История Полтавы

Перелицованная "Энеида" Котляревского

• 

Подробности

Просмотров: 805

Альфред Йенсен. Перелицованная "Энеида" Котляревского.

Подається за виданням: Р. Альфред Єнзен. Перелицьована Енеїда Котляревського. За згодою автора з німецької мови переклав Павло Волинський. — Перемишль, 1921. Накладом Народного Базару. — З друкарні Киолера і Сина.

Джерело: Internet Archive

Переведення в html-формат: Борис Тристанов.

 

Р. АЛЬФРЕД ЄНЗЕН.

 

ПЕРЕЛИЦЬОВАНА ЕНЕЇДА КОТЛЯРЕВСЬКОГО.

За згодою автора з німецької мови переклав
ПАВЛО ВОЛИНСЬКИЙ.

 

 

ПЕРЕМИШЛЬ 1921.
Накладом Народного Базару. — З друкарні Киолера і Сина.

 

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 3

Від перекладчика.

Переклад Єнзена могоґрафії про Шевченка, зладжений Др. І. Мандюком, *) спонукав мене перекласти й другу розвідку з области укр. письменства того самого шведського ученого. Є нею невеличка студія про Енеїду Котляревського, поміщена в літ. наук. збірнику в честь І. Франка **) п. з.: "Kotljarewsky'js travestiertp Äneide". Хотяй автор мусів держатись у своїй праці вузких границь, по причині обмеженого місця згаданого ювілейного збірника, все таки зібрав він досить богатий матеріял та подав цінні вказівки при розборі твору, шо ним починається відродження укр. письменства. Та найважніще є се, що отсею студією запізнавсь образований світ з укр. травестією Енеїди, яка — по думці Єнзена — заслугує що до ориґ. вартости на перше місце в європейській літературі.

*) Др. Альфред Єнзен: Тарас Шевченко, Життя українського поета. — Літер. студія. — За дозволом автора з німецької мови переклав Др. І. Мандюк. Перемишль 1921.

**) Привіт Ів. Франкови в сорокліттє його письменської праці 1874-1814 Львів 1916. стор. 215-225.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 4

Нехай отже й сей переклад буде висловом великої пошани для вченого чужинця, що так щиро полюбив український нарід.

Вп. Дир. А. Яремі, що зволив прочитати рукопись і причинитись до єї видруковання, складаю щиру подяку.

Перемишль в січні 1921 р.

Павло Волинський.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 5

Про наукову і літературну діяльність Івана Франка та його значіння для українського духового життя пише напевно компетентна сторона досить много в честь Ювілята, — та у всякому разі не чуюся в силах подати його землякам щонебудь нового в тім згляді. Однак я думаю, що зроблю поважаному Ювілятові приємність, а Науковому Товариству імени Шевченка літературну прислугу, коли виберу, як свій причинок до збірника, що ного присвячується Франкові, тему зі старшого українського письменства, а іменно Вірґілієву Енеїду, перелицьовану на українську мову Іваном Котляревським. Очивидно, що й тут не буду міг подати Українцям нічо нового; але мені залежить на тім, щоби саме в німецькій мові ¹⁾ звернути увагу ученого світа взагалі — на справді "клясичний" твір, що його зга-

¹⁾ Замітку автора про транскрипцію букв пропускаю. (Перекл.)

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 6

дується без сумніву по імени в історії всесвітньої літератури, але в дійсности він зовсім незвісний та й далеко ще неоцінений по заслузі.

Однак і для української літератури буде мабуть наглядна студія над Енеїдою Котляревського також дуже пожадана, тим більше, що її в своєріднім досліді над Котляревським здалобся також не одно ще, а вказівки на мої виїмки з української епопеї може здужають заохотити до дальших докладних дослідів.

* * *

В історії всесвітньої літератури є се може одинокий случай, що літературна мова, яка по двох ріжних періодах розцвіту попала була зовсім у забуттє і була "здеґрадована" до народньої мови, дебютує у єї поновнім відродженню комічним епосом, та й не менче заслугує на память і се, що отся перша проба в чудернацькім жанрі могла стати дійсно народним-національним епосом. А сталось се 1798 р. на Україні, коли то Іван Котляревський, зовсім незначний урядник з міста Полтави видав в Петербурзі три перші пісні своєї, на українську мову перелицьованої "Віргілієвої Енеїди". В році 1809 надруковано IV пісню, а 1820 був покінчений твір, яким віджила українська література, а котрий — по моїй думці перевисшає о много всіх своїх попередників і первовзори на поли травестованої епопеї так артистично, як передусім культурно, історично і язиково.

Комічна епопея побіч єї відміни, травестії,

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 7

має як звісно старе коріння у всесвітній літературі. Навіть Гомера піднято на сміх в "Батрахоміомахії", *) а доїдливий Лукіян, Вольтер другого століття по Хр., не усовіщавсь поглузувати собі зі старинних богів. Особливо Вірґіль зі своєю Енеїдою став метою для поетичних жартобливих таланів ренесансу і нової літератури. Початок зробив в Італії Дж. Б. Ляллі своєю травестією Енеїди, Рим 1633 (як Льоредано Іліядою), а у Франції зладив_сатирик Павло Скаррон в роках 1648-1652 свій твір: "Virgil travesti en vers burlesques". Як улюбленим був nоді той рід поезії, слідує з того, що в роках 1648-1652 мав Скаррон шістьох наслідувачів ¹⁾. Опісля йшов Вольтер з ославленим твором "Рucelle d' Orleans" 1755 і Муброн зі своїм "L'Henriade travestie" (1756).

В Німеччині перелицював Енеїду в 18 століттю Йог. Ґ. Шмідт, хотя й рукопись полишилась недрукованою, а подібну пробу зробив Йос. Б. Міхаеліс 1771 в Гальберштадт. Однак доперва колишній езуіт Йог. Блюмавер ввів комічний матеріал Енеїди до німецької літератури, а єго на весь світ звісний твір "Virgils Aeneis oder Abenteuer des frommen Helden Aeneas" (1784-88) був духовим батьком многих комічних наслідуваннів і травестій [Йос.

*) Сю комічну грецьку поему, приписувано хибно Гомерові. В нас переробив єї вільно Конст. Думитрашко в поемі "Жабомишодраківка" 1859. — Переклав також С. Руданський. — (Приміт. перекл.)

¹⁾ Гляди P. v. Hofmann Wellenhof: Alois Blumauer, Wien 1885.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 8

К. Бенедикт † 1798, Еберг. Фрід. Гібнер † 1799, Фр. Христіян Пальдамус † 1806 і Карль Арнольд Кортум † 1824].

Отся травестуюча манія Блюмавера і його школи перенеслася потім до російської літератури, де Н. П. Осипов зладив в р. 1791-93 комічну Енеїду, в котрій верґілівський герой представлений як російський мужик, склонний до піянства. (Виргилиева Енейда вывороченная на изнанку). Вісім перших пісень сеї нескладної, нині зовсім позабутої штучної роботи, продовжував дальше до 1809. А. Котельницкий. Іван Котляревський, котрий вже в ґімназії свого родинного міста запізнався з будучим перекладчиком Іліяди, Н. І. Гнідичем (побіч котрого він і похований в Полтаві [похований у Санкт-Петербурзі - Т.Б.]), знав про російську травестію Енеїди й нема ніякого сумніву, що невдала проба Осипова була для него зовнішною понукою до єго Вірґілієвої Енеїди. ¹⁾ Але на тім і кінчиться також наслідуваннє Котляревського, бо його українська травестія має під кождим зглядом самостійну й ориґінальну вартість, а по моїй гадці, перевисшає вона і культурно-історично і язиково тай естетично всі свої первовзори в европейській літературі. Травестія Блюмавера є інтересний сатиричний побутовий образ, якого сатира звертає своє вістрє під знаменем тодішного раціоналізму проти католицької церкви; але комічна епопея Котляревського дає в самій річи многосто-

¹⁾ Саме в р. 1793, коли Осипов видрукував рос. Енеїду, мав Котляревський зачати свою Енеїду. Правдиву Енеїду Вірґіля (Пісня I.) переклав на укр. мову С. Руданський.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 9

ронний образ цілої України, народніх звичаїв і соціальних обставин, повний історичних натяків. Стиль Блюмавера є гладкий, тон дуже дотепний, але його жарти є часто масні ¹⁾ та грішать проти доброго маку. У Котляревського є вправді гумор досить грубий, однак в тій простакуватости криється щось здорове і природне, бо она випливала з простого селянського і козацького житя.

Котляревський не сотворив нової літератури і він не був першим малярем України, бо й перед ним були поети, як перед Гомером, тай М. І. Петров слушно доказує ²⁾, що він мав багато попередників *) у звісних і незвісних авторів українських народних комедій і інтермедій або інтерлюдій 17 і 18 віку. Але перед Котляревським — може також і по нім — не обробив ніоден український поет українського народного життя так всесторонно, а при тім і артистично. Мова була вже готова, але шойно Котляревський доперва вмів тую копальню золота народніх висловів, пословиць і т. д. літературно використати. Вже Костомарів міг виказати велике значіннє Котляревського з погляду на реалізм, національний юмор і народню мову, а навіть Куліш,

¹⁾ Ще більше підноситься той закид до послідної части Блюмаверівської Енеїди, зладженої Шабером в Штуттґарті.

²⁾ Очерки истории украинской литературы XIX. століття Киев, 1884.

*) Вже перед Котляревським видав Ат. Лобисевич переклад "Буколік" Вірґіля; гл. Петров Н. — Один из предшественников Котляревского в укр. литературе XVIII. в. А. К. Лобисевич. С. П. Б. 1904. (Прим. перекл.)

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 10

котрий зразу відносився до його Енеїди дуже неприхильно (як Шіллєр до Блюмавера!), мусів все таки признати, що Котляревський, "мимо всіх своїх слабих сторін", був одним з немногих Українців, котрий розбудив національну свідомість. Нині є літературний осуд про Котляревського, як національного спіка (також як драматурґа двома його комедіями) усталений, а М. Сергієнко ¹⁾ каже, що Котляревський поруч Шевченка є найбільш улюбленим поетом України.

¹⁾ Для ювілею Ів. Котляревського в Записках Наук. Тов. ім. Шевченка II. 1893.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 11

Українська Енеїда складається з 7.300 чотиростопових ямбів, розділених поміж 730 10-стрічкових строф у шістьох піснях. В оповіданні навязується акція вірно до клясичної теми, а епічна композиція стоїть без порівнання вище, як у довільно переповідаючого Блюмавера. В першій пісні опускає Еней Трою і прибуває до королевої Дідони, котра по єго від'їзді добровільно гине в полумях на кострі. В другій пісні є змальовані епізодично пригоди на Сицилії, а в третій приходить чудовий опис пекла. В четвертій пісні прибуває Еней до короля Латина в Італії, а в обох послідних оспівуються борби з рутулійським Турном. Та мабуть не потреба й виразно казати, що в отсій зовнішній дії ходить о зовсім щось іншого. Видовиском тих сцен є Україна; Троянці і Римляне — се замасковані Українці, справжні козаки від голови до ніг, а навіть олімпійські боги, що беруть участь в людській судьбі, є непідроблені земляки Котляревського. Автор виключає сам що до сего всякий сумнів, бо Еней представляється вже в пісні І: 1 *) як козак і бурлака, що бере свою торбу. В V:14

*) Римськими цифрами подані пісні епопеї, а арабськими строфи даної пісні. — Прим. Перекл.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 12

називає Еней самого себе кошовим (начальний вожд у запорожських козаків), а в VI:167 титулує Турн свого переможного суперника "Анхизович".

Справедливо каже поет (VI.23), що його муза вчилася в полтавській школі, бо всюди і все снується перед ним Україна. Так н. прикл. при змальованню сходу сонця (V:32) видить читач перед своїми очима сельську іділлю з українського малого місточка: "Уже зарохкали кабани, ворони і виробці кричали. В будах сиділи крамарі, картярі полягали вже спати, а секретарі йшли до уряду." Або коли Еней пливе зі своїми товаришами недолі (III:2-3), то се не Троянці на Середземному морі, але Запорожці на Дніпрі, котрі курили люльки і курникали козацьких пісеньок:

"Про Сагайдачного співали,
Либонь співали і про Січ,
Як в пікінєри набирали,
Як мандрував козак всю ніч."

Коли Троянці йшли з хортами на лови на заяці (IV:73-75) прийшли они до одного малого хуторка (двірок на Україні) зі ставом, греблею і садом, а коли Еней відвідав Дідону (І:26) у єї господі, вступив він через довгі переходи у світлицю тай сів на піл (широку лавку). Коли жрець (III:36) вхопив вола за роги і притиснув голову звіряти колінами в діл, маємо перед очима сельські різниці. — В пісні III:107 наводиться більше українських імен (між іншими Вернигору Мусія), так само й в VI:155 "князя Нечесу" (= По-

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 13

тьомкін), а в IV:55 ріжні українські місцевости: Еней отримав від короля Латина шмат лубенського короваю, корито сливок з Опішної, оріхи, смажені на олію з Києва, паляниці з Полтави, рогату худобу з Липянки, пять відер сивухи зі села Будянки і сто овець з Решетилова. Поміж італійськими легіонерами Енея був також канцелярист з Глухова VI:27.

Підчас приняття послів від Енея (IV:37-41) приказав король Латин: прикрасити свої салі образами перших майстрів, були се портрети казочного царя Гороха, Александра Великого ("побідника індийського царя Пора!"), татарського хана Мамая, Іллі Муромця *), лицарів Бoви і Полкана, Соловія-харциза (С. разбойника в російській народній епіці), Гаркуші і Ваньки Каіна (двох уличних розбійників в Росії), ба навіть ославленого французького бандита Картуша! В пісні V:45 є на щиті Енея вириті імена многих українських лицарів (між ними Кузьма Демян і Марципан!) — Щоб вивчити латинської мови купує Еней (IV:33) "Піярськую граматику" (зладжена монахами ордену Піяристів) разом з полуставцем **) і октоїхом ***) (церковно-словянські богослужебні книги.) Еней вчив сам своїх земляків латини при помочи "тройчатки", а хто був лінивий, діставав субітки

*) Лицар в давних казках — (Прим, перекл.).

**) книжка друкована старим церк. письмом з указками як правити богослуженнє і як уживати церк. книг. (Прим. перкл.).

***) осьмогласник. (Прим. перекл.).

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 14

(так називано по українських школах кари, які діставали в суботу ті, що провинились неувагою в тижні.) Плоди тої науки проявлялися також в комічних окінченнях н. прикл. "Енеус", "ціґанус" і т. д. (IV:46-47, VI:84-85). —

Національна риса виступає не найменче у многих описах війни, а при читанню тих бурливих сцен пригадуються все воєнні діла на Україні:

"Так вічной памяти бувало
У нас в Гетьманщині колись...
Так славнії полки козацькі
Лубенський, гадяцький, полтавський
В шапках було як мак цвітуть" (IV:101).

Тут згадується Сагайдачного, Дорошенка і Залізняка (IV:126-127). Сицилійський перебієць *) Дарес [троянець - Т.Б.] був узброєний як компанієць (= козак з гетьманської компанії) (II:20), а збруя, яку виковав Енеєві Вулькан була гарна мов тульська табакерка (V:28). Тут приходять військові вирази:. курені (IV:81), сотня, полк, патент (VI:69), осаул (IV:100), провянт- і кріґсцальмайстер (IV:91) і т. д., а люди короля Латина були "як козаки, а не як мугирі **)" (IV:99.) Латин підносить слушно в своїй бесіді (IV:90-91), що без оружжя, війська, хліба, гармат і грошеіі не можна вести війни. По виповідженню війни розіслали бояре по всіх округах маніфест, щоб люди ставали під стяги: они мали обголити голови, однак оставити довгі чуприни, також мали они принести зі собою сало і пшоно,

*) кулачник - борець на кулаки. (Прим. перекл.).

**) прості мужики. (Прим. перекл.).

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 15

ложку тай горнець і т. д. (IV:58). Для куль сушили они галушки, бомби ліпили они з глини, місто картечів ужили слив солоних, а місто щитів ночви *) (IV:105.)

Під чудернацькою маскою пародіованого жарту криється всетаки часто поважне обличче і в зображенню бездомних, богами переслідуваних Троянців, відчувається спочуття поета із закріпощеним українським народом, котрому здаєсь з роду судилась недоля:

"Біда не по деревях ходить,
І хтож її не скоштовав?
Біда біду, говорять, родить,
Біда для нас — судьби устав. (V:1).

Коли Троянці преставляються королевій Дідоні (І:23-24), кажуть: "Ми народ хрещений та погубили свої кожухи." **) Українському народові була добре звісна догана, яку дав (V:92) король Латин своїм палким землякам: "Мої царськії кулаки почешуть вам ребра і спину і я частуватиму вас нагайками, різками і кнуттям, аж доки не

*) корито, нецки. (Прим. перекл.).

**) На сім місци подаю дослівно цитат з Енеїди:

"Ми всі, як бач, народ хрещений
Волочимся без талану;
-----------------------
Чи бачиш, як ми обідрались?
Убраная, постоли порвались;
Охляли, ніби в дощ щеня!
Кожухи, свити погубили,
І з голоду в кулак трубили,
Така пеня лучилась нам!"

Не тяжко догадатись, кого розуміє поет під безталанним "народом хрещеним". Прим. перекл.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 16

вигасне ваш воєнний жар". Тай без трудности розуміє читач, куди зміряє поет, коли (в IV:96) кажеся: "Вельможі! лихо вам буде! Вельможі! хто царя не слуха, такому обріжеся уха і ніс." В знаменитім описі зачарованих засланців на острові Цирцеї (IV:11-14), що єго вспів Еней тільки хрестячись, оминути, приходять також многі політичні натяки в комічній формі: "Лях уже не буде цвенькати, він загубить чуйку і жупан (польська шляхетська ноша) і забуде своє "нє позвалям" (звісне: Liberum veto), а заблеє так, як баран і т. д.

Величавий свого рода опис підземелля (III. пісня), де Еней відшукує свого покійного "батька", дає помимо забавного комізму потрясаючий образ моральних, зглядно неморальних обставин в тодішній Наддніпрянщині. Вже по гидкій дорозі, що вела до пекла (III:47), бачив Еней в супроводі мерзенної богині смерти ріжні людські пявки: "продажних десятських і сотських (старшини в сельських громадах), проклятих писарів, відставних ісправників *), суддів, стряпчих **) і секретарів, що жовали папір в зубах, в руках держали каламарі, а за ухами пера". Тут були також святоші, що постили три рази в тиждень, голосно не обмовляли і в день не пиячили, але в ночи не були без гостей. В самім пеклі (III:73-80) був мішаний збір грішників і гільтаїв: цехмістрів, ратманів, бургомистрів, суддів, писарів, розумних филозопів, про-

*) повітовий староста. (Прим. перекл.).

**) адвокати. (Прим. перекл.).

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 17

топопів, ксьондзів (католицькі священики), гайдамаків, шляхти *) і міщан, невірних і християн, штатських **) і воєнних ***). Там були також проворні купці, що по ярмарках спродавали па підборний ****) аршинець свій поганий крам, жиди, міняйли, шинкарі і грецькі похатники з "фіґі-міґі" (= сушені овечі). А що до пекольних мук, то Котляревський особливо вигадливий, але й тодішні судові кари не могли остати поза його поетичною фантазією. Жертвам на прикл. вливали за скіру горячу мідь, руки товкли в мужчирях; одних підганяли желізним пруттям, інших смикали огненними кліщами; богатим і скупарям вливали розтоплене срібло в рот і т. д.

В протиставленню до сего українського пекла згадується однак також і український рай (III:119 і сл.), де перебувають праведні старшини, сотники і бунчукові, — вільне місце дли безпомічних вдів, поважаних сиріт тай з голоду померших жебраків, що їх на землі збували словом "Біг-дасть", тут були також і ті, що не видушували лихварських процентів (III:124) і були вдоволені малим ("хто чим богат, то тим і рад.") — Комічним є опис

*) Вичисляючи грішників в пеклі, сказав поет і "благородному" укр. шляхетству правду в очи:

Панів за те там мордували
І жарили зо всіх боків,
Що людям льготи не давали
І ставили їх за скотів (III:70).

Очевидно, що поет мав тут на думці найбільше тодішнє лихо на Україні — кріпацтво. — (Прим. перекл.).

**) державний урядник. — (Прим. перекл.).

***) військовий. — (Прим. перекл.).

****) підібраний, фальшований. — (Прим. перекл.).

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 18

золотого віку в українськім краю дармоїдів (III:118): "Міняйли ставали казначеями *), фиглярі писали щот **), аптикар роздавав милостині, пекарем ставав картяр, шинкар-ґевальдіґером ***), сліпі і каліки — вожатими ****) недоріки *****) бесідниками, а паламарі шпіонами.

Правдива любов до вітчини проявляється може найкраще в знаменитій народній мові, бо по мистецьки вихіснував він скарби народньої мови в літературі. Великий словар Б. Д. Грінченка бере також дуже часто виїмки з Котляревського. Блищий дослід стилю й мови вимагає основного знання української мови і фільольоґічного вишколення, котрим я не орудую, впрочім він буде менче відповідний в отсій публікації. Тому то деякі витяги з моїх виписків є вибрані тільки з культурно-історичних і стилістичних точок зріння.

Коли Еней відвідав Дідону (I:22), було єї перше питання "Чи везете може рибу з Дону?" — Дідона кличе свою сестру Ганнусю: "рибко", "душко", "любко", "голубко" (I:60). — Харон був смаглявої цери лиця, неначе циган (III:53). — Палант кричав, як Жиди на молитві (VI:42). — Вітри подралали до нори, мов Ляхи шатнулись до ляса. (I:12). — Море дуже надоїло наче осінний дощ чумакам (ІI:68). — На острові Цирцеї здавалось

*) скарбник. (Прим. перекл.).

**) чотки малювали (рожанець). (Прим. перекл.).

***) могучий пан. — (Прим. перекл.).

****) повадатар, провідник. (Прим. перекл.).

*****) гикаві. (Прим. перекл.).

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 19

Троянцям, що они пропали паче Сірко в базарі *) (IV:10) — Харон заревів як скажений бик (III:61). Ентель був як чорноморський злий козак (III:31). — Охрім ходив часто з волами на Шлеск або в Крим за сіллю і жив по братерськи з чумаками (II:60). — На Сицилії був крик, неначеб орда підступила (II:30). — Боги є ласі на смертних як Грек на ніжинські ковбаси (VI:3). — Еней віддалявсь від Дідони до Троянців скоро, мов з торгу в школу курохват (бурсак семінарист) (І:58). — Боги визирали з неба, щоб приглянутись на кулачників, мов жаби літом із роси (II:31) і т. д.

Ступінь чемности простого українського народа і грубий реалізм Котляревського відбивається також сильно в комічних діяльоґах. Що до лайливих слів, підслуханих прямо з уст народа, доказав Котляревський щось величавого, а його олімпійські боги йдуть на перемоги в наругах і лайках з перебраними козаками і мужиками. — Зевес "Сатурнович" (V:63) називає богів "олімпійським карвасарем" (торговий суд на українських ярмарках) (VI:1), богинь називає "зубоскалками" **) моргухами (такі, що моргають очима), ледащицями, фиґлярками" (VI:3), і грозить, що пішли їх у Запорожську Січ, де "не вважають на їх каверзи ***), де жінок на тютюн міняють, і де пяні в день сплять, а в ночі крадуть". (VI:4). — Юнона висипує свій

*) мов пес на ярмарку. (Прим. перекл.).

**) такі що показують зуби. (Прим. перекл.).

***) інтриґи. (Прим. перекл.).

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 20

гнів на Венеру, мов яка перекупка (VI:12); Бакх є не менший простак для своєї жінки Венери (II:33), а Юнона зове Енея (I:6) гільтаєм, пройдисвітом і пустяком. Еней відплачується зі свого боку дуже сильними лапками на Зевеса "проклятого старця", на Плютона і Нептуна "старого шкарбуна" (старий чобіт). (II:52-54). Пращальне слово Дідонн, коли Еней єї покидає (I:53-56), відповідає менче єї королівській гідности: ... вражий сину! ... Єретик ... Мандруй до сатани з рогами! ...

Сатиричний нахил поета до драстичного картання слабих сторін єго земляків виступає особливо в обширнім представленню піянства і непомірности. Їда і питтє грає в "Енеїді" дуже велику ролю, бо і боги і люди люблять побенкетувати, тай справедливо каже поет (V:20): "Гості показали, що они знали жить на світі, і они пили на жизнь і здоровля". Король Турн топив свій любовний смуток в питейськім морі (V:47); У Дідони було кождого дня похмілля, а горівку пили мов воду (І:38); скоро тільки люди Енея висіли на африканську землю, випили дещо "щоб на пути не ослабіли" (I:20); Еней сам купався в бразі (напій зі солоду і проса) (I:48), а по скінченім пирі спалось всюди, де попало, хто в стайни, а хто під стогом сіна (I:32). Олімпійці давали на се добрий приклад. Они їли на Олімпі (II:29) лакотники, буханчики пшеничні, кислиці *), коржі і інші ласо-

*) яблука (Прим. перекл.).

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 21

щі. Зевес сам пив горівку (кружав сивуху) та їв оселедця (І:l5), а коли він зробив здоровий лик, порадив своїй донці попонеділкувати (в понеділок попостити) (І:18). — Правдиво гомеричні є численні сцени при столі — потребую тут вказати лише на слідуючі епізоди: Гостина у Прозерпіни (III:117-118), поминальне свято аа блаженного Анхиза (І:12-13), бенкет Троянців (IV:20), або у царя Латина (IV:53-4) та Евандра (V:19). — Щоби чужим читачам дати виображіння про українську кухню, не вистарчить направду ніоден німецький словар, і я мушу обмежитись на спис потрав при обіді, який заставила Дідона в честь єї троянського гостя (І:27-28): свиняча галова з хріном, локшина, індик з підливою, куліш і каша, лемішка *), путря **), кваша ***), маківник і т. д. — все щедро підливане горячими напитками і лікерами: сливянкою, медом, пивом, брагою, сирівцем ****), горівкою і кальганкою *****). — По обіді танцьовано українські народні танці: третяка, гоцака, гайдука, журавля, дудочку, хрещика, горюдуба (І:37). Співано "горлицю", "зуба", "по балках" і "санжарівку", а інструменти складалися з бандури, сопілки і дудки. На Сицилії співали (II:19) школярі (scholares), цигани танцювали свій танень халяндру, а сліпі старці грали на кобзі. — Також українські гри

*) страна з гречаної муки (Прим. перекл.).

**) страва з ячмінної каші. (Прим. перекл.).

***) варене, рідке квашене тісто (Прим. перекл.).

****) квас хлібний (Прим. перекл.).

*****) горівка приправлена коріннєм (Прим. перекл.).

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 22

в карти були Троянцям добре звісні: в пісні III: 9 згадується їх много. В часі подорожі морем курили раменський тютюнець (IV:17), а в III:136 і в VI:136-137 є подані многі чарівні і цілющі зілля.

Той сам український реалізм виступає інколи у подрібних описах ноші. Коли Юнона їхала до Еоля (I:4), сховала мичку *) під кибалку **). Венера убрала на себе перед послуханнєм у Зевеса (I:14) ґрезетовий (золототканий) очіпок і кунтуш з усами (ґальонами), люстровий (шовковий). — Меркурій (І:45) бере на голову бриль ***), зброїться в ладунку ****) з бляхою, в сумку *****) і нагайку, а Харон мав у своїй скіряній торбі люльку, тютюн, губку і кремінець (III:55.). З ґардероби свого покійного батька винесла Дідона для Енея (І:34): штани, пару чобіт, сорочку, кафтан з китайки (з китайської бавовняної матерії, шапку з каламайки (пестрої повни) і чорний шовковий платок. Богаті грішники в пеклі носили цвітні жупани, кармазини (одежі з пестрої вовни) і сапяни ******) (III:122); але мешканці Лациом ходили (IV:19) в полатаних вузких штанах. Натомість на весілля королівної Лавінії (IV:25) шили тоненькі рушники.

*) жмут волосся (Прим. перскл.).

**) Очіпок (Прим. перекл.).

***) капелюх (Прим. перекл.).

****) ладівниця, торба на патрони (Прим. перекл.).

*****) гаманець, торба подорожня (Прим. перекл.).

******) Чоботи з тонкої овечої або козячої скіри. (Прим. перекл.).

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 23

В кінци як Швед, не можу не звернути увяги на се, що Котляревський пять разів порушає Шведчину на Україні. В пісні III:3 співають, Троянці пливучи, про Шведів і полтавську січу, як-то козаки під Бендерами воювали і як они без галушок помирали з голоду. Сивилла дівувала також у Шведчипу (III:15), а між зачарованими народами на острові Цирцеї лютує Шведин мов дикий вовк (IV:14). В пісні (IV:123) порівнується борбу між Енеєм і Турном з облогою Полтави, як-то оден лубенський полковник впровадив полк під земляні вали до міста, щоб матушку Полтаву спасать: "Пропали Шведи тут прочвари, пропав і вал, а булевари досталось нам тепер топтать". Вкінци (VІ:20) згадується Шведську могилу на побоєвищі під Полтавою.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 24

Для своєї невибагливої студії над Котляревським не можу забирати довше у всякім разі обмеженого місця ювілейного збірника. Однак з моїх дослідів стане мабуть закордонному літературному світові зрозуміло, що Україна може гордитися Котляревським та що він дійсно заслугує на памятник у своїм родиннім місті. Вірґїлієва Енеїда є — по моїй думці — свого рода, тай з погляду на історично-язикові обставини, мистецький твір літератури, а крім того культурно-історичний документ о високій вартости.

Коли отже українська література стане сею студією більше звісною і ціненою в образованому світі, не буде мабуть мій причинок в честь Івана Франка надаремний, а до него особисто звертаю кінцеві слова Котляревського в єго українській оперетці "Наталка Полтавка":

"Коли хочеш буть щасливим,
То на Бога покладайся,
Перенось все терпеливо,
І на бідних оглядайся!"

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 25

 

ДОДАТОК ПЕРЕКЛАДЧИКА.

 

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 26

Коли приглянемось в Енеїді всім тим сценам при столі, про які Єнзен згадує у своїй студії *), побачимо, що й тут Котляревський зовсім ориґінальний. Страви і напитки, що їх так залюбки поет вычисляє, мають національний характер. Они не лише мужицькі й козацькі, але також українсько-панські — отже всеї української суспільности. **) І так прим. обід у Прозерпини (III:117-118) є більше панський, де праведні душі все тілько ласощі їли:

"Сластьони, коржики, стовпці
Вареники пшеничні, білі,
Пухкі з кавяром буханці;
Часник, рогіз, паслін, кислиці,
Козельці, глід, терн, полуниці,
Крутії яйця з сирівцем
І дуже вкусную яєшню,
Якусь німецьку, не тутешню
І запивали все пивцем." ***)

Подібно також і Латин ставить Троянцям панський обід (IV:53-54), — Там:

"Пили горівку до ізволу
І їли бублики кавяр
Був борщ до шпундрів з буряками,
А в юшці потрух з галушками,
Потім до соку каплуни,
З отрібкп баба, шарпанина,

*) Гляди переклад стор. 21.

**) Про се блище: Я. Гординський: Причинки до студий над Енеїдою.

***) Цитати наведені по виданно: Руска письменність І. Твори Івана Котляревського, Петра Артемовського Гуляка, Евгена Гребінки. Львів 1908.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 27

Печена з часником свинина
Крохмаль, який їдять пани.
В обід пили заморські вина...
Пили Сикизку, деренівку
І кримську вкусную дулівку
Що то айвовкою зовуть".

Або у царя Евандра їдять Троянці (V:19)

"Просілне з ушкамн, з грінками
І юшка я хляками, з кишками,
Телячий лизень тут лежав;
Ягни і до софорку кури,
Печені різної три хури
Богацько ласих теж потрав".

А побіч сих бачимо також і звичайні мужицькі і козацькі страви так пр. на поминках за блаженного Анхиза (II:12-13), або коли Еней, "приплентавсь до берега зі всім своїм троянським племям" і скликав всіх на пир (IV:29), тоді здорово

"Вбирали січену капусту,
Шатковану і огірки
(Хоть се було в час мясопусту),
Хрін з квасом, редьку, бураки
Рябка, тетерю, саламаху —
Як не було поїли з маху
І всі строщили сухарі;
Що не було, все поз'їдали,
Горівку всю повипивали,
Як на вечері косарі."

З тих кількох строфок бачимо також, як великим засобом назв ріжнородних страв і напитків орудує поет в своїй епопеї. Тому що деякі з них в нас менше знані або й зовсім незвісні, подаю вкінци читачам Енеїди для зрозуміння короткий словарець:

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 28

Буханці — бохонці, балабухи.

блин — рідке тісто пражене на сковороді, млинець.

брага — напиток з проса, або вівса.

бухинка — булочка.

бублики — колачики, обарінки.

Варенуха — горівка варена з медом і корінням.

вареники — пироги.

Ганусна — анижівка.

глевтяк — закалець.

Дулівка — горівка настояна на дулі (груші).

до софорту — з начинкою.

Збитень — напиток з горячої води, меду і коріння.

зубці — ячмінна каша на молоці макуховім.

Курдимон — коріння додане до горівки для запаху.

капама — тісточка.

коржі — паляниці.

Лизень — язик.

лимон — цитрина.

Маслини — оливки.

Отрібка — січена печінка.

Путря — страва з вареного і солодженого ячменю.

просілне — росіл.

потапці — рід холоднику, квас або холодна юшка з мясом або рибою.

полуниці — рід суниць.

потрух — нутро (легке, печінка, серце).

пундики — паляниці з цибулею на олію.

пінна — горівка з жита (піниться).

Сирівець — квас хлібний.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 29

сластьони — пампухи.

стовпці — гречаники, гречухи.

Тетеря — кваша з хлібом.

тютюнкова — горівка з бочки, під котру кладуть листє з бакуну.

Чикилдиха — лиха горівка.

Шулик — медівник з маком.

шпундер — мясо зпід ребер.

шарпанина — сушена риба.

Ягни — рід страви.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 30

Важнійша література.
(Головно до Котляревського Енеїди).

Твори Ів. Котляревського: "Руска письменність" I, Львів 1908.

Грушевський М.: Перші видання "Енеїди" "Л.-Н. Вістник" 1898. XI.

Грушевський М.: Укр.-руське літературне відродження "Л.-Н. Вістник" 1898. XI.

Коваленко Г.: Століття "Енеїди" Котляревського "Л.-Н. Вістник" 1898. X.

Смаль-Стоцкий С.: — Котляревський і його "Енеїда" "Л.-Н. Вістник 1898. XI.

О. М.: Ювілей відродження українсько-руського письменства "Л.-Н. Вістник" 1898, XI.

Гординський Ярослав: Причинки до студий над Енеїдою І. Котляревського, Коломия 1907-8.

Сергієнко М.: Для ювілею Ів. Котляревського "Записки Н. тов. ім. Шевченка" I. 2.

Студннський К.: Літературні замітки Львів 1901.

Єфремов С.: Історія укр. письменства стор. 180-200.

Дашкевич Н.: Малорусская и др. бурлескные (шутливые) Енеиды. "Киевская Старина", 1898. IX.

Стешенко И.: Поезія И. П. Котляревського Київ 1898 [увійшли дві роботи: И. П. Котляревский в свете критики и И. П. Котляревский и Осипов в их взаимоотношении - Т.Б.].

Житецький П.: "Енеида" Котляревского в связи с обзором малорусской литературы XVIII. в. Київ 1900.

Єнзен А. Перелицьована Енеїда Котляревського — 31

Дашкевич Н.: Старейший список "Малороссийской "Енеиды" Котляревского. Чтения в общ. Нестора Летоп." 1901. XV. в. І.

Сумцов Н.: Бытовая сторона "Енеиды". "Из укр. старины". Харків, 1905.

Петров Н. И.: Очерки истории укр. литературы XIX. ст. Київ 1884 стор. 22-36.