История Полтавы

Осецкий, Александр Викторович

• 

Подробности

Просмотров: 14342

Осецький Олександр, фото 1912 року (ЦДАКФДУ)

Осецький Олександр Вікторович (24.07.1873-26.02.1936) - генерал-хорунжий Армії УНР.

Походив із дворян Волинської губернії. Закінчив Полоцький кадетський корпус (1892), 1-ше військове Павлівське училище (1894), вийшов підпоручиком до 59-го піхотного Люблінського полку (Одеса). 02.091900 р. закінчив 2 класи Миколаївської академії Генерального штабу за 2-м розрядом. З 19.11.1900 р. — молодший ад'ютант штабу 15-ї піхотної дивізії. З 10.03.1902 р. — молодший офіцер 6-го Фінляндського стрілецького полку. З 0905.1902 р. — ад'ютант Офіцерської стрілецької школи. 11.05.1903 р. закінчив Санкт-Петербурзький Імператорський археологічний інститут. 11.06.1904 р. був переведений до лейб-гвардії Санкт-Петербурзького полку з перебуванням на посаді ад'ютанта Офіцерської стрілецької школи. З 24.12.1907 р. — приділений до лейб-гвардії Преображенського полку (25.07.1908 р. переведений до цього полку). З 27.12.1907 р. — командир 6-ї роти лейб-гвардії Преображенського полку. 21.01.1909 р. отримав звання гвардії капітана. 21.09.1912 р. закінчив Офіцерську стрілецьку школу, згодом викладав у ній. З 26.071914 р. — підполковник з переведенням до 6-го гренадерського Таврицького полку (Москва). 19.11.1914 р. — полковник за бойові заслуги з призначенням командиром 3-го гренадерського Перновського полку. 18.12.1914 р. був нагороджений Георгіївською зброєю за бій 7—9.11.1914 р біля с. Віржбице, де тимчасово очолював 6-й гренадерський Таврицький полк. 28.09.1914 р. був контужений біля м Нова Олександрія, 01.08.1915 р. вдруге контужений біля с. Корчувка. З 14.02.1917 р. — командир бригади 31-ї піхотної дивізії. З травня 1917 р. — командир бригади 2-ї гренадерської дивізії Гренадерського корпусу. Останнє звання у російській армії — генерал-майор.

У листопаді 1917 р. разом з капітаном О. Удовиченком був змушений залишити Гренадерський корпус, де вони служили, оскільки солдати-більшовики погрожували розправою як з керівниками українського військового руху. Прибув до Києва у розпорядження Центральної Ради. 29.11.1917 р. був призначений начальником 4-ї Української дивізії 2-го Січового Запорізького (51-го армійського) корпусу, яка знаходилася на фронті, однак посаду не обійняв, перебував у Києві при Військовому міністерстві Центральної Ради. Під час вуличних боїв у Києві був приділений до Гайдамацького Коша Слобідської України. З 12.02.1918 р. — начальник Українського Генерального штабу. З 05.03.1918 р. — начальник Головного штабу УНР. З 17.04.1918 р. до 06.06.1918 р. — командувач Полтавського (згодом — 6-го) корпусу Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. З червня 1918 р. — начальник корпусу залізничної охорони, який перебував у стадії формування. З 15.11.1918 р. — Наказний Отаман УНР та за сумісництвом начальник Генерального штабу військ Директорії. З 22.01.1919 р. — за сумісництвом заступник Військового міністра УНР та головний інспектор військ УНР. З 0704.1919 р. — командувач Холмської групи Дієвої армії УНР (одночасно — в. о. Наказного Отамана УНР). Після розгрому Холмської групи 17.05.1919 р. обіймав лише посаду Наказного Отамана. 26.071919 р. був усунутий з цієї посади та призначений військовим радником місії УНР в Італії. Але до Італії так і не від'їхав, приватно мешкав у Кам'янці-Подільському, оскільки уряд УНР не виділив коштів для місії. У грудні 1919 р. перейшов на територію, зайняту польськими військами.

З 26.04.1920 р. — представник Головного Отамана УНР при И. Пілсудському.

З 1923 р. жив на еміграції у Франції. Помер та похований у Парижі.

РГВИА. - Ф. 409. - Оп. 1. - п/с 105-319; ЦДА-ВОу. — Ф. 3991, особистий фонд Осецького О. В. (14 справ); Ф. 1078. - Оп. 1. - Спр. 96. - С 1; «Русский Инвалид». — Петроград. — 1915. — № 32; Сулковський Б. З історії формування 2-го Січового Запоріжського корпусу//Табор — Варшава. - 1927. - Ч. 4. - С 71-87; Макаренко Гр. Полковник П. Болбочан//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 7—8; Петрів В. Спомини з часів української революції (1917—1921). — Львів. — 1927. - Ч. 1. - С 145; 1931. - Ч. 4. - С 90-91, 96; Прохода В. Записки непокірливого. — Торонто. — 1969. — Кн. 1. — С. 337—338; Омелянович-Павлен-ко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002; Капустянський М. Похід українських армій на Київ—Одесу в 1919 році; Маланюк Є. Уривки зі спогадів. - Київ. - 2004. - С 72, 85, 87-88, 91, 92, 96, 133, 134, 197.

Джерела:

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. - 536 с.: іл. Стор. 316-317

 

Осецький Олександр, фото 20-х років

Осецький, Олександр Вікторович

Нар. 24 червня 1873 у м.Кременець, тепер Тернопільської обл. Полоцький кадет. корпус, 1-ше Павлівське військ. училище 1893, Офіцерська стр. школа 1910, академія Генштабу 1917. Офіцер лейб-гвардії Преображенського полку в Петербурзі. В роки І світ. війни ком. 3-го гренадерського Пярнувського полку, бригади 31-ї піх. дивізії. Генерал-майор.

В українській армії з кінця 1917, ком. стр. дивізії 2-го Запорізького корпусу, нач. Головного штабу, ком. 6-го Полтавського Корпусу. За Гетьманату ком. 6-го Полтавського арм. і Залізничного корпусів. В Армії УНР 1918-1919 наказний отаман - командувач армії, ком. Холмського фронту у боях з поляками. З 1920 голова військ.-дипломат. місії УНР у Бельгії. З 1923 мешкав у Франції. Помер 26 лютого 1937 в Парижі.

Джерело:

Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. - 244 с. Стор.148-149

 

Осецький, Олександр (24.6.1873 - 26.2.1937) - український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.

Н. у Крем'янці (тепер Кременець Тернопільська обл.). У роки Першої світової війни 1914-18 командував полком російської армії, генерал-майор. З вересня 1917 командував дивізією Другого Січового Запорізького Корпусу, з 17.4.1918 - Полтавським корпусом. За Гетьманату очолював Корпус охорони залізниць. У жовтні 1918 керував роботою Оперативного штабу, який готував повстання проти гетьмана П. Скоропадського. З кін. листопада 1918 0. - командуючий Холмською групою військ під час українсько-польської війни 1918-19. З кін. грудня 1918 до лютого 1919 - військовий міністр УНР в уряді В. Чехівського, пізніше - наказний отаман Армії УНР. У 1920 очолював українську військову місію у Бельгії. В еміграції жив у Франції, помер у Парижі. Залишив спогади.

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

 

Осецкий, Александр Викторович (24.07.1873 — 26.02.1937).

Православный. Из дворян. Уроженец г. Кременец. Образование получил в Полоцком кадетском корпусе. В службу вступил 01.09.1892. Окончил 1-е военное Павловское училище. Выпущен Подпоручиком (ст. 07.08.1893) в 59-й пех. Люблинский полк. Позже перевелся в л-гв. Преображенский полк. Поручик (ст. 07.08.1897). Штабс-Капитан (ст. 11.06.1904). Окончил Археологический институт, Николаевскую академию ген. штаба (2 класса) и Офицерскую стр. школу "успешно". Капитан (ст. 11.06.1908). Участник мировой войны. В 02.1915 в чине Полковника командир 3-го гренад. Перновского полка. Награжден Георгиевским оружием (ВП 03.02.1915). В 1917 командир полка. Ген-майор (27.03.1917). Командир бригады 31-й пех. дивизии. С 09.1917 командовал дивизией 2-го Сечевого Запорожского корпуса. С 1918 в армии УНР, командир Полтавского корпуса. В армии гетмана командовал Корпусом охраны железных дорог. С 11.1918 – командующий Холмской группой войск, которой руководил в период украинско-польской войны 1918-19. В 12.1918-02.1919 военный министр УНР в пр-ве В. Чеховского. Затем "наказной атаман" армии УНР. Генерал-хорунжий. В 1920 глава украинской военной миссии в Бельгии. В эмиграции во Франции. Умер в Париже.

Награды: ордена Св. Станислава 2-й ст. (1911); Св. Анны 2-й ст. (1912); Георгиевское оружие (ВП 03.02.1915).

Список капитанам гвардейской пехоты по старшинству. Составлен по 01.09.1913. С-Петербург, 1913

"Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия. Биобиблиографический справочник" РГВИА, М., 2004.

М. Капустянський "Похiд українських армiй на Київ-Одесу в 1919 роцi", Евген Маланюк Уривки зi спогадiв. Киiв, 2004

Источник:

Русская армия в Великой войне