Лесевич, Владимир Викторович

Лесевич, Володимир Вікторович — Лесевич Владимир Викторович — (* 15 січня1838, село Денисівка, тепер Оржицького району Полтавської області — † 13 листопада 1905, Київ) — український та російський філософ, літературознавець, фольклорист та громадський діяч.

Походив з дворянської родини. Закінчив гімназію в Києві, Військово-інженерне училище та Академію Генерального штабу в Петербурзі.

Брав участь у бойових діях на Кавказі.

1862 року, залишивши військову службу, оселився в рідному селі, де заснував школу з українською мовою навчання, яку незабаром було закрито (цей акт адміністративної сваволі набув широкого розголосу; зокрема, про це було кілька публікацій у герценівському "Колоколі"; пізніше Лесевич зустрічався з Герценом у Лондоні).

Пізніше мешкав у Петербурзі, спіробітничав з часописом "Отечественные записки", 1875 заснував у Петербурзі Літературний фонд ім. Т. Шевченка та Українське видавниче товариство, в якому мав намір надрукувати роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" та низку інших книжок — проте, вони були заборонені цензурою згідно з Емським актом 1876 року.

1879 року був адміністративно (тобто без суду і навіть без пред’явлення офіційного звинувачення) засланий до Сибіру (Єнісейськ, Красноярськ), де перебував близько трьох років; пізніше місце заслання було змінено на європейську частину імперії (Казань, Полтава, Твер). Лише 1888 року йому було дозволено повернутися до столиці.

Ще під час перебування в Сибіру познайомився з сибірським обласництвом. Ці зв’язки зміцнилися в Петербурзі, де на той час перебував Микола Ядринцев.

Від 1901 року жив в Україні, підтримував творчі та особисті відносини з М. Драгомановим, І. Франком, М. Грушевським.

Джерело:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Лесевич_Володимир_Вікторович

 

Лесевич, Владимир Викторович — русский философ новопозитивистического направления; род. в 1837 г. в селе Денисовке Лубенского уезда Полтавской губернии. Учился в киевской гимназии, затем в спб. инженерном училище. Прослужив около трех лет на Кавказе, где ему приходилось участвовать в сражениях против горцев, Л. прошел курс aкд. генерального штаба, но вскоре оставил службу. Основанная им на родине школа для крестьян вовлекла его в продолжительную борьбу с училищной администрацией. В 1879-88 г. обстоятельства заставили Л. прожить вне Петербурга (Енисейск, Красноярск, Казань, Полтава и Тверь). В настоящее время он участвует в "Русском Богатстве". Первые работы Л. ("Очерк развития идеи прогресса", в "Совр. Об." 1868, 4 и 5; "Философия истории на научной почве", в "От. Зап." 186 9, 1; "Позитивизм после Канта", там же, 4; "Общие геологические вопросы и их решение", там же, 1870, 7; "Новейшая литература позитивизма", там же, 1870, 12; "Эмиль девятнадцатого столетия", там же, 1871, 5; "Характеристические черты развития философии и науки в средние века", в "Знании" 1873, 10 и 12; "Первые провозвестники позитивизма", в "От. Зап." 1873, 12; "Классики XIV и ХV столетий", там же, 1874, 12; "Как иногда пишутся диссертации", там же, 1875, 1) стоят на почве контовского позитивизма фракции Литтре и Вырубова, и только "Опыт критического исследования основоначал позитивной философии" (СПб., 1877) обнаруживает в Л. стремление развить дальше контовские основоначала. Последователи Конта, по мнению Л., остановили развитие позитивной системы. Высшую стадию позитивизма Л. видит в научно-критической философии, или критическом реализме, представителями которого является целая плеяда германских новокантианцев (Авенариус, К. Геринг, Риль и др.). Преобразованный в духе критицизма и достигший полной зрелости позитивизм, переходя в критический реализм, становится такой научной философией, которая вполне соответствует современному развитию науки и обладает всеми средствами для полного осуществления и ясного формулирования своих гуманистических стремлений. Черты этой научной философии ближе обрисовываются Л. в "Письмах о научной философии" (СПб., 1878) и в этюде: "Что такое научная философия?" (СПб., 1891). Ей предстоит раскрыть необходимость перемен во всех сферах жизни, возбудить вкус к изучению вопросов, способствующих человеческому благу, но заслоняемых теперь пустым многознанием, и повлиять на устранение в области общественных отношений преобладания традиции и рутины. Л. написал несколько статей по буддизму: "Буддийский нравственный тип" ("Сев. Вестн." 1886, 5); "Новейшие движения в буддизме" ("Рус. Мысль" 1887, 8); "Религиозная свобода по эдиктам царя Асоки Великого" ("Вопросы Филос." 1889, кн. 1). Другие его статьи философского содержания вошли в состав книги: "Этюды и очерки" (СПб., 1886), где помещены также статьи историко-литературные. Труды Л., выходившие отдельными изданиями, вызывали оживленную полемику. Особенно ожесточенный тон приняла она по поводу "Опыта", на который напали Е. В. де-Роберти (де-ла-Серда) и П. Ткачев (П. Никитин). Иначе отнеслись к нему К. Кавелин и А. А. Козлов. Сам Л. не оставался в долгу перед своими противниками и резко, не без остроумия и легкости, нападал на враждебные направления. Подробную библиографию трудов Л. до 1891 г. см. в "Материалах для истории философии в России" ("Бояр. Философия", 1891, кн. 8).

Я. Колубовский.

Источник:

Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона - http://gatchina3000.ru

Ссылки на эту страницу


1 Воспоминания (1861-1907)
[Спогади (1861-1907)] – Євген Чикаленко. // Українська вільна академія наук у США. Нью-Йорк. 1955
2 Дневник (1918-1919)
[Щоденник (1918-1919)] – Євген Чикаленко. // К.: Темпора, 2011.
3 Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века
[Короткий біографічний словник вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття] - И. Ф. Павловский // Полтава. Типо-литография преемников Дохмана. 1912
4 Литературо- и языковеды
[Література-і мовознавці] - пункт меню
5 Личности - Л
[Особистості - Л] - пункт меню
6 Общественные деятели
[Громадські діячі] - пункт меню
7 Первое дополнение к "Краткому биографическому словарю ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века"
[Перше доповнення до "Короткому біографічного словника вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття"] - Павловский И. Ф. // Полтава. Т-во Печатного Дела (тип. бывш. Дохмана), 1913 г.
8 Философы
[Філософи] - пункт меню
9 Этнографы и фольклористы
[Етнографи і фольклористи] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
5168 7556 1759 9598

WebMoney:

UAH

U424759725951

RUB

R595618315667

USD

Z159829102497

EUR

E256443352919