История Полтавы

Ганул, Валентин Леонидович

Подробности

Просмотров: 6934

Ганул, Валентин Леонідович (н. 01.01.1931), вчений у галузі онкології, член-кореспондент Національної академії наук України (1991), доктор медичних наук (1983).

Народився 1 січня 1931 року в у Полтаві. Закінчивши Харківський медичний інститут, працював лікарем-ординатором Київського обласного онкологічного диспансера. Потім був лікарем—науковим співробітником Київського науково-дослідного інституту фтизіатрії та пульманології (тепер Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського Академії медичних наук України). З 1959 р. В.Л. Ганул — асистент, а з 1964 по 1971 рр. — доцент кафедри онкології Київського інституту вдосконалення лікарів. Саме у ці роки відбулося остаточне становлення Валентина Леонідовича як досвідченого клініциста-онколога, блискучого хірурга, вдумливого вченого і ерудованого педагога. Він проявив себе як сміливий і талановитий новатор, широко експериментуючи у галузі оперативної техніки, невпинно розвиваючи і вдосконалюючи її.

До початку 70-х років наукові інтереси вченого сконцентрувалися на найважчій галузі клінічної онкології — торакальній. У 1971 р. він очолив науково-дослідне відділення торакальної онкології Інституту онкології АМН України (в ті роки — Київський науково-дослідний рентген-радіологічний та онкологічний інститут МОЗ УРСР). Відтоді зусилля і талант Валентина Леонідовича спрямовані на розвиток і вдосконалення методик лікування раку легень, стравоходу і кардіального відділу шлунка, пухлин середостіння.

У 1974 р. Валентин Леонідович, залишаючись завідувачем відділення торакальної онкології, стає ще й заступником директора інституту з наукової роботи, а в 1979 р. — заступником директора з клініки. У 1987—1991 рр. він був директором інституту, а в 1991—1999 рр. — завідувачем клініко-хірургічного відділу.

Захищена В. Л. Ганулом у 1983 р. докторська дисертація на тему «Хірургічне і комбіноване лікування хворих на рак шлунка і кардіоезофагеальний рак» стала вагомим науковим внеском у цю галузь онкології.

За тридцять років, відданих торакальній онкології, В.Л. Ганул розробив та істотно вдосконалив чимало видів операцій на уражених раком органах. Його оригінальна методика формування стравохідно-шлункового анастомозу дістала широке визнання в різних країнах СНД. Вагомі наукові і практичні результати одержано також у галузі комбінова ного і комплексного лікування онкологічних хворих. Під керівництвом В.Л. Ганула розроблено методики передопераційної радіотерапії — як самостійної, так і в поєднанні з радіомодифікаторами, ад'ювантної та неоад'ювантної хіміотерапії, імунотерапії та чимало інших.

Науково-дослідне відділення торакальної онкології, очолюване Валентином Леонідовичем, фактично стало одним з найбільших у світі центрів з хірургічного лікування хворих на рак стравоходу, а в галузі оперування раку легень — провідним в Україні. Тут нагромаджено унікальний навіть у світовому масштабі досвід лікування хворих із злоякісною тімомою. Вчений створив велику школу торакальних хірургів-онкологів. Під його керівництвом виконано 5 докторських і 12 кандидатських дисертацій. В.Л. Ганул — автор понад 200 наукових праць, у тому числі п'яти монографій. Має 8 авторських свідоцтв. Заступник головного редактора науково-практичного журналу "Онкологія", член редкології міжнародного наукового журналу "Experimental Oncology".

Багато енергії віддає Валентин Леонідович громадській роботі як голова Президії Українського науково-медичного товариства онкологів. Вченого удостоєно почесного звання «Відмінник охорони здоров'я», нагороджено орденом «Дружби народів».

Вісник НАН України. — 2001. — N 1.

Джерело:

Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського