Выдающийся скульптор и патриот

Просмотров: 6950

Видатний скульптор і патріот

Highslide JS

Скриль Валентина Іванівна,
завідувач науково-дослідного відділу Полтавського літературно-меморіального музею І.П.Котляревського.

У самому центрі Полтави, на паралельних вулицях, що носять імена славетних письменників, стоять сусідами два пам'ятники – І.П.Котляревському та М.В.Гоголю. Вони і сьогодні є окрасою міста, а поєднує їх те, що вони є мистецьким витвором одного автора – відомого скульптора-аматора Леоніда Володимировича Позена.

Одному з них – пам'ятнику І.П.Котляревському – виповнюється 100 років. У ювілейний рік хотілося б пошанувати ім'я митця, автора цих монументів. Тим більше, що документальних джерел, які б розкривали творчий шлях митця, не так і багато.

Highslide JS

Леонід Володимирович Позен – наш земляк, народився 22 липня 1849 року в містечку Оболоні колись Хорольського повіту, а тепер Семенівського району. І хоча більшу частину життя він прожив за межами України, та рідна полтавська земля завжди жила в його серці. Український дух, українські типи і характери присутні майже в кожній його роботі.

Дитинство майбутнього митця минуло в маєтку батька, відставного штабс-капітана В.Позена. Мальовнича полтавська природа – чудовий парк, що оточував будинок, тихі плеса річки Рудки, картини народного життя – все це формувало світовідчуття малого хлопчика. Ці милі серцю краєвиди – і пишна верба, і рогоза над річкою, і хати під соломою, і кладочка через струмок – пізніше майстерно і з великою любов'ю відтворив він в горельєфах до пам'ятника І.П.Котляревському.

Змалку виявив Леонід потяг до прекрасного – любив малювати, та найчастіше його захоплювало ліплення, коли маленькі пальчики створювали фантастичних звіряток та свистунців, схожих на ті, що продавали по ярмарках опішнянські майстри.

Початкову освіту отримав вдома, а в 15 років його віддали навчатися до Полтавської гімназії, де малювання викладав товариш Т.Г.Шевченка по майстерні В.Ширяєва та Петербурзькій Академії художеств Федот Леонтійович Ткаченко. Навчання давалося Леоніду легко. Уже в гімназії він виявив хист до малювання.

Проте, обираючи майбутній життєвий шлях, молодий Л.В.Позен віддає перевагу більш "серйозному", на його думку, фахові – юриспруденції. Спершу вступає на юридичний факультет Харківського університету, а потім продовжує навчання з цієї ж спеціальності в Петербурзькому університеті. Багате мистецьке життя столиці відразу ж захоплює юного студента, дає можливість доторкнутися до кращих зразків світового мистецтва. Він часто відвідує художні виставки, музеї, майже весь вільний час проводить у Публічній бібліотеці, вивчаючи історію мистецтв.

Після закінчення університету займається адвокатурою, працює в Міністерстві юстиції, а 1871 року повертається до Полтави як кандидат на судові посади при Полтавському окружному суді.

В цей час він серйозно захоплюється скульптурою, і саме в Полтаві відбулися його зустрічі з трьома художниками – В.О.Волковим, І.К.Зайцевим та Г.Г.Мясоєдовим, які найпозитивнішим чином вплинули на формування художника і скульптора. Познайомившись з роботами скульптора-аматора, гідно оцінивши їх, Г.Г.Мясоєдов запропонував Л.В.Позену взяти участь у 10-й пересувній художній виставці.

Дебют був успішним. Ім'я молодого скульптора стало відоме в мистецьких колах. Відтепер його роботи експонуються майже на всіх виставках передвижників і завжди отримують захоплені відгуки.

Живучи в Полтаві, Л.В.Позен цікавиться історією рідного краю, героїкою козачого життя, думами та легендами про славну минувшину і створює ряд робіт на історичну тематику: "Запорожець у розвідці", "Скіф", "Син твій, мати, у полі спочиває...", "Кобзар". Історичні роботи Л.В.Позена сповнені ліризму, поетики. Високу оцінку їм дав І.Ю.Рєпін і пропонував використати їх Д.Яворницькому як ілюстрації до його "Історії запорізьких козаків".

1881 року Леонід Володимирович Позен стає дійсним членом Товариства передвижників, у вересні 1894р. його обирають дійсним членом Академії художеств, а ще через рік – членом Ради Академії.

Працюючи над малими жанровими групами, Л.В.Позен мріє взятися за монументальні роботи і в 1899 році бере участь у конкурсі на кращий проект пам'ятника О.С.Пушкіну до столітнього ювілею великого російського поета. В конкурсі взяли участь відомі скульптори Беклимішев, Бах, Чижов. Представив свій проект і Позен. На жаль, він не зберігся, а переможцем конкурсу імператор Микола П визнав ескіз Баха, де відтворено Пушкіна-ліцеїста, що сидить на лавці.

Участь у такому престижному конкурсі була великою школою для скульптора-любителя. Цей досвід допоміг йому в роботі над пам'ятником І.П.Котляревському, після відкриття якого він здобув славу найвидатнішого українського скульптора. Адже тут в повній мірі він виявив себе не тільки як талановитий митець, а й як гідний патріот рідного краю, виготовивши безкоштовно як дарунок землякам проект пам'ятника батькові української літератури, а також моделі горельєфів за сюжетами "Енеїди", "Наталки Полтавки" та "Москаля-чарівника".

Працював над пам'ятником Л.В.Позен понад 6 років і сповна відчув ту гостру політичну боротьбу, яка з самого початку точилася навкруг пам'ятника, починаючи взагалі з питання існування української літератури, її класиків, гідних такого високого пошанування як постановка пам'ятника, заборони збирати кошти на його спорудження в регіонах України і закінчуючи довготривалими дискусіями стосовно місця, де має стояти пам'ятник, та мови, якою мають бути виконані тексти на ньому.

Популярність, якої набув пам'ятник ще до його відкриття, пояснюється не лише любов'ю народу до свого співця, а й тим, що він став символом єднання і піднесення українського духу.

Монумент створено у вигляді бронзового погруддя на гранітному постаменті, який виконав архітектор О.Ширшов. Цікавим рішенням було введення до гранітного постаменту бронзових горельєфів на теми творів І.П.Котляревського.

Заслуговує на увагу те, що ще до відкриття пам'ятника фрагменти творчої роботи Л.В.Позена були відомі в мистецьких колах. 1899 року у Санкт-Петербурзі був влаштований музичний вечір, присвячений 100-річчю виходу в світ "Енеїди" І.П.Котляревського. В залі було представлено гіпсове погруддя І.П.Котляревського, з якого потім було відлито пам'ятник письменнику в Полтаві. Горельєфи також експонувались на 30 та 31-й пересувних виставках художників і здобули мистецьке визнання. На 1-й виставці етюдів, малюнків та ескізів, організованій Товариством передвижників у 1903 році, експонувався етюд верб, що їх ліпив Л.В.Позен не березі Ворскли.

Відкриття пам'ятника І.П.Котляревському в Полтаві стало тріумфом його автора як скульптора-монументаліста.

Тому, коли на відзнаку 100-річчя від дня народження вирішено було поставити пам'ятник М.В.Гоголю, роботу над ним запропонували Позену. Доля цього пам'ятника ще драматичніша. Через відомі історичні події початку ХХ ст. пам'ятник не був встановлений до ювілею письменника, а відкритий лише 1934 року.

Л.В.Позен був людиною, щедро обдарованою багатьма талантами: він прекрасно малював, грав на багатьох музичних інструментах, був товариським і дотепним, але водночас скромним. Серед його друзів та приятелів були художники Г.Г.Мясоєдов, М.О.Ярошенко, П.О.Брюллов, І.М.Крамськой, актори Ф.Г.Стравінський та І.Ізмайлова.

Помер Л.В.Позен 8 січня 1921 року. Похований у Петербурзі на Смоленському кладовищі.

Його ім'я довічно залишиться серед імен найяскравіших митців України ХІХ ст.

Джерело:

Полтава: архітектура, історія, мистецтво. Матеріали II наукової конференції "Вайнгортівські читання", грудень 2003 р. – Полтава. 2003. Стор. 99-101.


© Скриль В. І.
При використанні, посилання
на автора обов'язкове.

Ссылки на эту страницу


1 Скрыль Валентина Ивановна
[Скриль Валентина Іванівна] - пункт меню
2 Указатель книг и статей по названиям
[Покажчик за назвами] - пункт меню