Никонов, Наум Архипович

Highslide JS
Никонів Наум, фото поч. 20-х років
(За Державність. — Варшава. — 1936. — Ч. 6)

Никонів, Наум Архипович (01.12.1873-07.11.1925) - генерал-хорунжий Армії УНР.

Походив з селян с Варварівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. Закінчив Полтавську духовну семінарію. 15.08.1891 р. був покликаний на військову службу до 36-го піхотного Орловського полку (Кременчук). 21.07.1893 р. отримав звання унтер-офіцера. 01.09.1893 р. був зарахований на навчання до Чугуївського піхотного юнкерського училища. 04.08.1895 р. — закінчив училище за 2-м розрядом, служив підпрапорщиком у 48-му піхотному Одеському полку. 03.09.1896 р., отримавши чин підпоручика, перейшов до 33-го піхотного Єлецького полку (Полтава). 30.11.1906—19.10.1907 р. був приділений до штабу Київської військової округи. Згодом повернувся у Єлецький полк. 3 початком Першої світової війни вирушив на фронт командиром батальйону 36-го піхотного Орловського полку. З 19.06.1914 р. — полковник. З січня 1915 р. — командир Звідного полку 9-ї піхотної дивізії X армійського корпусу. Мав поранення та контузію. З січня 1916 р. — командир 673-го піхотного Прилуцького полку. За Першу світову війну нагороджений всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою та Георгіївською зброєю (20.11.1915, за бій 07-24101914).

Восени 1917 р. перевівся до 1-го Українського (34-го армійського) корпусу, очолив 415-й піхотний Бахмутський (3-й Український Козацький) полк 1-ї Української Козацької дивізії військ Центральної Ради. Згодом — командир бригади цієї дивізії. З 06.01.1918 р. — начальник 1-ї Української дивізії військ Центральної Ради, згодом — Армії УНР та Армії Української Держави. З 08.06.1918 р. — командир бригади та помічник начальника 2-ї пішої дивізії Армії Української Держави (колишньої 1-ї Української 1-го Українського корпусу). З 30.12.1918 р. — начальник 1-ї пішої дивізії (згодом — 1-ї Волинської) Дієвої армії УНР. З 20.05.1919 р. — помічник командувача Волинської групи Дієвої армії УНР. З 02.10.1919 р. — начальник 4-ї Сірожупанної дивізії Дієвої армії УНР. З 31.10.1919 р. — помічник начальника Збірної Волинської дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. У лютому—квітні 1920 р. через хворобу О. Загродського, начальника Збірної Волинської дивізії, виконував його обов'язки. З 27.09.1920 р. — командувач Запасних військ УНР. З 27.11.1921 р. — у розпорядженні військового міністра УНР.

Помер у Каліші у станиці вояків-українців, похований на українському військовому цвинтарі у Щепіорно.

РГВИА - Ф. 409. - Он. 1. - п/с 1408; ЦДАВОУ -Ф. 1075. - Од 1. - Спр. 68. - С 83-84; Середа М. Сторінка з історії визвольної боротьби/Літопис Червоної Калини. — Львів 1931. — Ч. 11. — С 15—17); Прохода В. Записки до історії Сірих або Сірожупанників/Табор. — Варшава.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 300-301

 

Никонів, Наум Архипович. Нар. 1 листопада 1873 в с.Варварівці, тепер Красноградського р-ну Харківської обл. Полтавська духовна семінарія, Чугуївське піх. юнкер. училище 1895. В роки І світ. війни на Півд.-Зах. фронті ком. піх. полку, бригади 104-ї піх. дивізії 34-го арм. корпусу генерала П. Скоропадського.

1917 організатор українізації частин корпусу, ком. 715-й піх. Бахмутського полку, 1-ї Української тр. дивізії у Бердичеві, брав участь у боях із збільшовиченими частинами 2-го гвардійського корпусу. За Гетьманату в Запорізької дивізії. 1919 ком. 2-ї піх., 1-ї Волинської дивізій Холмсько-Волинської групи Армії УНР на більшовицькому фронті. Під час Першого Зимового походу Армії УНР заст. ком. групи, ком. резервних військ армії, генерал-хорунжий.

1920 представник Військ. міністерства в таборах інтернованих українських військ у Польщі (Ланцут, Щипйорно), засновник Союзу інвалідів Армії УНР, громадсько-освітніх таборових організацій, Спілки захисту рідної мови, Агрономічного товариства. Помер 7 листопада 1925 в Каліші, похований на Українському військовому цвинтарі в Щипйорно.

Источник:

Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. - 244 с. Стор.142-143

 

Никонов, Наум Архипович (01.12.1873 - 07.11.1925). Православный. Из крестьян Константиноградского уезда Полтавской губ. Образование получил в Полтавской дух. семинарии (не окончил курса). 15.08.1891 призван на военную службу. Определен в 36-й пех. Орловский полк. 21.07.1893 произведен в унтер-офицеры. Направлен в Чугуевское пех. юнкерское училище, которое окончил в 1895 (по 2-му разряду). Служил в 48-м пех. Одесском полку. Произведен в Подпоручики (ст. 03.09.1896) с переводом в 33-й пех. Елецкий полк. Поручик (ст. 03.09.1900). Штабс-капитан (ст. 03.09.1904). На 01.01.1909 в 33-м пех. Елецком полку. Капитан (ст. 03.09.1908). Участник мировой войны. Подполковник того же полка. Награжден Георгиевским оружием (ВП 20.11.1915). Полковник (ст. 19.07.1915). На 01.08.1916 в том же чине и полку. Был ранен и контужен. Осенью 1917 переведен в 34-й арм. корпус, который после украинизации был переименован в 1-й Украинский. Командовал 415-м пех. Бахмутским (3-й Украинский) полком 104-й пех. (1-й Украинской) дивизии. Позже - командир бригады той же дивизии. С 06.01.1918 начальник той же дивизии. С 08.06.1918 командир бригады и помощник начальника 2-й пешей дивизии армии Украинской Державы. После падения гетмана - в армии УНР. Начальник 1-й пешей дивизии (с 30.12.1918). Помощник к-щего Волынской группой (с 20.05.1919). Начальник 4-й Серожупанной дивизии (с 02.10.1919). Помощник начальника Сводной Волынской дивизии (с 31.10.1919). Участник 1-го Зимнего похода армии УНР. В 02.-04.1920 и.д. начальника Сводной Волынской дивизии (по причине болезни ее начальника О. Загродского). К-щий запасными войсками УНР (с 27.09.1920). Состоял в распоряжении военного министра УНР (с 27.11.1921). Умер в Калише. Похоронен на украинском военном кладбище в Щиперно (Щепiорно).

Награды: ордена Св. Станислава 3-й ст. (1906); Св. Анны 3-й ст. (1910); Георгиевское оружие (ВП 20.11.1915).

Общий список офицерским чинам русской императорской армии. Составлен по 1-е янв. 1909

Список полковникам по старшинству. Составлен по 01.08.1916. Петроград, 1916

"Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия. Биобиблиографический справочник" РГВИА, М., 2004.

Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007

Список капитанам армейской пехоты на 01.11.1913 (испр. по 25.03.1914). С-Петербург, 1914. Информацию предоставил Илья Мухин (Москва)

Источник:

Русская армия в Великой войне

 

Никонов, Наум Архипович, р. 1 дек. 1873 в с. Варваровка Константиноградского у. Из крестьян Полтавской губ. В службе с 1891. Полтавская духовная семинария, Чугуевское пехотное юнкерское училище (офицером с 1896). Офицер 33-го пехотного полка. Полковник, командир 415-го пехотного полка. В дек. 1917 командир "украинизированной" части в Шепетовке. 1918 в гетманской армии; до 27 июня 1918 и.о. начальника 1-й Украинской дивизии; 1919-1921 в армии УНР, генерал-хорунжий. В эмиграции в 1921-1923 в Польше. В эмиграции в Польше. Ум. 7 нояб. 1925 в Калише. /46; 318; 330; 490; 683/

Источник:

Волков, Сергей Владимирович, д.и.н. База данных № 2: «Участники Белого движения в России»

 

Ссылки на эту страницу


1 Георгиевские кавалеры
[Георгіївські кавалери] - пункт меню
2 Личности - Н
[Особистості - Н] - пункт меню
3 Учились в Полтаве
[Вчилися в Полтаві] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919