Борецкий, Николай
- Подробности
- Просмотров: 5848
Борецький, Микола (19.12. 1879 – р. с. невід.) – учитель, церковний і громадський діяч, митрополит УАПЦ.
Н. в м-ку Сарни Липовецького пов. Київ. губ. (нині село Монастирищенського р-ну Черкас. обл.) в родині священика. Навч. в Уманському духовному уч-щі; 1901 закінчив Київ. духовну семінарію. 1901–02 – учитель двокласної церк.-парафіяльної шк. в с. Липівка. Закінчив курси вчителів природознавства в Харкові, після чого працював у двокласній церк.-учительській шк. в с. Кирилівка Звенигородського пов. Київ. губ. (нині с. Шевченкове Звенигородського р-ну Черкас. обл.). 1904 висвячений на священика, був парохом Свято-Успенської церкви в с. Коханівка Він. пов. Подільської губ. (нині село Липовецького р-ну Він. обл.). Згодом його було переведено на парафію в с. Мала Жмеринка Він. пов. Подільської губ. (нині село Жмеринського р-ну Він. обл.). Від серп. 1909 – учитель Закону Божого у Жмеринській жін. та чол. г-зіях. Через утиски церк. начальства перейшов працювати до Він. учительського ін-ту, а незабаром за підозрою в політ. неблагонадійності його переведено до вчительської семінарії в м. Черкаси. Якийсь час служив священиком у м. Гайсин, викладаючи водночас Закон Божий у залізничній шк. та г-зіях. На поч. 1914 його було призначено духівником до Він. учительського ін-ту. Восени того-таки року – полковий священик і благочинний 65-ї д-зії.
Навесні 1917 повернувся до Гайсина. У квіт. 1917 на єпархіальному з’їзді Подільської губ. обстоював українізацію та автокефалію Укр. правосл. церкви. За запровадження укр. мови в богослужінні зазнавав утисків від єпархіального начальства. У верес. 1917 був обраний головою міськ. думи м. Гайсин; під його головуванням дума підтримала Універсали Української Центральної Ради. Водночас виконував обов’язки настоятеля міськ. собору. Один з організаторів підготовки до Всеукраїнського православного церковного собору, який створив Українську автокефальну православну церкву 14–30 жовт. 1921 і на якому його було обрано єпископом Гайсинським. Гайсинська єпархія УАПЦ була однією з найорганізованіших на Поділлі.
Б. протягом лип.–груд. 1924 виконував обов’язки окружного єпископа УАПЦ у Полтаві, а 1925–26 – знову на Гайсинщині, у трав.–жовт. 1927 очолив єпископську каф-ру УАПЦ у Зінов’євську (нині Кіровоград).
27 жовт. 1927 за рекомендацією митрополита В.Липківського Б. було обрано митрополитом УАПЦ. Йому довелося керувати церквою в умовах посилення утисків з боку влади. Однак він зумів відвідати Волин., Полтав., Дніпроп., Кам’янець-Подільську окружні церкви. У лип. митрополит Б. адресував заяву до наркома внутр. справ УСРР В.Балицького, в якій протестував проти утисків церкви, зазначаючи, що УАПЦ «не користується всіма тими правами, що дає церкві закон УСРР».
3 січ. 1930 Б. допитано в Київ. ДПУ з приводу його проповідей, виголошених у Києво-Михайлівському Золотоверхому соборі. Скликаний владою 28–29 січ. 1930 собор УАПЦ «ухвалив» «самоліквідацію» церкви (протоколи цього «собору» дослідникам невідомі). У берез.– квіт. 1930 Б. не раз допитувало ДПУ, імовірно, зондуючи можливість його залучення до процесу СВУ (див. «Спілки визволення України» справа 1929–1930). 17 черв. 1930 Б. заарештовано. Судова трійка при колегії ДПУ УСРР 4 лип. ухвалила вирок – ув’язнити його у концтаборі терміном на вісім років. Б. перевезли спочатку в розпорядження секретного від. ОДПУ до Москви, а потім разом із групою засуджених у т. зв. справі СВУ – в м. Ярославль (нині місто в РФ) до політ. ізолятора. Там він тяжко захворів. Останні звістки про безпорадний стан митрополита дійшли 1935. Подальша його доля невідома.
Літ.: Зінченко А. …Я люблю свою Батьківщину і свою рідну Церкву. «Київська старовина», 1993, № 3.
А.Л. Зінченко.
Джерело:
