Левенцы
- Подробности
- Просмотров: 3245
Левенец Иван Федорович, коллегии иностранных дел переводчик,
его дети:
Петр,
Тит,
Александр,
Матрена,
Прасковия,
Александра,
София,
Варвара,
Анастасия.
Петра Ивановича дети:
Иван,
Павел,
Агния,
Мария,
Александр,
Надежда,
София,
Вера.
Александра Ивановича дети:
Николай,
Борис,
Георгий.
Внесены в родословную книгу: часть 1, литера Г, стр. 77. Указ Герольдии об утверждении в дворянстве от 21 апреля 1852 г. № 3411.
Дело по архиву № 232.
Источник:
Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. Полтава, 1898. Стр. 385
ЛEВЕНЦІ — кілька козацько-старшинських (згодом — дворянських) родів різного походження. Найбільш відомі з них два.
Один з них веде свій початок від Прокопа Левенця (Левенка; р. н. невід. — п. 1691) — полтавського полковника (1674-75, 1677-78), полтавського городового отамана (1675-77) та полтавського полкового обозного (1687); учасника російсько-турецької війни 1676-1681; одного із претендентів на гетьманську булаву (1687). Його син — Іван Прокопович (р. н. невід. — п. до 1736) — був полтавським полковим сотником (1687-90), полтавським полковим осавулом (1691-93), полтавським полковником (1701-09), одним із трьох правителів Генеральної військової канцелярії (1724-27). 1708 не підтримав гетьмана І.Мазепу, але й не допомагав росіянам, за що був позбавлений урядів та інтернований у Харкові. Його сини: Дмитро Іванович (Левенченко) став новосанжарівським сотником (1729-39); Іван Іванович старший (р. н. невід. - п. до 1735) — старосанжарівським сотником (1727-35); Іван Іванович молодший (р. н. невід. - п. 1747) — полтавським полковим осавулом (1726-37) та полтавським полковим обозним (1737-47). Ін. представники роду посідали уряди сотенної старшини й бунчукових товаришів охочекомонного та Полтавського полків. До цього роду належить Степан Федорович (1763 - р. с. невід.), полтавський губернський предводитель дворянства (1823-26).
Другий рід походить від військового товариша Юхима Левенця (1-ша пол. 18 ст.). До цього роду належали, зокрема: Василь Михайлович (бл. 1784 - 1852), генерал-майор (1840), командувач резервними бригадами 1-ї та 2-ї драгунських д-зій, і його син Володимир Васильович (бл. 1805 - р. с. невід.), таємний радник.
Обидва ці роди внесені до 2-ї та 3-ї частин Родовідних книг Полтав. та Харків. губерній.
Окрім цих двох родів, у літературі є згадки й про ін. однойменні роди.
Література:
Лазаревский А.М. Люди старой Малороссии. 13. Левенцы. «Киевская старина», 1886, № 7; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912.
В.В. Томазов.
Джерело:
Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2009. - 790 с.: іл. – http://www.history.org.ua/?termin=Leventsі_rid
