Самойлович, Иван Самойлович

Просмотров: 40943

Самойлович, Іван Самійлович — Самойлович Иван Самойлович — (р. н. невід. — 1690) - політичний, державний і військовий діяч, дипломат, гетьман Лівобережної України (1672—1687 pp.).

Син священика, за що в народі прозваний "поповичем". Батько був парохом в м. Ходорків на Житомирщині, а згодом в м. Красний Колядин на Прилуччині. Перейшовши разом із батьком на Лівобережжя, служив сотенним писарем у Красному Колядині, потім сотником веприцьким Гадяцького і красноколядинським Прилуцького полків. За гетьманування І. Брюховецького в 1665 р. став охочекомонним полковником. Неодноразово виконував дипломатичні й військові місії. За Д. Многогрішного - полковник чернігівський (1668—1669 рр.) і генеральний суддя. Після усунення Д. Многогрішного обраний гетьманом. Уклав з московським урядом Конотопські статті 1672 р. Прагнучи об'єднати під своїм регіментом Лівобережну й Правобережну Україну, вів боротьбу проти П. Дорошенка. В 1674 р. був визнаний правобережним гетьманом, фактично став ним після зречення П. Дорошенка в 1676 р. Порушував також питання про приєднання до Гетьмащини слобідських полків, але наштовхнувся на рішучий спротив Москви. В зовнішній політиці був противником польсько-московської згоди коштом України. Змушений відступити з Правобережжя перед турецькою навалою (Чигиринські походи 1677—1678 рр.), наказав примусово переселити місцеву людність на лівий берег Дніпра. У внутрішній політиці був прихильником сильної авторитарної гетьманської влади. Хотів забезпечити спадковість гетьманської булави за своїми синами, яким надав полковницькі уряди й великі маєтки. Водночас щедро роздавав землі старшинській верстві. За І. Самойловича Лівобережна Україна вступила у період відносно стабільного розвитку. Відновилося господарство, швидко розвивалися торгівля й промисли, відродилося культурне життя. Коштом гетьмана збудовано ряд соборів, в т. ч. у Мгарі. Поруч із тим завершився процес опанування Москвою української церкви, яка в 1686 р. опинилися під зверхністю московського патріарха. Самовладство й деспотизм І. Самойловича викликали опозицію серед вищої козацької старшини, яка влаштувала змову проти гетьмана. Після невдачі кримського походу російсько-українського війська 1687 р. І. Самойлович був звинувачений в таємних зносинах із татарами і позбавлений гетьманства на козацькій раді на Коломаці. Невдовзі його було заслано до Сибіру. Через два роки помер у Тобольську.

Мав трьох синів. Старший Семен (1660-1685), одружений з онукою гетьмана І. Сулими, був полковником стародубським (1680-1685 рр.) і наказним гетьманом (1679-1680 рр.). Григорій (?-1687), зять гетьмана І. Брюховецького, був полковником чернігівським (1685—1687 рр.) і наказним гетьманом (1687 р.). Завзятий противник Москви, був заарештований росіянами після Коломацького перевороту й страчений у Сєвську. Яків (7-1695), полковник стародубський (1685—1687 рр.) був заарештований разом із батьком і засланий в Єнісейськ, а потім у Тобольськ, де й помер. Небіж Михайло, полковник гадяцький (1678—1687 рр.) й московський стольник, за участь у змові проти гетьмана І. Мазепи в 1692 р. був засланий у Тобольськ.

Джерело:

Білоусько О. А., Мокляк В. О. Нова історія Полтавщини. Друга половина XVI — друга половина XVIII століття. Стор.138-139

 


І. Самойлович. Карт. невід. худ. на стіні Троїцького собору
Густинського монастиря. Бл. 1680.

Самойлович, Іван (? – 1690) – гетьман, фундатор храмів і меценат мистецтва.

Син священика. Красноколядинський сотенний писар, веприцький сотник Гадяцького полку, прилуцький наказний полковник, красноколядинський сотник, охочекомонний полковник (1665), чернігівський наказний полковник, ген. суддя (1669–1672), гетьман Лівобережної України (1672–1687). 1687 засланий разом із сім’єю до Тобольська, де й помер.

Його фундації: головні муровані собори Густинського і Мгарського монастирів. Замість старої дерев’яної церкви 1672–1676 спорудив у Густині мурований дев’ятидільний хрещатий в плані, з п’ятьма верхами храм. Центричність і пірамідальність загального рішення підкреслені вертикалями двоярусних верхів із грушоподібними бароково окресленими банями. Мистецьку досконалість архітектурно-конструктивного вирішення інтер’єру надають величні арки, розташовані у три яруси. У соборі був настінний портрет фундатора на повний зріст із гербом (не зберігся).

1684 біля старої дерев’яної церкви у Мгарському монастирі заклав Спасо-Преображенський собор, викінчений 1692 (арх. Йоганн Баптист, майстри Томашевський і Панас Пирятинський, тесля Дем’ян Ворона). Величний, прямокутний у плані, тринефний храм вивершується центральною і чотирма банями, поставленими на кутах споруди, фігурні барокові фронтони на західному, північному і південному ризалітах. Усередині іконостас роботи сницаря Степана Мутяниці. 1736 монастирські будівлі вигоріли. Собор відбудували і в 1730–1740-х стінні площини фасадів оздобили рельєфними ліпленими панно рослинного характеру. У 1762–1765 скульптор Сисой Шалматов виготовив різьблений і позолочений рокайлевий чотириярусний іконостас зі звивистими колонами намісного ряду і скульптурною групою із чотирьох фігур нагорі.

С. надав кошти 1670 на відновлення Різдвяно-Богородицької церкви у Красногорському Гадяцькому монастирі.

Портрети С. зберігалися у церковно-археологічному музеї при Київській духовній академії, у зібранні В. В. Александрова (експонувався на виставці ХІІ Археологічного з’їзду 1902 у Харкові), у музеї К. Скаржинської (переданий до музею Полтавського губ. земства); зберігаються у НМІ України, Дніпропетровському ІМ ім. акад. Д. Яворницького, Роменському КМ, музеї Полтавської битви (роботи В. Бенфіалова, 1993). Преображенський собор Мгарського монастиря відтворено на світлині історика мистецтва Г. Павлуцького (поч. 20 ст.).

Літ.: Арандаренко, 1849. – С. 277; 1852. – С. 275, 301, 303; Памятная книжка…, 1865. – С. 103; Материалы для истории монастырей Полтавской епархии в ХVІІ и ХVІІІ столетиях // ПЕВ.ЧН. – 1891.– № 23. – С. 912-913; Модзалевский, 1914. – С. 477; Спасо-Преображенський Мгарський монастир // Наша віра. – К., 1994. – Ч. 20-23 (77-80). – С. 12; Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський монастир: Тези доповідей конференції, присвяченої 175-літтю монастиря. – Лубни, 1995; ЕУ, Т. 7, 1998. – С. 2700; Ханко, 2007. – С. 147.

В. М. Ханко

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

Ссылки на эту страницу


1 Академик Орест Иванович Левицкий
[Академік Орест Іванович Левицький († 9 травня (26 квітня) 1922 року) - Василенко М. П. // К. : Юридична думка. Т. 2 - 2006. - 560 с. Стор. 169-214.
2 Апостол, Данила Павлович
[Апостол, Данило Павлович] (1654—1734), гетман Левобережной Украины (1727—1734 гг.)
3 Вайнгортовские чтения - 2002
[Вайнгортівські читання] - материалы первой научной конференции
4 Величковский, Иван
[Величковський, Іван] (1651—1701), украинский писатель, поэт, священник
5 Гетман, Гетманата институт
[Гетьман, Гетьманату інститут] - высшее звено системы государственного управления в Гетманщине в 1649–1764 гг.
6 Голицын, Василий Васильевич
[Голіцин, Василь Васильович] (1643—1714), российский государственный и военный деятель, князь
7 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
8 Дорошенко, Петр Дорофеевич
[Дорошенко, Петро Дорофійович] (1627—1698), государственный, политический и военный деятель, полководец, дипломат, гетман Правобережной Украины (1665— 1676 гг.)
9 Значение полтавского боя для украинской государственности
[Значіння полтавського бою для української державности] – Андриевский Виктор. Речь на торжественной академии 10 июля 1927 г. в Украинской Станице при г. Калише // Варшава. 1927. Накладом "Табору"
10 Из украинской старины - Альбом
[З української старовини] Из украинской старины = La pètite Russie d'autrefois : [Альбом] / рис. акад. С. И. Васильковского и Н. С. Самокиша ; поясн. текст проф. Д. И. Эварницкого ; изд. А. Ф. Маркса. – С.-Петербург: Изд. А. Ф. Маркса, 1900. – VIII, 100 с. : іл.
11 Изучение истории Полтавского казацкого полка до 1917 года
[Вивчення історії Полтавського козацького полку до 1917 року] Мокляк Владимир, заместитель директора по научной работе Полтавского краеведческого музея
12 К истории Густынского мужского монастыря
[До історії Густинського чоловічого монастиря] - Павловский И. Ф. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1907. – № 22. – С. 1002-1008
13 К пятидесятилетию со дня смерти Ивана Петровича Котляревского
[До п'ятдесятиріччя від дня смерті Івана Петровича Котляревського] - Науменко В. П. К пятидесятилетию со дня смерти Ивана Петровича Котляревского // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. Год седьмой. Том XXIII. Ноябрь 1888 г. Стр. 374-394
14 Коломакские статьи 1687 г.
Коломакские статьи 1687 г.
15 Конотопские статьи 1672 г.
Конотопские статьи 1672 г.
16 Крестовоздвиженский монастырь
Крестовоздвиженский монастырь
17 Листи до братів-хліборобів
Вячеслав Липинський. «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму». — Відень. 1926. — XLVII + 580 с. Частина III: Про національну аристократію та про три основні методи її орґанізації: класократію, охлократію і демократію
18 Личности - С
[Особистості - С] - пункт меню
19 Мазепа, Иван Степанович
[Мазепа, Іван Степанович] (1639—1709), политический, государственный и военный деятель, дипломат, полководец; гетман Украины (1687—1709)
20 Немой, Герасим
[Німий, Герасим] иконописец, жил в XVII ст.
21 Покликання "Варягів", чи організація хліборобів?
Вячеслав Липинський. Покликання "Варягів", чи організація хліборобів? (Кілька уваг з приводу статті Є. Х. Чикаленка "Де вихід?") / «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму». — Відень. 1926. — XLVII + 580 с.
22 Политические и партийные деятели
[Політичні та партійні діячі] - пункт меню
23 Приход села Локощины Полтавского уезда
[Парафія села Локощини Полтавського повіту] - Павловский И. Ф. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1876. – № 10. – С. 372-410.
24 Руина
Руина
25 Русь-Украина и Московщина-Россия
[Русь-Україна та Московщина-Россія] – Историко-политическое исследование Лонгина Цегельского. С картой Украины. Второе, переработанное издание. Царьград. Из типографии Союза освобождения Украины. 1916
26 Скоропадский, Иван Ильич
[Скоропадський, Іван Ілліч] (1646—1722), гетман Левобережной Украины (1708—1722)
27 Сотник-протопоп. Эпизод из малорусской церковно-уряднической хроники начала XVIII века
[Сотник-протопоп. Епізод з малоросійської церковно-урядничеськой хроніки початку XVIII століття] - Павловский И. Ф. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1880. – № 4. – С. 177-197.
28 Софья Алексеевна
[Софія Олексіївна] (1657—1704), правительница Московского государства в 1682-1689 гг.
29 Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета. Выпуск второй
[Труди Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Випуск перший] / Электрич. Типо-Лит. Торг. Дома И. Фришберг и С. Зорохович. Полтава. 1908
30 Україна на переломі, 1657-1659
Вячеслав Липинський. Україна на переломі, 1657-1959. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім століттю. / Історичні студії та монографії; т. 3 – Відень ; Київ : Видання Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України ("Дніпросоюз"), 1920. – 304 с.