История Полтавы

Кованько, Василий Константинович

• 

Подробности

Просмотров: 25702

Кованько, Василь Костянтинович (31.12.1871—?) — начальник дивізії Дієвої армії УНР.

Закінчив Полтавське реальне училище, Московське піхотне юнкерське училище (1891), вийшов підпрапорщиком до 6-го Східносибірського стрілецького батальйону, у складі якого брав участь у Китайському поході 1900—1901 рр. та Російсько-японській війні. За бойові заслуги дістав звання підполковника, всі ордени до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, Георгіївську зброю. Після війни служив помічником командира 10-го Сибірського стрілецького полку. З 06.12.1910 р. -полковник. З 03.09.1914 р. - помічник командира 12-го Сибірського стрілецького полку. З 27.05.1915 р. — командир 32-го Сибірського стрілецького полку. З 23.071915 р. — командир 407-го піхотного Саранського полку. За бій 22—23.05.1916 р. був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня. У 1917 р. — командир бригади 102-ї піхотної дивізії. Останнє звання у російській армії — генерал-майор.

У 1918 р. — помічник начальника 14-ї пішої дивізії Армії Української Держави. Після приходу до влади Директорії — начальник 14-ї пішої кадрової дивізії (до 24.02.1919 р.). З 04.03.1919 р. — комендант Рівного.

У 1920 р. жив у Рівному, де перебував на обліку Російської місії. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. - Ф. 1078. - Оп. 1. - Спр. 96. - С 71; Список полковников 1914. — СПб. — 1914. — С. 755.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 204

 

Кованько, Василий Константинович (31.12.1871 - ?). Православный. Образование получил в Полтавском реальном училище. В службу вступил 19.09.1890. Окончил Московское пех. юнкерское училище. Выпущен Подпоручиком (ст. 05.08.1891) в 6-й Вост-Сибирский стр. батальон. Поручик (ст. 05.08.1895). Штабс-капитан (ст. 06.05.1900). Участник похода в Китай 1900-01. Капитан (ст. 05.08.1903). Участник русско-японской войны 1904-05. Подполковник (пр. 1905; ст. 13.02.1905; за боевые отличия). В 10 Восточно-Сибирском стрелковом полку (1908). Полковник (ст. 06.12.1910). Участник мировой войны. Помощник командира 12-го Сибирского стр. полка (с 03.09.1914). Командир 32-го Сибирского стр. полка (с 27.05.1915). Командир 407-го пех. Саранского полка (с 23.07.1915). Ген-майор (пр. 1917). Командир бригады 102-й пех. дивизии. В армии Украинской Державы помощник начальника 14-й пех. дивизии. После падения режима гетмана Скоропадского и перехода власти к Директории начальник 14-й пех. дивизии (до 24.02.1919). Комендант Ровно (с 04.03.1919). В 1920 проживал в Ровно. Дальнейшая судьба неизвестна.

Награды: ордена Св. Анны 3-й ст. с мечами и бантом (1901); Св. Станислава 3-й ст. с мечами и бантом (1904); Св. Станислава 2-й ст. с мечами (1904); Св. Анны 2-й ст. с мечами (1904); Св. Владимира 4-й ст. с мечами и бантом (1904); Золотое оружие (ВП 09.02.1907); Св. Георгия 4-й ст. (ВП 02.01.1916; странная дата - награждение за бой 22.05.-23.05.1916, скорее всего в дате неверен год, следует читать 02.01.1917).

Исмаилов Э.Э. Золотое оружие с надписью "За храбрость". Списки кавалеров 1788-1913. М. 2007

Список полковникам по старшинству. Составлен по 01.03.1914. С-Петербург, 1914

Список полковникам по старшинству. Составлен по 01.08.1916. Петроград, 1916

Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007

Источник:

Русская армия в Первой мировой войне

Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Т. 2. Стр. 373

Список подполковникам по старшинству. Составлен по 01.09.1908. С-Петербург, 1908. Стр. 890

 

Кованько Василий Константинович, р. 31 дек. 1871. Полтавское реальное училище 1890, Московское пехотное юнкерское училище 1892. Офицер 6-го Восточно-Сибирского стрелкового батальона. Генерал-майор, командир бригады 102-й пехотной дивизии. 1918 в гетманской армии; начальник 14-й дивизии. 1919-1920 в армии УНР, комендант Житомира и Ровно. /46; 330; 683/

Источник:

Волков, Сергей Владимирович, д.и.н. База данных № 2: «Участники Белого движения в России»