История Полтавы

Калюжный, Наум Михайлович

Подробности

Просмотров: 7838

Калюжний, Наум Михайлович (справжнє прізв. — Шейтельман; 08.03.1886—17.11.1937) — політичний діяч, дипломат УСРР.

Н. в м-ку Устивиця (нині село Великобагачанського р-ну Полтав. обл.) в багатодітній єврейс. родині; батько — учитель. Закінчив міську шк. в м. Ромни (1902), склав іспит при Полтав. г-зії на звання нар. вчителя (1904). Від 1905 нелегально діяв на Полтавщині як соціаліст-революціонер; перебував під арештом (1906—07) та наглядом поліції (1907—1909); з 1907 створював осередки укр. есерів; працював нар. учителем. У роки Першої світової війни служив у рос. війську (1916 — серп. 1917). Належав до Української партії соціалістів-революціонерів, Укр. партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів) та Української комуністичної партії (боротьбистів). Із 1920 — чл. КП(б)У. Обирався чл. ВУЦВК 2—6-го скликань, канд. у чл. ВУЦВК 7—8-го скликань. Політ. комісар Агітаційно-інструкторського поїзду ВУЦВК ім. В.Леніна, ред. поїзної газ. «Робітник і селянин» (серп. 1920 — квіт. 1921). Чл. рос.-укр. делегації Рос.-укр.-польс. комісії з репатріації (Варшава, 1921); з серп. 1921 — 1-й секретар Повноважного представництва УСРР в Німеччині; з верес. 1922 — 1-й секретар Повноважного представництва УСРР в Австрії; з серп. 1923 по груд. 1924 — 1-й секретар Повноважного представництва СРСР у Чехословаччині. За дорученням ЦК КП(б)У налагодив видання «совєтофільського» місячника «Нова громада» (Відень, 1923—24) за ред. С.Вітика. Від січ. 1925 до квіт. 1926 — зав. соціально-культ. секцією Наркомату робітничо-сел. інспекції УСРР (Харків). Із квіт. 1926 до груд. 1929 — радник Повноважного представництва СРСР у Чехословаччині. Від 1 лют. 1930 до 15 трав. 1931 — в апараті Наркомосу УСРР (зав. Упрліту, чл. колегії Наркомосу, зав. сектору літконтролю, в резерві відповідальних працівників Наркомосу). Згодом — на видавничій роботі в Наркоматі юстиції УСРР, звідки звільнився через недугу. 23 берез. 1937 здав партквиток, подав заяву про вихід з КП(б)У через хворобу. 18 верес. 1937 заарештований у Харкові за звинуваченням у приналежності до Української військової організації. Винним себе не визнав.

П. у Харків. в’язниці. Слідчу справу щодо нього у зв’язку із його смертю припинено в груд. 1937.

Літ.: Листи Степана Рудницького до Софії та Станислава Дністрянських (1926—1932). Едмонтон, 1991; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції: 20—50-ті рр. ХХ ст. К., 1994; Суровцова Н. Спогади. К., 1996; Рубльов О.С., Синицький П.Е. До історії вітчизняного совєтофільства початку 1920-х років: співробітництво Н. Суворовцової у часописі «Нова громада». «Проблеми історії України 19 — поч. 20 ст.», вип. 13. К., 2007.

О.С. Рубльов.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України