Столыпин, Петр Аркадьевич

Просмотров: 23064

Столипін, Петро Аркадійович [2(14).4.1862 - 5(18).9.1911] - російський державний діяч, реформатор. Відзначався крайніми шовіністичними поглядами, активний захисник самодержавства.

Highslide JS
П. А. Столыпин в Полтаве во время прибытия Государя Императора на торжества
200-летия Полтавской победы - 26 июня 1909 года

Н. у Дрездені (Німеччина). Походив із старовинного дворянського роду. У 1884 закінчив природничий ф-т Петербурзького ун-ту. Служив у Міністерстві внутрішніх справ. З 1902 - гродненський губернатор. У 1903-06 - губернатор Саратовської губ. Під час революції 1905-07 жорстоко розправлявся з селянськими виступами. У квітні 1906 призначений міністром внутрішніх справ, а в липні 1906 - головою Ради Міністрів. Швидка службова кар'єра С. була, у значній мірі, пов'язана з його ораторськими здібностями, численними виступами в Думі, проектами реформування країни. У серпні 1906 на С. вчинено замах (загинуло 27 осіб), який використано урядом для розгортання репресивної політики (запровадження військово-польових судів, застосування смертної кари тощо). У червні 1907 уряд на чолі з С. розпустив II Державну Думу і опублікував новий закон про вибори, який забезпечив повну перевагу у III Думі великих землевласників та підприємців і значно обмежив представництво національних окраїн. Повністю були позбавлені представництва в Думі 10 областей і губерній азіатської частини Росії, Кавказу надавалось 10 місць замість 29. Такий виборчий закон забезпечив у III Думі великоросам 77% місць і вона стала “істинно російською”. С. був ініціатором обмеження автономії Фінляндії, натхненником створення націоналістичних російських організацій, у т. ч. Всеросійського національного союзу, основною метою якого було сприяння “пануванню російської народності”. С. проводив антиукраїнську політику. У січні 1910 уряд С. заборонив створення національних (у т. ч. і українських) товариств, клубів, видання рідною мовою газет. Переслідуючи українську мову і культуру, С. розсилав свої циркуляри, в яких наказував боротися з “ідеєю відродження старої України і устрою на національно-територіальних засадах”. Антиукраїнська політика С. призвела до закриття низки “Просвіт”, припинення видання українських газет (“Наша Дума”, “Рідний край”, “Воля” та ін.), заборонив шанування пам'яті Т.Шевченка тощо. С. підготував і провів аграрну реформу, яка мала вирішити земельне питання в Російській імперії. Більша частина реформаторських заходів С. була не завершена. Діяльність С. викликала незадоволення крайніх правих, які в 1911 поставили питання про його відставку. У вересні 1911 С. був убитий у Київському оперному театрі агентом охранки есером Д. Богровим.

С. Мовчан (Львів).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. http://history.franko.lviv.ua

Портрет: Литва на русском языке

Фото: Общественно-исторический клуб "Белая Россия"

Ссылки на эту страницу


1 Быков, Николай Владимирович
[Биков, Микола Володимирович] (1856-1918), действительный статский советник, воспитанник ППКК (1873), племянник Н. В. Гоголя
2 В десятую годовщину
[В десяту річницю 22.1.1918-22.1.1928] – Андриевский Виктор (речь на торжественной академии в украинской станице при г. Калише 22.1.1928) // Тиражом "Лагеря". Калиш. 1928. Типография издательства "Черномор"
3 Вербное воскресенье в Киеве 1918 года
Андрій Жук. Вербна неділя у Києві 1918 року // Календар-альманах "Дніпро" на звичайний рік 1938. Річник XV. Львів. 1937. Накладом Українського Товариства Допомоги Емігрантам з України у Львові (Ринок, 10). Стop. 22-40.
4 Воспоминания (1861-1907)
[Спогади (1861-1907)] – Євген Чикаленко. // Українська вільна академія наук у США. Нью-Йорк. 1955
5 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
6 Дневник (1907-1917)
[Щоденник (1907-1917)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1907-1917). – К.: Темпора, 2011.
7 Дневник (1918-1919)
[Щоденник (1918-1919)] – Євген Чикаленко. // К.: Темпора, 2011.
8 Дневник (1920)
[Щоденник (1920)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 204-528.
9 Из былого. Том ІІ. От Гетмана до Директории
[З минулого. Від Гетьмана до Директорії]. Андриевский Виктор // Издательство "Украинское Слово", Берлин, 1923.
10 Концепция формирования национального заповедника "Поле полтавской битвы"
[Концепція формування національного заповідника "Поле полтавської битви"] – Трегубов Валерий Александрович
11 Курлов, Павел Григорьевич
[Курлов, Павло Григорович] (1860—1923), генерал-лейтенант, государственный деятель, товарищ министра внутренних дел
12 Листи до братів-хліборобів
Вячеслав Липинський. «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму». — Відень. 1926. — XLVII + 580 с. Частина III: Про національну аристократію та про три основні методи її орґанізації: класократію, охлократію і демократію
13 Личности - С
[Особистості - С] - пункт меню
14 Материалы к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса ( 6)
[Матеріали до історії Петровського Полтавського кадетського корпусу] - с 1-го октября 1908 г. по 1-е октября 1909 г. Год шестой. Собрал полковник А. Д. Ромашкевич. Полтава. 1909.
15 Мои воспоминания о недавнем прошлом (1914-1920 годы)
[Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Друге видання. Українське видавництво. Мюнхен. 1969
16 Письма из Полтавы (1900-1921 г.г.)
[Листи з Полтави (1900-1921 г.г.)] - Короленко В. Г.
17 Украинское национально-освободительное движение на Полтавщине в начале XX века (1900-1916 гг.)
[Український національно-визвольний рух на Полтавщині на початку XX століття (1900–1916 рр.)] - Ревегук В. Я.