Кравченко, Андрей Григорьевич

Кравченко, Андрій Григорович (30(18).11.1899 — 18.10.1963) — військовий діяч, генерал-полковник танкових військ (1944). Двічі Герой Рад. Союзу (1944, 1945).

Н. на х. Сулимин (нині с. Сулимівка Яготинського р-ну Київ. обл.) у селян. родині Григорія Лукича Кравченка. Служив наймитом у панській економії. Закінчив церковноприходську школу. 1918 пішов добровольцем до Червоної армії (див. Радянська армія); був учасником війни РСФРР і УНР 1918—1919 і польсько-радянської війни 1920. 1921—23 — курсант Полтавської військової піхотної школи. Від 1925 — чл. ВКП(б)—КПРС. 1928 закінчив Військ. акад. ім. М.Фрунзе і був призначений нач. штабу стрілецького полку. Від 1930 — викладач тактики на Ленінградських бронетанкових курсах удосконалення командного складу, з 1935 — викладач в Саратовському бронетанковому уч-щі (нині Саратовське ракетне уч-ще). Брав участь у радянсько-фінляндській війні 1939—1940. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 був нач. штабу 18-го механізованого корпусу, командиром окремої танкової бригади, з берез. 1942 — нач. штабу 1-го танк. корпусу, з черв. 1942 — командиром 2-го, з жовт. 1942 до січ. 1944 — 4-го (пізніше — 5-го гвард.) танк. корпусів. Брав участь у битві під Москвою 1941—1942. Під час контрнаступу під Сталінградом (нині м. Волгоград, РФ) його 4-й танковий корпус у складі рухомої групи 21-ї армії 23 листоп. 1942 вийшов у р-н селища «поселок Советский» і з’єднався там з військами 4-го механізованого корпусу Сталінградського фронту, замкнувши кільце оточення угруповання ворожих військ під Сталінградом. Пізніше його танковий корпус воював на Воронезькому фронті та Першому Українському фронті, Другому Українському фронті, Третьому Українському фронті.

За вміле керівництво корпусом під час форсування Дніпра та визволення Києва, а також за особисту хоробрість йому було присвоєно звання Героя Рад. Союзу.

Від січ. 1944 і до кінця війни був команд. 6-ї (з вересня 1944 — 6-ї гвард.) танк. армії. Очолювана ним армія діяла у складних умовах Карпат, Трансильванських і Сх. Альп. Влітку 1945 армія була передислокована в Монголію, включена до складу Забайкальського фронту й брала участь у Хінгано-Мукденській операції.

Вдруге звання Героя К. отримав за успішні бойові дії 6-ї гвард. танкової армії у розгромі військ Квантунської армії.

1946 був обраний депутатом Верховної Ради СРСР 2-го скликання (1946—50). Від черв. 1947 — команд. бронетанк. і механізованих військ ЗабВО і ПрибВО. 1949 закінчив Вищі академічні курси при Військ. акад. Генштабу. Від січ. 1954 — пом. команд. військами Далекосхідного військ. округу з танкового озброєння. У жовт. 1955 за станом здоров’я звільнений у запас.

Нагороджений 2-ма орденами Леніна, 3-ма орденами Червоної Зірки, 2-ма орденами Суворова 1-го ст., орденом Богдана Хмельницького 1-го ст., орденом Суворова 2-го ст., орденом Кутузова 2-го ст., медалями, а також 9-ма іноземними орденами.

8 трав. 1949 на батьківщині К. в с. Сулимівка йому як двічі Герою Радянського Союзу встановлено бронзове погруддя.

П. у м. Москва.

Посмертно його ім’ям названо центр. вулицю с. Сулимівка та місцев. краєзнавчий музей (відкрито — 30 листоп. 1983).

Літ.: Дважды Герои Советского Союза. М., 1973; Никитин П. Жизнь в строю. В кн.: Люди бессмертного подвига, кн. 1. М., 1975; Боевые звезды киевлян. К., 1983; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т. 1. М., 1987; Кравченко Ан-дрій Григорович. Web: Хто є хто на Київщині. Видатні земляки 2006 (http://who-is-who.com.ua/bookmaket/xxkiev2006/2/35.html); Кравченко Андрій Григорович. На сайті міста Яготин (http://www.yagotin.info/index.php?name=Pages&op=view&id=15).

Т.С. Першина.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Ссылки на эту страницу


1 Личности - К
[Особистості - К] - пункт меню
2 Учились в Полтаве
[Вчилися в Полтаві] - пункт меню

Поддержать сайт
Карта ПриватБанка:

4149 4390 0512 1235