Вийк, Мартин Мартинович
- Подробности
- Просмотров: 880
Рис. 1. Мартін Мартінович Війк - із Золотим нагородним хрестом на золотому
ланцюгові, знаками духовного сану кандидата богослов'я (короткий ланцюжок),
та в пам'ять про століття Санкт-Петербурзької духовної академії [2].
Фото зроблене між 1912 і 1916 роками. Цей портрет є на випускному
фото 1916 року Полтавського єпархіального училища
У нечисленних спогадах учителів і вихованців Полтавського учительського інституту про Антона Семеновича Макаренка, виданих у 1940-1960-ті роки, формувався образ прибічника ідей більшовизму, борця з націоналізмом та переконаного атеїста ще в роки його навчання в інституті. Друге й третє твердження мають певні підстави.
Як пише в спогадах однокурсник Макаренка - літературознавець, поет і письменник, педагог Олександр Микитович Ведмицький (1894-1961): «Негативне враження справляв на нас законовчитель, інспектор місцевого єпархіального училища ... (Цей священик за свою руду бороду мав у нас прізвисько «Барбаросса»...).
Викладаючи богослов'я, «Барбаросса» детально зупинився на доказах існування бога, різко критикуючи точку зору атеїстів. Щоб ще більше переконати нас у правоті своїх слів, законовчитель запропонував одному із вихованців виступити з промовою, в якій би заперечувалося існування бога, а другому - доводити його буття. Розгорнувся диспут, результати якого були несподіваними для законовчителя. Із запереченням існування бога виступив А.С. Макаренко. Ретельно підготувавшись, він із позицій матеріалізму нещадно розгромив необґрунтовані доводи богословів. Всі були в захопленні від блискучої промови Антона Семеновича, логічністю й переконливістю його аргументів.
Піп нервово покусував губи, не очікуючи, очевидно, такого ефекту від застосованого ним прийому навчання богослов'ю» [1, с. 52].
Хто ж був цим про(по)відником прийомів педагогічної майстерності, упровадження яких дозволило в стінах учительського інституту виховати генія вітчизняної педагогіки? Ми довго не могли знайти про нього інформацію, але, як часто буває, вона трапилася майже випадково (майже, бо автор є колекціонером електронних копій старовинних фото Полтави і полтавців, й на одному з ресурсів натрапив на зображення [2], яке дозволило точніше спрямувати пошуки й зрозуміти, що за людиною був цей «Барбароса», який так негативно вражав майбутнього генія і його колег по навчанню [3].
Війк, Мартін Мартінович (Viik Martin Vartini) був православним священнослужителем естонського походження. До речі, ім'я отця Війка писалося макаренкознавцями як Мартин (Мартын), а не Мартін [4]. Народився 19.04.1876 в міщанській родині у місті Пернов (тепер - Пярну) Ліфляндської губернії (тепер - Естонська Республіка). Із 1888 по 1898 рік навчався в Ризькому духовному училищі й духовній семінарії. 11.08.1898-28.09.1900 був викладачем церковно-приходської школи і паламарем в естонському містечку Пілтсамаа. Рукопокладений єпископом Веніаміном Петроградським 28.09.1900. У 1900-1904 працював у місті Луга (нині - Ленінградська обл.) директором церковно-приходської школи і священиком. У 1903-1913 роках - священик Ольгинської церкви в місті Луга. У 1911 р. закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію й удостоєний ступеня кандидата богослов'я другого розряду (тобто для отримання вищого ступеня - магістра, - необхідно було додатково виконати магістерську дисертацію). У 1912 році за службу від імператорського Кабінету отримав Золотий нагородний хрест (рис. 1).
У 1913-1915 роках приходський священик у церкві Воскресіння міста Чернігова та голова Благодійницького комітету Чернігівської єпархії. З 1915 року став інспектором (завучем) Полтавського жіночого єпархіального училища, а також настоятелем Різдво-Богородицької церкви. Із 21 вересня 1915 року почав викладати Закон Божий у Полтавському учительському інституті. У 1916 році нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня.
Після Лютневої революції і початку українізації освітніх закладів, влітку 1917 року покидає Полтаву (як і деякі викладачі учительського інституту), та повертається в Естонію, де в серпні-жовтні служив священиком церкви Святого Іоанна в селі Куймеца. Із 15.11.1917 по 10.09.1920 - священик Преображенського кафедрального собору в Таллінні; із 25.12.1920 - священик, а з 18.03 1921 по 15.01.1922 - протоієрей церкви Святого Миколая в муніципалітеті Кольга-Яані; із 15.01.1922 по 15.03.1934 - протоієрей Апостольської Православної Церкви Преображення на малій батьківщині - в місті Пярну.
Був не тільки священнослужителем, але і законовчителем церковно-приходських шкіл у всіх перелічених населених пунктах; викладачем Народного університету і членом міської ради Пярну.
Дружина - Вейра Війк (Ахтманн), 1879 р.н.; діти: Людмила (1902 р.н., була одружена на прибалтійському німцеві і в 1939 р. виїхала в Німеччину), та Любов (1905 р.н., доля якої невідома).
Протоієрей Мартін Війк помер 7.07.1934 року в Пярну у віці 58 років; його прах покоїться на Старо-Пярнуському кладовищі.
Він 5 років не дожив до кончини колишнього вихованця із полтавського учительського Антона Макаренка, і 6 років - до входження Естонії у склад СРСР та торжества справи атеїзму, успіхів у комуністичному вихованні. І не відомо, чи знав про те, що диспутант Макаренко став великою знаменитістю.
Автограф М.М. Війка:
ЛІТЕРАТУРА
1. Ведмицкий Ал. В Полтавском учительском институте / Ал. В. Ведмицкий // Воспоминания о Макаренко: сборник материалов. - Ленинград: Лениздат, 1960. - С. 50-52.
2. Священник Мартин Мартинович Вийк с кабинетским крестом [Фото] / Режим доступу : http://www.forum.antique-photos.com/topic/1918-
3. VIIK MARTIN MARTINI P / Режим доступу: http://www.eoc.ee/vaimulik/viik-martin/
4. Ткаченко А. В. Поезія та проза педагогічної дороги Антона Макаренка / А. В. Ткаченко. - Режим доступу : http://lib.pnpu.edu.ua/materiali-seminariv/1860
Джерело:
Булава Л. М. МАРТІН ВІЙК - УЧИТЕЛЬ АНТОНА МАКАРЕНКА У ПОЛТАВСЬКОМУ УЧИТЕЛЬСЬКОМУ ІНСТИТУТІ // Біографія вчителя у біографії учня : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (24 квітня 2018 р.) [наук. ред. Л. В. Литвинюк]. – Полтава : ПОІППО, 2018. – 256 с. Стор. 49-52 - http://poippo.pl.ua
