К истории открытия памятника Котляревскому
- Подробности
- Просмотров: 1474
Цыганенко Юрий. К истории открытия памятника Котляревскому.
Подається за виданням: Циганенко Ю. До історії відкриття пам'ятника Котляревському. — «За сто літ» : Матеріяли з громадського й літературного життя України XIX і початків XX століття. Кн. 1 : (Записок б[увшої] Історичної секції Українського наукового товариства в Києві. Т. XXIV) / Під редакцією голови секції акад. Михайла Грушевського. – [Київ]: Державне видавництво України, 1930, кн. 5, с. 262—263.
Джерело: Електронна бібліотека "Чтиво".
Переведення в html-формат: Борис Тристанов.
— 262 —
ДО ІСТОРІЇ ВІДКРИТТЯ ПАМ'ЯТНИКА КОТЛЯРЕВСЬКОМУ.
У жандармському відділі полтавського архіва є справа під назвою "Дознание по делу украинской партии социалистов" (Архів І, зв'язка № 138, справа № 2293), почата 31-го липня 1901 року, закінчена 17-го жовтня 1901 р. на 129 арк. Але ж це є лише перша частина справи й тому не видно якого характеру вона набирає далі, в другій частині.
24-го липня 1901 року в Полтаві було зроблено труса в колишнього студента петербурзького університету Миколи Васильовича Маслова, що жив зі своєю сестрою Марією Вас. Масловою. При цьому знайдено чимало матеріалів, які дали привід жандарям для дальшого розслідування справи. Серед інших матеріялів звертають на себе увагу такі: "Экземпляр воззвания Киевского Союзного Совета, Об'єдененного Землячества и организаций", "Нарис програми української партії соціалістичної" "на галицийском языке" та "Відкритий лист до російського міністра внутрішніх справ Сіпягіна".
Всі ці матеріяли належали Марії Вас. Масловій, як це видно з її свідчень у протоколах розслідування. Очевидно сестрі безпечніше було взяти на себе відповідальність, ніж братові. Ці матеріяли потім розглядали жандарі і складали про це відповідні протоколи. Оригіналів цих паперів у справі немає, трапляються лише уривки з них у зазначених протоколах та й ті в перекладі на російську мову, як що папера було писано українською мовою.
Поволі до цієї справи притягалися все нові й нові особи й наприкінці їх набралося до 11.
Закінчилася справа тим, що Маслових було віддано під особливий догляд поліції. Приблизно такий же присуд було винесено й іншим особам, — про це ми довідуємося зі списка, що його додано до справи.
Найцікавішими для нас у цій справі є протокол № 12 від 8/ІХ 1901 р. про те, що в м. Полтаві переглядався відбиток на міміографі, що його знайдено на помешканні "б. студента С.-Пет. Унив. Ник. Вас. Маслова и его сестры Марии Вас. Масловой". Цим відбитком є — "печатный листок в две страницы на бумаге, употребляющейся обыкновенно при печати книг и брошюр, на малорусском языке, без числа и года, озаглавленный "Відкритий лист до російського міністра внутрішніх справ Сіпягіна" (п. протокола осмотра 22-го августа с. г.), переведенный на русский язык тем же полковником Рудовым (начальник черніг. губ. жанд. упр. Ю. Ц.) содержит в себе нижеследующее: 1)
— Открытое письмо русскому министру внутренниъ дел Сипягину, начинающееся так: Господин министр. Вы запретили сделать надпись на малорусском языке на памятнике нашего первого национального поэта Котляревського. Того возбуждения, какое охватило всех нас, когда мы узнали об отказе Вашем на просьбу лояльных Полтавцев, — Вы не в состоянии понять; но того, чего Вы так ожидали — Вы достигли: мы почувствовали всю горечь надругания и неуважения, какое Вы нанесли нашей нации. Отцы наши и деды молча сносили запрещение обучения на их родном языке и даже запрещения в разговоре малорусской речи, но они завещали нам свой завет: "терпеть, надеяться и молчать". Через это, как Вы господин министр, так и подобные Вам господа стали смотреть на нашу молчаливую нацию, как на париев Европы, потому что Вы привыкли
1) Матеріяли зі справ подаватиму скрізь сучасним правописом.
— 263 —
уважать только одно насилие, хотя и стремились одурить целый свет на Гаагской конференции, что будто-бы уважаете право.
Да, мы признаем, что Вы правы, что украинская нация в России есть в самом деле нация рабов париев, назначение которой кормить Вас господин министр и еще целые сотни тысяч чиновников чужеземцев, от министра до сельского урядника; давать людей и деньги на войско, для поддержания Вашего господства, господин министр, и деморализации нашей нации; доставлять средства на разные школы, где чужеземцы-учителя делают из наших детей заклятых врагов нашей же нации; строить церкви, где продажные попы молят бога об усилении над нами господства чужеземцев.
Вы, господин министр, не можете не признать, что наша нация все это выполняла покорно и без протеста. Зачем и за что так жестоко Вы относитесь к нам? По-видимому Вы думаете иначе: Вас беспокоит то, что Ваши рабы умеют что-то прятать в душе своей; Вас гневит, что парии имеют святое святых в сердце своем, куда Вас не пускают; Вас ожесточает, что нация, которую Вы хотели сделать старцами, собрала кровью заработанный грош на памятник своему поэту и Вы дерзкой рукой бесстыдного чужеземца наложили запрет на душу нации.
Вы думаете, господин министр, что Вы со всеми Вашими приспешниками сумеете убить наш народ, но на это пусть даст Вам ответ наша история. Пусть она расскажет Вам как была сильна Польская держава "от моря до моря", как был унижаем наш народ Поляками чужеземцами и чего только не перетерпел он от польских панов. Та же история скажет Вам, как одним сильным взмахом разрушила наша нация всю польскую державу, обратив ее в ничто, а прежние Поляки, господин министр, угнетали нас нисколько не больше, как угнетают теперешние Русские и прежняя Варшава была более культурна, нежели настоящий Петербург. А знаете за что наши прадеды уничтожили Польщу? За то, что она наложила руку на душу нации, на ее моральное "я". Все преступления прощаются, но только не преступления против св. духа.
Отношение Российской державы к нашей нации идут той же дорогой, какой шли Поляки и тем самым принуждают и нас избрать путь, которым шли наши прадеды времен Богдана Хмельницкого. И мы ни пойдем.
Закон царя-освободителя 17-го мая 1876 г. 1) есть преступление против св. духа, потому что этим суровым и беспощадным законом осуждена наша нация на моральную смерть. Ваше же бессмысленное запрещение надписи на малорусском языке на памятнике малорусскому поэту — есть гнусное издевательство над уже осужденной на смерть нациею. Это запрещение есть тою каплею, которая переполнила чашу страданий и терпений нашего народа. Она свидетельствует, что издевательствам Вашим над нашим народом — не будет конца; нам же говорит: довольно молчать Вам рабам. Мы не сможем дальше дозволить бесстыдным чужеземцам издеваться над святейшими нашими чувствами.
От украинская няция должна сбросить с себя господство чужеземцев потому что они оскверняют ее душу; она должна добыть себе свободу, хотя бы от этого зашаталась вся Россия; она должна сбросить с себя рабство национальное и политическое, хотя бы для этого пролились реки крови, а эта кровь упадет как народное проклятье на голову Вашу, господин министр, и на голову всех угнетателей нашей нации.
Невідомо хто був автором цього листа, проте своїм змістом він не позбавлений деякого інтересу. В протоколі № 7 від 16-го жовтня 1901 р. є свідчення Мар. Вас. Маслової про цілу низку листів, які вона одержувала від різних осіб, і які були захоплені жандарями під час трусу. Тут же вона подає таку відповідь про цей лист: "Печатный листок "Відкритий лист до російського міністра внутрішніх справ Сіпягіна" на галицийском языке от кого получила я не скажу". Так і не довелося жандарям дізнатися про автора листа.
Подав Юрій Циганенко.
1) Відома заборона укр. письменства 1876 р. Див. про це "До історії указа 1876 року", "Україна", 1907, кн. V.
Ссылки на эту страницу
1 | Памятник И. П. Котляревскому в публикациях
Публікації у газетах і журналах, спогади учасників свята відкриття пам'ятника, дослідження |
2 | Про "Энеиду" и ее автора. Указатель по авторам
Про "Енеїду" та її автора. Покажчик за авторами |
3 | Про "Энеиду" и ее автора. Указатель по названиям
Про "Енеїду" та її автора. Покажчик за назвами |
4 | Про "Энеиду" и ее автора. Хронологический указатель
Про "Енеїду" та її автора. Хронологічний покажчик |