История Полтавы

Диателович, Петр Михайлович

Подробности

Просмотров: 27875

Діателович, Петро Михайлович (16.01.1836, м. Кременчук Полтавської губ., тепер райцентр Полтавської обл. – 03.03.1900, м. Полтава) – священнослужитель, протоієрей.

Нар. в родині протоієрея. Закінчив Полтавську духовну семінарію (1857). Працював учителем Полтавського духовного училища. 21.11.1859 рукопокладений у священики Полтавської церкви Різдва Богородиці, що на Подолі. За його сприяння при храмі відкрито церковнопарафіяльну школу. Був членом ревізійного комітету Полтавської духовної семінарії, 1862 виконував обов’язки священика Волинського піхотного полку, що квартирував у Полтаві. У верес. 1864 переміщений до Успенської церкви м. Карлівка Костянтиноградського пов., водночас працював на посаді наставника та законовчителя Карлівського міністерського училища (до 1873), наглядачем за викладанням закону божого в усіх сільських училищах повіту, був членом повітової училищної ради, ініціатором відкриття парафіяльної школи в с. Тагамлик. З 1870 до 1874 виконував обов’язки благочинного 2-го округу Костянтиноградського пов. 25.02.1874 переведений до м. Полтава на друге священицьке місце до Миколаївського храму; 30.12.1877 затверджений його настоятелем. У 1882 переміщений до Всіхсвятської церкви, у 1883 – до Богородицької церкви при міській в’язниці, 23.07.1890 призначений ключарем Полтавського Успенського кафедрального собору. З 09.11.1894 був другим священиком, 15.05.1898 – настоятелем Полтавської Преображенської церкви. 28.04.1899 повернувся до Успенського собору на посаду ключаря. На користь цього храму зробив значні пожертви, серед яких дорогоцінна ікона Божої Матері «Всіх скорботних радості» та художньої роботи кіот з іконою св. Феодосія Чернігівського чудотворця. 20.01.1876 увійшов до складу ревізійного комітету Полтавської духовної семінарії, духовного училища та єпархіального жіночого училища від єпархіального відомства. 1884 обраний кандидатом в члени ради жіночого училища, 1887 – кандидатом в члени правління семінарії. 11.11.1887 призначений законовчителем нововідкритої церковнопарафіяльної школи при єпархіальному жіночому училищі. З 1887 до 1894 був членом Полтавського єпархіального попечительства, з 1888 – скарбником, потім діловодом Полтавського відділення Православного місіонерського товариства, з 1891 – довічним членом Полтавського єпархіального Свято-Макаріївського братства, з 1892 до 1894 – Полтавським градським благочинним. Брав діяльну участь у відкритті заснованої при соборі 1894 жіночої церковнопарафіяльної школи на честь 50-річчя перебування в священицькому сані єпископа Полтавського і Переяславського Іларіона, у відкритті 1896 єпархіального свічкового заводу (був його доглядачем та членом правління). Багато зусиль витратив на влаштування при заводі Свято-Володимирського притулку для вдів і сиріт духовного стану. 1898 затверджений штатним членом Полтавської духовної консисторії, 1899 – членом-співробітником Полтавського відділення Полтавського Палестинського товариства.

Нагороджений набедреником (1866), скуфією (1873), камилавкою (1890), наперсним хрестом (1894), орденом св. Анни 3 ст. (1898).

Літ.: ПЕВ.ЧО. – 1864. – № 20. – С. 394-395; 1866. – № 13. – С. 469; 1873. – № 9. – С. 218-219; № 11. – С. 249; 1874. – № 6. – С. 166; 1878. – № 3. – С. 71; 1890. – № 9. – 273; № 16. – С. 708; 1892. – № 1. – С. 8; 1893. – № 19. – С. 950; 1894. – № 11. – С. 490; № 22. – С. 1087; 1896. – № 14. – С. 392; 1898. – № 15. – С. 328; 1899. – № 14. – С. 363; 1900. – № 9. – С. 157, 161; Вл. Щ. Священник Петр Михайлович Диаталович (некролог) // ПЕВ.ЧН. – 1900. – № 9. – С. 388-394; Мазанов П. Полтавская кладбищенская церковь // ПЕВ.ЧН. – 1901. – № 27. – С. 1780.

Ю. М. Гужва

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua