Истпарт
- Подробности
- Просмотров: 3560
Істпарт. Комісія для збирання і вивчення матеріалів з історії Жовтневої революції та історії Комуністичної партії. 22 вересня 1920 р. В. І. Ленін підписав постанову РНК РСФСР "Про заснування Комісії для збирання і вивчення матеріалів з історії Жовтневої революції Російської Комуністичної партії (Істпарт)". Істпарт видавав "Бюллетень Истпарта" (вийшло два номери) і журнал "Пролетарская революция" (1921—1941). Вийшло 132 номери. За постановою ВУЦВК від 6 квітня 1921 р. у Харкові розпочав роботу Всеукраїнський Істпарт, який з січня 1922 р. підпорядковано ЦК КП(б)У. У відповідності з постановою ЦК КП(б) "Про організацію обласних і губернських бюро Істпарту" (січень 1922 р.) створено Істпарт при Полтавському губкомі КП(б)У. Штат складався з двох працівників (завідуючого і секретаря), решта членів бюро (колегії) працювали на громадських засадах. В основному це були учасники революційного руху, ветерани партії, історики-краєзнавці. Для зберігання та концентрації документів з історії партії, революційного руху і Жовтневої революції на Україні у Харкові створено Центральний архів революції, на місцях — організовані губернські історичні архіви, а при них створені відділи (політсекції) для зберігання та упорядкування документів з історії місцевих партійних організацій та революційного руху. На 1925 р. в УРСР налічувалось 20 місцевих Істпартів, у т. ч. Полтавський, Кременчуцький і Лубенський окружні істпарти.
З введенням у 1925 р. на Україні нового адміністративно-територіального поділу Полтавський, Кременчуцький і Лубенський Істпарти працюють на правах відділів відповідних окружкомів КП(б)У. В окружних центрах, на великих підприємствах, в окремих селах Полтавщини, які мали революційне минуле, працювали уповноважені окрістпартів.
Станом на 1 січня 1925 р. лише при Істпартвідділі Полтавського окружкому КП(б)У налічувалось 26 уповноважених. Вони виявляли і збирали історико-революційні документи, фотографії, листівки, відозви, проводили вечори тощо. При Істпартах працювали науково-дослідні групи, метою яких була розробка проблем місцевої історії.
З Істпартом Полтавського окружкому КП(б)У пов'язаний початок наукової діяльності українського історика, доктора історичних наук О. К. Касименка (1905—1971). Народився у с. Великій Бурімці (тепер Чорнобаївського р-ну Черкаської обл.). У 1926 р. закінчив Полтавський інститут народної освіти. Працював у вузах Полтави, Житомира і Києва. У 1947—1964 рр. — директор Інституту історії АН УРСР. З 1964 р. — заступник головного редактора Української Радянської Енциклопедії з "Історії міст і сіл Української РСР". Головний редактор колективних праць "Історія Української РСР" (т. 1—2. К., 1955—1956) та "Історія Києва" (т. 1—2. К., 1959—1960).
Істпарт вів видавничу діяльність. Найбільше видань з'явилося в період підготовки до 20-річчя ювілею першої російської революції і 10-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Зокрема Істпарти Полтавщини разом з іншими установами видали збірники "1905 рік на Полтавщині" і "Профрух на Полтавщині 1905 р.".
Істпарт ЦК КП(б)У, реорганізований у 1929 р. в Інститут історії партії і Жовтневої революції (тепер Інститут політичних досліджень), видавав журнал "Літопис революції", де вміщувалися матеріали співробітників і активістів місцевих істпартів, зокрема й з Полтавщини. У 1939 р. місцеві Істпарти було влито в партійні архіви обкомів КП(б)У. У тісному контакті з Істпартом працювали Істмоли, що вивчали історію молодіжного руху, та Істпрофи, які досліджували профспілковий рух, збирали й упорядковували матеріали з історії профспілок. У середині 40-х на поч. 50-х рр. були видані документальні збірники "Комсомол Полтавщини у роки громадянської війни (1919—1920)", "Розвиток профспілкового руху на Полтавщині (1905—1920 рр.)". Складено бібліографію на профрух Полтавщини.
Джерело:
Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 317-318
