История Полтавы

Шпилинский, Александр Афанасьевич

Подробности

Просмотров: 5668

Шпилинський (Шпілінський), Олександр Опанасович (18.08.1894-?) - сотник Армії УНР.

Народився в родині колезького асесора м. Полтави. Закінчив Полтавське реальне училище, Олександрівське військове училище (01.02.1915), служив прапорщиком 24-го піхотного запасного батальйону. З 27.07.1915 р. — молодший офіцер 15-го Сибірського стрілецького полку. З 12.07.1916 р. — командир 12-ї роти цього полісу. З 28.10.1917 р. - штабс-капітан. 20.08.1917 р. був поранений у бою під Ригою. 22.10.1917 р повернувся до полку після лікування, прийняв командування 2-ю ротою, згодом — 1-м батальйоном. Постановою солдатського комітету свого полку був нагороджений Георгіївським хрестом IV ступеня за бій 20.08.1916 р. 20.11.1917 р. через необхідність лікування залишив полк, що стояв на позиціях під Ригою.

З 18.11.1917 р. був зарахований на українську військову службу помічником командира полку ім. С. Наливайка військ Центральної Ради. З 10.01.1918 р — молодший старшина Наливайківської сотні Гайдамацького Коша Слобідської України військ Центральної Ради. З квітня 1918 р. — начальник оперативного відділу штабу Окремої Запорізької дивізії Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. У серпні 1918 р. був звільнений з військової служби. З 20.12.1918 р — начальник штабу 2-ї пішої дивізії військ Директорії. З березня 1919 р. був приділений до оперативного відділу штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. Був членом місії Південно-Східного фронту Дієвої армії УНР до Румунії. З 15.05.1919 р — в. о. начальника штабу 7-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР 3 03.06.1919 р. — начальник оперативного відділу штабу 7-ї Запорізької дивізії, з липня 1919 р. — начальник штабу 7-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР 29.10.1919 р. захворів на тиф та залишився у м. Станіславчик, де був захоплений білогвардійцями і вивезений до Одеси.

З 10.01.1920 р. — начальник команди полонених вояків Дієвої армії УНР, що охороняла вагони генерала Леша — голови слідчої комісії Збройних Сил Півдня Росії з розслідування зловживань серед білих військ.

01.02.1920 р. втік з Одеси. 0702.1920 р на ст. Роздільна зголосився до Української Галицької армії, був відправлений до начальної команди УГА у м. Балта.

30.02.1920 р. був виданий командуванням УГА більшовикам та мобілізований до РСЧА.

13.03.1920 р. втік від червоних та 15.03.1920 р. у м. Голта приєднався до Збірного Запорізького полку Дієвої армії УНР, що рейдувала у Першому Зимовому поході. З 15.03.1920 р. — начальник розвідного відділу штабу Дієвої армії УНР, залишався на цій посаді у 1920-1921 рр.

Восени 1920 р. було відмовлено у присвоєнні звання підполковника за образу словами та діями двох українських військових урядовців. Однак на інтернуванні це питання було підняте вдруге, цього разу С. Петлюра 12.04.1922 р. особисто викреслив прізвище О. Шпилинського зі списку тих, хто мав бути підвищений до наступного звання, «до з'ясування його судової справи», яка тяглася ще з листопада 1920 р., але так і не була завершена. Саме через це О. Шпилинський залишився тільки сотником Армії УНР.

У 1920-х рр. з розвідчими цілями неодноразово бував на території Радянської України. На еміграції зробив кілька надзвичайно цікавих військово-історичних досліджень з історії Українського Козацтва — часто друкувався під псевдонімом «Переяславський». Доля після 1939 р. невідома.

РГВИА. - Ф. 409. - Оп. 1. - п/с 89-943; ЦДАВОУ — Ф. 1078. - Оп. 2. - Спр. 168. - С 52-58; Ф. 1075. -Оп. 2. — Спр. 653. — С 34—55; Штлінський О. Замітки до історії 3-го пішого полку «Імені Гетьмана Наливайка»/'' Табор. - 1929. - Ч. 12. - С 54-69; О.Ш. Село Нали-вайки/Дабор. - Варшава - 1928. - Ч. 8. - С 64-75; Шпілінський О. Базар//3а Державність. — Каліш. — 1932. - Ч. 3. - С 108-134; Марущенко-Богдановсь-кий А. З пережтитого//Табор. — 1928. — Ч. 2. — С 63— 65; Марущенко-Богдановський Л Штурм Арсеналу//Табор. - 1927. - Ч. 5. - С 20-23.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 498-499