История Полтавы

История реконструкции комплекса Полтавского облуправления НБУ

• 

Подробности

Просмотров: 1441

Історія реконструкції комплексу Полтавського
облуправління НБУ

 

У жовтні 1997 року в Полтавському Облуправлінні НБУ відбулося виїзне засідання керівників Управління забудови та реконструкції Національного банку з метою організації проведення реконструкції існуючого комплексу банківської установи.

На той час головний будинок, пам’ятка архітектури, перебував у відчайдушному стані: тріщали і двигтіли стіни й перекриття, коливались сходи, вийшли з ладу інженерні мережі, були наявні глибокі провали в підлогах допоміжних приміщень у дворі.

За висновками наради, функції замовника були надані Облуправлінню НБУ, генерального проектувальника – Полтавському проектному інституту містобудування "Міськбудпроект", генерального підрядника – Київському концерну "Монолітспецбуд". Також було визначено відповідальних осіб: з боку замовника – начальника Облуправління НБУ Михайла Григоровича Колєчкіна, від проектного інституту – головного архітектора проекту Ігоря Володимировича Криницького, від генерального підрядника – начальника виїзної будівельної дільниці В’ячеслава Георгійовича Жука.

Пред’явлені умови були жорсткими: негайно, задовго до завершення проектної документації, надати фронт робіт десанту будівельників концерну.

Сорок років до цього я забудовував рідне місто, і проблем завжди вистачало, але завдання відновлення первісного вигляду напівзруйнованого будинку-пам’ятки, зі збереженням його об’ємно-планувальної основи та доведенням до стану, який за функціональними, технічними, естетичними та представницькими параметрами відповідав би вимогам сучасного європейського рівня, – виявилося вельми цікавим.

Одночасно з детальним технічним обстеженням, обмірами будівлі та оперативною розробкою перших робочих креслень, яка дала змогу розпочати демонтаж аварійних конструкцій, вже у грудні була проведена кропітка робота по вивченню історії будівлі, пошуку іконографічних матеріалів, первісних ескізів та креслень. Виявилося, що будинок "Русского для внешней торговли банка", який блокувався з двома житловими будинками на розі вулиці Олександрівська та проспекту Келіна (в той час), збудовано орієнтовно у 1912 році, в період активного формування престижної забудови центральної частини міста.

Будівля запроектована архітектором М.Ф. Стасюковим та інженером С.І. Носовим у стилі "північного модерну", який набув популярності в той період, що підтверджує значний ступінь впливу петербурзької архітектурної школи на забудову Полтави.

На жаль, із демонстраційних матеріалів вдалося знайти у Державному Архіві області лише фото будівлі на початку XX століття.

Перед Другою світовою війною це приміщення використовувалося для розміщення Держбанку, а у 1943 році будівля була зруйнована фашистами.

У 1946-1947 роках вона була відбудована за проектом Полтавського "Облкомунпроекту", за участю архітекторів Сергєєчєва, Шумиліна, Черняхівця, Вайнгорта та інженерів Маценка, Онищенка, Торяника.

Для потреб банку була відновлена частина житлового будинку по вул. Жовтневій, житловий будинок з іншого боку (по пл. Леніна) був також відбудований, а в подальшому знесений як аварійний.

Можливо припустити, що зовнішнє опорядження банку було здійснено авторами відбудови ідентичним первісному, але за якістю виконання відповідало можливостям того післявоєнного часу. У опорядженні операційної зали домінували привнесені форми, деталі та символіка радянського неокласицизму.

Установа почала працювати, але післявоєнне покоління незаможних пересічних полтавців більше пам’ятає приміщення "червоного кутка" на першому поверсі, з окремим зовнішнім входом (нині приміщення відомчого кафе), де за невелику платню "крутили" трофейні кінострічки.

За останні 50 років було проведено декілька поточних ремонтів, але поступово будівля набирала аварійного стану.

У 1975 році на розі вулиць Жовтневої і Комсомольської за проектом Полтавської філії інституту "Укрміськбудпроект" (архітектор Микола Андрійович Деренько) прибудоване нове крило банку. Для цієї будівлі, яка в цілому значно поліпшила умови праці в установі, характерні риси вимог і можливостей періоду її зведення, але на сьогодні вона потребує реконструкції.

Слід відзначити, що функції замовника для суто експлуатаційних служб облуправління НБУ виявилися надто складними. Тому проектний інститут взяв на себе ініціативу в частині розробки багатьох вихідних даних для проектування та надання пропозицій для розгляду і погодження замовником. Зокрема було заплановано проведення повної реконструкції будинку-пам’ятки архітектури, будівництво підземної автостоянки під територією подвір’я та триповерхового службово-господарського блоку з приміщеннями для охорони, інкасаторів, водіїв, технічних служб на ділянці по пл. Леніна; крім того, визначена черговість введення складових комплексу у експлуатацію.

За участю провідних проектних інститутів України та Полтавського технічного університету були прийняті оптимальні конструктивні рішення, визначені технологічні і режимні вимоги.

Вельми непростою виявилася проблема відтворення інтер’єру головної операційної зали за відсутністю інформації щодо його первісного вигляду. Із залученням Полтавської фірми "Естет" (головний архітектор Олексій Володимирович Постніков) на базі аналізу елементів декору ідентичних об’єктів цього стилю, існуючих в Петербурзі, була розроблена концепція опорядження, покладена в основу існуючого виконання.

У травні 1998 року відповідні матеріали частини проекту, що затверджується, були завершені, погоджені Містобудівною Радою з оцінкою "Відмінно" та передані на державну експертизу. Враховуючи відповідальність об’єкту, при нормативному терміні на експертизу до 2-х місяців вона тривала півроку, а позитивний висновок служби протипожежного нагляду було отримано... перед закінченням будівництва.

А будівництво велося з грудня 1997 року, одночасно з проектуванням і розглядами, завдяки оперативній розробці сотень робочих креслень.

Для посилення основи будинку, який розташований в історичному середовищі з наявністю пам’яток археології та підземних ходів, під існуючі стіни були підведені сотні металевих паль. Через їхні отвори виконане термічне укріплення ґрунту основи. Проведене укріплення масивними металевими сітками і торкет-бетоном внутрішніх поверхонь усіх стін та утеплення стін зовнішніх. Розібрані повністю і замінені всі перекриття і сходи на нові із монолітного залізобетону. Зведені конструкції нового даху, побудовані просторі і міцні сховища, завантажувальний бокс для інкасаторських машин, необхідні службові й побутові приміщення, автономна дахова котельня, системи інженерного забезпечення, контролю, охорони, змонтоване сучасне технологічне обладнання.

З боку генерального підрядника роботи велись під керівництвом технолога комплексу Павла Павловича Макарчука, поставки матеріалів, конструкцій і обладнання здійснювались з багатьох міст України і Європи, монтаж обладнання здійснювали фірми Полтави, Києва, Дніпропетровська, Кременчука.

Кожного вівторка протягом всього періоду будівництва велись оперативні наради за участю заступника начальника концерну "Монолітспецбуд" Івана Івановича Глушенка, замовника, проектувальників і інших зацікавлених організацій.

Слід відзначити якісні професійні, творчі і людяні відносини, котрі налагодилися між будівельниками і проектувальниками, для яких об’єкт став другою домівкою на весь час будівництва, та плідну співпрацю з представниками замовника – інженерами Володимиром Миколайовичем Поповичем, Катериною Олексіївною Пономаренко, Катериною Миколаївною Носач.

У розробці окремих проектних рішень брали участь архітектори Антоніна Олександрівна Ільїна, Сергій Миколайович Столярчук, Галина Львівна Єльцова, Валерій Гаврилович Гавриленко.

Конструктивні рішення розроблені інженерами Анатолієм Олександровичем Лавізіним, Миколою Леонідовичем Зоценком, Олегом В’ячеславовичем Кущинським, Борисом Степановичем Хрипком, сантехнічні, електротехнічні та кошторисні – відповідними підрозділами інституту.

Найбільш складним виявився період ведення робіт по зовнішньому та внутрішньому опорядженню будинку-пам’ятки архітектури.

В. С. Полевара. Фото 2012 р.

Потужна машина концерну, зорієнтована на ведення великих обсягів будівельно-монтажних робіт, працююча за вахтовим методом з постійною зміною виконавців із різних міст України і непристосована для виконання складних, опоряджувальних процесів та реставраційних робіт, почала давати збої.

За моїм наполяганням, керівництво концерну-монополіста було вимушене погодитись на залучення фахівців-полтавців.

Безцінний внесок в опорядження будинку-пам’ятника вніс мій давній товариш, найстаріший у Полтаві майстер, який відбудовував головні об’єкти міста ще в перші післявоєнні роки – Володимир Сергійович Полевара. Він особисто виготовив заново і змонтував всі ліпні і тягові елементи оздоблення фасадів і інтер’єрів.

У свої 70 років протягом багатьох місяців він не сходив з риштувань, навчав молодих помічників і казав мені: "Ти повернув мене до життя".

Різнорідний контингент штукатурів, малярів, личкувальників, паркетників очолив досвідчений полтавський будівельник і поет-аматор Б.П. Каркач.

У процесі авторського нагляду багато чому доводилося навчати бригадирів і виконавців, змушувати переробляти брак. Багатьма несподіванками виявлялися окремі ділянки конструкцій старої будівлі, наслідком чого була необхідність розробки додаткових проектних рішень.

Саме в цей період облуправління НБУ очолив Михайло Іванович Городницький, керівник принциповий, вимогливий, ініціативний. Його безпосередня участь у вирішенні питань якості робіт, методів і темпів будівництва значною мірою сприяла досягненню позитивних результатів.

Бувало, глухими зимовими вечорами лунав його телефонний дзвінок, і ми зустрічалися на об’єкті для вирішення нагальних питань з виконавцями. А після цього йому потрібно було дістатися до своєї домівки за багато десятків кілометрів.

Теплі почуття залишились у мене і від творчої сумісної співпраці з відомим українським майстром художнього вітражу – киянкою Іриною Марківною Макусєвою. Її твори достойно прикрасили будівлю.

Нарешті в 2001 році було завершено реконструкцію будинку-пам’ятки архітектури.

Протягом 2002 року побудовано підземну автостоянку з монолітного залізобетону з відповідним технологічним і технічним оснащенням.

Згідно з рішенням замовника, будівництво здійснено Полтавською будівельною організацією – "Полтаватрансбуд", після чого вона розпочала роботи по зведенню службово-господарчого блоку, останньої черги забудови комплексу.

Будівля Управління Національного банку України в Полтавській області

Кажуть, що найбільш об’єктивними суддями тому, що зроблено, є люди і час.

Фрагмент інтер'єру будівлі Управління Національного банку України
в Полтавській області

Попри всі складності і негаразди, будівництво завершено.

Наскільки вдало?

Судити людям.