История Полтавы

Козельский, Яков Павлович

Подробности

Просмотров: 41297

Козельський, Яків Павлович (1729 — після 1795) — філософ, просвітник, математик.

Н. в м-ку Келеберда Полтавського полку (нині село Кременчуцького р-ну Полтав. обл.) в сім’ї кобеляцького наказного сотника. Навч. в Київ. акад. (1744—50; див. Києво-Могилянська академія), університетській г-зії при Петерб. АН (1752—57). 1757—64 служив у гренадерському лейб-гвардії Преображенському полку, далі кілька років викладав нім. мову та математику в Інженерній шк. в Санкт-Петербурзі. Від 1767 — на держ. службі. 1767—70 виконував обов’язки секретаря 3-го департ. Правительствуючого Сенату, що відав справами Гетьманщини і Прибалтики, 1770—78 — чл. Малоросійської колегії (архіваріус) у м. Глухів, 1788—93 — чиновник у чині надвірного радника в С.-Петербурзі. За службу отримав помістя в с. Крутий Берег (нині в межах м. Полтава), в якому й помер. Активно займався перекладами франц. просвітницької літ., був чл. «Собрания, старающегося о переводе иностранной литературы» (засноване 1768). Переклав рос. мовою статті («Політика», «Природні права», «Суспільний договір») з «Энциклопедии, или Толкового словаря наук, искусств и ремесел» Д.Дідро і Ж.-Л.Д’Аламбера, 6 тв. з політ. історії Зх. Європи («История славных государей и великих генералов» сканд. просвітника Л.Гольбера, «Краткое изложение многотомной древней истории» франц. історика Ш.Ролена), до яких написав передмову і примітки. 1766 опублікував твір з математики «Арифметичні пропозиції». Автор «Філософських пропозицій» (1768), укладених у вигляді наказу Комісії законодавчій 1767—1768, що була скликана з ініціативи імп. Катерини ІІ з метою кодифікації рос. права. Серед депутатів комісії були його земляки з Лівобережної України та рідний брат (депутат від шляхетства Дніпровського пікінерного полку). Був прибічником ідеї станово-представницької монархії і громадянського суспільства. У своїх філос. поглядах К. — послідовник франц. сенсуалізму, виступав проти схоластичних і теологічних уявлень про людину. У теорії сусп. договору дотримувався думки, що народ є верховним сувереном. Однак, на відміну від Ж.-Ж.Руссо, К. не ідеалізував природний стан людства. Обмеження особистих свобод при укладенні сусп. договору, на його думку, компенсується перевагами життя в соціумі, яке гарантує право власності, «нравственную вольность, защиту закона». Однак вигодами життя в громадян. сусп-ві людина може скористатися за умови дотримання всіма умов сусп. договору, серед яких найбільш важливим є гарантування владою природних прав кожному. Йому належить першість критики кріпосного права (див. Кріпацтво) в Росії. На його переконання, кріпосне право не відповідає заг. благу сусп-ва. К. відверто засуджував кріпацтво як грубе порушення прав індивіда, що дозволяє робити людину рабом. Його сусп.-політ. ідеал — республіка дрібних власників, сусп-во соціальної гармонії, де кожен має права власності і рівності перед законом та існує справедливе оподаткування. К. одним із перших у Російській імперії порушив проблему свободи слова та друку, права кожного громадянина на участь у політ. житті. Теор. обґрунтування широкого кола прав людини й громадянина було здійснене укр. мислителем задовго до проголошення франц. Декларації прав людини і громадянина 1789 і амер. Білля про права 1791.

Літ.: Избранные произведения русских мыслителей второй половины ХVIII века, т. 1. М., 1952; Коробкина О. К биографии Якова Козельского. «Ученые записки Ленинградского университета», 1955, № 200; Дмитриченко В.С. Суспільно-політичні погляди Я.П. Козельського. К., 1957; Коган Ю.Я. Просветитель XVIII века Я.П. Козельский. К., 1958; Чабан А.М. Прогрессивная социологическая мысль России и Украины второй половины XVIII века — начала XIX в. и французское Просвещение. К., 1979; Шевченко Н.В. Общественно-политические взгляды просветителя Я.П. Козельского и социальный идеал крестьянско-казацких масс Украины ХVIII в. В кн.: Славяне: единство и многообразие, вып. 3. Минск, 1990.

Н.В. Шевченко.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України