Помочь сайту

4149 4993 8418 6654

Рудинский, Михаил Яковлевич

Highslide JS

Рудинський, Михайло Якович (14/27/.10.1887-23.06.1958), археолог, історик,  мистецтвознавець, доктор історичних наук.

Михайло Якович Рудинський народився 14/27/ жовтня 1887 року в невеличкому повітовому містечку Охтирці на сучасній Сумщині в родині земського лікаря. Освіту отримав у Охтирській гімназії, продовживши навчання в Петербурзькому, згодом Харківському університетах. Вир революційних подій 1905 року захопив юнака романтикою боротьби, та з часом політичні уподобання змінилися пристрастю до науки.

"Моє дитяче захоплення археологією, в його чисто хлоп'ячій формі,... прийшло без найменших сторонніх впливів. Його джерелом була глибока любов до природи, яку збудили в мені наш дім, Охтирка і незрівнянні своїми враженнями її чудові околиці, любов, що з нею прожив я все своє життя". М. Я. Рудинський захистив магістерську дисертацію про неолітичні пам'ятки Середнього Поворскля, видавши згодом на цю тему свою першу наукову статтю в Полтаві 1919 року. Подальший життєвий шлях вченого проліг через Путивль, Переяслав, Київ та Петроград, де молодий педагог у середніх навчальних закладах прищіплював учням любов до батьківщини і вітчизняної історії, знайомився і співпрацював з корифеями української науки і культури, вів розкопки у численних експедиціях, подорожував.

На хвилі національного піднесення 1917 року М. Я. Рудинський повертається до рідної домівки, а восени того ж року переїзджає до Полтави. В місті він обіймає посаду завідуючого педагогічним бюро Полтавського губернського земства, поринає у видавничу діяльність, стає членом наукових товариств, зближується з яскравим колом широко відомих діячів української науки - В. Бучневичем, К. Мощенком, І. Павловським, Л. Падалкою, В. Щепотьєвим, В. Щербаківським та ін.

Любов до старожитностей приводить Рудинського до Народного музею Полтавщини (так звався тоді Полтавський краєзнавчий музей), до головування у Губернському комітеті охорони пам'яток старовини та мистецтва.

Врятування історико-культурних цінностей, збереження пам'яток, формування музейних збірок захоплюють М. Я. Рудинського, не залишаючи часу ні на особисте життя, ні на можливість використати кон'юнктуру у просуванні по службі. 1919 року молодий вчений створює картинну галерею - Галерею мистецтв губернського музею (попередника Полтавського художнього музею), приймає участь у формуванні Полтавського архіву, майбутньої обласної бібліотеки. Саме в цей час і з'являється його перша книга, що ввібрала в себе як протиріччя епохи, так і необхідність пристосування для користі справи до частих змін влади. Обмаль коштів на наукову і збиральницьку діяльність, хвиля перших репресій не зломила археолога і пам'яткоохоронця. У найскладніший час він стає заступником, з 1922 року - директором Центрального пролетарського музею Полтавщини. Разом з М. Гавриленком, К. Мощенком, В. Ніколаєвим та В. Щербаківським створює експозиції центрального музейного осередку Полтавщини, переобладнує будинок Полтавського губернського земства під музей, консультує музейне будівництво в межах історичної Полтавщини, очолює пам'яткоохоронну діяльність у колишній губернії.

На 1922-1924 pp. припадає найбільш активний період польових археологічних і етнографічних досліджень музею, очолюваного вченим. Нові відкриття та переосмислення діяльності попередників закладають підвалини успішної видавничої наукової роботи музею, яка може бути взірцевою для всієї України.

Та принципове ставлення до виконання своїх обов'язків, авторитет М. Я. Рудинського як вченого й інтелігента, починають турбувати представників влади. Зміна керівництва в Полтаві 1924 року призвела до пошуку нових виконавців, "лояльних" до вимог більшовицького "культурного виховання мас". Рудинського змінюють на посаді директора музею членом ВКП/б/, мало не віддавши під слідство за приписані гріхи.

Але М. Я. Рудинський вже був надто відомою особистістю в Україні. Його запрошують до Лаврського музейного містечка у Києві, історичного музею. 1924 року він обирається вченим секретарем Всеукраїнського археологічного комітету Всеукраїнської Академії Наук, до 1928 року очолюючи наукову діяльність в галузі стародавньої історії та археології в республіці. В 1928-1933 pp. він працює науковцем Кабінету антропології ВУАН, проводячи чи не наймасштабніші на Україні польові археологічні дослідження на терені вивчення пам'яток кам'яного та бронзового віку, організовує діяльність Дніпробудівської експедиції Наркомосвіти України.

В ході своїх досліджень М. Я. Рудинський часто повертається на Полтавщину. Ось далеко не повний перелік населених пунктів краю, де вів розвідки чи розкопки вчений: Кантемирівка, Макухівка, Мачухи та Орлик у Поворсклі; Градизьк та Максимівка на Дніпрі; Баранівка і Шишаки на Пслі; Журавка у Посуллі та ін.

Під час розгрому наукових кадрів на Україні М. Я. Рудинського 1934 року вислано поза її межі. Лісоповал за Котласом, контора облспоживспілки та обласний музей у Вологді були його місцем роботи до 1944 року. Та М. Я. Рудинський не полишає наукової та пам'яткоохоронної діяльності. 1944 року вчений повертається на Україну, де займає посаду вченого секретаря інституту археології АН УРСР в Києві. 1948 року М. Я. Рудинському присвоєна наукова ступінь доктора історичних наук, у 1950-х pp. Михайло Якович очолював відділ первісної археології цього ж інституту. Активно вів польові дослідження, в т. ч. й на Полтавщині, зберіг, описав і опублікував унікальний комплекс петрогліфічних малюнків Кам'яної Могили біля Мелітополя у Приазов'ї.

До останніх років життя підтримував зв'язок з Полтавою, опікувався станом її музейних збірок, відбудовою архітектурного „обличчя" міста.

Помер М. Я. Рудинський 23 червня 1958 року, похований на центральній алеї Байкового кладовища в Києві, де над могилою стоїть скромна гранітна стела з написом: „Михайло Рудинський - археолог". Понад 20 наукових робіт дослідника, присвячених Полтавщині, залишилися нам чи не найбільш ґрунтовним пам'ятником його непересічної діяльності, а серед них кілька брошур, перша з яких - „Архітектурне обличчя Полтави".

[22 июля 1989 года М.Я. Рудинский был посмертно реабилитирован прокуратурой г. Киева. - Т.Б.]

Джерело:

Вайнгорт Л. С., Супруненко О. Б., 1992 Передмова до репринтного видання: Рудинський Михайло. Архітектурне обличчя Полтави

Ссылки на эту страницу


1 Архитектурный облик Полтавы
[Архітектурне обличчя Полтави] Рудинский Михаил Яковлевич. Полтава, 1919. - 35 с.: ил.
2 Архитектурный облик Полтавы
[Архітектурне обличчя Полтави]
3 Вайнгортовские чтения - 2002
[Вайнгортівські читання] - материалы первой научной конференции
4 Вайнгортовские чтения - 2003
[Вайнгортівські читання] - материалы второй научной конференции "Вайнгортовские чтения"
5 Веночек
[Віночок] - серия художественных произведений для школьного чтения (1917-1918)
6 Дневники Сергея Ефремова, 1923-1925
Єфремов С. О. Щоденники, 1923‒1929 / Упоряд.: О. І. Путро (гол. упоряд.), Т. В. Вересовська, В. А. Кучмаренко, Л. Ю. Портнова, Л. І. Стрельська; Ред. кол.: О. С. Онищенко, О. І. Путро, М. І. Панчук, Л. М Гордієнко, Л. І. Стрельська, В. А. Смолій, Е. С. Соловей, І. Ф. Курас; Наук. ред Е. С. Соловей. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. ‒ К.: ЗАТ "Газета "РАДА", 1997. ‒ 848 с. ‒ (Мемуари)
7 Из периода немецкой оккупации Украины
[З часів німецької окупації України] - Г. Ващенко // Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник
8 Искусствоведы
[Мистецтвознавці] - пункт меню
9 Историки, краеведы и археологи
[Історики, краєзнавці та археологи] - пункт меню
10 Комитет охраны памятников искусства и древностей (Губкомис)
Полтавский губернский Комитет охраны памятников искусства и древностей (Губкомис)
11 Краеведческий музей
Краеведческий музей
12 Л. С. Вайнгорт и археологи и сохранение памятников археологии г. Полтавы
[Л. С. Вайнгорт і археологи та збереження пам'яток археології м. Полтави] - Супруненко Александр Борисович
13 Литература о памятниках древнейшего прошлого Полтавы
[Література про пам'ятки найдавнішого минулого Полтави] - Титков Александр Владимирович, Маликова Лариса Рудольфовна
14 Личности - Р
[Особистості - Р] - пункт меню
15 Мемуари (1917-1922 рр.)
Вадим Щербаківський. Мемуари (1917-1922 рр.) // Визвольний шлях. Суспільно-політичний, літературний і науковий місячник. Квітень 1963. - Лондон : Українська Видавнича Спілка, 1963. - Кн. 4/110(190). - 120 с. Стор. 435-445.
16 Музей искусства. Короткий путеводитель
[Музей мистецтва: Коротенький провідник] - М. Я. Рудинский. Полтава. 1919/2002
17 Музейные деятели. Архивисты. Коллекционеры
[Музейні діячі. Архівісти. Колекціонери] - пункт меню
18 Н. А. Ярошенко. Жизнь и творчество
[М. О. Ярошенко. Життя і творчість] - Михаил Рудинский. Полтава. 1919
19 Николаев, Валентин Федорович
[Ніколаєв, Валентин Федорович] (1889—1973), ботаник, краевед, директор Краеведческого музея
20 Педагогический журнал
Педагогический журнал, издавался Полтавским земством для учеников народных школ Полтавской губернии (1914-1917)
21 Педагогическое бюро Полтавской губернской народной управы
Педагогическое бюро Полтавской губернской народной управы
22 Полтава в дни революции и в период смуты 1917-1922 гг.
[Полтава у дні революції та в період смути 1917-1922 рр.] - Несвицкий А. А. Дневник. 1917-1922 г.
23 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка
24 Полтава. Исторический очерк
Полтава. Исторический очерк. Авторский коллектив. Полтава: Полтавский литератор, — 280 с, ил. + 24 с. вкл.
25 Полтавскому областному Центру археологии – десять лет
[Полтавському обласному Центру археології – десять років] - Супруненко Александр Борисович
26 Репрессированные
[Репресовані] - пункт меню
27 Рецензія на книгу: Михайло Рудинський. Архитектурне обличчя Полтави
[Рецензія на книгу: Михайло Рудинський. Архитектурне обличчя Полтави] - Таранушенко Стефан Андрееович. 1921
28 Робота - Рясний [Робота - Рясный - рус.]
[Книга Пам'яті репресованих Полтавської області]
29 Сретенская церковь
Сретенская церковь
30 Указатель улиц
[Покажчик вулиць]
31 Украинский университет в Полтаве
Вадим Щербаківський. Український університет у Полтаві // Визвольний шлях. Суспільно-політичний, літературний і науковий місячник. Грудень 1961. - Лондон : Українська Видавнича Спілка, 1961. - Кн. 12/96(170). - 120 с. Стор. 1319-1324.
32 Художественный музей
Художественный музей

Помочь сайту

4149 4993 8418 6654