Украинский национальный союз (УНС)

Український національний союз (УНС) - координаційний осередок українських політичних партій, професійних та культурних організацій, опозиційних до правління гетьмана П. Скоропадського. Організований на поч. серпня 1918 на основі Українського національно-державного союзу після виходу Української демократично-хліборобської партії і вступу до нього лівих українських партій. Включав Українську соціал-демократичну робітничу партію, Українську партію самостійників-соціалістів, Українську партію соціалістів-федералістів, Українську трудову партію, Українську партію соціалістів-революціонерів, Селянську спілку, Всеукраїнський союз земств, Союз залізничників, Поштово-телеграфний союз, Лікарську спілку, “Просвіту” тощо. УНС виступав за встановлення самостійної демократичної української республіки; проголосив, що відстоюватиме відновлення в Україні законної влади, відповідальної перед парламентом, та прийняття демократичного виборчого закону. Головою УНС був А. Ніковський, а з 18.9.1918 - В. Винниченко. Створив філії у Вінниці, Полтаві, Кременчуці, Одесі, Кам'янці-Подільському. УНС, вибірково співпрацюючи з гетьманськими установами, вів політику на повалення гетьманської влади і відновлення Української Народної Республіки. Лідер УНС В. Винниченко підтримував контакти з керівництвом більшовицької делегації (Х. Раковський, Д. Мануїльський) на мирних переговорах з Українською Державою у Києві, намагаючись домовитися про допомогу в боротьбі проти гетьманської влади. 5.10.1918 делегація УНС (В. Винниченко, А. Ніковський і Ф. Швець), зустрівшись з гетьманом П.Скоропадським, висловила погляд Союзу на внутрішню і зовнішню політику уряду, вказала на необхідність проведення аграрної реформи (ліквідувати великого землевласника, наділити землею трудове селянство) та вироблення демократичного виборчого законодавства і запропонувала реорганізувати кабінет міністрів шляхом включення до його складу представників УНС. В умовах політичної кризи П. Скоропадський погодився сформувати новий уряд з участю представників УНС. 24.10.1918 до складу реформованого кабінету міністрів (голова - Ф. Лизогуб) ввійшли п'ять міністрів, запропонованих УНС - А. В'язлов, В. Леонтович, О. Лотоцький, М. Славінський, П. Стебницький. Проте компромісний склад нового уряду (гетьман був змушений рахуватися і з силами, що виступали за об'єднання України з білогвардійськими силами Росії в боротьбі проти більшовиків) не влаштовував лідерів УНС і вони продовжували підготовку повстання проти гетьманської влади. Після того, як більшість членів уряду проголосувала за заборону проведення Українського національного конгресу (за задумом керівництва союзу, як “народоправний орган” мав відіграти головну роль у “легітимному” поваленні Гетьманату), з уряду вийшли міністри, делеговані УНС. 14.11.1918 П. Скоропадський утворив новий уряд на чолі з С. Гербелем і видав “Грамоту”, в якій оголосив про вступ України у федеративний зв'язок з майбутньою небільшовицькою Росією. У ніч з 13 на 14.11.1918 на засіданні УНС було створено Директорію УНР, яка оголосила повстання проти влади гетьманського режиму з метою відновлення Української Народної Республіки. Після падіння гетьманського уряду УНС очолював М. Шаповал (14.11.1918-січень 1919).

Г. Кривоший (Запоріжжя).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)

Ссылки на эту страницу


1 Дневник (1918-1919)
[Щоденник (1918-1919)] – Євген Чикаленко. // К.: Темпора, 2011.
2 Дневник (1919)
[Щоденник (1919)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 34-202.
3 Дневник (1920)
[Щоденник (1920)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 204-528.
4 К характеристике правых партий
[До характеристики правих партій] – Андриевский Виктор (из доклада, прочитанного 16-17/XII.1920 г. в украинском военном лагере в Райхенберге) // Берлин. 1921. Из типографии Гофмана в Зальцендели
5 Ливицкий, Андрей Николаевич
[Лівицький, Андрій Миколайович] (1879—1954), общественно-политический и государственный деятель, юрист, президент УНР в изгнании (1926-1954 гг.)
6 Мои воспоминания о недавнем прошлом (1914-1920 годы)
[Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Друге видання. Українське видавництво. Мюнхен. 1969
7 Партии и политические объединения
[Партії та політичні об'єднання] - пункт меню
8 Юрий (Жевченко)
[Юрій (Жевченко)] (1885-1938?), украинский православный церковный деятель, архиепископ УАПЦ
9 Янко, Александр Петрович
[Янко, Олександр Петрович] (1879-1938), общественно-политический деятель, журналист

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919