Помочь сайту

4149 4993 8418 6654

Покровский (Пушкаревский Покровский, Пушкаревский Вознесенский) женский монастырь

Вознесенська церква
Вознесенська церква. Фото 70 рр. 20 ст.

Полтавський Покровський (Пушкарівський Покровський, Пушкарівський Вознесенський) монастир.

Жіночий. Заснований 1676 поблизу Мазурівського яру під Полтавою (сучасний спуск уздовж вул. Леніна) черницями-біженками з Поділля з благословення архієпископа Чернігівського і Новгородського Лазаря (Барановича) та з дозволу полтавських міських старшин і посполитого люду. За назвою монастирської Покровської трапезної церкви обитель отримала назву Покровський Полтавський жіночий монастир.

У 1721 з благословення єпископа Переяславського Кирила (Шумлянського) та з дозволу гетьмана Івана Скоропадського монастир перенесено в с. Пушкарівка за 3 версти від Полтави (тепер у складі м. Полтава), на землі, що належала полтавському полковнику Івану Черняку. Полковник своїм коштом відбудував обитель, яка до того часу мала, очевидно, лише дерев’яні будівлі, і до 1762, коли в монастирі на новому місці збудували першу муровану церкву – Вознесенську, обитель називалася Пушкарівським Покровським жіночим монастирем.

Після зведення 1762 соборної Вознесенської церкви обитель одержала назву Пушкарівського Вознесенського монастиря.

1786, під час правління Катерини II, монастир залишено на власному утриманні. У такому стані обитель існувала до поч. 19 ст. (станом на 1805 у ній залишалося 22 черниці), коли П. В. м. було скасовано, а Вознесенська церква отримала статус парафіяльної. Відтоді монастирські споруди повільно руйнувалися і розбиралися. Георгіївську церкву розібрано 1810, трапезну поруч – 1823. У документах 1852 згадуються рештки цієї чернечої обителі у вигляді мурованої церкви на честь Вознесіння Господнього та розташованого поруч цвинтаря, де, згідно з переказами, була похована дочка ген. судді Василя Леонтійовича Кочубея Мотрона, яка закінчила своє життя черницею П. В. м. під іменем Марія. Як свідчать деякі джерела, могила Мотрі Кочубеївни була знищена в 1930-х, тоді ж, вочевидь, завершилося розтягнення всіх основних монастирських будівель.

Із ігуменей відомі: Серафима (1765–1768), Фекла (1768–1772), Сара (1772–1780).

Літ.: Строев, 1877. – С. 933; Зверинский, 1892. – С. 102.

О. А. Білоусько

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

 

Пушкарівський Вознесенський жіночій монастир. Заснований  у 1676 р. як Полтавський Покровський монастир. У 1721 р. перенесений до с. Пушкарівки, де діяв як Пушкарівський Покровський монастир. У 1762 р. на кошти володаря цих земель полтавського полковника І. Черняка було збудовано Вознесенську церкву, після чого почав називатись Пушкарівським Вознесенським монастирем. У 1786 р. монастир залишено на своєму утриманні, а згодом ліквідовано.

За переказами, у Пушкарівському Вознесенському монастирі закінчила черницею своє життя донька В. Л. Кочубея - Мотря, оспівана О.С. Пушкіним у поемі "Полтава" під іменем Марії:

Богат и славен Кочубей.
Его луга необозримы;
Там табуны его коней
Пасутся вольны, не хранимы.
Кругом Полтавы хутора
Окружены его садами,
И много у него добра,
Мехов, атласа, серебра
И на виду и под замками.
Но Кочубеи богат и горд
Не долгогривыми конями,
Не златом, данью крымских орд,
Не родовыми хуторами,
Прекрасной дочерью своей
Гордится старый Кочубей.

И то сказать: в Полтаве нет
Красавицы, Марии равной.
Она свежа, как вешний цвет,
Взлелеянный в тени дубравной.
Как тополь киевских высот,

Она стройна. Ее движенья
То лебедя пустынных вод
Напоминают плавный ход,
То лани быстрые стремленья.
Как пена, грудь ее бела.
Вокруг высокого чела,
Как тучи, локоны чернеют.
Звездой блестят ее глаза;
Ее уста, как роза, рдеют.
Но не единая краса
(Мгновенный цвет!) молвою шумной
В младой Марии почтена:
Везде прославилась она
Девицей скромной и разумной.
Зато завидных женихов
Ей шлет Украйна и Россия;
Но от венца, как от оков,
Бежит пугливая Мария.
Всем женихам отказ - и вот
За ней сам гетман сватов шлет
.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 814-815

 

Покровский-Полтавский — женский, находился там, где ныне в городе предместье Мазуровка. Основан он в 1676 году монахинями, вышедшими из Подолии, на купленной ими здесь земле, по благословению преосв. Лазаря Барановича, архиепископа Черниговского и Новгород-Северского, "за позволением городовых полтавских и посполитых людей". В 1721 году все строения этого монастыря, по благословению преосв. Кирилла Шумлянского, епископа Переяславского, и с разрешения гетмана Ивана Скоропадского, перенесены в с. Пушкаревку, вблизи Полтавы, где и был выстроен женский монастырь, названный также Покровским, на земле, принадлежавшей Полтавскому полковнику Ивану Черняку. Последним, здесь же, в 1762 году, построена была каменная церковь во имя Вознесения Господня, существующая и поныне, по имени которой также назван и монастырь. В 1786 году монастырь этот оставлен на своем содержании, но потом упразднен, а в 1823 году и сама церковь, по ветхости, была уничтожена. Из игумений монастыря известны: Серафима (1765—1768), Фекла (1768—1772) и Сарра (1772— 1780) *).

*) См. о нем: "Историю Российской иерархии", т. V, стр. 652; В. В. Зверинский, т. II, стр. 102, № 733; "Полтавские Епархиальные Ведомости", 1891 г., № 28, стр. 925—926; тоже, 1897 г., №№ 20—21, стр. 792 и 797.

Источник:

Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках. 2-е изд. Исправл. и дополн. Полтава. 1902 г. Стр. 257

Ссылки на эту страницу


1 Записки о Полтаве и ее памятниках
[Записки про Полтаву та її пам`ятники]. Бучневич Василий Евстафиевич. Полтава. 1902
2 Инок Полтавского монастыря, паломник XVIII в., и его литературные труды
[Чернець Полтавського монастиря, паломник XVIII ст., і його літературні праці] - Павловский И. Ф. // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1912. – № 22-23. – С. 1505-1515
3 К истории Полтавской епархии: Исторические и бытовые очерки, заметки и переписка. По архивным данным
[До історії Полтавської єпархії: Історичні та побутові нариси, нотатки та листування. За архівними даними] — Павловский И. Ф. // Издание Полтавской Ученой Архивной Комиссии. — Полтава: Т-во Печатного Дела (тип. бывш. Дохмана). — 1916. — II+182 с.
4 Кочубей, Мотря Васильевна
[Кочубей, Мотря Василівна] (1688—?), младшая дочка В. Кочубея, крестная И. Мазепы
5 Паисий (Величковский, Петр Иванович)
[Паїсій (Величковський, Петро Іванович)] (1722, Полтава—1794) – церковный деятель, архимандрит, православный подвижник
6 Покровский (Пушкаревский Покровский, Пушкаревский Вознесенский) женский монастырь
[Покровський (Пушкарівський Покровський, Пушкарівський Вознесенський) жіночий монастир]
7 Религиозные сооружения
[Релігійні споруди] - пункт меню
8 Религия
[Релігія] - пункт меню
9 Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета. Выпуск первый
[Праці Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Випуск перший] / Полтава. 1908
10 Черняк, Иван Леонтьевич
[Черняк, Іван Леонтійович] полтавский полковник (1709—1722)

Помочь сайту

4149 4993 8418 6654