История Полтавы

Кривинская, Мария Леопольдовна

Подробности

Просмотров: 10146

C. B. Kopoленко, Л. Л. Кривинська і М. Л. Кривинська. 30-і роки

Кривинська, Марія Леопольдівна — Кривинська Марія Леопольдівна — (1887, Полтава — 1982, там само) — політична діячка.

Народилася в сім'ї адвоката-єврея. Після закінчення гімназії навчалася на природничому факультетів вищих жіночих курсів у Одесі, а потім в Агрономічному інституті у Санкт-Петербурзі. Період навчання в Одесі співпав у часі з першою російською революцією 1905—1907 рр. Захопившись політикою, читала соціал-демократичну літературу, відвідувала мітинги. Закінчивши навчання, віддалася політичній та громадській діяльності. У 1917 p. офіційно вступила до РСДРП(м). Після більшовицького перевороту з листопада 1917 p. по квітень 1919 р. працювала у заснованому М. Горьким просвітницькому товаристві "Культура і свобода". Як меншовичка, була заарештована Петроградською ЧК, але за браком доказів "активної контрреволюційної діяльності" звільнена з-під варти. Щоб не наражатися на небезпеку, переїхала до сестри в Полтаву. У квітні 1919 р. стала завідувати господарчою частиною Полтавської "Ліги порятунку дітей". Дякуючи спільній праці, зблизилася з В. Г. Короленком і його сім'єю. Входила до Полтавського комітету РСДРП(м), поширювала журнал "Социалистический Вестник", іншу партійну літературу. Після розгрому полтавської меншовицької організації в 1922 р. від активної політичної діяльності відійшла. Увесь час перебування в Полтаві М. Кривинська залишалася під пильним наглядом органів ДПУ. Вперше була затримана у справі меншовицької організації у березні 1921 р., але через два тижні звільнена. Вдруге була заарештована у серпні 1924 р. На цей раз постановою Особливої наради при колегії ОДПУ (ОН ОДПУ) від 10 жовтня 1924 р. за контрреволюційну діяльність засуджена на 3 роки ув'язнення в концентраційний табір із заміною "в зв'язку хворобливим станом" висланням у Марійську область на той же термін. Потім цей термін неодноразово продовжувався, склавши суцільний ланцюг із ув'язнень і заслань. Померла, так і не дочекавшись реабілітації.

Джерело:

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.269

Фото з книги: Гейштор Любовь. Вблизи Короленко