Милорадовичи, дворяне и графы

Просмотров: 9387

Милорадович Николай Николаевич, его жена его Мария.

Их дети:

Николай,

Андрей,

Арсений,

Василий,

Клеопатра.

Милорадович Родион Николаевич.

Его дети:

Николай,

Александр,

Дмитрий,

Владимир,

Варвара,

Елисавета.

Дмитрия Родионовича дети:

Иван,

Дмитрий,

Николай,

Александр,

Константин,

Владимир,

Варвара,

Вера.

Андрея Николаевича дети:

Михаил,

Феодосий,

Ольга.

Арсения Николаевича дети (2) (определение о внесении в родословную книгу от 26 мая 1901 г.):

Димитрий,

София

Внесены в родословную книгу: часть 6, литера И, стр. 135. Указ Герольдии об утверждении в дворянстве от 20 февраля 1850 г. № 1123.

Милорадович Григорий Петрович,

сыновья его:

Сергей,

Лев,

Александр.

Льва Григорьевича сын Григорий.

Милорадович Михаил Петрович,

дети его:

Михаил,

Иван,

Александр,

Константин,

Петр,

Владимир,

Георгий,

Марина.

Петра Михайловича сын Александр (1).

Александра Михайловича сын Михаил (1).

Михаила Александровича дочь Ксения (1).

Милорадович Петр Иванович,

жена его София Ивановна,

дети их:

Василий,

Григорий,

Иван,

София,

Александра.

Ивана Петровича дети:

Николай,

Иван,

Надежда (1),

София (2) (определение о внесении в родословную книгу от 30 мая 1903 г.).

Милорадович Илья Григорьевич,

жена его София Николаевна,

дети их:

Дмитрий,

Григорий,

Александр,

Зинаида.

Илии Григорьевича сестры:

Екатерина,

Мария.

Василия Петровича жена Мария Акимовна,

дети их:

Мария,

София,

Николай,

Иван.

Внесены в родословную книгу: часть 6, литера К, стр. 89. Указ Герольдии об утверждении в дворянстве от 23 октября 1850 г. № 5838.

Милорадович Григорий Александрович, граф,

жена его Ольга Кирилловна.

Внесены в родословную книгу: часть 6, литера О, стр. 737. Указ Герольдии об утверждении в дворянстве от 3 декабря 1853 г. № 8136.

Дело по архиву № 366.

Дело по архиву № 366.

Миргородский и Прилукский уезды.

Источники:

Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. Полтава, 1898. Стр. 426, 427

(1) Продолжение списка потомственных дворян, изданного Полтавским Дворянским Депутатским Собранием в 1898 году. Дворяне, сопричисленные и вновь внесенные в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии с 4 марта 1895 г. по 10 апреля 1901 г. Полтава, 1901. Стр. 63

(2) Продолжение списка потомственных дворян, изданного Полтавским Дворянским Депутатским Собранием в 1898 году. Дворяне, сопричисленные и вновь внесенные в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии с 10 апреля 1901 г. по 1 июля 1904 г. Полтава, 1904. Стр. 63

Милорадович Платон Иванович, штабс-ротмистр,

жена его Мария Петровна,

дочери их:

София,

Любовь,

Варвара.

Внесены в родословную книгу: часть 2, литера Д, стр. 785, в рассмотрении Герольдии не было.

Дело по архиву № 522.22.

Источник:

Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. Полтава, 1898. Стр. 456

Милорадович Леонид Александрович, действительный статский советник, камергер Двора Его Величества,

жена его Александра Александровна,

дети их:

Сергей,

Николай,

Борис,

Ольга.

Внесены в родословную книгу: часть 6, литера Н, стр. 1417. Указ Герольдии об утверждении в дворянстве от 3 декабря 1853 г. № 8136.

Дело по архиву № 565.

Источник:

Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. Полтава, 1898. Стр. 464

Милорадович Дмитрий Николаевич, дворянин.

Внесен в родословную книгу: часть 6, литера О, стр. 789-б. Указ Герольдии об утверждении в дворянстве от 6 мая 1860 г. № 4040.

Дело по архиву № 583.

Источник:

Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. Полтава, 1898. Стр. 467

 

Милорадовичі – представники козацько-старшинського, згодом графського роду сербського походження (нащадки М. Родіона з Герцеговини), благодійники.

Милорадович Антін (бл. 1708 – до 1780) – бунчуковий товариш Прилуцького полку (1745), надвірний радник, мешкав у с Калюжинці (тепер Срібнянського р-ну Чернігівської обл.). Там уфундував дерев’яну Покровську церкву (1743).

Милорадович Семен Ілліч (? – до 1798) – син грунського сотника Гадяцького полку, військовий канцелярист Ген. військової канцелярії (1742), грунський сотник, бунчуковий товариш (1763), полковник Гадяцького полку (1777). Своїм коштом уфундував дерев’яну кладовищенську Різдвяну церкву (1779, закрита 1820) у с. Воскресенське (кол. с. Семенів, Сербинівка, тепер с. Перше Травня Гребінківського р-ну).

Милорадович Олександр (?–?) – статський радник, фундатор дерев’яної Вознесенської церкви (1776) у с. Пізники (тепер Чорнухинського р-ну).

Милорадович Михайло Михайлович (?–?) – син полковника Ізюмського слобідського козацького полку; на військовій службі – лейб-гв. капітан-поручик (1788–1807), дворянський маршалок Полтавсього пов. (1798–1803) і Полтавської губ. (1807). Своїм коштом перебудував дерев’яну Вознесенську церкву (1777) у с. Головач Полтавського полку. Попередня діяла на 1726.

Милорадович Іван (бл. 1758 – ?) – на військовій службі з 1771, учасник російськотурецької війни, дворянський маршалок Зіньківського пов. (1791), колезький асесор (1798). Його фундація: мурована Іллінська церква (1826) у с. Гнилиця Зіньківського пов. (тепер – Охтирського р-ну Сумської обл.). Попередня дерев’яна церква діяла в сер. 18 ст., її продали до м. Зіньків, і вона стала кладовищенською.

Милорадович Григорій Петрович (1765–1828) – син останнього полковника Чернігівського полку. Перебував на державній службі: малоросійський пошт-директор (1791–1792), колезький радник (1792), чернігівський ген. суддя (1799), таємний радник (1801), таврійський цивільний губернатор (1802–1803). Його фундація: дерев’яна Троїцька церква (1799, перебудована 1865) у с. Жоржівка Зіньківського пов. (тепер – Шишацького р-ну). Наступна церква споруджена 1896. Дружина – М. Олександра (уродж. Кочубей; 1769–1838) уфундувала муровану Преображенську церкву (1831) з окремою дзвіницею у с. Милорадове Полтавського пов. (тепер Котелевського р-ну).

Милорадович Леонід Олександрович (1841–1908) – дідич і власник с. Іванівка на Хорольщині (тепер Великобагачанського р-ну). Навчався у С.-Петербурзькому ліцеї, слухав лекції в Гейдельберзькому і Боннському університетах, з 1861 – на державній службі в Міністерстві іноземних справ, був Київським віце-губернатором (1878) і Подільським (1879–1892) губернатором; таємний радник (1894). Його фундації: у с. Іванівка – домова Покровська (1894) і мурована Троїцька церкви (1895), лікарня, ремісниче училище, церковнопарафіяльне училище для дівчаток і земське для хлопчиків. Похов. у храмі.

Літ.: Грановский, 1901. – С. 174-175, 210, 271, 280; Клировая книжка…, 1902. – С. 41, 165, 266, 348, 567, 635; Очевидец. 4–6 июня 1908 года в селе Ивановке, Хорольского уезда // ПЕВ.ЧН. – 1908. – № 36. – С. 1492-1502; Модзалевский, 1911. – С. 516, 517, 517, 523, 524, 540; Павловский, 1912. – С. 128; Павловский, 1914. – С. 77, 80, 210, 211; Полтавщина: Енц. довід., 1992. – С. 648; ЕУ, Т. 4, 1994. – С. 1535.

В. М. Ханко

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

Ссылки на эту страницу


1 Общественные заслуги Райзеров
[Громадські заслуги Райзерів] – Матвей Григорьевич Астряб
2 Прекратившийся род
[Рід, що скінчився] - Алексей Дмитриевич Бутовский
3 Список родов - М
[Список родів - М] — пункт меню