькій школі. Після короткого перебування у таборі інтернованих частин Армії УНР Ланцугі поселився у Перемишлі, де заснував і очолив філію Українського Центрального Комітету, опікувався колишніми вояками УНР. Згодом організував художню іконописну майстерню "Відродження", у якій працювали 10 художників, колишніх українських вояків, зокрема, П. Ковжун, П. Запорізький, М. Прасіцький та ін. У післявоєнний час жив у США, де помер.

М. Литвин, К. Науменко (Львів).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

 

Неелов (Палий-Неело) Борис Васильевич (10.01.1876 - 05.02.1956). Образование получил в Петровском Полтавском кадетском корпусе. Окончил 3-е военное Александровское училище (1897; по 1-му разряду). Выпущен в Ивангородскую креп. артиллерию. В 1898 переведен в кадровую батарею 48-й арт. бригады. Переведен в 13-ю арт. бригаду (30.12.1899). Переведен во 2-ю запасную арт. бригаду (31.07.1903). Переведен в 9-ю арт. бригаду (18.07.1910). Переведен в 12-ю арт. бригаду (13.07.1913). Участник мировой войны. На 11.1916 в чине Подполковника в той же бригаде. Полковник. Летом 1917 обратился в представительство Центральной Рады в Москве с просьбой перевести в «украинизированные» части. Участник 1-го и 2-го Украинских войсковых съездов. В 1918 начальник орг. отдела управления инспектора артиллерии войск Центральной Рады. С 10.1918 Генеральный писарь украинского казачества. После падения режима гетмана П.П. Скоропадского - в армии УНР. В 12.1918-01.1919 помощник столичного Атамана. Позже инспектор Сводной юнацкой школы. Состоял для особых поручений при Головном Атамане (с 01.07.1920). Лектор в Каменец-Подольской Сводной юнацкой школе (с 15.09.1920). В эмиграции в Польше. В 1925 проживал в Перемышле, занимаясь иконописью и отделкой церквей. В 1944 уехал в Германию. В 1950 выехал в США. Умер в Детройте.

Награды: Георгиевское оружие (ВП 17.11.1916).

Общий список офицерским чинам русской императорской армии. Составлен по 1-е янв. 1909

Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007

Информацию предоставил Борис Тристанов

"Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия. Биобиблиографический справочник" РГВИА, М., 2004.

Источник:

Русская армия в Первой мировой войне

 

 

Дивись також: http://upp.org.ua; http://lviv.proua.com; http://nadbuhom.free.ngo.pl