Помочь сайту

4149 4993 8418 6654

Яновские (Гоголи-Яновские)

Яновські (Гоголі-Яновські) – священицькі роди Полтавщини різного походження.

1) Священицький рід, який перебував у родинному зв’язку з Гоголями-Яновськими. Представники цього роду:

Яновський Іван Якович (рр. н. і см. невід.) – нащадок Івана (Яна) Прокоповича Гоголя, який у 17 ст. переселився з Правобережної України до с. Кононівка побл. Лубен. Прізвище Яновський утворилося за тодішньою ономастичною традицією від імені батька Івана (Яна). Яновський Іван Якович у 1695–1697 служив вікарним священиком Троїцької церкви м. Лубни. У 1723–1731 був священиком Успенської церкви с. Кононівка Лубенського полку. 1723 овдовів. Мав сина Дем’яна.

Яновський Дем’ян Іванович (рр. н. і см. невід.) – син Яновського Івана Яковича, священика с. Кононівна Лубенського пов. Навчався в Київській духовній академії. З 21.06.1731 до 1777 був священиком Успенської церкви с. Кононівка. Мав 5 синів – Панаса, Кирила, Степана і двох, невідомих на ім’я. Прадід письменника Миколи Гоголя.

Яновський (Гоголь-Яновський) Панас Дем’янович (1738, с. Кононівка 2-ї Лубенської сотні Лубенського полку – поч. 19 ст., с. Василівка Миргородського пов.) – син Яновського Дем’яна Івановича. Навчався в духовній семінарії і Київській духовній академії, але священиком не став. 1757 жив у с. Кононівка Лубенського пов. З 1757 – на службі «у письменных дел» у Миргородській полковій канцелярії, у 1758–1779 – канцелярист Ген. військової канцелярії, військовий хорунжий, бунчуковий товариш (з 07.08.1781), миргородський полковий писар (з 07.06.1783), секунд-майор (1794–1798). Учасник Кримського походу. Володів українською, російською, латинською, польською, німецькою і грецькою мовами. Дід письменника Миколи Гоголя.

Яновський Кирило Дем’янович (? – 30.01.1795/1796) – син Яновського Дем’яна Івановича. Священик церкви с. Кононівка Лубенського пов., можливо, з 1777. Помер, залишивши малолітніх синів Меркурія і Саву.

Яновський Степан Дем’янович (рр. н. і см. невід.). Зберігся його недатований лист до брата Панаса, в якому він повідомляє про смерть їхнього брата Кирила 30 січ. Як можна зробити висновок із листа, авт. жив у с. Кононівка Лубенського пов. або побл. нього. Мав доньку, «которая уже лет совершенных», через шлюб якої мав намір утримати в руках Яновських Кононівську парафію.

Гоголь-Яновський Іван Петрович (рр. н. і см. невід.) – троюрідний брат Яновського Панаса Дем’яновича. Навчався в Київській духовній академії, але став не священиком, а лікарем.

Яновський Меркурій Кирилович (рр. н. і см. невід.) – двоюрідний брат Гоголя-Яновського Василя Панасовича, батька письменника М. В. Гоголя. За деякими даними, закінчив Київську духовну академію. Священик Успенської церкви с. Кононівка Лубенського пов. (1825). По смерті Гоголя-Яновського Василя претендував на його спадщину. Одружений із дворянкою Устимович. Мав сина Степана.

Яновський Сава Кирилович (рр. н. і см. невід.) – двоюрідний брат Гоголя-Яновського Василя Панасовича, батька письменника М. В. Гоголя. За деякими даними, закінчив Київську духовну академію. Священик с. Олефірівка Миргородського пов. З 1818 – власник маєтку Милорадовичівського у Миргородському пов. Хрещеник Яновського Панаса Дем’яновича, від якого одержав у подарунок хут. Тетяно-Майорівку (тепер у складі с. Нечаївка Кіровоградської обл.). Мав синів Володимира і Максима. Надсилав М. В. Гоголю інформацію про старовинний побут церковнослужителів. Письменник на «родственную память от любящего племінника» надіслав йому свої «Арабески».

Яновський Степан Меркурійович (рр. н. і см. невід.) – син Яновського Меркурія Кириловича. Священик. Про нього є згадки в листах М. В. Гоголя до матері (1831).

Яновський Володимир Савич (бл. 1821–26.12.1902). Закінчив Полтавську духовну семінарію. З 1852 – у сані священика. Протягом 52 років служив священиком Покровської церкви с. Олефірівка Миргородського пов. З 1887 – законовчитель Олефірівського поч. народного училища. Нагороджений орденом св. Володимира 4 ст. (1900). Залишив щоденник і замітку про родовід Гоголів, які опублікував священик Олексій Петровський (Полтавские губернские ведомости, 1902, № 36). Мав сина Олександра і доньку Марію, яка з 1887 служила вчителькою Олефірівського поч. народного училища.

2) Представниками різних гілок родів Яновських (родинні стосунки яких не з’ясовані) були такі діячі церкви:

Яновський Назарій (рр. н. і см. невід.) – пресвітер Воскресенської церкви м-ка Грунь Зіньківського пов. (1690); намісник Грунський (1703).

Яновський Олексій (рр. н. і см. невід.). У 1742 – гадяцький протопіп.

Яновський Симеон (рр. н. і см. невід.) – хорольський протопіп, намісник у Хоролі (1742–1743).

Яновський Паїсій (рр. н. і см. невід.) – архімандрит Лубенського Преображенського монастиря (1773).

Яновський Гавриїл (рр. н. і см. невід.) – архімандрит Нехворощанського монастиря (18 ст.).

Яновський Ієронім (рр. н. і см. невід.) – полтавський протопіп. Закінчив Київську духовну академію. Перший ректор Полтавської духовної семінарії (2 пол. 18 ст.). Згодом – архімандрит Новгород-Сіверського Преображенського монастиря, авт. опису цього монастиря. / Яновський Яким/Іаким (рр. н. і см. невід.) – протопіп, головний діяч у справі спорудження Успенського собору в Полтаві. Виїхав із Полтави 1785.

Яновський (рр. н. і см. невід.) – священик, 1781 мав хутір (4 хати) в Остап’ївській сотні Миргородського полку.

Яновський Іван Іванович (рр. н. і см. невід.). У 1791 – священик Покровської церкви с. Грем’яча Миргородського пов.

Яновський Василь Васильович (рр. н. і см. невід.). У 1791 – дячок Покровської церкви с. Грем’яча Миргородського пов.

Яновський Максим Іванович (рр. н. і см. невід.). У 1791 – паламар Покровської церкви с. Грем’яча Миргородського пов.

Яновський (рр. н. і см. невід.) – ієромонах, намісник Києво-Печерської лаври (1798).

Яновський І. (рр. н. і см. невід.) – авт. дослідження «Русские иерархи XVIII и начала ХІХ столетий, уроженцы нынешней Полтавской епархии» (ПЕВ.ЧН, 1883, № 6–19).

Яновський К. (рр. н. і см. невід.) – священик с. Пустовійтівка Роменського пов. (1890-ті). Служив у церкві, спорудженій 1773 П. Калнишевським.

Яновський Степан Пилипович (рр. н. і см. невід.). Закінчив Полтавську духовну семінарію. У 1909–1912 – священик Михайлівської церкви в с. Кибинці Миргородського пов., законовчитель Кибинського двокласного народного училища.

Яновський Іван Миколайович (рр. н. і см. невід.) – диякон. Закінчив 4 кл. Полтавської духовної семінарії. У 1897–1902 – псаломщик ОлександроНевської церкви м-ка Попівка Миргородського пов.; 1904 перебував на посаді другого вчителя ОлександроНевської церковнопарафіяльної школи.

Яновський Макар Миколайович (бл. 1882 – ?). У 1911 – псаломщик у м-ку Попівка Миргородського пов.

Яновський Павло (рр. н. і см. невід.) – настоятель церкви, землевласник Роменського пов. Полтавської губ. (1912).

Яновський Іван Павлович (бл. 1846 – ?) – священик, землевласник Полтавського пов. (1912).

Яновський Ілля Макарович (бл. 1862 – ?) – священик, землевласник Полтавського пов. (1912).

Літ.: ЦДІАУК. – Ф. 64. – Оп. 1. – Спр. 429. – Арк. 72; ІР НБУВ НАНУ. – Ф.ІІ. – Од. зб. 4569. – Арк. 1; Ф. ІІІ. – Од. зб. 8516. – Арк. 1; Од. зб. 8828. – Арк. 1-2; ДАПО. – Ф. 1011. – Оп. 1. – Спр. 160. – Арк. 43 зв., 67, 9з зв., 99 зв., 136, 139 зв., 143 зв.; МКМ. – ОФ. – № 8816 /Д-1721; Роспись чиновных особ в государстве при начале сего 1773 года. – [Б. м., б. д.]. – С. 51; Данилевский Г. П. Знакомство с Гоголем // Соч. Г. П. Данилевского. – Т. 6. – СПб., 1887. – С. 265-295; Автобиографическая записка Марии Ивановны Гоголь, матери Н.В.Гоголя // Русский архив. – 1902. – Вып. 4. – С. 706-724; Лазаревский А.М. Сведения о предках Гоголя // ЧИОНЛ. – Кн. XVI. – Вып. 1–3. – К., 1902. – С. 3-10; Модзалевский В. К родословной Гоголей-Яновских // Тр. ПУАК. – Вып. 1. – Полтава, 1905. – С. 135-137; Модзалевский, 1908. – С. 292-295; Из семейной хроники Гоголей. – К., 1909; Отчет МУЗУ. – 1894. – С. 152, 158; 1895. – С. 50; 1905. – С.194, 294; 1908. – С. 114; Письма Гоголя. – Т. 1. – С. 198; Клировая книжка…, 1902. – С. 4, 21, 411; Григоревский М. К вопросу о предках Гоголя // Исторический вест. – 1909. – Март. – С. 1125; Гоголевские дни в Великосорочинской учительской семинарии. – Миргород, 1909. – С. 135, 137, 139; Отчет Миргородского, Поповского и Зуевского сельскохозяйственных обществ. – Миргород, 1912. – С. 52; Описи Київського намісництва 70–80 років XVIII ст. – К.: Наукова думка, 1989.– С. 277; Вересаев В. Гоголь в жизни. – Харьков, 1990; Батурін В. Гетьманський родовід Гоголя // Криниця. – 1991. – № 2; Матівас Ю. Одного родоводу // КС. – 1994. – № 2. – С. 71-73; Герасименко О. Гоголь і Миргородщина // П. п. – 1971. – №№ 117-138; Розсоха Л. Гоголівські Яреськи. – С. 4-38; Розсоха Л. Тезко Гоголя // Миргород – гоголівський край. – 2003. – 14 трав. – № 20. – С. 9; Чухліб Т. Хто був прототипом Тараса Бульби? // Історія України. – 2002. – Лист. – № 44. – С. 7-9.

Л. О. Розсоха

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

Ссылки на эту страницу


1 Список родов - Г
[Список родів - Г] — пункт меню
2 Список родов - Я
[Список родів - Я] — пункт меню

Помочь сайту

4149 4993 8418 6654