Чумачество

Чумацтво — торговельно-візницький промисел, що був поширений на Україні у 17—19 ст. На Полтавщині чумакували в основному козаки, державні селяни і почасти міщани. Зрідка на чумацькому промислі заробляли і поміщики, які посилали своїх селян на чолі з довіреною особою.

Розквіту чумацький промисел на Україні досяг у 1-й половині 19 ст. У цей час через Полтавщину пролягали такі торгові шляхи: з Полтави на Київ; з Херсона на Кременчук; з Лубен на Чернігів; з Полтави через Хорол, Прилуки, Пирятин на Чернігів; з Полтави на Харків і Катеринослав, з Катеринослава через Кременчук і Золотоношу на Київ. Кременчук мав велике значення як транзитний пункт для всієї України. Він був оточений селами з традиційно розвинутим чумацьким промислом. Чумаки жили в сусідній з Кременчуцьким частині Кобеляцького повіту, в південно-західній частині Золотоніського повіту (зокрема, в селах Ірклієві, Васютинцях, Вереміївці, Жовтниці, Москаленках, Дємках. Були чумаки і в Хорольському, Лубенському та інших повітах губернії). Чумаки збували свій крам на місцевих ярмарках, яких у 40-х рр. 19 ст. на Полтавщині було 362. У 70-х рр. 19 ст. у зв'язку з будівництвом залізниць та ростом дорожніх витрат почався занепад чумацтва.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 974

Ссылки на эту страницу


1 Народные промыслы
[Народні промисли] - пункт меню
2 Торговая деятельность
[Торговельна діяльність] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919