История Полтавы

Башинский, Эспер Иванович

• 

Подробности

Просмотров: 18008

Башинський Еспер, фото 30-х років
(За Державність. — Варшава. — 1936. — Ч. 6)

Башинский, Эспер Иванович. Окончил Петровский Полтавский кадетский корпус в 1897 г. Михайловское артиллерийское училище, 31 арт. бригада. Штабс-капитан.

Источники:

Ромашкевич А. Д. Список кадетам Петровского Полтавского кадетского корпуса, окончившим с 1891 по 1908 г. Приложение к Материалам к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса с 1-го октября 1907 г. по 1-е октября 1908 г. Год пятый. Полтава. 1908. Стр. 18

 

Башинський, Еспер Іванович (17.12.1878 — після 1937) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Народився в с. Ключевське Камчатської області, походив з родини дворянина Харківської губернії. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище за 1-м розрядом (1897), вийшов підпоручиком до 31-ї артилерійської бригади (Білгород). У складі цієї бригади брав участь у Російсько-японській війні — у битвах при Мукдені та Ляояні. За бойові заслуги був нагороджений всіма орденами до Святої Анни II ступеня з мечами та званням штабс-капітана. З 13.05.1913 р. — капітан, старший офіцер 1-ї батареї 31-ї артилерійської бригади. З 21.10.1914 р. — командир 3-ї батареї 31-ї артилерійської бригади. З 25.03.1915 р. — командир 5-го важкого артилерійського дивізіону. 12.08.1915 р дістав поранення в голову. 09.02.1916 р. був важко контужений, але залишився у складі дивізіону. 21.11.1916 р. дістав звання полковника. 11.01.1917 р. був отруєний газами у боях під Ригою, але знову залишився у складі дивізіону. З 18.03.1917 р. — командир 2-го окремого Сибірського артилерійського дивізіону. 16.10.1917 р. звільнився у 5-тижневу відпустку, на фронт під Ригою більше не повертався. За Першу світову війну нагороджений Георгіївською зброєю (24.03.1916), всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою (08.04.1917).

21.11.1917 р. за власним бажанням вступив до українізованих військ російської армії — очолив 2-й дивізіон 31-ї Української артилерійської бригади. З 01.03.1918 р. — командир 2-го дивізіону 1-ї гарматної бригади військ Центральної Ради на Київщині. З 10.08.1918 р. — командир 40-го гарматного полку Армії Української Держави. З 17.12.1918 р. — начальник 14-ї гарматної бригади. З 28.02.1919 р. — начальник 18-ї гарматної бригади Дієвої армії УНР. З 28.05.1919 р. — начальник 1-ї гарматної Північної бригади Дієвої армії УНР. З 17.11.1919 р. — начальник Збірної гарматної бригади Волинської групи Дієвої армії УНР, на чолі якої брав участь у Першому Зимовому поході. З 03.07.1920 р. — начальник 2-ї гарматної бригади 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР 3 25.06.1921 р. — за сумісництвом другий помічник начальника 2-ї Волиньскої дивізії Армії УНР. З 01.11.1921 р. — генерал-хорунжий Армії УНР.

З 1923 р. жив на еміграції у Каліші, згодом у Парижі. Подальша доля невідома.

РГВИА. - Ф. 409. - Оп. 1. - п/с 167-914; ЦДАВОУ. - Ф. 1075. - Оп. 1. - Спр. 68. - С 5-6; Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежність//3а Державність. — Варшава. — 1939. — № 9. — С. 21; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002.

Джерело:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 33-34

 

Башинський, Еспер Іванович.

Нар. 12 грудня 1878 в Ключівському, тепер Ключі Камчатської обл., Росія. Полтавський Петровський кадет. корпус 1899 [мне кажется, что год указан не верно, т.к. из корпуса выпускались в 17-, 18-летнем возрасте, это подтверждает и нижеприведенная информация - Т.Б.], Михайлівське арт. училище 1902. Учасник рос.-япон. війни. В роки І світ. війни ком. батареї, дивізіону 31 арт. бригади.

1917 в українському війську. За Гетьманату ком. 40-го гарм. полку, 14-ї легкої гарм. бригади в Білгороді 7-го Харківського арт. корпусу. 1919 ком. 2-ї гарм. бригади, нач. артилерії Північної дивізії Волинської групи Армії УНР. Під час Першого Зимового походу ком. Збірної гарм. бригади 2-ї Волинської стр. дивізії. Кавалер ордену Залізного Хреста, генерал-хорунжий.

Після інтернування Армії УНР у Польщі в таборах, згодом виїхав в Париж. Заст. голови Генеральної Ради українських організацій у Франції.

Джерело:

Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. - 244 с. Стор.38

   

Башинский, Эспер Иванович (17.12.1878 - после 1937). Из дворян Харьковской губ. Уроженец Камчатской обл. Образование получил в Петровском Полтавском кадетском корпусе. Окончил Михайловское арт. училище (1897; по 1-му разряду). Выпущен Подпоручиком в 31-ю арт. бригаду. Участник русско-японской войны 1904-05. Штабс-капитан (за отличие). Капитан (пр.(?) 13.05.1913). Ст. офицер 3-й батареи 31-й арт. бригады (с 13.05.1913). Участник мировой войны. Командир 3-й батареи 31-й арт. бригады (с 21.10.1914). Командир 5-го тяжелого арт. дивизиона (с 25.03.1915). Ранен в голову (12.08.1915); тяжело контужен (09.02.1916). На 10.1916 Подполковник 10-го отд. тяжелого арт. дивизиона. Полковник (пр.(?) 21.11.1916). Отравлен газами в боях под Ригой (11.01.1917). Командир 2-го отд. Сибирского арт. дивизиона (с 18.03.1917). 16.10.1917 убыл в отпуск, из которого на фронт уже не вернулся. 21.11.1917 добровольно вступил в украинизировынные войска, возглавив 2-й дивизион 31-й украинской арт. бригады. Командир 2-го дивизиона 1-й арт. бригады войск Центральной Рады (с 01.03.1918). Командир 40-го арт. полка армии Украинской Державы (с 10.08.1918). Начальник 14-й арт. бригады с 17.12.1918). Начальник 18-й арт. бригады армии УНР (с 28.02.1919). Начальник 1-й арт. Северной бригады армии УНР (с 28.05.1919). Начальник Сводной арт. бригады Волынской группы армии УНР (с 17.11.1919). Участник 1-го Зимнего похода. Начальник 2-й арт. бригады 2-й Волынской стрелецкой дивизии армии УНР (с 03.07.1920). По совместительству 2-й помощник начальника 2-й Волынской дивизии (с 25.06.1921). Генерал-Хорунжий (с 01.11.1921). С 1923 в эмиграции в Калише (Польша), позже в Париже.

Награды: ордена Св. Анны 2-й ст. с мечами (1905); Георгиевское оружие (ВП 16.10.1916); Св. Владимира 3-й ст. с мечами (08.04.1917). 

Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007

Общий список офицерским чинам русской императорской армии. Составлен по 1-е янв. 1909

"Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия. Биобиблиографический справочник" РГВИА, М., 2004.

Источник:

Русская армия в Первой мировой войне

 

Башинский, Эспер Иванович, р. 17 дек. 1878 в с. Ключевское Камчатской обл. Из дворян Харьковской губ. Полтавский кадетский корпус 1897, Михайловское артиллерийское училище 1899. Полковник, командир 2-го отдельного Сибирского артиллерийского дивизиона- 1918 в гетманской армии; с 7 сен. 1918 командир 40-го легкого артиллерийского полка, затем в украинской армии; к нояб. 1920 генерал-хорунжий. В эмиграции в Польше. Ум. после 1937. /318; 330; 490; 683/

Источник:

Волков, Сергей Владимирович, д.и.н. База данных № 2: «Участники Белого движения в России»