Нудьга, Григорий Антонович

Нудьга, Григорій Антонович (21.01.1913—14.03.1994), фольклорист, письменник, історик української літератури.

Про Григорія Антоновича Нудьгу, видатного українського літературознавця і критика, фольклориста, дослідника української народної пісні в світовому культурному процесі, немало писалося в себе дома і за кордоном. Він автор десятків книг і брошур, вступних статей і наукових приміток до збірників та антологій, сотень журнальних і газетних публікацій. Остання з книг — "На літературних шляхах" (К., 1990). У ній на широкому історико-літературному матеріалі простежується внесок української літератури у всеслов’янський культурний фонд. Автор дослідив проблему зародження та становлення літературознавства від часів Київської Русі до кінця XVIII століття, висвітлив взаємозв’язки України в галузі освіти і книговидання з країнами Західної Європи у XV — XVIII століттях, проаналізував історію листування запорожців з турками.

Життєпис ученого і письменника можна позначити такими топонімічними мітками: Артюхівка, село Роменського повіту Полтавської губернії (місце народження), Гадяч, Харків, Київ (місця навчання), Полтава (місце праці в довоєнний час), Львів (місце життя і творчої праці в повоєнні літа).

Важливе значення у формуванні мистецького світогляду вченого мав Гадяч — місто на Пслі, овіяне духом історичної давності і "драгоманівщини". Навчаючись у місцевому технікумі, Нудьга зустрів тут палких прихильників літератури і мав змогу прочитати книжки, про які тільки мріяв. 1931 року в гадяцькій газеті юнак опублікував свої перші вірші і нариси. В одному з дописів він розповів про Драго-мановський музей.

Закінчивши університет, Григорій Антонович у 1938 році приїхав до Полтави і став викладачем української літератури в педінституті. З’являються перші наукові публікації: "Народний поет-революціонер І. Запорожченко", "Пісні літературного походження в українському фольклорі", "Панас Мирний у Полтаві" та ін. Проблемі народних пісень літературного походження присвячена кандидатська дисертація. Перебуваючи в Полтаві, Г. Нудьга брав участь в організації музею Панаса Мирного.

Немало тяжких випробувань випало на долю письменника під час війни та в повоєнний час. За свої переконання та прихильність до української національної ідеї був репресований сталінським режимом, зазнав страждань у ГУЛАГах і лише в 1954 році повернувся в Україну, до Львова. Але й після того зазнавав переслідувань і утисків за обстоювання прав української культури, рідного слова. Лише в 60-і роки ім’я його починає завойовувати вдячну аудиторію.

В цей час його увагу привертають проблеми літератури і фольклору, теорії та історії жанрів, Т. Шевченко та І. Котляревський, світове значення української пісні тощо. Одна за одною виходять його книжки: "Українська пісня серед народів світу" (1960), "Пародія в українській літературі" (1961), "Заповіт" Т. Шевченка" (1962), "Листування запорожців з турецьким султаном" (1963), "Пісні революції" (1968), "Українська балада" (1970) та ін. У незалежній Україні вийшли раніше написані книжки "На літературних шляхах: Дослідження, пошуки, знахідки" (К., 1990, 349 с.) і "Не бійся смерті" (К., 1991).

У 60 — 70-х роках дослідник опублікував десятки статей про історію поширення української пісні за кордоном — у Франції, Італії, Англії, Німеччині, Данії, Угорщині, в слов’янських країнах. Вони склали велику працю під назвою "Українська пісня і дума за кордоном (Світова слава і значення української народної пісні)".

Ім’я Г. А. Нудьги відоме в слов’янському світі, особливо в Польщі, де він бував і друкувався. У своїх дослідженнях він використав українознавчі матеріали закордонних архівів.

Як літературознавець Григорій Нудьга брав активну участь у сучасному літературному процесі, виступав з критичними відгуками на нові книжки. У статті "Балада про отруєння Гриця і легенда про Марусю Чурай" (1967) він аргументовано заперечив твердження про М. Чурай як історичну особу, залишивши їй місце літературного й легендарного образу. Ця тема увійшла до книги "Слово і пісня" (К., 1985). Великий і скромний трудівник, Г. А. Нудьга сказав про себе слова, які варт повторити: "Я почуваю себе звичайним ратаєм на полі української культури." Творчість Г. Нудьги служить сьогодні національно-духовному відродженню в Україні. 1994 року висувався на здобуття Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.

Помер на 82-му році, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Джерело:

http://www.pollitra.pi.net.ua

Ссылки на эту страницу


1 Историки, краеведы и археологи
[Історики, краєзнавці та археологи] - пункт меню
2 Литературо- и языковеды
[Література-і мовознавці] - пункт меню
3 Личности - Н
[Особистості - Н] - пункт меню
4 Музейные деятели. Архивисты. Коллекционеры
[Музейні діячі. Архівісти. Колекціонери] - пункт меню
5 Писатели, публицисты, драматурги
[Письменники, публіцисти, драматурги] - пункт меню
6 Фольклористическая деятельность Павла Гнедича
[Фольклористична діяльність Павла Гнідича] Фольклористическая деятельность Павла Гнедича // Пятаченко С. В. - Сумы: "Издательство "МакДен", 2004
7 Этнографы и фольклористы
[Етнографи і фольклористи] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919