Кириллов, Лев Кириллович

Кирилов, Лев Кирилович (справж. прізв. Рейхенберг) (1832, Румунія ? – 08.05. 1910, м-ко Рашівка Гадяцького пов. Полтавської губ., тепер с. Гадяцького р-ну Полтавської обл.) – священнослужитель.

Румунський підданий юдейського віросповідання. 18.12.1875 у Харкові перехрещений у православ’я. Був вільним слухачем Київської духовної академії, яку закінчив 1879. 18.10.1879 призначений в. о. псаломщика Стрітенської церкви м. Полтава, 27.01.1880 рукопокладений у диякона на друге місце, 15.05.1880 переміщений до Полтавського Успенського кафедрального собору, де пізніше був рукопокладений у священицький сан. Ухвалою Св. Синоду від 11.02.1883 К. та його нащадкам дозволено замість прізвища Рейхенберг носити прізвище Кирилов. 30.09.1883 переведений настоятелем Воскресенської церкви м. Полтава. З 01.08.1881 до 07.01.1886 та з 01.06.1896 працював законовчителем Полтавського 3-кл. міського училища, з 12.08.1883 до 25.09.1884 – законовчителем у писарському класі та навчальній команді 63-го резервного піхотного батальйону, а також виконавцем треб при ньому, з 12.09.1885 до 1892 був членом Полтавської повітової училищної ради. З 15.08.1885 працював викладачем єврейської мови Полтавської духовної семінарії, згодом – законовчителем зразкової церковнопарафіяльної школи при семінарії; з 10.09.1886 до 12.1890 – законовчителем при Олександринському дитячому притулку, з 1886 до 1896 викладав закон божий у Полтавському єпархіальному жіночому училищі та був членом училищної ради. З 1887 – член ревізійного комітету Полтавського духовного училища та член Полтавського єпархіального попечительства. 17.11.1889 призначений на посаду законовчителя нижчих чинів при 2-й батареї 9-ї артбригади. З 1890 був членом Полтавського відділення Православного місіонерського товариства, з 1891 – членом Полтавського єпархіального комітету зі збору пожертв для постраждалих від неврожаю. 15.06.1898 переміщений до Олександро-Невської церкви при Полтавському виправному арештантському відділенні. З 16.06.1901 деякий час виконував священицькі обов’язки при Полтавській Троїцькій церкві. 18.01.1906 син К. – Дмитро, член партії есерів, застрелив статського радника Ф. Філонова – кер. карального загону козаків, який жорстоко придушив виступ селян у м-ку Великі Сорочинці Миргородського пов. Після цього К. подав до єпархіального управління клопотання про виїзд із Полтави. 18.08.1906 його перемістили до Успенської церкви м-ка Рашівка Гадяцького пов., де він і служив усі останні роки.

Нагороджений набедреником (1882), скуфією (1887), камилавкою (1893), орденом св. Анни 3 ст. (1896), наперсним хрестом (1897).

Літ.: ПЕВ.ЧО. – 1879. – № 22. – С. 438; 1880. – № 5. – С. 69; № 12. – С. 201; 1882. – № 7. – С. 140; 1883. – № 10. – С. 170 – 171; № 21. – С. 472; 1884. – № 21. – С. 596; 1886. – № 19. – С. 753; 1887. – № 8. – С. 225; 1889. – № 24. – С. 989; 1890. – № 24. – С. 949; 1892. – № 23. – С. 1082; 1893. – № 11–12. – С. 521; 1896. – № 12. – С. 322; 1897. – № 15. – С. 364; 1898. – № 2021. – С. 504 – 505; 1901. – № 21. – С. 569; 1906. – № 26. – С. 571; 1910. – № 17. – С. 1087.

Ю. М. Гужва

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

Ссылки на эту страницу


1 Личности - К
[Особистості - К] - пункт меню
2 Религиозные деятели
[Релігійні діячі] - пункт меню

Поддержать сайт