История Полтавы

Розенберг, Альфред

Подробности

Просмотров: 19563

Розенберг, Альфред (19.01.1893 -16.10.1946) - німецький нацистський лідер, військовий злочинець.

Н. у Ревелі (тепер м.Таллінн) у сім'ї балтійських німців. Дитинство і юність провів в Естонії, яка перебувала під владою Російської імперії. Навчався у Московському ун-ті. У 1917 під час революції втік до Німеччини. У 1919 приєднався до новоствореної націонал-соціалістичної партії. З 1923 - головний редактор партійного органу “Volkischer Beobachter” (“Народний оглядач”). У 1923-24 очолював партію після арешту її лідерів у зв'язку з невдалим Мюнхенським путчем.

Провідний ідеолог нацистського руху, розвинув теорії про расову вищість німців та про необхідність завоювання німцями “життєвого простору” на Сході. У керівництві нацистської партії вважався фахівцем зі справ Східної Європи. З 1933 очолював відділ зовнішньої політики нацистської партії. Підтримував контакти з українською політичною еміграцією у Німеччині - з гетьманцями та Організацією українських націоналістів. Ще до початку Другої світової війни неодноразово висловлювався за створення Української держави. 17.7.1941 за розпорядженням А. Гітлера очолив міністерство Райху для окупованих районів Сходу (Ostministerium).

Політичною метою окупації вважав максимальне послаблення Росії, зокрема шляхом від'єднання частини її територій і передачі їх до нових адміністративних утворень - Білорусі, України і Донського регіону. Виступав за створення навколо Росії санітарного кордону з буферних держав - України, Білорусі, Центральної Азії, які залежали б від Райху та одночасно користувалися певним самоуправлінням. Висловлював думки, що у майбутньому Україна мала б стати незалежною державою, союзником Німеччини. Першочерговим завданням вважав одержання з України продовольства і сировини, необхідних для ведення воєнних дій у Росії. З економічних мотивів виступав за прихильне ставлення окупаційної адміністрації до українців. Для налагодження ефективних поставок з України Р. радив розпустити колгоспи і наділити селян землею. Вважав недоцільним існування українських політичних партій і наділення їх політичною владою. На думку Р., українці могли допускатися до участі в самоуправлінні лише на нижчому і середньому рівнях. У галузі культурної політики виступав за проведення заходів, які б зміцнили національну самосвідомість українців і дозволили б змобілізувати їх для боротьби проти Росії (зокрема, висунув ідею відкриття у Києві українського ун-ту та наполягав на перенесенні столиці райхскомісаріату України з Рівного до Києва).

Українська політика Р. носила інструментальний характер і переслідувала мету ослабити на тривалий період Росію та забезпечити життєві інтереси Райху на Сході Європи. Політична лінія Р. щодо українців не знайшла підтримки серед нацистського керівництва. Реалізація планів Р. стала цілковито неможливою через жорстоку і брутальну політику щодо українського населення, яку проводив райхскомісар України Е. Кох. На цьому тлі між Р. і Кохом виник гострий конфлікт. У травні 1943 Гітлер повністю підтримав лінію Е. Коха і гостро критикував діяльність Р. та керованого ним міністерства.

Р. був засуджений як військовий злочинець на Нюрнберзькому процесі і страчений (повішений).

Я. Грицак (Львів).

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua