Кадетские корпуса Российской империи в XIX - нач. XX ст: очерк традиций и быта

Пікуль Ю. М. Кадетські корпуси Російської імперії в XIX - поч. XX ст.: нарис традицій та побуту // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. № 762. Історія. Випуск 39. Харків. 2007. Стр. 176-185 - http://www-history.univer.kharkov.ua/

В історії Росії XIX - поч. XX ст. однієї з головних діючих сил була армія, особливо її офіцерський корпус. У його підготовці значну роль грали військово - навчальні заклади, зокрема кадетські корпуси. В історіографії є значна кількість робіт, присвячених цьому питанню, однак слід зазначити, що дослідники, в основному розглядаючи вишкіл кадетів, практично не стосуються повсякденного життя вихованців. Тим часом, традиції корпусів, їхнє внутрішнє життя й взаємовідносини між вихованцями значною мірою впливали на формування характеру майбутнього офіцера. Таким чином, уявляється важливим дослідження даної теми в рамках загальної історії військово - навчальних закладів Російської імперії.

На підставі вивченої історіографії й джерел по даному питанню автор прийшов до висновку про недостатню його освітленість у науковій літературі. У роботах Л.Г. Безкровного1, П.А. Зайончковського2 і Д.А. Лалаєва3 в основному досліджуються питання керування кадетськими корпусами, реорганізації їхньої структури й принципів комплектування. Джерельну базу дослідження склали спогади колишніх вихованців кадетських корпусів і урядові постанови, які можна знайти в Повнім зібранні законів Російської імперії.

1 Бескровный Л. Г. Армия и флот России в начале XX в. – М., 1986.

2 Зайончковский П. А. Военные реформы 1860-1870 г. в России. М., 1952.

3 Лалаев М. С. Исторический очерк военно-учебных заведений, подведомственных их главному управлению (1700 – 1880 гг.) – СПб., 1880.

Становлення системи військової освіти в Російській імперії пов'язане з відкриттям Сухопутного (1731 р.)4 і Морського (1752 р.)5 шляхетських кадетських корпусів з метою: «... щоб шляхетство від младих років у теорії навчені, а потім і в практику придатні були»6. Даний тип військово - навчальних закладів стає центром підготовки офіцерських кадрів російської армії XVIII ст. Варто сказати, що кадетські корпуси XVIII ст. здійснювали підготовку не тільки офіцерів, але й цивільних чиновників, через недостатню кількість цивільних навчальних закладів у розглядаємий період. Одночасно з початком діяльності даного типу військово - навчальних закладів починається формування і їхніх традицій, матеріалом для дослідження яких можуть слугувати спогади колишніх вихованців.

4 Указ об открытии Сухопутного Шляхетского кадетского корпуса (1731 г.) // ПСЗ - I. - Т. 8. - № 5811.

5 Указ об открытии Морского Шляхетского кадетского корпуса (1752 г.) // ПСЗ - I. - Т. 13. - № 10062.

6 Указ об открытии Сухопутного Шляхетского кадетского корпуса (1731 г.) // ПСЗ - I. - Т. 8. - № 5811.

Так, однією з перших традицій стало суперництво кадетів і гвардійців, що найчастіше переходило у відкриту конфронтацію. По спогадах англійця Д. Кука, що наводяться А. Михайловим: «Кадети смертельно ненавидять гвардію, а гвардія – їх. І наслідки цієї ненависті часто бувають жахливі: з тієї й з іншої сторін буває багато вбитих. Всі гвардійці мають широкі шпаги, а кадети – мечі. Якщо гвардійський солдат б'є першим, кадетові кінець; але дуже часто кадет відхиляє удар і, перш ніж гвардієць приготується для іншого, простромлює його»7. Із часом, коли багато хто з випускників корпусів стали продовжувати службу в гвардії, гострі зіткнення між кадетами й гвардійцями припинилися, але замість цього почалися зіткнення між корпусами, що періодично доходили до бійок.

7 Михайлов А. Военно-учебные заведения Санкт-Петербурга // Родина. - 2003. - №1. - С. 73.

Розглядаючи повсякденне життя в т.зв. «Александровських» кадетських корпусах I-ої чверті XIX ст., слід зазначити ряд властивих їм недоліків. Характерною рисою була відсутність чіткої системи учбово – виховних заходів, зокрема Загального положення й Уставу, обов'язкових для всіх військово–навчальних закладів. Виховний процес будувався на застосуванні тілесних покарань, що ілюструє висловлення директора 1 кадетського корпусу (1801 – 1820 р.) ген. Клінгера: «росіян треба менш учити, а більше бити»8.

8 История российской армии и флота. - М. 1911. - т. 5. - с. 131.

Матеріальне становище продовжувало залишатися на низькому рівні, по спогадах кадетів: «нас хоч голодом не морили, та й досита не годували». Зокрема, по спогадах вихованця 1 кадетського корпуса: «замість чаю нам давали тарілку вівсянки із хлібом, а о четвертій годині пополудні невелику булку й склянку невської води, а про іншу їжу не буду розказувати, скажу тільки, що в той час кадети нерідко занедужували цингою»9. Але в той же час, наприклад, про раціон студентів Медико – хірургічної академії є в наявності протилежні відомості: „завтрак – фунт хліба й склянка збитню, обід – щи або каша зі смаженим м'ясом, вечеря – щі й каша”10. Також Л.А. Ушаков, згадуючи про харчування в Московському кадетському корпусі в 1835 р., пише: «Годували нас непогано, обід звичайно складався із трьох блюд: супу, м'ясного блюда й пирога, каші або смаженої картоплі. За вечерею подавалося два блюда: суп і пироги, або каша»11. Дані, що приводять, на думку автора, свідчать про те, що рівень життя кадетів найчастіше залежав від господарських здатностей керівників закладів. Ще однією особливістю внутрішнього життя «Александрівських» корпусів були брутальність у стосунках кадетів і викладачів, наслідком чого ставало рукоприкладство в армії. По спогадах очевидця: „в той час робилися змови, щоб побити такого – те вчителя, пили вино, посилали за ним у шинки кадетів же». Як протест на твердий режим, у корпусах став з'являтися культ «старих кадетів» («корінні», «закали», «білі», «слони»). Характеристику їм дає у своїх мемуарах В.Г. фон Боль: «Іде, сильно стукаючи каблуками, обшлага на рукавах відвернені, нижній ґудзик куртки розстебнутий, дивиться на всіх, особливо на начальство, звіром, якщо скаже що–небудь, те неодмінно густим басом».    Результатом подібної організації учбово – виховного процесу був низький освітній рівень випускників корпусів12.

9 Там же.

10 Савельев А. Исторический очерк Инженерного управления в России. - Спб., 1879. - С. 46.

11 Ушаков Л. А. Корпусное воспитание при Николае I //Голос минувшего. - 1915. - № 6. - С. 98.

12  Михайлов А. Военно-учебные заведения Санкт - Петербурга // Родина. - 2003. - №1. - с. 77.

Розглядаючи розвиток кадетських корпусів в епоху Миколи I, варто сказати, що внутрішнє життя корпусів розвивалося за тими ж принципами, що й раніше. Як згадує М. Ольшевський, випускник 1 кадетського корпусу: «Життя кадета минулого часу вподібнювалося автомату, зробившому як барабан, Барабанний бій змушував просипатися в шість ранків і всупереч його бажанню залишати, особливо узимку, свою хоча й не м'яку, але теплу постіль. Цей же бій укладав його в постіль о дев'ятій годині вечора, Барабанний же бій, і притім самий приємний, призивав його до половини першого до обіду, а о восьмій годині вечора до вечері»13. Але щодо цього слід зазначити неспроможність стереотипу жорстокої кийової дисципліни корпусів миколаївської епохи. Щодо цього інтерес становлять спогади І. Ф. Павловського, вихованця Полтавського кадетського корпусу [не вихованця, а викладача, Павловський навчався в Першій чоловічій гімназії - Т.Б.]. Характеризуючи директора корпуса Струмилло (1843 – 1849 р.), він відзначає широкий спектр застосовуваних покарань, таких як: «... публічне спорювання погонів, давали їжу окремо від товаришів у дерев'яному посуді й з дерев'яними ложками. Надягали, як на арештанта сіру куртку, і в такому костюмі водили окремо від товаришів. По святах всіх погано вчили в плині тижня саджали в «Особливо ледачий» клас»14. Надалі, говорячи про діяльності Врангеля, що займав пост директора корпуса в 1849 –1856 р. І.Ф. Павловський згадує про 17 наказів щодо пороття різками в розглянутий період при штаті корпуса в 400 учнів15.

13 Там же.

14 Павловский И. Ф. Петровский полтавский корпус. К истории этого корпуса. // РС. - 1886. - № 12. - С. 722.

15 Павловский И. Ф. Петровский полтавский корпус. К истории этого корпуса. // РС. - 1886. - № 12. - С. 723.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, можна відзначити, що, незважаючи на пануючий у розглянутий період погляд, що: «...тілесне покарання вважалося необхідним, без якого незрозуміла була можливість виховання»16, застосування даного методу цілком залежало від характеру керівника закладу. На додаток до вище сказаного можна помітити, що самі випускники кадетських корпусів з розумінням ставилися до застосування подібних виховних мір. Як пише випускник Полтавського кадетського корпуса О. М. Домонтович [думаю, що мається на увазі М. О. Домонтович - Т.Б.]: «одержавши більшість юнаків із суспільних і приватних шкіл і напівдиких хуторів, корпусному начальству, розуміється, не до тонких педагогічних прийомів. Щоб додати цій різношерстій масі хоча б зовнішній порядок, йому залишалося триматися крутої дисципліни й суворих заходів»17.

16 Павловский И. Ф. Петровский полтавский корпус. К истории этого корпуса. // РС. - 1886. - № 12. - С. 721.

17 Домонтович А. М. Полтавский кадетский корпус в первые годы его существования. // ИВ. - 1890. - №11. - С. 469.

Поразка Росії в Кримській війні (1853 – 1856 р.) порушило питання про якісне поліпшення учбово – виховної роботи в кадетських корпусах. Корінні перетворення в цій сфері пов'язані з діяльністю військового міністра Д.А. Мілютіна (1862 – 1881 рр.). У зв'язку з військовою реформою, що проводилася під його керівництвом, кадетські корпуси, перейменовані у військові гімназії, стають підготовчими закладами до військових училищ. Також проводиться лібералізація навчального процесу. Як згадує випускник Воронезької військової гімназії Г.В. Плеханов: «З тих пір, як військовим міністром було зроблено Мілютіна, почалася воістину нова ера: стройовий крок майже зовсім відставили ... викладання було осмислено, програма навчальних закладів значно збільшена, тілесні покарання майже зовсім виведені із уживання»18. Тут варто сказати, що, незважаючи на офіційне скасування тілесних покарань відповідно до нового військового статуту 1874 р.19, у виняткових випадках вони продовжували застосовуватися. Так, про це згадує О.І. Купрін в автобіографічному романі «Кадети», причому сам час покарання відноситься до початку 80 – х рр. XIX ст.20. Також значно обновився викладацький склад. По спогадах Д. Клдіашвілі, випускника Київської військової гімназії: «Військовий міністр Мілютін зовсім перетворив кадетські корпуси, вигнавши    казармений дух. Все військове, крім форми скасовувалося. Навчання йшло по програмі реальних училищ, замість латинської й грецької мов викладали нові іноземні мови. Вихователями нашими були цивільні люди з вищим утворенням. У нас викладали кращі педагоги Києва. Багато хто з них були професорами університету»21. Аналогічної думки дотримується М. Ю. Ашенбренер, відзначаючи, що: «Коли наступила зміна, при військовому міністрі Д. А. Мілютіні, бурбони офіцери зникли... з'явилися добре виховані офіцери. Ручна розправа зникла разом з бурбонами й тілесне покарання стало виходити з побуту»22. Але, в той же час, слід зазначити й ряд негативних моментів у перетворенні корпусів на військові гімназії. На думку автора, це виражалося в недооцінці значення військових ритуалів і атрибутики у вихованні майбутнього офіцера. Зокрема це стосувалося уніформи. Як згадує Л.А. Ушаков, обмундирування кадетів миколаївської епохи складалося з: «Мундира зі стоячим коміром і погонами, білого перев'язу з тесаком і ківера на голові». Про незручність форми того часу для дітей свідчать спогади М.Ю. Ашенбренера: «Носили важкі каски із султанами й тесаки. Більша каска на маленькому кадеті була смішна й болісна; внутрішні гвинти й гайки боляче давили голову. Невеликий вітер розгойдуючи султан валив з ніг хлопчика»23. У новій уніформі, уведеної для учнів військових гімназій, ківера й каски були замінені шапками без герба й султана. Але в той же час скасовується вся атрибутика, що підкреслювала корпоративний статус кадетських корпусів. З ґудзиків, ремінних блях і головних уборів зникає зображення герба військово – навчальних закладів – двоголового орла в сяйві. Корпусні прапори вбираються в храми, а зі стін військових гімназій знімаються мармурові дошки, куди вносилися кращі випускники. Іншим негативним моментом, на думку багатьох випускників, була відірваність кадетів від реального життя. Як пише Б. Флейшер: «Два рази в тиждень міняється нижня білизна, порване плаття, хоча б відірвався один ґудзик, надходить ремонтнику, що зобов'язаний зробити його до ранку в справному виді». Результатом такої системи виховання, як далі відзначає той же автор, ставало, що: «вийшовши в офіцери, ці розпещені юнаки не вміють будувати свого життя відповідно до одержуваного, і швидко входять у борги... Не тільки праці й позбавлення похідної й бойової служби, але навіть такі порівняльні дрібниці, як зимові маневри й вартова служба є важкими для цих зніжених вихованням офіцерів. Звідси головним чином і відбувається масове прагнення піти з строю й одержати яку – небудь більш спокійну посаду»24. Аналогічну думку ми можемо зустріти в щоденниках офіцера – вихователя В.А. Терехова: «Вся обстановка життя кадета не сприяє зміцненню волі, виробленню характеру й прояву самостійності. За кадета про усім подумають, він ситий, одягнений, взутий, не терпить позбавленні; навіть розумова його робота вся регламентована розкладом. Йому не про що самому подумати, ніде виявити характер, самостійність, волю»25.

18 Плеханов Г. В. Воспоминания // Литературное наследие - М, 1934 - Т. 1. - С. 93.

19 Куприн А. И. Кадеты // Колесо времени. - М, 1983. - С. 90.

20 Клдиашвили Д. На жизненном пути // Жертва. - М, 1987. - С. 247.

21 Ашенбреннер М. Ю. Воспоминания // Минувшее. - 1907. - № 4. - С. 4.

22 Ушаков Л. А. Корпусное воспитание при Николае I // Голос минувшего. - 1915. - № 6. - С. 98.

23 Ашенбреннер М. Ю. Воспоминания // Минувшее. - 1907. - № 4. - С. 4.

24 Флейшер Б. Несколько слов о жизненном укладе воспитанников кадетских корпусов // Педагогический сборник. - 1912. - №. 1. - С. 74.

25 Терехов А. Из дневника офицера-воспитателя // Педагогический сборник. - 1912. - №. 4. - С. 510.

На думку автора дане положення речей було обумовлено самим характером закритого навчального закладу, якими були кадетські корпуси й військові гімназії. Ще одним недоліком, характерним для закритих установ в усьому світі були нестатутні взаємини між вихованцями, на кадетському жаргоні іменовані «цук». Так, зокрема, про подібні     відносини в Пажеському кадетському корпусі згадує його випускник П.А. Кропоткін, що надійшов туди в 1857р.: «У всіх закритих навчальних закладах новачків переслідують. Так само справа відстоїть у школах і в'язницях. Система генерала Жирардота (директори корпуса) полягала в тім, що він представляв камер–пажам (старшокласникам) повну свободу дій, він прикидався, що не знає про ті жахи, що вони проробляють; зате за посередництвом камер – пажів він підтримував строгу дисципліну... У силу цього камер – пажі робили все, що хтіли. Улюблена їхня гра полягала в тім, що вони збирали вночі всіх новачків в одну кімнату й ганяли їх у нічних сорочках по колу, як коней у цирку. Одні камер – пажі стояли в колі, інших – поза нього, і гумових хлистів нещадно стібали хлопчаків. «Цук» звичайно закінчувався огидною оргією на східний порядок... Якщо ж хлопчик як – небудь не підкорявся капризу камер – пажа, то це вело до того, що 20 вихованців старшого класу, озброївшись важкими дубовими лінійками жорстоко били відступника, що виявив дух непокори»26.

26 Кропоткин П. А. Воспоминания анархиста // http://militera.lib.ru

Але, справедливості заради, варто відзначити, що нестатутні взаємини існували й у навчальних закладах Західної Європи. Як відзначає А.Л. Марков: «Звичаї, найчастіше досить грубі, процвітають у багатьох військових школах США, у знаменитому французькому Сен – Сірі, вуж не говорячи про демократичну Англію, де, наприклад, у коледжі Ітон існує звичай помикания старшими учнями молодших, називаний «fagging», відповідно якому молодший зобов'язаний чистити чоботи старшому, носити за ним речі й віддавати йому свої ласощі, за що в нагороду одержує одніх стусанів. Це зізнається англійською аристократією необхідною приналежністю «чоловічого виховання», як і бійки між учнями, яких ніхто й ніколи не рознімає»27.

27 Марков А. Кадеты и юнкера. - Сан-Франциско, 1961. //http://militera.lib.ru

Слід сказати, що за свідченнями сучасників, найчастіше «цук» зводився в ранг традиції самими кадетами, що утрудняло боротьбу педагогічного колективу з його проявами. «Кадети, – згадує вихованець Псковського кадетського корпуса А.В. Булгаков, – «цук» розуміли й виправдували, тому протестів або скарг ніколи не бувало». У зв'язку із цим слід сказати ще про одну традицію, що існувала в кадетських корпусах, т.зв. «прописці», тобто прийомі новачка до колективу. У корпусах на новачків обрушувався град глузувань, жартів, розиграшів, що іноді мали досить жорстокий характер, службовців своєрідним випробуванням на міцність. Поява в корпусі новачка ставала подією для всіх кадетів. Вихованець 2 Московського кадетського корпусу описує своє перше враження від знайомства з корпусом у такому виді: «Я відчув на собі погляди всіх кадетів, які розглядали мене як новачка. До мене підійшов досить високий кадет і, ставши переді мною, почав мене розглядати, я також став дивитися на нього, це йому, напевно, не сподобалося, і він ударив мене по щоці. Заклопотаний і ображений, я кинувся на нього, підстрибнув і вдарив його в особу. Він, звичайно ж, не залишився в боргу, і як більше сильний, відлупцював мене, як йому хотілося»28. Подібні відносини між «осілими» і «кочівниками», старшокласниками й молодшими, існували у всіх кадетських корпусах, негативно впливаючи на психологічний клімат у навчальних закладах. Але, незважаючи на ряд негативних моментів, пережиті спільно труднощі в навчанні й побуті формували дружню спайку між товаришами. Як пише А. Михайлов: «Кадети пишалися приналежністю до своєму «рідному гнізду». Відомо, що випускники Морського кадетського корпуса навіть в адміральських чинах зберігали свої корпусні прізвиська: Макаки, Максима, Борщи, Альоші, Корови, Рибки, Бодяги й т.д.»29. Вироблене в подоланні численних труднощів і випробувань почуття товариства вважалося головним достоїнством кадета. Виробленню цього почуття й корпоративної приналежності до кадетського братерства сприяло й реформування військових гімназій знову в кадетські корпуси в 1882 р. кадетським корпусам була знову повернута військові атрибутика й уклад їхнього життя. Так, зокрема, в будинки корпусів були знову повернуті прапори. Про те, з якою повагою ставилися кадети до прапорів свідчать спогади A.Д. Бутовського: «Багато кадетів, ідучи з корпуса, відривали шматочки від прапора й потім довго зберігали їх»30 .

28 Там же.

29  Михайлов А. Военно-учебные заведения Санкт - Петербурга // Родина. - 2003. - №1. - С. 76.

30  Бутовский А. Д. В вагоне начальника военно-учебных заведений // РС. - 1915. - № 8. - С. 206.

Таким чином, розглянувши вище викладене, можна зробити наступні висновки. Незважаючи на ряд властивим кадетським корпусам недоліків, їх традиції сприяли вихованню майбутніх офіцерів у дусі товариства й вірності військовим обов'язкам. Але варто помітити, що, незважаючи на сам характер даних установ, у них був відсутній дух солдафонства. Наприклад, у програму навчання входили танці (6 разів на тиждень), у багатьох корпусах видавали щорічні журнали й збірники віршів вихованців, ставили театральні постановки. Проводячи виховну роботу, керівництво військово–навчальних закладів всіма способами намагалося виховати гармонійно розвинену особистість з властивим російському офіцерському корпусу духом корпоративності й вірності принципам товариства, взаємодопомоги й військових традицій.

Ссылки на эту страницу


1 Пикуль Ю. Н.
[Пікуль Ю. Н.] - пункт меню
2 ППКК - исторические очерки
[ППКК - історичні нариси] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919