Липа, Иван Львович

Липа, Іван (літ. псевд. Петро Шелест, Іван Степовик та ін.; 24.2.1865 - 13.11.1923) - відомий український громадсько-політичний діяч, письменник, лікар.

Н. у Керчі. Після закінчення Керченської гімназії в 1888 вступив на медичний ф-тет Харківського ун-ту. В 1891 (за ін. дан., 1892) з Б. Грінченком, М. Міхновським, В. Боровиком, М. Вороним та ін. став засновником таємного товариства Братства Тарасівців, яке ставило своїм завданням поширення ідей Т. Шевченка та боротьбу за національне визволення українського народу. В 1893 товариство було розгромлене, а Л. заарештований. Після тринадцятимісячного ув'язнення ще три роки жив під наглядом поліції у Керчі. В 1897 закінчив навчання у Казані, працював лікарем на Херсонщині і в Полтаві. В 1902-18 жив у Одесі, займався лікарською практикою. В 1904-05 побудував у Дальнику лікарню для незаможних жителів міста. Брав активну участь в українському національно-визвольному русі. Організував видавництво "Одеська літературна спілка", з 1905 видавав альманах "Багаття" (разом з дружиною), часто друкувався в українських періодичних виданнях "Діло", "Народ", "Правда", "Буковина", "Зоря", "Літературний Науковий Вісник", "Українська Хата" та ін. Тісно співпрацював з одеською "Просвітою" і Одеським Літературним Товариством.

В 1917 призначений українським комісаром Одеси, заснував українське видавництво "Народній Стяг". Згодом переїхав до Києва. З 1919 належав до Української Партії Соціалістів-Самостійників, входив до складу ЦК партії. У період Директорії УНР - керуючий управлінням культури і віровизнання в урядах В. Чехівського, С. Остапенка, Б. Мартоса. Деякий час жив в еміграції в Тарнові (Польща). Був членом Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республіки. З серпня 1920 входив до складу комісії по підготовці Конституції УНР, деякий час був міністром охорони здоров'я в Уряді Української Народної Республіки в екзилі 1920-48.

3 1922 жив у Винниках біля Львова, працював лікарем. Помер і похований у Винниках.

[У 1903 р. Іван Липа був присутнім на відкритті пам'ятника Іванові Котляревському. Див. Юрій П'ядик. Фотографія з багатьма невідомими - Т.Б.]

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

Фотографія: https://uk.wikipedia.org

 

Липа, Іван Львович (псевдоніми і криптоніми — Іван Степовик, Петро Шелест, Петро Марієнко, Літописець, М. Л., М. М. та ін.; 24.02.1865—13.11.1923) — громад. і політ. діяч, лікар, письменник. Батько Ю. Липи.

Н. в м. Керч. Там закінчив церковнопарафіяльну школу, а потім — г-зію. 1888 вступив на мед. ф-т Харків. ун-ту. Мешкаючи в Харкові, увійшов до складу студентської громади (див. Громади). Улітку 1891, під час роботи в комісії з перепису нерухомого майна в Полтавській губернії, разом зі своїми товаришами-однодумцями М. Байздренком, М. Базькевичем і В. Боровиком створив таємне політ. т-во — «Братерство тарасівців». Написав статут т-ва (навесні 1893 текст був доопрацьований усіма тарасівцями й опубл. у львів. газ. «Правда» під назвою «Profession de foi молодих українців»). «Братерство тарасівців» і студентська громада тісно співпрацювали з українофільським гуртком О. Русова і С. Русової. 1 травня 1893 харків. студентська громада була розгромлена поліцією. Стосовно 24 осіб, у т. ч. й Л., почалося слідство. Л. був заарештований і ув’язнений. Утримувався за ґратами майже 13 місяців, потім, згідно з суд. присудом, 3 роки був позбавлений права жити в центр. губерніях. Мешкав під наглядом поліції спочатку в Керчі, потім — у Казані (нині столиця Татарстану, РФ), 1897 закінчив там ун-т, отримав диплом лікаря. Перебував на держ. службі в закладах земської медицини на Херсонщині й Одещині, у Полтаві. Після заснування Загальної української безпартійної організації став одним з найактивніших її членів. Одружився з Марією Булдовською, медиком, із священицької родини з Полтавщини. Після трагічної смерті останньої став жити з Марією Шепель-Шепеленко (за деякими джерелами, одружився з останньою 1904). 1902 переїхав на постійне проживання до Одеси. У с. Великий Дальник (нині село Біляївського р-ну Одес. обл.) розпочав буд-во лікарні для незаможних. Часто мандрував по Україні. Видавав в Одесі альманах «Багаття» (разом із дружиною), редагував тижневик «Українське слово», співпрацював з багатьма часописами, зокрема з «Новою громадою», «Громадською думкою», «Українською хатою». Друкував власні поезії, оповідання, повісті, філософсько-літ. нариси, казки, спогади про студентські роки тощо. Його дім в Одесі став осередком культурницького руху Пд. України. До нього приїздили В. Самійленко, Г. Хоткевич, Г. Чупринка, О. Олесь, О. Маковей, М. Вороний та ін. Після Лютневої революції 1917 був обраний від Одеси делегатом до Української Центральної Ради. Цього ж року заснував вид-во «Народний стяг», яке було на той час єдиним укр. вид-вом в Одесі. Став комісаром уряду Одеси. За гетьманату П. Скоропадського займав посаду лікарського інспектора Одеси. Від 1919 належав до Української партії соціалістів-самостійників, входив до складу її Центр. к-ту. Після призначення завідувачем управління к-ри і віровизнання мін-ва нар. освіти в уряді Української Народної Республіки, який очолив В. Чехівський, виїхав до Києва. Під час перебування уряду УНР в Кам’янці-Подільському займав посаду лікаря військ. мін-ва УНР. Як член президії Всеукр. нац. ради брав участь у її роботі; їздив до Тарнова (Польща), деякий час займав посаду міністра охорони здоров’я укр. уряду в еміграції. 1922 оселився поблизу Львова в с-щі Винники (нині місто, підпорядковане Львів. міськраді). Отримав ліцензію на приватну лікарську практику, займався літ. творчістю (написав, зокрема, дві новели — «Кара» та «Утома»).

П. у с-щі Винники, там само похований.

1935 вийшли з друку дві збірки його творів — «Оповіді про смерть, війну і любов» та «Тринадцять притч».

1937 Ю.Липа встановив на Винниківському цвинтарі, неподалік Стрілецької могили, пам’ятник своєму батькові.

На честь Л. і його сина названо одну з вулиць у м. Одеса.

Література:

Чикаленко Є. Спогади: 1861—1907, ч. 1—3. Львів, 1925—26; Липа І. Світильник неугасимий. К., 1994; Нариси з історії українського національного руху. К., 1994; Черв’як П., Волошин А. Доктор Іван Липа. «Ваше здоров’я», 2003, № 23.

Ю. П. Лавров.

Джерело:

Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2009. - 790 с.: іл. (http://www.history.org.ua)

 

Ссылки на эту страницу


1 Боровик/Боровиков, Виталий Гаврилович
[Боровик/Боровиков, Віталій Гаврилович] (1864-после 1938), украинский общественный и политический деятель, писатель, переводчик
2 Братство Тарасовцев
[Братство Тарасівців] - украинская тайная организация
3 Воспоминания (1861-1907)
[Спогади (1861-1907)] – Євген Чикаленко. // Українська вільна академія наук у США. Нью-Йорк. 1955
4 Воспоминания юношеских дней: 1897-1906
[Юрій Коллард. Спогади юнацьких днів: 1897-1906. Українська Студентсьтка Громада в Харкові і Революційна Українська Партія (РУП)] // Срібна сурма, Торонто, 1972
5 Врачи и фармацевты
[Лікарі та фармацевти] - пункт меню
6 Гринченко, Борис Дмитриевич
[Грінченко, Борис Дмитрович] (1863—1910), выдающийся украинский писатель, общественно- политический деятель, ученый-языковед и педагог
7 Демченко, Иван Александрович
[Демченко, Іван Олександрович] (1856–?), врач, этнограф
8 Дмитриев, Николай Андреевич
[Дмитрієв, Микола Андрійович] (1867—1908), общественный деятель, деятель культуры и образования, адвокат, публицист
9 Дневник (1907-1917)
[Щоденник (1907-1917)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1907-1917). – К.: Темпора, 2011.
10 Дневник (1919)
[Щоденник (1919)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 34-202.
11 Дорошенко, Дмитрий Иванович
[Дорошенко, Дмитро Іванович] (1882–1951), представитель государственного направления в украинской историографии, известный общественно-политический и культурный деятель
12 Життя і знання
Життя і знання, популярно-научный журнал, орган Полтавского фельдшерско-акушерского общества (1913-1914)
13 Краковецкий, Захарий Иванович
[Краковецький, Захарій Іванович] (?–1919), нотариус, общественный деятель
14 Личности - Л
[Особистості - Л] - пункт меню
15 Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949
16 Независимая Украина
[Самостійна Україна] – Михновский Николай // На чужині. 1948. Видавництво "Український Патріот"
17 Николай Михновский (Очерк общественно-политической биографии)
[Микола Міхновський (Нарис суспільно-політичної біографії)] – Андриевский Виктор. // Визвольний шлях. Видає "Українська видавнича спілка" — 1974. — № 6 (315). Річник XXVII — С. 588-617
18 Общественные деятели
[Громадські діячі] - пункт меню
19 Писатели, публицисты, драматурги
[Письменники, публіцисти, драматурги] - пункт меню
20 Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню
21 Степаненко, Василий Филиппович
[Степаненко, Василь Пилипович] (1870-ті — 1930-ті) — український фольклорист, діяч Братства тарасівців
22 Указатель улиц
[Покажчик вулиць]
23 Фотография со многими неизвестными
[Фотографія з багатьма невідомими] - Юрій П'ядик // Вітчизна. 1989, № 2. Стор. 194-205

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919