Кондратюк, Юрий Васильевич

Кондратюк, Юрій Васильович (справжнє Шаргей Олександр Гнатович, 1897—1942) — український вчений-винахідник, один з піонерів розробки ракетної техніки та космічних польотів.

Народився у Полтаві у будинку на вул. Срітенській (тепер Комсомольська № 4), у 1910—1916 вчився у 2-й полтавській чоловічій гімназії (див. меморіальні дошки Ю. В. Кондратюку). У 1914 р. почав працювати над рукописом, присвяченим теорії міжпланетних польотів. Восени 1915 р. переїхав до свого дядька В. Я. Лаценка на вул. Срітенську № 11. У 1916 р. став студентом механічного відділення політехнічного інституту у Петрограді. Був мобілізований у царську армію, потрапив у школу прапорщиків, де закінчив рукопис. У 1918 р. мобілізований до білої армії, звідки втік, деякий час переховувався у Полтаві. У 1919 р. у Києві знову мобілізований до білої армії, з якої втік, переховувався у містечку Сміла. У 1921 р., щоб уникнути репресій, взяв ім'я по мерлого Юрія Васильовича Кондратюка. 5 років працював на Маловисківському цукровому заводі, у 1925 р. закінчив 3-й рукопис "Завоювання міжпланетних просторів", який видав у 1929 р. у Новосибірську. За відгуком учня М. Жуковського проф. В. Ветчинкіна це було "найповніше дослідження міжпланетних подорожей з усіх, написаних у російській та зарубіжній літературі до останнього часу...". З 1932 р. Кондратюк працював над проектом Кримської вітроелектростанції, будівництво якої почалося у 1936 р. У липні 1941 р. вступив до Московського народного ополчення; загинув на фронті.

У Полтаві Ю. В. Кондратюку встановлено меморіальні дошки: на фасаді будинку по вул. Комсомольській № 4 і на фасаді будинку колишньої 2-ї чоловічої гімназії (тепер корпус № 1 Полтавського педагогічного університету по вул. Остроградського № 2). Його ім'ям названо вулицю.

Джерело:

Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992).Стор. 377-378

  

Кондратюк, Юрий Васильевич (настоящие имя и фамилия Александр Игнатьевич Шаргей) (1897, Полтава - 1941, Козельский р-н Калужской обл.), теоретик космонавтики. В 1916 г. поступил в Петроградский политехнический институт, вскоре призван на военную службу. В 1917 г. окончил школу прапорщиков, воевал на турецком фронте; в 1918 г. - офицер белой армии. В 1919-1930 гг. - смазчик вагонов на железной дороге; техник на сахарном заводе; механик, инженер на строительстве ряда элеваторов. В 1930 г был арестован по обвинению во вредительстве, приговорен к 3 годам лишения свободы, замененной затем ссылкой в Западную Сибирь, которую отбывал, работая в Проектном бюро № 14 ОГПУ СССР при Кузбасстрое. В 1932 г. представил на всесоюзный конкурс проект ветроэлектростанции. В 1934 г. в связи с принятием проекта переехал в Москву, где работал в проектных отделениях трестов Наркоматов тяжелой промышленности и электропромышленности СССР. Создал проект самой мощной в мире для того времени Крымской ветроэлектростанции на Ай-Петри. Имел 9 авторских заявок по элеваторной технике, ветродвигателям и механизмам к ним. Погиб на фронте во время ВОВ.

В 1916-1917 гг. подготовил рукопись (издана лишь в 1929 г. в Новосибирске под названием "О межпланетных путешествиях"), где обосновал возможность преодоления земного притяжения с помощью полета на многоступенчатом аппарате типа ракеты с реактивным двигателем на жидком кислородно-водородном топливе, управляемом системой гироскопов. Оригинальным способом вывел основное уравнение движения ракеты (движение точки с переменной массой). С целью экономии топлива предложил использовать сопротивление атмосферы для торможения ракеты при спуске, высказал идею о возможности при полетах к небесным телам выводить космические корабли на орбиту их искусственных спутников. Именем Кондратюка названы кратер на обратной стороне Луны, улица, музей, технический университет в Полтаве.

Соч.: Завоевание межпланетных пространств. 3-е изд. М., 1964.

Источник:

Мучник A.M. Євреї і Полтавщина. Історія... Імена... Долі... Полтава: "Оріяна", 2005. Стор. 58

  

Кондратюк, Юрій Васильович (справжні прізв., ім’я та по батькові — Шаргей Олександр Гнатович; 21(09).06.1897 — імовірно, 23.02.1942) — учений-винахідник, один з піонерів космонавтики, обґрунтував і розрахував найекономнішу схему польоту на Місяць із поверненням на Землю.

Н. в м. Полтава. Його батько — Гнат Бенедиктович Шаргей — був свого часу студентом юрид. ф-ту Київ. ун-ту (п. 1910 в Санкт-Петербурзі), мати — Людмила Львівна Шліппенбах — працювала вчителькою географії Києво-Подільської жін. г-зії (п. 1910). Із шестирічного віку виховувався в бабусі Катерини Кирилівни і нерідного діда Якима Микитовича Даценка. 1916 закінчив зі срібною медаллю 2-гу Полтав. г-зію. Того ж року без іспитів вступив до Петрогр. політех. ін-ту. Провчився там усього 40 днів і в жовт. був призваний до армії й направлений у школу прапорщиків при Петрогр. юнкерському уч-щі. По закінченні уч-ща отримав призначення на Закавказ. фронт. У берез. 1918 демобілізований, однак невдовзі по дорозі до Полтави знову був мобілізований до армії ген. від інфантерії Л.Корнілова. В трав. цього ж року самовільно залишив військову частину. Будучи ще студентом, а потім на службі в армії розробляв ідеї косміч. польотів, побудови проміжних міжпланетних баз, створення дзеркал-відбивачів для використання енергії сонячного проміння. Своє бачення цих проблем і шляхи їх вирішення виклав у праці «Тим, хто буде читати, щоб будувати» (1918—19). Від 1919 до 1925 жив в Україні. Спочатку працював у Полтаві на різних роботах, згодом — у м. Сміла робітником націоналізованої олійниці, з весни 1921 — у Малій Висці (нині місто Кіровогр. обл.) на млині (саме тут, видавши себе за свого нещодавно померлого в Києві знайомого — Юрія Васильовича К., 1890 р. н., 15 серп. 1921 отримав документи на чуже ім’я), потім від листоп. 1922 до серп. 1925 — на цукровому з-ді на різних посадах. Від жовт. 1925 впродовж одного року працював механіком на буд-ві зернового елеватора на ст. Криловська Північнокавказ. залізниці (нині на тер. Краснодарського краю, РФ), а з жовт. 1926 до квіт. 1927 — механіком на буд-ві елеватора на ст. Ельхотово в Пн. Осетії (нині РФ). Потім займався експлуатацією, ремонтом, будівництвом зерносховищ і елеваторів у Зх. Сибіру та на Алтаї. Від 1928 — заст. гол. інженера Сибірської крайконтори «Хлібопродукт», займаючи цю посаду збудував найбільше на той час у світі механізоване дерев’яне зерносховище на 10 тис. т зерна, назване ним «Мастодонтом».

1929 в Новосибірську під редакцією та з передмовою проф. В.Вєтчінкіна опублікував працю «Завоевание межпланетных пространств». Це був перероблений і доповнений варіант його попередньої книги «Тим, хто буде читати, щоб будувати». У ній було систематизовано, технічно й математично обґрунтовано осн. ідеї космонавтики; розглянуто можливості створення проміжних баз на штучних або природних супутниках малої маси для дозаправки косміч. кораблів, проаналізовано питання використання рідких компонентів ракетних палив для охолодження двигуна, бороводню і озону для підвищення теплового ефекту, запропоновано обґрунтування принципу дії багатоступеневих ракет, дано опис конструкції спускового апарата з аеродинамічним гальмуванням, розглянуто можливості використання крилатих ракет.

31 лип. 1930 був заарештований і засуджений на 3 роки ув’язнення. Невдовзі, однак, вирок було змінено — на заслання до Зх. Сибіру, там він працював у проектному бюро № 14 ПБК ОДПУ СРСР при Кузбасбуді інж.-конструктором залізобетонних конструкцій. 1932 на прохання наркома С.Орджонікідзе його достроково звільнили з заслання, і він на виконання розпорядження Головенерго Наркомтехпрому СРСР почав працювати над проектом потужної вітроелектростанції (ВЕС) в Криму, який завершив у квіт. 1934 (його тогочасні розробки з питань будівництва залізобетонних веж згодом були використані також при буд-ві телебашти в Останкіно, Москва). Від 1934 до 1938 працював у Харків. ін-ті пром. енергетики над розробкою робочого проекту Крим. ВЕС. Після загибелі С.Орджонікідзе будівництво Крим. ВЕС було зупинено, а К. переведено на посаду нач. тех. від. вітросектору при Теплоелектропроекті Наркомтехпрому СРСР з розробки малопотужних ВЕС. Згодом він став нач. проектного від. Проектно-експериментальної контори. З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 добровільно вступив 6 лип. 1941 до д-зії нар. ополчення Київ. р-ну Москви і був зарахований червоноармійцем роти зв’язку стрілкового полку.

Загинув на Орловській землі.

Одним із втілень його ідей у практичній космонавтиці став політ на Місяць 21 лип. 1969 амер. астронавтів Н.Армстронга, М.Коллінза й Е.Олдріна. На космодромі Канаверал (США) йому встановили пам’ятник, його ім’ям назвали кратер на зворотному боці Місяця та одну з малих планет.

1997 святкувався 100-літній ювілей К. у рамках ЮНЕСКО, на його честь у Полтаві було зведено пам’ятник (скульп. І.Білоус), у станиці Криловська — відкрито меморіальний комплекс.

Тв.: Про завоювання міжпланетних просторів. К., 1996; Завоевание межпланетных пространств. М., 1997; Тим, хто буде читати, щоб будувати. 1918—1919. Рукопис. Автограф 1918—1919 (Інститут історії природознавства і техніки РАН. Фонд Ю.В.Кондратюка).

Літ.: Романенко В.И. Юрий Васильевич Кондратюк. М., 1988; Космічні і земні орбіти Ю.В. Кондратюка (О.Г. Шаргея). Дніпропетровськ, 1996; Чуприна Ф. Космічний геній з Полтави. «Вечірній Київ», 1996, 13 червня; Гринь Г., Ніколаєнко Л. Сяйво згаслої зорі. «Голос України», 1997, 21 черв.; Дормідонтов А.Г. Творець місячної траси. К., 1997; Ємченко О. Геній в обмотках, або «Я не жилець на цьому світі...» «Урядовий кур’єр», 1997, 21 черв.; Завалішин А.П., Даценко А.В. Ю.В. Кондратюк (О.Г. Шаргей) — основоположник космонавтики. К., 1997; Сорока М. Юрій Кондратюк: хто він? «Урядовий кур’єр», 1999, 23 жовт.; Малышевский И. Под чужим именем. «Зеркало недели», 2002, 23 февраля — 1 марта, № 7.

В.А. Шендеровський.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Ссылки на эту страницу


1 Воспитание личности в семье Оголевцев
[Виховання особистості в родині Оголевців] – Полянская Галина // Культурные практики как фактор социокультурной модернизации современного украинского общества: материалы Всеукрайинськои научно-практической конференции (Полтава, 21-22 апреля 2015 года) / Под. ред. А. И. Литвиненко, А. В. Лукьяненко. - Полтава: ПНПУ имени В. Г. Короленко, 2015. – 250 с.
2 Имена и события на карте Полтавы
[Імена та події на карті Полтави] - пункт меню
3 Кондратюка Ю. улица
Улица Ю. Кондратюка (бывшая Львовская, Октябрьский р-н)
4 Кондратюку Ю. В. мемориальные доски
Мемориальные доски Кондратюку Ю. В.
5 Космическая судьба полтавчанина Юрия Кондратюка (Александра Шаргея)
[Космічна доля полтавця Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея)] - Кочерга Надежда Константиновна
6 Краеведческий музей
Краеведческий музей
7 Личности - К
[Особистості - К] - пункт меню
8 Личности - Ш
[Особистості - Ш] - пункт меню
9 Мужская гимназия, вторая
Вторая мужская гимназия
10 Научные работники и изобретатели
[Науковці та винахідники] - пункт меню
11 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка
12 Полтава. Исторический очерк
Полтава. Исторический очерк. Авторский коллектив. Полтава: Полтавский литератор, — 280 с, ил. + 24 с. вкл.
13 Родились в Полтаве
[Народилися у Полтаві] - пункт меню
14 Указатель улиц
[Покажчик вулиць]
15 Учились в Полтаве
[Вчилися в Полтаві] - пункт меню
16 Юрий Васильевич Кондратюк. 1897–1942
Даценко А.В., Прищепа В.Й. Юрій Васильович Кондратюк. 1897–1942 [пер. укр. Н. К. Кочерга]. – Полтава: ПолтНТУ, 2017. – 172 с., іл.
17 Юрий Кондратюк (Александр Шаргей) в воспоминаниях современников
Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей) у спогадах сучасників / [укл. А.В. Даценко, І.П. Книш, Н.К. Кочерга, Г.Є. Аляєв; відп. ред. – д.е.н., проф. В.О. Онищенко]. Вид. 3-тє, випр. і дооп. – Полтава: ПолтНТУ, 2017. – 145 с.

Поддержать сайт
Карта ПриватБанка:

4149 4390 0512 1235