История Полтавы

Юрий (Жевченко)

Подробности

Просмотров: 5451

Юрій (Жевченко) (17.02.1885, сл. Єлисаветградка Херсонської губ, тепер смт Олександрівського р-ну Кіровоградської обл. – 1938?) – церковний діяч, архієпископ.

Закінчив Єлисаветградську духовну семінарію, Новоросійський (Одеський) університет (1911). Працював учителем Першої Одеської гімназії. 1911 висвячений на священика. Під час Першої світової війни – військовий священик у російській армії. З початком Української революції – організатор українського церковного життя у Києві: душпастир Інструкторської школи старшин, член «Кирило­Мефодіївського братства», що об’єднало прихильників автокефалії Української церкви. Ув’язнювався гетьманською владою за співпрацю з Українським національним союзом (УНС). У лист. 1918 – голова Церковної комісії УНС, згодом душпастир та викладач Інженерної школи старшин Армії УНР у Кам’янці-Подільському. З 1920 – настоятель парафії у м. Сквира на Київщині, з лип. 1920 – священик Андріївської церкви у Києві, член Всеукраїнської православної церковної ради. У жовт. 1921 брав участь у роботі Українського православного церковного собору Київщини, на якому було завершено організаційне оформлення УАПЦ. У квіт. 1922 висвячений митрополитом УАПЦ Василем (Липківським) на єпископа Сквирського. У 1924–1927 – єпископ, архієпископ Полтавський. У 1928–29 – архієпископ Одеський і Миколаївський. 01.09.1929 заарештований ДПУ в Одесі за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Засуджений до 8 років таборів. Термін відбував у Караганді. Після прохання дозволити йому проживання в Україні 1937 повторно заарештований і засуджений до 10 років таборів. Вірогідно, загинув в ув’язненні.

Донька Тамара була актрисою театру «Березіль» Леся Курбаса; зять – Юрій Іванович Яновський (1802–1954) – відомий український письменник.

Літ.: Мартирологія українських церков, 1987. – С. 943944, 1110; Документи для історії Української Автокефальної Православної Церкви. – МюнхенІнгольштадт, 1956. – С. 68; Войналович, 2002. –С. 137; Феодосий (Процюк), митр. Обновленческое движение в Православной Церкви на Украине (1917–1943). – М.: Издво Крутицкого подворья, 2004. – С. 564.

О. А. Білоусько, В. А. Войналович, В. О. Мокляк.

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

Фото: http://uaoc.net/

Жевченко, Юрій (17.2.1885 - бл. 1938) - український православний церковний діяч, архієпископ УАПЦ.

Н. у слободі Єлисаветградка Єлисаветградського повіту Херсонської губ. (тепер Кіровоградської обл.). Закінчив духовну семінарію, у 1911 - Одеський університет, У 1912 - учитель першої Одеської гімназії. У 1914 висвячений на священика. Під час Першої світової війни 1914-18 - військовий священик у російській армії, у 1917-18 - душпастир Інструкторської школи старшин у Києві. Член "Кирило-Мефодіївського братства", що об'єднало прихильників автокефалії Української церкви після першої (січень 1918) сесії Всеукраїнського православного церковного собору. Ув'язнений гетьманською владою за співпрацю з Українським національним союзом. У листопаді 1918 голова Церковної комісії УНС, згодом душпастир та викладач Інженерної школи старшин Армії УНР. З 1920 - настоятель парафії у м. Сквирі на Київщині, з липня 1920 - священик Андріївської церкви в Києві, член Всеукраїнської православної церковної ради. У жовтні 1921 брав участь у роботі Українського православного церковного собору Київщини, на якому було завершено організаційне оформлення УАПЦ. У квітні 1922 висвячений на єпископа Сквирського. У 1924-27 - єпископ Полтавський, 1928-29 - єпископ Одеський. 1.9.1929 заарештований ДПУ в Одесі. Засуджений до 8 років ув'язнення, засланий до Сибіру. У 1937 повторно заарештований і засуджений до 10 років ув'язнення. Загинув у Карагандинському таборі.

О.Ігнатуша (Запоріжжя).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. http://history.franko.lviv.ua