История Полтавы

Н. у с.Красному Курської губ. у сім'ї селянина-кріпака. Початкову освіту здобув у повітовому училищі в Суджі. Навчання продовжував у Курському губернському училищі. У 1805 почав сценічну діяльність у напівкріпосній трупі Курського театру братів Барсових. На сцені цього театру Щ. вперше почав втілювати правду сценічного характеру, природність поведінки і дійової особи, заклав основи теорії і практики сценічного реалізму. 3 1816 перейшов до Харкова в трупу Штейна та Калиновського. За короткий час здобув визнання. У 1818-21 - актор Полтавського театру під керівництвом І. Котляревського, який допоміг викупити Щ. з кріпацтва у графині Волькенштейн. У 1819 були поставлені на полтавській сцені “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, в яких Щ. створив вражаючі своєю правдивістю художні образи виборного Макогоненка і селянина Михайла Чупруна. Актор зумів виявити глибокі знання життя і побуту українського народу, на яких будував образи своїх героїв. Пізніше “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник” з великим успіхом ішли на сцені Малого театру в Москві та Александринського театру в Петербурзі. Щ. переніс на російську сцену справжню українську народність, з усім її гумором та комізмом. Мандруючи по Україні, трупа ознайомлювала глядачів багатьох міст з кращими творами української та світової драматургії. 21.1.1821 у Харкові вперше поставлено “Наталку Полтавку”. В сезоні 1821-22 Щ. виступав у Києві.

У 1822 переїхав до Московського Малого театру, де працював сорок років і завершив розпочату ще в Україні реформу театрального мистецтва. Працюючи в Росії, актор не поривав своїх творчих зв'язків з Україною і українським театром. Твори І. Котляревського і Г. Квітки-Основ'яненка Щ. увів до діючого репертуару російського театру і не розлучався з ролями у них до кінця своєї творчості. Щ. користувався кожною нагодою, щоб побувати в Україні. Гастролював у Харкові (1829, 1842, 1845, 1850), Одесі (1837, 1845, 1846, 1850), Києві (1843), Миколаєві, Херсоні, Сімферополі (1846), Полтаві (1850). У 1857 Щ. спеціально переїхав до Нижнього Новгорода, щоб зустріти Т. Шевченка, який повертався з заслання.

Щ. не обмежувався лише участю у виставах. Часто виступав перед акторами з бесідами про акторську і режисерську майстерність. Виробив свою систему праці над образом, що проповідувала нові засоби театральної виразності, які б виходили з життєвої правди і були зумовлені нею. Водночас Щ. радив, щоб актор ніколи не копіював життя, а прагнув до художнього узагальнення дійсності, всебічного розкриття на сцені внутрішнього її змісту. Він перший заклав основи “театру переживання”, перевтілення в сценічний образ. Щепкінський метод розкриття внутрішньої суті сценічного образу підхопили і розвинули його учні й послідовники (М. Кропивницький, М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський). Основні ролі: Виборний, Чупрун (“Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник” І. Котляревського), Шельменко (“Шельменко-денщик” Г. Квітки-Основ'яненка), городничий (“Ревізор” М. Гоголя), Симон (“Матрос” Соважа і Делур'є), Гарпагон, Арнольф (“Скупий”, “Школа жінок” Ж.-Б. Мольєра), Міллер (“Підступність і любов” Ф. Шіллера), Шейлок (“Венеціанський купець” У. Шекспіра), Барон (“Скупий рицар” О. Пушкіна) та ін. Іменем Щ. названі училище Малого театру та Сумський обласний музично-драматичний театр. У 1895 у м.Суджі відкрито пам'ятник актору.

М. Ерстенюк (Львів).

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

Щепкин и Пушкин

Щепкин Михаил Семенович (1788-1863), великий русский артист, один из основоположников реализма в русском театре. До 34-х лет М. С. Щепкин был крепостным графа С. Г. Волькенштейна. В его освобождении большую роль сыграл будущий декабрист С. Г. Волконский. В 1823 году, став уже известным актером провинциальной сцены, Щепкин был приглашен в труппу Малого театра, в которой оставался до конца жизни; много гастролировал по России.

Время знакомства Щепкина с Пушкиным не установлено. Достоверно, что после возвращения Пушкина из Михайловской ссылки (1826) они многократно встречались. Щепкин вспоминал: "Пушкин, который меня любил, приезжая в Москву, почти всегда останавливался у Нащокина, и я, как человек и Нащокину знакомый, редкий день не бывал у них".

Пушкин высоко ценил Щепкина не только как актера, но и как талантливого рассказчика. Он настойчиво побуждал его взяться за перо. В последний свой приезд в Москву он подарил Щепкину тетрадь и своей рукой написал название, дату и первые строки будущих рассказов-воспоминаний актера.

Источник:

Пушкин А.С. Сочинения в 5 т. М., ИД Синергия, 1999. - http://hronos.km.ru

Щепкин Михаил Семенович (16.11.1788-11.08.1863), выдающийся русский актер, основоположник реализма в русском сценическом искусстве. Родился в семье крепостного. С 1800 участвовал в любительских спектаклях. С 1801 обучался в Курском губернском училище, в 1805 с успехом выступал в местном театре и стал профессиональным актером. В 1816 входил в харьковскую труппу, а в 1818 основал с группой ведущих актеров “вольный театр” в Полтаве, после закрытия которого, в 1822, переехал в Тулу. В 1822 Щепкин получил вольную от своего барина.

В сентябре 1822 Щепкин дебютировал в Москве, а в марте 1823 зачислен в труппу Московского (с 1824 Малого) театра. Находился в дружеских отношениях с А. С. Пушкиным, Н. В. Гоголем, С. Т. Аксаковым, В. Г. Белинским, А. И. Герценом, Н. А. Некрасовым, Т. Г. Шевченко, которые оказали огромное влияние на формирование его эстетических и художественных позиций. Щепкин был участником первых постановок пьес А. С. Грибоедова, Н.В. Гоголя, А.С. Пушкина, И.С. Тургенева, Н.В. Сухово-Кобылина. В конце жизни его репертуар пополнился пьесами Тургенева, Островского, Сухово-Кобылина, а также зарубежных классиков (Мольера, Шекспира). Щепкин часто выступал в Петербурге (в Александрийском театре), много гастролировал в провинции. Автор ценных воспоминаний.

В. А. Федоров - http://hronos.km.ru

Щепкин Михаил Семенович (1788, с. Красное Курской губ. - 1863, Ялта) - актер. Род. в семье крепостного, управляющего графским имением. Отец смог отдать Щепкин в уч-ще в уездном г. Судже. Здесь учениками была поставлена комедия А.П. Сумарокова "Вздорщица". Сыгранная Щепкиным роль в этом спектакле в февр. 1800 повлияла на всю его жизнь ("Мне было так хорошо, так весело, что и сказать нельзя"). В 1801 - 1803 обучался в Курском губернском уч-ще и играл в графском домашнем театре. С 1805 совмещал обязанности секретаря графа с профессиональной артистической деятельностью. В 1818 вместе с группой актеров основал в Полтаве "вольный театр". Сыграв множество ролей на провинциальной сцене, он был выкуплен из крепостной неволи после проведенной подписки "в награду таланта актера". Щепкин смог уехать в Москву, где в 1823 был зачислен в труппу Моск. (Малого) театра. По мнению современников, Щепкин представлял собой живую энциклопедию русской жизни, в мастерстве передачи к-рой не имел себе равных. Реформатор актерского мастерства, добивавшийся перевоплощения в сценический образ, оказавший огромное влияние на становление и развитие реалистического театрального искусства, Щепкин был дружен с А.С.Пушкиным, Н.В. Гоголем, В. Г. Белинским, А. И. Герценом л др. По настоянию А. С. Пушкина, написавшего заголовок и первую фразу, Щепкиным были созданы интересные воспоминания. Человек своего времени, он не принял пьесы А.Н. Островского "Гроза" и отговаривал А.И. Герцена заниматься политикой; не создал законченных трудов по проблемам сценического искусства, но после его смерти А.И. Герцен написал: ."...он был великий артист, артист по призванию и по труду. Он создал правду на русской сцене, он первый стал нетеатрален на театре".

Шикман А.П. Деятели отечественной истории. Биографический справочник. Москва, 1997 г. - http://hronos.km.ru