История Полтавы

Андриевский, Виктор Никанорович

Подробности

Просмотров: 108927

Андрієвський, Віктор Никанорович — (Андриевский Виктор Никанорович) — (1885, Полтава - 1967, Дорнштадт, ФРН) — громадський діяч, публіцист і педагог.

Закінчив Полтавську гімназію (1902) [Т.Б., див. В. Андрієвський "Три громади"], природничий факультет Київського університету (1907 р.). З 1909 р. викладав хімію і товарознавство в Полтавському комерційному училищі. 3 1912 р. був членом "Громади". В 1913-1916 рр. — гласний Полтавського губернського земства. У 1917 р. обраний гласним Полтавської міської думи, а також членом правління губернського учительського союзу. Співзасновник Української партії хліборобів-демократів (1917 р.). У 1917—1918 рр. — Полтавський губернський комісар освіти. Брав участь у реорганізації нижчої школи, започаткувавши курси українознавства. З приходом більшовиків змушений був залишити Полтаву. У 1919 р. віїхав до Галичини, керував продовольчим департаментом Державного секретаріату Харчових справ ЗУНР. Один із засновників Союзу української державності та Української народної партії. З 1920 р. — на еміграції в ЧСР. У повоєнні роки мешкав у Німеччині. Автор праць і численних статей у пресі з протисоціалістичним спрямуванням: "М. Міхновський: Нарис суспільно-політичної біографії" (Мюнхен, 1950 р.), "Микола Лисенко — батько української музики" (Торонто, 1962 р.), "До характеристики українських правих партій" (Берлін, 1921 р.), "Три громади: Спогади з 1885-1917 рр." (Львів, 1938 р.), "Микола Лисенко" (1942 р.), "Дві віри" (Міттенвальд, 1950 р.). Головна праця — мемуари в 2-х томах "З минулого: Від Гетьмана до Директорії"; "1917-й рік на Полтавщині" (Берлін, 1921 р.; 2-е вид.: Нью-Йорк, 1963 р.).

Джерело:

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.28-29