Тычина, Павел Григорьевич
- Подробности
- Просмотров: 77067
Тичина, Павло Григорович [15(27).01.1891 -16.09.1967] - видатний український поет. Академік АН України (з 1929).
Н. у с. Пісках на Чернігівщині (тепер Бобровицького р-ну Чернігівської обл.) у родині сільського дяка. Початкову освіту здобув удома, пізніше - у земській школі. З 1900 перебував у Чернігові: співав у монастирському хорі, навчався в бурсі та семінарії. З дитинства проявляв здібності до малювання і музики, зокрема, був кларнетистом семінарського хору.
У 1910 познайомився з М. Коцюбинським, який на одній із своїх літературно-мистецьких “субот” передбачив молодому початківцю майбутнє справжнього поета. В 1912 у періодичних виданнях з'явилися перші поетичні твори Т. З 1913 жив у Києві. У 1913-17 навчався у комерційному ін-ті, співпрацював у журналі “Світло”, газеті “Рада”, українському театрі М. Садовського. Вітав національно-визвольні події в Києві у 1917, про що, зокрема, свідчить його містична візія “Золотий гомін” (1917).
У 1918 виходить перша поетична збірка Т. “Сонячні кларнети”, що стала помітним явищем в українській літературі. Наступні книжки віршів -“Плуг”, (1920), “Замість сонетів і октав” (1920), “В космічному оркестрі” (1921), “Сковорода. Уривки з симфонії” (1923), “Вітер з України” (1924; з присвятою М. Хвильовому) закріпили за Т. славу одного з найвизначніших українських поетів 20 ст. У цих збірках відображене складне й суперечливе світосприйняття українця в періоди оптимістично-трагічних історичних подій на рідній землі. У 1923 Т. переїхав до Харкова, де працював у журналі “Червоний шлях”. Був одним з яскравих представників революційно-романтичної течії в літературі (В. Еллан-Блакитний, В. Чумак, М. Бажан та ін.). З 1925 належав до Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), яка об'єднала 22 письменників.
У 1934 повернувся до Києва. Яскравий талант Т. був деформований умовами тоталітарного режиму. У складних суспільно-політичних подіях 1930 років Т. змушений всупереч історичній правді оспівувати революційний героїзм, прославляти радянський патріотизм та інтернаціоналізм, возвеличувати Сталіна і більшовицьку партію. Для того, щоб втриматися на “Голгофі слави”, як висловився В. Стус, Т. змушений з роками перетворитися на “живу мумію”. Під час радянсько-німецької війни 1941-45 жив у Башкирії.
У цей період написав кілька збірок, зокрема, “Чернігів” (1931), “Партія веде” (1934), “Чуття єдиної родини” (1938), “Сталь і ніжність” (1941) та ін., які, як і наступні, все більше зазнають впливу радянської кон'юнктури. Т. видавав книжки для дітей: “Івасик-Телесик” (1929), “Дударик” (1950) та ін. Володіючи багатьма мовами, Т. залишив значний доробок як перекладач. Значним внеском Т. у філологічну науку є літературознавчі праці про творчість Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, Я. Купали, М. Гафурі, Х. Ботева та ін.
У 1943-48 Т. - міністр освіти УРСР. У 1953-59 - голова Верховної Ради УРСР [у мене сумніви щодо цієї посади: цю посаду займали М. С. Гречуха (1939-1954) і Д. С. Коротченко (1954-1969) - Т.Б.]. Державна премія України ім.Т.Шевченка (1962). Погляди літературознавців щодо оцінки т. зв. “радянського” періоду творчості Т, неоднозначні. Окрім звинувачень автора “Золотого гомону” в зраді національних ідеалів, деякі сучасні дослідники його творчості (О. Тарнавський, С. Тельнюк, М. Жулинський) вбачають у писаннях Т., що “вихваляють” радянський лад, певні поетичні пародії, глибоку іронію.
Помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі. У 1980 у Києві відкрито музей П. Тичини.
Джерело:
М. Крупач (Львів).
Джерело:
І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. http://history.franko.lviv.ua
Ссылки на эту страницу
1 | Блакитный, Василий Михайлович
[Блакитний, Василь Михайлович] (Элланский; 1894—1925), украинский писатель, поэт и общественный деятель |
2 | Гарт
[Гарт] - союз пролетарских писателей Украины |
3 | Дневники Сергея Ефремова, 1923-1925
Єфремов С. О. Щоденники, 1923‒1929 / Упоряд.: О. І. Путро (гол. упоряд.), Т. В. Вересовська, В. А. Кучмаренко, Л. Ю. Портнова, Л. І. Стрельська; Ред. кол.: О. С. Онищенко, О. І. Путро, М. І. Панчук, Л. М Гордієнко, Л. І. Стрельська, В. А. Смолій, Е. С. Соловей, І. Ф. Курас; Наук. ред Е. С. Соловей. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. ‒ К.: ЗАТ "Газета "РАДА", 1997. ‒ 848 с. ‒ (Мемуари) |
4 | Дневники Сергея Ефремова, 1926-1927
Єфремов С. О. Щоденники, 1923‒1929 / Упоряд.: О. І. Путро (гол. упоряд.), Т. В. Вересовська, В. А. Кучмаренко, Л. Ю. Портнова, Л. І. Стрельська; Ред. кол.: О. С. Онищенко, О. І. Путро, М. І. Панчук, Л. М Гордієнко, Л. І. Стрельська, В. А. Смолій, Е. С. Соловей, І. Ф. Курас; Наук. ред Е. С. Соловей. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. ‒ К.: ЗАТ "Газета "РАДА", 1997. ‒ 848 с. ‒ (Мемуари) |
5 | И. П. Котляревский
И. Я. Айзеншток. И. П. Котляревский. // Котляревский, Иван Петрович. Сочинения. Вступит. статья и примеч. И. Я. Айзенштока. [Пер. с укр.]. Л., «Сов. писатель», Ленингр. отд-ние, 1969. 363 с.; 1 л. портр. (Б-ка поэта. Основана М. Горьким. Большая серия. 2-е изд.). Стр. 5-42. |
6 | История одной школы (воспоминания)
[Історія однієї школи (спогади)] - Г. Ващенко // Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. Лондон. 1957-1958 |
7 | Личности - Т
[Особистості - Т] - пункт меню |
8 | Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949 |
9 | Педагогический университет им. В. Г. Короленко
Педагогический университет им. В. Г. Короленко |
10 | Переводчики
[Перекладачі] - пункт меню |
11 | Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка |
12 | Поэты
[Поети] - пункт меню |
13 | Пролитфронт
"Пролитфронт" ("Пролетарский литературный фронт") - литературное объединение, основанное в апреле в 1930 г. в Харькове |
14 | Свободная академия пролетарской литературы
Свободная академия пролетарской литературы - литературная организация в 1925-1928 гг. в Украине |
15 | Указатель улиц
[Покажчик вулиць] |
16 | Формирование Серой дивизии во Владимире-Волынском
[Формування Сірої дивізії у Володимирі-Волинському] – Николай Бутович // "За державність". Материалы к истории войска украинского. Сборник XI. Торонто. 1966. Стр. 18-41 |
17 | Энеида в истории украинского литературного языка
В. К. Чапленко (В. Ватрослав). «Енеїда» в історії української літературної мови. // Україна: Українознавство і французьке культурне життя. — Париж, 1949. — Ч. 1. Стор. 11-13. |
18 | Энеида И. П. Котляревского
А. И. Белецкий. «Энеида» И. П. Котляревского. // И. П. Котляревский. Энеида. Перевод с украинского Веры Потаповой. Художник И. И. Бекетов. Вступительное слово А. И. Белецкого. — М., Гос. изд-во художественной литературы, 1961. — 295 с.: ил. Стр. 3-15. |