История Полтавы

Енеїда. Коментарі до частини III

• 

Подробности

Просмотров: 658

Коментарі до частини III "Енеїди".
Укладач Борис Тристанов.

Проект «Енеїда» Івана Котляревського.

    

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Боятися — відчувати страх перед ким-, чим-небудь (СУМ-20).

Вгамоваться [Вгамоваться] = утихнуть, успокоиться (К.).
Угамуватися, вгамуватися — заспокоюватися, переставати тривожитися, хвилюватися і т. ін. (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Крутити — викликати тривале відчуття болю, який періодично то посилюється, то послаблюється (СУМ-20).

Мутити — мро стан нудоти (СУМ-20).

Небіжчик [Небижнык] = покойник (К.).
У заченні: бідолаха — нещасна людина; бідняга (СУМ-11).

Посумувати — сумувати якийсь час (СУМ-11).

Сивуха — недостатньо очищена хлібна горілка, а також горілка взагалі (СУМ-11). Звичайна, невисокого гатунку горілка, недостатньо очищена (С.).

Сподар [Сподарь] = сударь (К.).
Шанобливе звертання, зараз невживане. Мало значення: «господар» і «государ», «цар» (С.).

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
До деякої міри; дещо (СУМ-11).

Частовать [Частовать] = подчивать (К.).
Частувати, почастувати — пригощати кого-небудь якоюсь стравою, закускою, напоєм і т. ін. (СУМ-11).

    

Бридня, бредня — безглузді думки; химери (СУМ-20).

Вигадати — думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь (СУМ-20).

Гарний [Гарный] = пригожий, хороший (К.).
Приємний для слуху; милозвучний (СУМ-11).

Гребець — той, хто гребе веслами; весляр (СУМ-20).

Кургикать [Кургыкать] = петь под нос (К.).
Тихо наспівувати; мугикати — стиха, невиразно наспівувати або вимовляти щось невиразно (СУМ-20).

Курити, куритися — утягувати через рот і видихати дим якої-небудь речовини, перев. тютюну (СУМ-20).

Люлька [Люлька] = трубка (К.).
Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для тютюну (СУМ-20).

Мчатися те саме, що мчати — пересуватися, переміщатися з великою швидкістю (СУМ-11).

Пінявий [Пинявый] = пенистый (К.).
Те саме, що пінистий — вкритий піною (СУМ-11).

Потилиця [Потылыця] = затылок (К.).
Задня частина голови над шиєю. В потилицю — ззаду (СУМ-11).

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

    

Бендери. Дослідники «Енеїди» згадку про воєнні дії під Бендерами і «голодний год» пов'язують з конкретним епізодом однієї з російсько-турецьких воєн. У 1789 р. російські війська під командуванням князя Г. О. Потьомкіна вели тривалу облогу турецької фортеці Бендери (нині місто у Молдові), яка закінчилася капітуляцією її гарнізону. Фаворит Катерини ІІ бездарний воєначальник Потьомкін не дбав належним чином про постачання військ. Нестача провіанту, осінні холоди призвели до голоду, поширення епідемій. Подібні явища спостерігалися не тільки під Бендерами, а й під Очаковом, іншими фортецями, в інших епізодах численних російсько-турецьких війн протягом XVІІІ — початку XІX ст. Нар.: Бендерська чума. Добувсь, як під Очаковим (Номис. — С. 37). Не знав автор «Енеїди», коли писав ці рядки, що йому як учаснику походу проти Туреччини 1806 р. в чині штабс-капітана Сіверського драгунського полку доведеться воювати «під Бендер'ю» (С.).

Галушки [Галушкы] = клецки (К.).
Традиційна українська страва у вигляді різаних або рваних шматочків прісного тіста, зварених на воді або на молоці (СУМ-11). Давніші способи приготування: «Взяти гречаного борошна, підбити на воді досить густо, кидати ложкою у киплячу чи посолену воду, півгодини покип'ятити, покласти олії або масла чи засмажити салом з цибулею і подавати» (М. — С. 152) (С.).

Колись — у якийсь час у минулому (СУМ-20).

Либонь [Лыбонь]ь] = кажется, чуть ли (К.).
1. Виражає деяку непевність, сумнів у вірогідності висловлюваного; ніби, нібито. 2. Те саме, що мабуть (СУМ-20).

Мандровать [Мандровать] = странствовать, бродить (К.).
Мандрувати — іти, їхати куди-небудь // відправлятися, вирушати в дорогу (СУМ-20).

Неня — жінка стосовно до народжених нею дітей; мати.

Пікінери — в первісному значенні цього слова власне солдати, які мали на озброєнні піки (списи). Тут йдеться про так звану Пікінерію: в 1764 р. за урядовим розпорядженням на Україні були сформовані з козаків Полтавського та Миргородського полків чотири військовопоселенські пікінерські полки. В 1776 р. з частини козаків ліквідованої в червні 1775 р. Запорізької Січі були утворені ще два пікінерські полки. Пікінери були позбавлені козацьких привілеїв, мусили відбувати військову службу і разом з тим сплачувати податки, виконувати державні повинності (С.). Пікінер — поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків (СУМ-11).

Сагайдачний Петро (рік народження невідомо — 1622) — гетьман українського козацтва, талановитий полководець. Під керівництвом Сагайдачного українські козаки здійснили ряд успішних походів, виграли кілька битв. Помер від рани, одержаної у битві з турками під Хотином (С.).

Шведчина — йдеться про кампанію 1708-1709 років і Полтавську битву (С.).

Про Сагайдачного співалили і далі.
Це — пісенна строфа, одна на всю «Енеїду». Перелік пісень відкриває перлина в пісенній скарбниці українського народу — «Гей на горі та женці жнуть».

Гей, на горі там женці жнуть,
А попід горою, яром, долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною, гей,
Широкою козаки йдуть.

Попереду Дорошенко
Веде своє військо, військо Запорозьке
Хорошенько.
Гей, долиною, гей, широкою,
Хорошенько.

А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку на тютюн та люльку,
Необачний.
Гей, долиною, гей, широкою,
Необачний.

«Гей вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн, люльку, необачний.
Гей, долиною, гей,
Широкою, необачний!»

«Мені жінка не годиться,
А тютюн та люлька козаку в дорозі
Знадобиться.
Гей, долиною, гей,
Широкою, знадобиться».

Гей хто в лісі, озовися,
Та викрешем вогню і потягнем люльку,
Не журися.
Гей, долиною, гей,
Широкою, не журися.

Ця пісня в перелицьованій, травестійній формі випливе в тексті поеми ще в четвертій частині (строфа 126) і натяком — у шостій (строфа 4). Сагайдачний Петро (рік народження невідомо — 1622) — гетьман українського козацтва, талановитий полководець. Під керівництвом Сагайдачного українські козаки здійснили ряд успішних походів, виграли кілька битв. Помер від рани, одержаної у битві з турками під Хотином. У пісні «Гей на горі та женці жнуть» фігурує також інший учасник цієї битви, запорізький кошовий, потім козацький гетьман Дорошенко Михайло (рік народження невідомо — 1628). Він користувався популярністю серед козаків, славився своєю хоробрістю. Загинув у битві під час одного з очолених ним походів на Кримське ханство.

Либонь співали і про Січ — пісень, де фігурує Запорізька Січ і запорожці, багато. Виходячи з тексту «Енеїди», якусь певну пісню назвати неможливо. Тут і в подальших рядках пісенної строфи Котляревський навряд чи мав на увазі конкретну пісню. Іде перелік історичних подій, яскравіше відображених у піснях, взагалі найпопулярніших пісенних сюжетів. Звичайно, в строфі, як і в усьому масиві українських народних пісень минулого, на першому місці за суспільною вагою та значенням — пісні про козацтво і Запорізьку Січ.

Як в пікінери набирали — шкіпери — в первісному значенні цього слова власне солдати, які мали на озброєнні піки (списи). Тут йдеться про так звану Пікінерію: в 1764 р. за урядовим розпорядженням на Україні були сформовані з козаків Полтавського та Миргородського полків чотири військовопоселенські пікінерські полки. В 1776 р. з частини козаків ліквідованої в червні 1775 р. Запорізької Січі були утворені ще два пікінерські полки. Пікінери були позбавлені козацьких привілеїв, мусили відбувати військову службу і разом з тим сплачувати податки, виконувати державні повинності. Особливо постраждав від Пікінерії Полтавський полк. У 1769 р. вибухнуло повстання двох пікінерських полків — Дніпровського і Донецького — на півдні Полтавщини (на території нинішніх Кобеляцького та Нехворощанського районів), яке було жорстоко придушене.

Як мандровав козак всю ніч — сюди за змістом найбільше підходить пісня «Добрий вечір тобі, зелена діброво!»:

«Добрий вечір тобі, зелена діброво!
Переночуй хоч ніченьку мене, молодого!»

«Не переночую, бо славоньку чую
А про твою, козаченьку, голову буйную».

«Добрий вечір тобі, ти, темний байраче!
Переночуй хоч ніченьку та волю козачу!»

«Не переночую, бо жаль мені буде,-
Щось у лузі сизий голуб жалібненько гуде.

Вже про тебе, козаче, вороги питають,
Щодня й ночі в темнім лузі все тебе шукають».

Гей, як крикне козаченько до гаю, до гаю:
«Наїжджайте, воріженьки, сам вас накликаю!»

Крім тематичної ознаки, тут треба пам'ятати й про винятково високий естетичний смак І. Котляревського — знову конкретна вказівка на пісню дивовижної поетичної сили і глибини.

Полтавську славили шведчину — теж надто загальна вказівка і якусь певну пісню назвати неможливо. Йдеться, звичайно, про кампанію 1708-1709 років і Полтавську битву.

І неня як свою дитину
3 двора провадила в поход — мотив проводів матір'ю сина дуже поширений в українських народних піснях і на якусь певну пісню вказати важко.

Як під Бендер'ю воювали,
Без галушок як помирали,
Колись як був голодний год — можливо, в останньому рядку І. Котляревський мав на увазі якусь невідому нам пісню про голодовку в неурожайний рік, нерідке явище в усі давні, та й не такі давні часи. Одначе дослідники «Енеїди» згадку про воєнні дії під Бендерами і «голодний год» пов'язують з конкретним епізодом однієї з російсько-турецьких воєн. У 1789 р. російські війська під командуванням князя Г. О. Потьомкіна вели тривалу облогу турецької фортеці Бендери (нині місто у Молдові), яка закінчилася капітуляцією її гарнізону. Фаворит Катерини ІІ бездарний воєначальник Потьомкін не дбав належним чином про постачання військ. Нестача провіанту, осінні холоди призвели до голоду, поширення епідемій. Подібні явища спостерігалися не тільки під Бендерами, а й під Очаковом, іншими фортецями, в інших епізодах численних російсько-турецьких війн протягом XVІІІ — початку XІX ст. Нар.: Бендерська чума. Добувсь, як під Очаковим (Номис. — С. 37). Не знав автор «Енеїди», коли писав ці рядки, що йому як учаснику походу проти Туреччини 1806 р. в чині штабс-капітана Сіверського драгунського полку доведеться воювати «під Бендер'ю» (С.). Як на мене, то згадка про Бендери і згадка про голодний год, це згадки про абсолютно різні події, які не пов'язані між собою (Т.Б.).

    

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Казка [Казка] = сказка (К.).
Розповідний народно-поетичний або писемно-літературний твір про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил (СУМ-20).

Мандровать [Мандровать] = странствовать, бродить (К.).
Мандрувати — іти, їхати куди-небудь // відправлятися, вирушати в дорогу (СУМ-20).

Прудко [Прудко] = шибко, скоро (К.).
Прудко (prędko) — скоро (Л.).

Хутко [Хутко] = немедленно, скоро (К.).
Швидко, скоро (СУМ-11).

    

Кумська земелька — в античні часи Куми — місто-держава на південному узбережжі Апеннінського півострова. Найдавніша грецька колонія в Італії (С.).

Сподобаться — відповідаючи чиїм-небудь смакам, бажанням, настроям, задовольнити їх (СУМ-11).

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

Як ось [Якъ-ось] = как вот (К.).
Коли раптом; несподівано (СУМ-11).

    

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Мед — хмільний напій, вигот. з меду (СУМ-20).

Мусити, мусіти — діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним (СУМ-20).

Поганець — той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками і т. ін.). Вживається як лайливе слово (СУМ-11).

Розгардіяш [Розгардіяш] = роскошество (К.).
Можливість жити, діяти без будь-яких обмежень, на власний розсуд (СУМ-11).

Скрізь [Скризь] = скрозь, повсюду (К.).
По всіх місцях; по всій території; всюди, повсюди (СУМ-11).

Шануватися — вести себе пристойно, як належить (СУМ-11).

Шукати — намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.) (СУМ-11).

    

Бенькет [Бенькетъ] = пир (К.).
Бенкет — урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події. // Взагалі багатолюдна учта, бучне гуляння з частуванням (СУМ-20).

Брататися — близько здружуватися, виявляти до кого-небудь братні почуття (СУМ-20).

Побрататися — близько зійтися, виявити до кого-небудь братні почуття (СУМ-11).

Бурлака [Бурлака] = бездомный (К.).
1. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. 2. Одинокий, неодружений чоловік; парубок (СУМ-11).

Веремія — тут сильний крик, галас з метушнею, безладним рухом (СУМ-20).

Зроду, ізроду — завжди, з давніх-давен (СУМ-20).

Кибета [Кибета] = склонность (К.).
Кебета — здібність, уміння, хист; розум (СУМ-20).

Миттю [Мытью] = вмиг (К.).
В одну мить, дуже швидко (СУМ-20).

Моторний [Моторный] = проворный, удалой (К.).
Проворний, спритний (СУМ-20).

Підпускати (підвозити) москаля — лгать, надувать, обманывать (Г.).

Покуматися — стати кумами (СУМ-11), але, на мою думку, тут вживається у томуж значенні, що і посвата́тися — подружитися, заприятелювати (Т.Б.).

Посвата́тися — подружитися, заприятелювати (СУМ-11).

Проворний — спритний, моторний, жвавий (СУМ-11).

Тутечка [Тутечка] = тут, здесь (К.).
Те саме, що тут (СУМ-11).

Шукати — намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.) (СУМ-11).

Зо всіми миттю побратались і далі.
Названі види суспільно-побутових зв'язків, на яких трималася давня громада. Перелік по низхідній, за значенням. Побратимство — вища форма товариського єднання — було поширеним у козацькому середовищі (Низ і Евріал у п'ятій частині «Енеїди», побратими Назар і Гнат у п'єсі «Назар Стодоля» Т. Шевченка тощо). Сватами називалися не тільки рідні нареченого — нареченої, чоловіка — жінки, а всі, хто вступав у якусь обопільну угоду, купівлю-продаж та ін. Куми — хрещений батько по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеної матері, батько дитини по відношенню до хрещеного батька, хрещеної матері.

    

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими (СУМ-20).

Весілля [Весилля] = свадьба (К.).
Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди (СУМ-20).

Вечерниці [Вечерныци] = посиделки (К.).
Вечорниці — вечірні зібрання молоді восени та взимку, на яких у буденні дні поряд з розвагами виконувалася певна робота (звичайно прядіння, вишивання), а в свята влаштовувалися гуляння. Інколи збиралися тільки на вечір, а спати розходилися по домівках, а інколи тут же в обраній і підготовленій для цього хаті дівчата гуртом лягали спати, а на світанні вставали, готували з принесеного сніданок і продовжували свої заняття. Певне, звідси і слова-синоніми: вечорниці-досвітки (С.).

Ворожити (СУМ-20): 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2. Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких має вплив на людину, природу і т. ін.; чарувати.

Вродитися, уродитися — з'явитися, виникнути (СУМ-11).

Глядіти — те саме, що дивитися (СУМ-20).

Досвітки [Досвиткы] = посиделки (К.).
Старовинні вечірні (що часто тривали до світання, «до світу», — звідки назва) зібрання сільської молоді для спільної праці й розваг в осінній та зимовий час; збиралися, як правило, в складчину, перев. натурою («куряча складка»), рідше грішми; досвітки починалися від свята Кузьми-Дем’яна (Ж.).
Кузьми-Дем’яна день — за церковним календарем, день безсрібників і чудотворців Косми та Даміана 1/14 листопада (СУМ-11).

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
1. У значенні особа жіночої статі; протилежне чоловік (СУМ-20).
2. У значенні заміжня особа стосовно до свого чоловіка (СУМ-20).

Заходились, заходитися — докладати всіх зусиль до здійснення, досягнення чого-небудь (СУМ-20).

Молодиця — молода жінка, заміжня або така, що була замужем (СУМ-20).

Родини [Родыны] = роды (К.).
Святкування з нагоди народження дитини (СУМ-11).

    

Візок [Визокъ] = род карточной игры (К.).
Поширена гра в карти, так звані «свої козирі». Назва пішла від того, що тому, хто програв, дістається велика купа карт — «хоч возом вивозь» (див.: К. с. — 1887. — Т. 18. — Кн. 6 — 7. — С. 463 — 471) (С.).

Джгут, а також жгут — різновид гри в карти. Того, хто програв, б'ють джгутом (скрученим рушником) по долоні. Скажімо, скільки лишилося після закінчення гри на руках карт у дурня, стільки раз його били джгутом по руці. В «джгута» грали і без карт (С.).

Женихаться [Женыхаться] = амуриться (К.).
Женихатися — виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися (маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.) (СУМ-20).

Дотепа [Дотепа] = способность (К.).
Надто тямуща в якій-небудь галузі людина; знавець своєї справи. Вживається у значенні здатний — який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином (СУМ-11).

Дурно [Дурно] = напрасно, даром (К.).
Даремно, марно (СУМ-11).

Забавлятися — проводити час у розвагах, забавах; розважатися, веселитися (СУМ-20).

Кеп [Кепъ] = дурак; играть в кепа = играть в дурачки (К.).
Те саме, що дурень. Назва гри в карти; дурень (СУМ-20).

Лава — гра в карти. Микола Гоголь у своєму словничку до «Енеїди» так пояснює цю гру: «...У лави грають звичайно ушістьох. Сідають за стіл три проти трьох, здають карту і кожен грає з тим, що сидить навпроти, не втручаючись у загальну гру. Старша карта бере, і кількість таких взяток означає виграш; на чиїй з двох сторін їх більше, ті виграють, а сторона, що виграла, дає тій, що програла, стільки ударів джгутом, наскільки перевищено набрані взятки» (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 511) (С.).

Носок — гра в карти (Л.). Кількість гравців не обмежена. Здають по три карти. Гравець зліва від того, хто здає карти, починає ходити, говорячи партнерові: «Іду під тебе носа» (С.).

Памфиль [Памфыль] = род карточной игры (К.).
Гра в карти (СУМ-11). Карточна гра, у якій старша карта — жировий валет (С.).

Пари́ [Пари́ ] = род карточной игры (К.).
Парі — гра в карти (Л.). Неясно, яка гра в карти мається на увазі. Може, вдвох, один на один? (С.).

По волі — за власним бажанням, без примусу (СУМ-20).

Сидіти без діла — нічого не робити, гайнувати час (СУМ-11).

Сім листів — карточна гра. У старі часи карти називали ще «листами» (С.). В деньги в семь листов играют без двоек вчетвером и садятся один против другого, как в вист, карты сдаются все; последняя — козырь. Если одна партия возьмет 5 взяток, значит выигрыш. Когда же одну, насчитывает 12 гил (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 512).

    

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Мандровать [Мандровать] = странствовать, бродить (К.).
Мандрувати — іти, їхати куди-небудь // відправлятися, вирушати в дорогу (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Плутон — (римськ. міф.) — бог підземного світу і володар царства мертвих (А.).

Скрізь [Скризь] = скрозь, повсюду (К.).
Уточнення певного місця, визначеного іменником (СУМ-11).

Стежка [Стежка] = тропинка (К.).
Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми (СУМ-11).

Шукати — намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.) (СУМ-11).

    

Вертітися — обертатися, крутитися (СУМ-20).

Кликну́ти [Клыкну́ты] = позвать (К.).
Голосом звертатися до когось, чекаючи на відповідь, розраховуючи на те, що адресат обізветься (СУМ-20).

Кругом — рухаючись по колу, описуючи коло (СУМ-20).

Хата [Хата] = изба (К.).
Сільський одноповерховий житловий будинок, а також внутрішнє житлове приміщення такого буднику (СУМ-11).

Як ось [Якъ-ось] = как вот (К.).
Коли раптом; несподівано (СУМ-11).

    

Бабуся [Бабуся] = бабушка, старушка (К.).
Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) — стара віком жінка (СУМ-20).

Беззубий — який не має всіх або багатьох зубів (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Жовни [Жовны] = желваки (К.).
Вживається у значенні жовни (одн. жовно) — затверділі пухлини у вигляді ґуль на тілі людей, тварин та на рослинах (СУМ-20).

Косий — про людину, яка має неоднаково спрямовані зіниці (про очі з такою вадою); косоокий, зизий (СУМ-20).

Кривий [Крывый] = хромой (К.).
Який має одну ногу пошкоджену або коротшу від другої; кульгавий (СУМ-20).

Намисто [Намысто] = монисто, ожерелье (К.).
Прикраса з перлів, коралів, різнокольорових камінців і т. ін., яку жінки носять на шиї (СУМ-20).

Простоволоса — з непокритою головою (СУМ-11).

Розхристаний [Розхристаный] = распахнутый (К.).
З оголеними, відкритими грудьми, у розстебнутому одязі (СУМ-11).

Рябый [Рябый] = веснушчатый (К.).
Покритий шрамами від віспи або ластовинням — рудими пігментними цяточками на шкірі, які з'являються у деяких людей переважно навесні (СУМ-11).

Хата [Хата] = изба (К.).
Сільський одноповерховий житловий будинок, а також внутрішнє житлове приміщення такого буднику (СУМ-11).

Шрам [Шрамъ] = знак после раны (К.).
Слід на шкірі від зарубцьованої рани; рубець (СУМ-11).

    

Гай — уживається для вираження жалю, співчуття, заклопотаності і т. ін. (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Ляк [Лякъ] = испуг (К.).
Несподіване почуття страху; переляк (СУМ-20).

Праця [Праця] = старание, труд (К.).
Діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії і мають своїм призначенням створення матеріальних та духовних цінностей; труд (СУМ-11).

Роззявляти рот (уста) — починати промовляти, говорити (СУМ-11).

Слих — слух, чутка. Слихом послихати — традиційна формула, якою зустрічають здебільшого того, хто давно вже [або ніколи] не був у когось, десь (СУМ-11).

Цяця [Цяця] = игрушка (К.).
Вродлива жінка, красуня. У поемі вжито іронічно — надзвичайно некрасива, бридка людина (СУМ-11).

Яга — казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11).

Як ось [Якъ-ось] = как вот (К.).
Коли раптом; несподівано (СУМ-11).

    

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) — стара віком жінка (СУМ-20).

Відьма — за народним повір'ям – жінка, яка знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклунка (СУМ-20).

Злий — сповнений злості, злоби; протилежне добрий (про людину, її характер) (СУМ-20).

Аж ось — нарешті (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Пильно — присл. до пильний. Пильненько — зменш.-пестл. до пильно. Пильний — який вимагає термінового, негайного виконання; нагальний (СУМ-11).

Причвалати — прийти куди-небудь, до когось; прибрести (СУМ-11).

Треба [Треба] = нужно, надобно (К.).
Потрібно, необхідно, слід (СУМ-11).

Чвалати — тащиться, плестись (Г.). Іти повільно, важко ступати, утворюючи шум, шарудіння; брести (СУМ-11).

    

Ізгадати —  тут у значенні згадати (СУМ-11).

Перший [Першый] = первый (К.).
Який передує всім дальшим, наступним (СУМ-11).

Попадя — у значенні жриця — особа, що здійснювала богослужіння, жертвоприношення в язичеських релігіях (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.).

Трус [Трусъ] = землетрясение (К.).
1. Трясіння, здригання. // Землетрус. 2. Метушня, сум'яття; тривога. // Страх, переляк. 3. Ретельний огляд офіційними особами кого-, чого-небудь для виявлення прихованого, недозволеного або вкраденого; обшук (СУМ-11). Зміст коментованої строфи підказує, що це слово вжите саме в останньому значенні. Тут йдеться про якусь масштабну акцію, яка залишила по собі дуже недобру пам'ять у народі. Очевидно, автор поеми має на увазі так званий Генеральний опис Лівобережної України 1765 — 1769 років, проведений тодішнім царським намісником Рум'янцевим-Задунайським з метою підвищення податків і остаточного покріпачення селянства, ліквідації залишків політичної автономії України. І хронологічно слово «трус» – на своєму місці в розповіді Сівілли (С.).

Шведчина — йдеться про кампанію 1708-1709 років і Полтавську битву (С.)

Феб — один з найважливіших богів греко-римської релігії (у римлян — Аполлон); бог сонця, мистецтв (А.). бог-провидець, син Зевса, брат—близнюк богині Артеміди. Культ Аполлона — один з найдавніших і найпоширеніших у Греції та Римі. Покровитель мистецтва і муз, бог лікування. Жерці храмів Аполлона були віщунами—провидцями. В ролі такого жерця виступає Сівілла (див.), «ясного Феба попадя» (С.).

Я кумськая зовусь Сивилла і далі (С., Ш.).
Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба), пророкували звичайно в стані екстазу, як це подано в бурлескно-зниженому тоні далі, у 18 — 19-й строфах третьої частини «Енеїди». У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум). У сцені першої зустрічі з Енеєм Сівілла наділена рисами баби-яги, як вона постає в українській народній демонології. Далі — виступає в образі звичайної в ті часи баби-ворожки і шептухи. За віком Сівілла доводиться бабою, а то й прабабою Іванові Котляревському. Дівувала «при шведчині», яка припадає на 1708-1709 роки. Отже, «татарва набігала» пізніше, десь у 20-х, а то й на початку 30-х років. Сучасний історик О. М. Апанович пише: «Наприкінці XVІІ і в першій половині XVІІІ ст. вглиб української території татари, як правило, пробиратися вже не могли. На Лівобережній Україні в першу чергу терпіли від них Полтавський та Миргородський прикордонні полки, на Слобідській — Бахмут і Тор» (Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVІІІ ст. — К., 1969. — С. 127). А. Шамрай у своєму коментарі зазначає, що татари почали наскоки на Україну з 1735 р., коли почалась війна з турками. Але згодом були вигнані до Криму (Памятная книжка Полтавской губернии за 1865 год. Составлена Павлом Бодянским, Полтава, 1865, стор. 50).
«Перша сарана», про яку згадує Сівілла, спустошувала українські степи в 1748 і 1749 рр. На боротьбу з нею виведені були в поле всі козацькі полки разом з військовою старшиною.
Коли ж був трус, як ізгадаю — одинадцятитомним «Словником української мови» слово «трус» зафіксоване як у значенні: «метушня, сум'яття, тривога», так і в значенні: «Ретельний огляд офіційними особами кого-, чого-небудь для виявлення прихованого, недозволеного або вкраденого; обшук». Зміст коментованої строфи підказує, що це слово вжите саме в останньому значенні. Тут йдеться про якусь масштабну акцію, яка залишила по собі дуже недобру пам'ять у народі. Очевидно, автор поеми має на увазі так званий Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 років, проведений тодішнім царським намісником Рум'янцевим-Задунайським з метою підвищення податків і остаточного покріпачення селянства, ліквідації залишків політичної автономії України. І хронологічно слово «трус» – на своєму місці в розповіді Сівілли.
Сівілла чи не єдиний з усіх неепізодичних персонажів «Енеїди» — звичайна селянка. Крім самохарактеристики, мови, про це говорить її одяг, поведінка, манери. На ній плахта з дерги (див.). Одержавши від Енея плату, Сівілла сховала «грошики в калитку, піднявши пелену і свитку». М. Сумцов у статті «Побутова старовина в «Енеїді» (1905) зазначав, що селянки «так і тепер місцями зберігають гроші». Це можна сказати і про пізніші часи.

    

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими (СУМ-20).

Волос [Волосъ] = кроме обыкновенного, ногтоеда (К.).
Опух з наривом під нігтем пальця (СУМ-11).

Ворожити (СУМ-20): 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2. Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких має вплив на людину, природу і т. ін.; чарувати.

Гадюк умію замовлять — окремі знахарі нібито вміли скликати і замовляти змій, могли своїми заклинаннями врятувати людину, яку вкусила змія. На давніх картинках знахаря інколи малювали в оточенні змій (С.).

Замовлять [Замовлять] = заговаривать (К.).
Замовляти — те саме, що заговорювати — заворожувати, зачаровувати магічним словом (СУМ-20).

Заушниця, завушниця — запалення завушних залоз (СУМ-11).

Звізда́, заст. — зірка (СУМ-20).

Переполох [Переполохъ] = болезнь от испугу (К.).
Назва хвороби, викликаної переляком.
Виливати переполох — знахарськими способами лікувати знервовану переляком людину (СУМ-11). Ось один з народних способів виливання переполоху, записаний етнографами сто років тому: «Знахарка наливає в миску небагато води, окремо розтоплює віск і ллє його у воду, тримаючи миску над головою хворого. При цьому шепче: »Господи, поможи мені поворожити, переполох виливати хрещеному, нарожденому і найдений і напитаний, подуманий, погаданий, од всякої звірини» (К. с. — 1885. — Кн. 12. — С. 737). Такий спосіб застосовують, коли вважають, що людина налякана якоюсь твариною. По формі застиглого у воді воску знахарка вгадує, що злякало хворого. Переполох вважається вилитим, певне, разом з водою (С.).

Пошептати — поворожити, почаклувати, промовляючи пошепки певні заклинання (СУМ-11).

Трясця [Трястя] = лихорадка (К.).
Хворобливий стан, при якому людину морозить, кидає то в жар, то в холод; лихоманка. // Малярія (СУМ-11). Трясця, тобто пропасниця (малярія). Та під трясцею розуміли не тільки пропасницю, а й інші хвороби, що супроводжувалися високою температурою, лихоманкою. У відомих народних замовляннях минулого названо близько двох десятків видів трясці (С.).

Уроки проганяю. Уроки — урок або пристріт — неміч від лихого ока, тобто погляду поганого чоловіка, чи взагалі погляду в недобру годину. Віра в магічну силу людських очей відома з давніх-давен, знайшла вираз у біблії, інших письмових пам'ятках минулого (С.).

Шептати, шептуха — чаклуючи, промовляти наговір, приворот (СУМ-11).

І людям в нужді помагаю і далі.
Сівілла, як знахарка і шептуха, перелічує хвороби і напасті, які може відігнати магічною силою відомих їй замовлянь. Тільки «на звіздах» українські ворожки, наскільки відомо, не гадали. Цим займалися віщуни і ворожки у багатьох інших народів, у тому числі стародавніх Греції та Риму.
Першою серед бід, з якими вдаються до ворожки, названа трясця, тобто пропасниця. Та під трясцею розуміли не тільки пропасницю, а й інші хвороби, що супроводжувалися високою температурою, лихоманкою. У відомих народних замовляннях минулого названо близько двох десятків видів трясці. Заушниця — нарив за вухом. Волос — нарив на пальці руки. Уроки — урок. або пристріт — неміч від лихого ока, тобто погляду поганого чоловіка, чи взагалі погляду в недобру годину (рос. сглаз). Віра в магічну силу людських очей відома з давніх—давен, знайшла вираз у біблії, інших письмових пам'ятках минулого. Переполохи виливати — тобто знімати психічну травму кимось або чимось переляканої людини. Ось один з народних способів виливання переполоху, записаний етнографами сто років тому: «Знахарка наливає в миску небагато води, окремо розтоплює віск і ллє його у воду, тримаючи миску над головою хворого. При цьому шепче: «Господи, поможи мені поворожити, переполох виливати хрещеному, нарожденому і найдений і напитаний, подуманий, погаданий, од всякої звірини» (К. с. — 1885. — Кн. 12. — С. 737). Такий спосіб застосовують, коли вважають, що людина налякана якоюсь твариною. По формі застиглого у воді воску знахарка вгадує, що злякало хворого. Переполох вважається вилитим, певне, разом з водою. Гадюк умію замовляти — окремі знахарі нібито вміли скликати і замовляти змій, могли своїми заклинаннями врятувати людину, яку вкусила змія. На давніх картинках знахаря інколи малювали в оточенні змій.

    

Гарно — у значенні добре — протилежне погано (СУМ-11).

Золотий [Золотый] = в счете 20 копеек (К.).
Золота монета; червінець. У поемі, можливо, вживається у значенні злот, злотий — на Правобережній Україні в ХІХ – на початку ХХ століття – місцева назва монети вартістю 15 копійок (СУМ-20).

Каплиця [Каплыця] = часовня (К.).
У християн – невелика культова споруда без вівтаря для відправ і молитов (СУМ-20). Каплиця (нім. Kapelle) — мала церковця (Л.). Культова споруда у християн, призначена для відправ і молитов. Становить собою невелику церкву без вівтаря, інколи – простий стовп з іконою. Тут — бурлескне змішування, ототожнення християнської каплиці з язичницьким храмом (С.).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Слинить [Слыныть] = плакать (К.).
Слинити — плакати (СУМ-11).

Феб — один з найважливіших богів греко-римської релігії (у римлян — Аполлон); бог сонця, мистецтв (А.). бог-провидець, син Зевса, брат—близнюк богині Артеміди. Культ Аполлона — один з найдавніших і найпоширеніших у Греції та Римі. Покровитель мистецтва і муз, бог лікування. Жерці храмів Аполлона були віщунами—провидцями. В ролі такого жерця виступає Сівілла (див.), «ясного Феба попадя» (С.).

Ходити — вирушати куди-небудь, до когось з певною метою (СУМ-11). — вирушати куди-небудь, до когось з певною метою (СУМ-11).

Шлях — напрям руху в який-небудь бік, до якогось відомого або наміченого місця (СУМ-11).

    

Блакитний [Блакытный] = голубой (К.).
Небесно-голубого кольору; голубий (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Замордуватися — мордуючись, доходити до повної знемоги; замучуватися (СУМ-20). У цій строфі в бурлескно-зниженому стилі зображено віщування Сівілли в стані пророчого екстазу (С.).

Злий — який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий (СУМ-20).

Злий дух; Дух сатани — за релігійними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло; сатана, чорт (СУМ-11).

Каплиця [Каплыця] = часовня (К.).
У християн – невелика культова споруда без вівтаря для відправ і молитов (СУМ-20). Каплиця (нім. Kapelle) — мала церковця (Л.). Культова споруда у християн, призначена для відправ і молитов. Становить собою невелику церкву без вівтаря, інколи – простий стовп з іконою. Тут — бурлескне змішування, ототожнення християнської каплиці з язичницьким храмом (С.).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Феб — один з найважливіших богів греко-римської релігії (у римлян — Аполлон); бог сонця, мистецтв (А.). бог-провидець, син Зевса, брат—близнюк богині Артеміди. Культ Аполлона — один з найдавніших і найпоширеніших у Греції та Римі. Покровитель мистецтва і муз, бог лікування. Жерці храмів Аполлона були віщунами—провидцями. В ролі такого жерця виступає Сівілла (див.), «ясного Феба попадя» (С.).

    

Барліг — болото; калюжа (СУМ-11).

Бубон — поверхневий лімфатичний вузол, збільшений внаслідок запалення (СУМ-20).

Гірше [Гирше] = пуще (К.).
Прислів'я до гірший — вища ступінь до поганий (СУМ-11).

Дрижати — труситися від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін.; тремтіти (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Кректати — видавати уривчасті горлові звуки під час фізичного напруження, з болю [перепою] і т. ін. (СУМ-20).

Побиватися — судорожно здригатися, кидатися, метатися (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

    

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Громада [Громада] = общество (К.).
1) Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. 2) Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація (СУМ-11). Об'єднана місцем проживання чи родом занять, або тим і другим спільнота людей. Громадські зібрання, сходи відігравали винятково важливу роль у суспільному житті. Показовий приклад – козацькі ради на Запорізькій Січі. Нар.: Громада — великий чоловік. Як громада скаже, так і буде (С.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Імення [Имення] = название (К.).
Особиста назва людини, що дається їй після народження (СУМ-20).

Олимп — Олімп — найвищий гірський масив на півночі Греції, на кордоні з Македонією. В грецькій міфології — місце перебування богів. Пізніше, в епоху Риму, часто вживається в значенні неба, місця, де мешкали боги (Д.). На Олімпі стоять палаци Зевса та інших богів, збудовані й оздоблені богом ковальства Гефестом. Ворота в Олімп, коли боги виїжджають звідти на золотих колісницях, відкривають і закривають гори. Олімп — також символ верховної влади (С.).

Очуняти — приходити до пам’яті; опритомнювати (СУМ-11).

Рада — пропозиція, вказівка, як діяти в яких-небудь обставинах, допомога добрим словом у скруті; порада (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
До деякої міри; дещо (СУМ-11).

Феб — один з найважливіших богів греко-римської релігії (у римлян — Аполлон); бог сонця, мистецтв (А.). бог-провидець, син Зевса, брат—близнюк богині Артеміди. Культ Аполлона — один з найдавніших і найпоширеніших у Греції та Римі. Покровитель мистецтва і муз, бог лікування. Жерці храмів Аполлона були віщунами—провидцями. В ролі такого жерця виступає Сівілла (див.), «ясного Феба попадя» (С.).

    

Гіркий — сповнений горя, біди; тяжкий (СУМ-20).

Добра повна — повна чаша.
Випити добру повну — зазнати повною мірою горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися (СУМ-20).

Окошитися — скінчитися, припинитися (СУМ-11).

Усюди [Усюды] = везде (К.).
Всюди (усюди) — у кожному місці; повсюдно, скрізь. По всіх усюдах — у всіх місцях; скрізь (СУМ-11).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

    

Верзти [Верзты] = вздор говорить (К.).
Говорити нісенітницю, дурницю; вести пусті балачки (СУМ-11).

Диявол (біс) знає що — невідомо, незрозуміло, що (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Морочити — уводити в оману; дурити (СУМ-20).

Похнюпыться [Похнюпыться] = потупиться (К.).
Похнюплюватися, похнюпитися — піддаватися сумному настроєві, втрачати бадьорість (СУМ-11).

Розчовпати — зрозуміти, збагнути що-небудь (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Трохи не... — мало не..., майже (СУМ-11).

Феб — один з найважливіших богів греко-римської релігії (у римлян — Аполлон); бог сонця, мистецтв (А.). бог-провидець, син Зевса, брат—близнюк богині Артеміди. Культ Аполлона — один з найдавніших і найпоширеніших у Греції та Римі. Покровитель мистецтва і муз, бог лікування. Жерці храмів Аполлона були віщунами—провидцями. В ролі такого жерця виступає Сівілла (див.), «ясного Феба попадя» (С.).

    

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Звізда́, заст. — зірка (СУМ-20).

Колись — у який-небудь час у майбутньому (СУМ-20).

Лукавий — здатний на різні хитрощі або жарти (СУМ-20).

Пекельний [Пекельный] = адский (К.).
Прикм. до пекло.

Треба [Треба] = нужно, надобно (К.).
Потрібно, необхідно, слід (СУМ-11).

    

Геркулес (Іракл; Геракл) — один з найулюбленіших античних героїв, син Зевса і Алкмени, дружини Амфітріона, царя Тирінфського. З ім'ям Геркулеса пов'язано безліч подвигів, за які йому було даровано безсмертя, він був узятий богами на Олімп, де став чоловіком Геби (А.). Звільняючи людей від різних бід і страховищ, здійснив дванадцять легендарних подвигів. Один з них — виведення силоміць з підземного царства страшного триголового пса Цербера, що стеріг вхід до пекла, нікого не випускаючи звідти. У своїй травестії Котляревський уподібнює Геракла до героя української народної легенди Марка Проклятого, одначе не називаючи останнього. Марко Проклятий (або Пекельний) теж спустився у пекло, «всіх ортяк порозганяв» і визволив звідти козаків—запорожців. Легенда про Марка Пекельного, — український народний варіант сюжету про великого грішника, а разом з тим і варіант апокрифічного оповідання «Про збурення пекла», — у другій половині XVІІ ст. зазнала віршованої обробки (див.: Українська література 18 ст./ Упоряд. О. В. Мишанич. — К., 1983. — С. 185 — 192). Охвота — старовинний верхній жіночий одяг (див. також коментар: ІІІ, 93; VІ, 20) (С.).

Гідний [Гидный] = годный (К.) — слово відсутнє.
Наразі вжито слово негідний або у значенні: підлий, нікчемний, мерзенний, безчесний (про людину та її поведінку), або у значенні іменника негідний, що відповідає слову негідник — той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник (СУМ-11).

Не перший я, та й не послідній — те, що випало на долю кого-небудь, не є чимсь особливим, це саме переживали вже й будуть переживати інші.

Орфей — знаменитий співець, син Аполлона. Еней згадує одну з легенд про Орфея. Коли померла його кохана дружина Еврідіка, Орфей спустився у підземне царство Плутона, щоб повернути її на землю. Його спів і гра на арфі так зачарували владик підземного царства, що вони дозволили Еврідіці повернутися до живих, з тією одначе умовою, щоб Орфей дорогою жодного разу не оглянувся на неї. Орфей не витримав, оглянувся і втратив Еврідіку навіки.

Охвота [Охвота] = род юбки (К.).
Старовинний верхній жіночий одяг, подібний до свитки. Одначе свита, сіряк, серм'яга — одяг простолюду (звідси сірома — біднота, голота), а охвота — жінок з більш заможних верств населення (С.).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Плутон — (римськ. міф.) — бог підземного світу і володар царства мертвих (А.).

Увалитися — заходити куди-небудь важкою ходою, незграбно, здіймаючи шум і т. ін. (СУМ-11).

Черкнути — швидко податися куди-небудь; чкурнути (СУМ-11).

Чорт — за забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана (СУМ-11).

    

До чмиги [До-чмыгы] = кстати (К.).
Чмига — те саме що шмига — Родъ силка для ловли болотныхъ птицъ (Г.).
Не до чмиги — а) не так, як слід; не до ладу; б) не відповідно до обставин, умов, місця, часу; невчасно; в) не до вподоби щось кому-небудь (СУМ-11).

Жартовать — жартувати — говорити або робити що-небудь дотепно, веселитися, смішити когось (СУМ-20).

Лунь — хижий птах родини яструбових із сірувато-білим пір'ям у самців. Лунь тебе (його і т. ін.) вхопить (злиже) — помре хто-небудь (СУМ-11). Нар.: «Щоб тебе лунь вхопила!» (Номис. — С. 73) (С.).

Одвіт — відвіт — відповідь (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Піднести із оцтом фиги — завдати великої неприємності, залишити у дурнях (С.). Фігуральний вираз — як піднесуть дулю (Ш.).

Чмига, до чмигы [Чмыга, до чмыгы] = кстати, к делу (К.).
Чмига, шмига — рівно вистругана дощечка, яка служить нівеліром при набиванні жорна у млині (С.). Не до чмиги — те саме, що не до шмиги — не до вподоби; непереливки — важко, скрутно, сутужно (СУМ-11).

Яга — казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11).

    

Брати — стягувати з кого-небудь, одержувати (СУМ-11).

Довалитися — докладаючи великих зусиль, добиратися куди-небудь (СУМ-20).

Дурень, дурний [Дурень, дурный] = глупец, дурак (К.).
Розумово обмежена, тупа людина (СУМ-11).

Мати — уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось (СУМ-20).

Мусовати — мусувати — міркувати, розмірковувати (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Правда — те, що відповідає дійсності; істина (СУМ-11).

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
До деякої міри; дещо (СУМ-11).

Тямущий [Тямущій] = смышленый (К.).
Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий (СУМ-11).

Мені дай зараз за роботу.
Сівілла уже вдруге нагадує про плату (вперше: «...і мені що перекинь» — ІІІ, 17), заздалегідь хоче вирвати плату за послугу, хоч добре знає звичай: наперед не платять. Еней пропускає повз вуха домагання скупої баби—яги, і та, ніскільки не образившись (торг є торг), продовжує давати свої настанови, а потім веде до пекла. Плату вона одержить уже після повернення з пекла (С.).

    

Кислиця [Кыслыця] = лесное яблоко (К.).
Дика яблуня, яку використовують як підщепу для культурних сортів; лісова яблуня, а також плід лісової яблуні // Взагалі про яблуню та її плоди (СУМ-20). Нар.: Сняться комусь кислиці, та не знає к чому (кислиці бачить у сні — також і проти плачу. — Номис. — С. 168) (С.).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Поки [Покы] = покуда (К.).
Протягом певного часу (СУМ-11).

Простий — який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; звичайний (СУМ-11).

Пустий ліс — у книзі мовознавця А. Непокупного це місце коментується так: «Тут увага мимоволі спиняється на слові пустий, яке контрастує зі своїми попередниками — густий, непроходимий (порівняймо прислів'я де густо, де пусто}, хоча воно й стоїть в одному ряду з ними як однорідне. Проте враження несумісності складається лише в нашого сучасника. Що ж до українського читача кінця XVІІІ ст., якому була адресована «Енеїда», то без сумніву прикметник пустий у поданому контексті він недвозначно сприймав як синонім дикого. Саме від слова пустий, дикий і утворилася назва, якщо скористатися виразом Котляревського, лісу великого, густого, непроходимого — пуща» (Непокупний А. П. Балтійські родичі слов'ян. — К., 1979. — С. 99) (С.).

Стежка [Стежка] = тропинка (К.).
Доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми (СУМ-11).

    

Блищати — світитися яскравим світлом; сяяти (СУМ-20).

Гілька [Гилька] = ветка (К.).
Також гілечка, гілля, гіллячка — гілка.

Мусити, мусіти — уживається у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити, знати і т. ін.) (СУМ-20).

Оглядатися — роздивлятися навколо себе (СУМ-11).

Пильно — присл. до пильний. Пильненько — зменш.-пестл. до пильно. Пильний — який відзначається увагою, спостережливістю, здатний все помічати, підмічати (СУМ-11).

Плутон — (римськ. міф.) — бог підземного світу і володар царства мертвих (А.).

Погубити душу — учинити який-небудь злочин або щось таке, що є порушенням релігійно-етичних норм.

Сатана — уявна надприродна істота, яку зображують у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; є уособленням злого начала; біс, диявол, чорт, злий дух (СУМ-11).

Із дерева сього зломити і далі.
Згідно з античними міфами, той, хто хоче повернутися назад з підземного царства Плутона, мусить мати при собі золоту гілку з чарівного дерева — символ життя. Взагалі золота гілка в легендах багатьох народів — чудодійний талісман, який відкриває дорогу в недоступні місця або до скарбів. І. Котляревський переосмислює цей міф у дусі української народної творчості, легенд, пов'язаних з прадавнім, ще доби язичества, святом Івана Купала. Раз на рік, рівно опівночі в Купальську ніч (з 23 на 24 червня за ст. ст.) десь у глухому, дикому лісі зацвітає папороть. Хто зірве чудесну квітку папороті, той опанує таємничими силами, матиме змогу здійснити свої бажання, добуде закопані скарби і т. ін. Зірвати квітку папороті дуже нелегко не тільки тому, що вона рідко трапляється, а й тому, що її стережуть злі духи, нечиста сила. Інколи, щоб добути цю квітку, входять у спілку з нечистою силою. У наступних 29-33—й строфах поеми Еней у пошуках і добуванні золотої гілки зустрічає такі ж перешкоди, як і герої народних казок та легенд у походах за квіткою папороті. Народні купальські легенди використав і шанувальник «Енеїди» російський письменник М. Гоголь у повісті «Ніч під Івана Купала».

    

Глядіти — виражає застереження або погрозу (СУМ-20).

Затикати — закривати який-небудь отвір, засуваючи в нього щось (СУМ-20).

Манити — кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, пальцем, головою і т. ін. (СУМ-20).

Оглядатися — обертаючись, дивитися назад (СУМ-11).

Утікати (втікати) — швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін. (СУМ-11).

Якмога — якомога — як можна — з усіх сил, наскільки можливо, а також уживається як підсилення при вищому ступені прикметників та прислівників (СУМ-11).

    

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Засапатися — починати важко дихати, задихатися від швидкої ходи, бігу, роботи і т. ін. (СУМ-20).

Здаваться [Здаваться] = казаться (К.).
Здаватися — поставати в уяві, думках; уявлятися (СУМ-20).

Поки [Покы] = покуда (К.).
Протягом певного часу (СУМ-11).

Попхаться [Попхаться] = потаскаться (К.).
Піти, податися куди-небудь (СУМ-11).

Пошарпать [Пошарпать] = подрать (К.).
Пошарпатися — обдертися об що-небудь, порвати на собі одяг (СУМ-11).

Рачки лізти — пересуватися на чотирьох кінцівках (про людей) (СУМ-11).

Сердешний — який викликає співчуття; бідолашний (СУМ-11).

Терен — колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком (СУМ-11).

Чортзна-де — невідомо куди (СУМ-11).

Шипшина [Шыпшына] = шиповник (К.).
Дикоросла троянда з простими, не махровими квітками і з стеблами, вкритими шипами, плоди якої багаті на вітамін C, цукри, органічні кислоти, каротин, пектинові та інші речовини (СУМ-11).

Шукати — намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.) (СУМ-11).

Яга — казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11).

    

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Знайти [Знайты] = сыскать (К.).
Шукаючи, виявляти кого-, що-небудь десь; протилежне загублювати (СУМ-20).

Смеркло [Смеркло] = сумерки (К.).
Смеркати — темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти (СУМ-11).

Сумно [Сумно] = страшно, ужасно (К.).
Про обстановку, яка викликає, навіває сум (СУМ-11).

Цупко — дуже міцно, сильно (СУМ-11).

Чимало [Чимало] = немало, довольно (К.).
У значній мірі, дуже (СУМ-11).

    

Боятися — відчувати страх перед ким-, чим-небудь (СУМ-20).

Гілька [Гилька] = ветка (К.).
Також гілечка, гілля, гіллячка — гілка.

Гірше [Гирше] = пуще (К.).
Уживається у знач. більше (СУМ-11).

Злякаться [Злякаться] = испугаться (К.).
Злякатися, рідко ізлякатися — відчути ляк, страх; перелякатися (СУМ-20).

Кислиця [Кыслыця] = лесное яблоко (К.).
Дика яблуня, яку використовують як підщепу для культурних сортів; лісова яблуня, а також плід лісової яблуні // Взагалі про яблуню та її плоди (СУМ-20). Нар.: Сняться комусь кислиці, та не знає к чому (кислиці бачить у сні — також і проти плачу. — Номис. — С. 168) (С.).

Лякать [Лякать] = пугать (К.).
Лякати — викликати почуття страху, переляку (СУМ-20).

Оглядатися — роздивлятися навколо себе (СУМ-11).

Опинитися — потрапити куди-небудь, звичайно раптово, несподівано або дуже швидко (СУМ-11).

Пуститися берега — ні про що не дбати, занедбати себе; розпуститися (СУМ-20). Отдаться на произволъ судьбы (Г.). Віддатися напризволяще долі (Ж.).

Хвататися, хватати, схватити, схватитися, ухватити, вхватити — брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін.  (СУМ-11).

    

Гілька [Гилька] = ветка (К.).
Також гілечка, гілля, гіллячка — гілка.

Давати (дати, задавати, задати) драла — швидко тікати, бігти куди-небудь (СУМ-11).

Дрижати — коливатися, хитатися, двигтіти під впливом чого-небудь (СУМ-20).

Нап'ястися — докласти зусиль, напружуватися (СУМ-20).

Одчахнуть [Одчахнуть] = оторвать, отщепить (К.).
Відірвати — тягнучи, смикаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого або що-небудь прикріплене, приклеєне і т. ін. (СУМ-20).

Подратися — подряпатися об що-небудь гостре (СУМ-11).

Реп'яхи [Репьяхы] = репейник (К.).
Бур'ян родини складноцвітих з чіпким суцвіттям і з колючками. Колюча чіпка головка, суцвіття цієї рослини (СУМ-11).

Смикати — витягати, виривати що-небудь звідкись, із чогось; висмикувати (СУМ-11).

Чимдуж [Чимъ-дужъ] = сколько есть силы (К.).
Дуже швидко (СУМ-11).

Чорт — за забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана (СУМ-11).

    

Бичня [Бычня] = загон (К.).
Загін, обора (відгороджена частина подвір’я з приміщеннями для худоби), загорода для волів (СУМ-11, 20).

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Гнів — почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування (СУМ-20).

Грішник, грішний — той, хто має гріхи, грішить (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Плутон — (римськ. міф.) — бог підземного світу і володар царства мертвих (А.).

Трохи́-трохи́ [Трохы́-трохы́ ] = чуть-чуть (К.).
Зовсім мало чого-небудь, зовсім небагато. // Ледве-ледве (СУМ-11).

Хлюща [Хлюща] = обмокший (К.).
Те саме, що хлющ — сильний дощ; злива. Як хлющ — стати зовсім мокрим (СУМ-11).

Цап [Цапъ] = козел (К.).
Самець кози (СУМ-11).

    

Бик — велика свійська парнокопитна жуйна тварина (СУМ-20).

Вештатися — ходити сюди-туди, в різних напрямках, блукати, бродити де-небудь (СУМ-11).

Втікать [Втикать] = бежать (К.).
Утікати (втікати) — швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін.; Поспішно відступати (СУМ-11).

Година балагурна — слушна година (С.).

Дяк — служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; псаломник (СУМ-20).

Заворушитися — почати ворушитися: а) злегка рухатися, залишаючись на тому самому місці; б) повільно рухатися, пересуватися з місця на місце. // Почати хаотично рухатися; заметушитися, забігати. // Почати пробуджуватися, діяти пожвавлено (СУМ-20).

Закамешитись — поспішатись (Л.); забігатися, заклопотатися (С.).

Звізда́, заст. — зірка (СУМ-20).

Пахмурна — хмарна (СУМ-11).

Піп [Пипъ] = поп, жрец (К.).
Служитель релігійного культу, який має звання попа й здійснює богослужіння (СУМ-11).

Прибиратися — у значенні збиратися — сходитися разом, в одне місце для участі в проведенні чого-небудь (СУМ-11).

Повтікати у значенні сховатися — заходити за обрій або закриватися чим-небудь (про небесні світила) (СУМ-11).

Слизнути — те саме, що зслизнути, зслизти, ізслизнути та ізслизти — безслідно зникати; щезати (СУМ-11).

    

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Віщовать [Вищовать] = предвещать (К.).
Наперед визначати те, що буде, що станеться; пророкувати (СУМ-11).

Волявимога, наказ (СУМ-20).

Гарненько — присл. до гарненький — зменш.-пестл. до гарний у значенні як слід (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Засадити — з силою, різким рухом устромляти якийсь предмет у що-небудь  (СУМ-20).

Зацідитиь — з силою вдаряти кого-небудь (СУМ-20).

Звізда́, заст. — зірка (СУМ-20).

Кендюх [Кендюхъ] = желудок животных (К.).
Перший відділ шлунка жуйних тварин, у якому попередньо перетравлюється їжа; рубець (СУМ-20).

Пильно — присл. до пильний — який робить щось або ставиться до чого-небудь з увагою; уважний (СУМ-11).

Піп [Пипъ] = поп, жрец (К.).
Служитель релігійного культу, який має звання попа й здійснює богослужіння (СУМ-11).

Тельбухи [Тельбухы] = внутренности животных (К.).
Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо) (СУМ-11).

Розклав гарненько їх рядами далі.
Починається прийняте у стародавніх греків та римлян гадання на кишках і тельбухах забитих у жертву богам тварин. У нашого народу такий звичай не зафіксований. Тут, як і в багатьох інших місцях, бурлескне поєднання античності з сучасною І. Котляревському українською дійсністю служить щедрим джерелом комічного. Православні попи і дяки в ролі язичницьких жерців! Треба пригадати, що християнська церква не велить особам духовного сану не те що вбивати (хай і тварин), а навіть носити зброю. Про рідкісні історичні винятки не говоримо. Наприклад, благословення православною церквою збройної боротьби проти татарського іга напередодні Куликовської битви 1380 р. Нагадаємо поєдинок перед битвою ченця Пересвєта з татарином Челубеєм (В «Енеїді»: «Чернець Мамая як побив»; ІV, 40) та ін. (С.).

    

Бик — велика свійська парнокопита жуйна тварина (СУМ-20).

Возитися — займатися якоюсь клопітною справою (СУМ-20).

Галас [Га́ласъ] = вопль (К.).
Крики, гамір (СУМ-11).

Дрочитися — кидатися з одного боку в інший, непокоїтися (про тварину) (СУМ-11).

Дяк — служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; псаломник (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Запінитися — забризкуватися слиною, піною, що виступає з рота; укриватися такою піною (СУМ-20).

Згинути, ізгинути — стати невидимим, нечутним, сховатися, зникнути (СУМ-20).

Пійди (іди, ізгинь, вбирайся) к чорту — уживається як лайка, якою проганяють або проклинають когось (СУМ-11).

Різниця — приміщення або підприємство, де забивають худобу і птицю на м'ясо; бойня (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Тришия давати — бити.

Харамаркати — говорити невиразно, неясно; бурмотати (СУМ-11). Зневажливе визначення читання дячків без інтонацій і без виразного виголошення слів. Харамаркати — гугнити собі під ніс (Ш.).

Цап [Цапъ] = козел (К.).
Самець кози (СУМ-11).

    

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Клунки [Клункы] = связки, мешочки с поклажей (К.).
1. Наповнений чим-небудь невеликий мішок, пристосований для носіння за плечима. 2. Зав'язана кінцями хустка, шматок тканини і т. ін. з чим-небудь (речами, продуктами і т. ін.); вузол (СУМ-20).

Мовлять [Мовлять] = говорить (К.).
Мовляти — те саме, що мовити — висловлювати вголос свої думки; говорити, казати (СУМ-20).

Моторний [Моторный] = проворный, удалой (К.).
Проворний, спритний (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Прасунок — біда, лихо, неприємність; нещасливий випадок. Нехай йому лихий прасунок — бодай минуло, згинуло що-небудь!; хай пропаде, згине хтось, щось! (СУМ-11).

Чимчикувати — іти швидко, поспішно, часто ступаючи, а також іти (перев. повільно); плестися (СУМ-11).

Юрба, юрбиця [Юрба, юрбыця] = толпа (К.).
Велике безладне, неорганізоване скупчення людей; натовп (СУМ-11).

Ходити — вирушати куди-небудь, до когось з певною метою (СУМ-11).

    

В інший час — іноді, часом.

Де-где [Де-где] = кое где (К.).
У виданнях «Енеїди» 1842 р. і 1952 р. (К., Вид. Акад. наук Укр. РСР) вживається словосполучення де-где, а у виданнях 1798 р. і 1969 р. (К., «Наукова думка») — де-де. У всіх виданнях словосполучення вживається у значенні подекуди — у деяких місцях, місцями; де-не-де (СУМ-11).

Закомо́рки [Закомо́ркы] = закоулки (К.).
Те саме, що закамарок — те саме, що закапелок — куток, невелике місце по за чим-небудь, у чомусь (СУМ-20).

Крихти [Крыхты] = крохи (К.).
Дрібненька частинка, шматочок, грудочка чого-небудь (перев. хліба) (СУМ-20).

Куток (кут) [Кутокъ] = угол (К.):
Частина якої-небудь території, місцевості, країни і т. ін. (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Первий — перший.

Стежка — доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена людьми. Протоптати стежку — часто ходити куди-небудь, навідувати когось, щось (СУМ-11).

Хвіст надути — померти (С.).

    

Боронить [Бороныть] = защищать (К.).
Боронити — обороняти, захищати кого-, що-небудь (СУМ-20).

Дрюк, дрючина, дрючок [Дрюкъ, дрючына, дрючокъ] = дубина (К.).
Велика товста дерев’яна палиця (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Злий — сповнений злості, злоби; протилежне добрий (про людину, її характер) (СУМ-20).

Личина — те саме, що маска. Зла (люта) личина — уживається для вираження незадоволення ким-небудь, досади, обурення з якогось приводу; погань (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Підтикаться [Пидтыкаться] = подобрать платье (К.).
Підтикати — підбираючи поли, нижні краї свого одягу, підгортати їх під що-небудь (СУМ-11).

Пояс — шкіряна, матерчата, в'язана і т. ін. довга смуга для підперізування одягу в стані (СУМ-11). Пояс був важливою деталлю чоловічого святкового одягу. На старовинних портретах старшина завжди підперезаний поясом, переважно червоного або зеленого кольору. Були пояси різних розмірів — «більшої руки» і «меншої руки» (С.).

Проща, на прощу [Проща, на прощу] = на поклонение (К.).
Богомілля, паломництво (СУМ-11).

Цупко — туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь (СУМ-11).

Чорт — за забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана (СУМ-11).

Шкаповий — пошитий з кінської шкіри (СУМ-11).

    

Брехать [Брехать] = лгать (К.).
Брехати — говорити неправду (СУМ-20).

Вгамоваться [Вгамоваться] = утихнуть, успокоиться (К.).
Угамуватися, вгамуватися — заспокоюватися, переставати тривожитися, хвилюватися і т. ін. (СУМ-11).

Гадка [Гадка] = дума, забота (К.).
Те саме, що думка — те, що з’явилося в результаті міркування, продукт мислення (СУМ-20).

Галить [Галы́ть] = торопить (К.).
Галити — підганяти когось, наглити (Л.); квапити (СУМ-11).

Годі [Годи] = полно, довольно (К.).
Досить, вистачить (СУМ-20).

Далебі, далебіг [Дале-би, дале-бигъ] = право (К.).
Далебі, рідко далебіг. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін. (СУМ-11).

Здатний [Здатный]й] = способный, ловкий (К.).
Який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином (СУМ-20).

Зроду, ізроду — від самого початку життя, за весь час життя (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
До деякої міри; дещо (СУМ-11).

Трохи не... — мало не..., майже (СУМ-11).

    

Вадить [Вадыть] = тошнить; вредить (К.).
Заважати, перешкоджати (СУМ-11).

Виргилій — Публій Вергілій Марон (70—19 роки до н. е.) — видатний поет часів диктатора Августа. Протягом десяти років працював над знаменитою поемою «Енеїда», в якій оспівав Августа і могутність Римської держави (Д.).

Вік — період часу, який виділяється за певними ознаками; епоха (СУМ-20).

Колись — у якийсь час у минулому (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Виргилій же, нехай царствує.
Публій Вергілій Марон (70-19 рр. до н. е.), великий римський поет часів Августа, працював над «Енеїдою» близько 10 років і створив велику епічну поему на 12 пісень, в якій прославив режим диктатора Августа і могутність Римської держави. В цій строфі Котляревський виявляє своє ставлення до римського оригіналу і підкреслює самостійність свого зображення пекла (Ш.).

    

Ввалитися — падати в що-небудь (яму, річку і т. ін.), провалюватися через неміцний покрив чого-небудь (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Знайти [Знайты] = сыскать (К.).
Шукаючи, виявляти кого-, що-небудь десь; протилежне загублювати (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Пильно (СУМ-11) — присл. до пильний — який робить щось або ставиться до чого-небудь з увагою; уважний.

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Хвататься [Хвататься] = спешить (К.).
Хвататися — поспішати, квапитися  (СУМ-11).

Щупатися — те саме, що мацатися, мацати — доторкатися до когось, чогось, щоб дослідити, упевнитися в чомусь, відчути щось (СУМ-20).

Як ось [Якъ-ось] = как вот (К.).
Коли раптом; несподівано (СУМ-11).

    

Дрімота і Зівота. Сон — це брат смерті. Тому біля самого входу в підземне царство Плутона (царство мертвих) перебувають Дрімота і Зівота. Подібні уявлення живуть в українській народній демонології (С.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Перший [Першый] = первый (К.).
Який передує всім дальшим, наступним (СУМ-11).

Попадя — у значенні жриця — особа, що здійснювала богослужіння, жертвоприношення в язичеських релігіях (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Смеркло —  сутінки — напівморок у погано, недостатньо освітленому місці, приміщенні; слабке, неяскраве світло.

Чад — їдкий, задушливий дим (СУМ-11).

Швендьовать [Швендьовать] = таскаться (К.).
Швендяти — бродити, блукати де-небудь.

Жила з сестрою тут Дрімота і далі.
Сон — це брат смерті. Тому біля самого входу в підземне царство Плутона (царство мертвих) перебувають Дрімота і Зівота. Подібні уявлення живуть в українській народній демонології. Так, у «Лісовій пісні» Лесі Українки «Той, що в скалі сидить», хоче забрати вбиту зрадою коханого лісову русалку Мавку в царство «тьми й спокою», «в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі...» (Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. — К., 1976. — Т. 5. — С. 269) (С.).

    

Артикул — в даному випадку за воєнним уставом.

Бешиха — гостре запалення шкіри у людей і деяких тварин; рожа (СУМ-20).

Калавур — караул. Ушкварить на калавур — взяти рушницю «на караул» (С.).

Короста [Короста] = чесотка (К.).
Заразна шкірна хвороба людини й тварин, що виникає внаслідок проникнення в шкіру коростяних кліщів (СУМ-20).

Коса — сільськогосподарське знаряддя для косіння трави, зернових і т. ін., що має форму вузького зігнутого леза, прикріпленого до кісся дерев'яного держака (СУМ-20).

Лихо — обставина, подія, що зумовлює страждання; горе, біда; протилежне добро (СУМ-20).

Миряне [Мыряне] = люди (К.).
Люди у значенні — різні категорії вільного та особисто залежного населення у феодальному суспільстві (СУМ-20).

Морити — доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити (СУМ-20).

Мосці, їй мосці [Мосци, йій мосци] = её милости (К.).
Ваша (його, їх) милість (заст. милость, мосць) — шанобливе називання кого-небудь; шанобливе звертання до поважної особи, до людини, що займає високе становище в суспільстві; високошановний (СУМ-20).

Парші — заразне шкірне захворювання людини, при якому на шкірі під волоссям, на тілі, нігтях з’являються гнійні струпи і рубці, а також струпи і рубці від цісї хвороби (СУМ-11).

Смерть — персоніфікація кончини — людський скелет, звичайно з косою (СУМ-11).

Трясця [Трястя] = лихорадка (К.).
Хворобливий стан, при якому людину морозить, кидає то в жар, то в холод; лихоманка. // Малярія (СУМ-11). Трясця, тобто пропасниця (малярія). Та під трясцею розуміли не тільки пропасницю, а й інші хвороби, що супроводжувалися високою температурою, лихоманкою. У відомих народних замовляннях минулого названо близько двох десятків видів трясці (С.).

Харцизтво — харцизство — розбійництво, грабіжництво (СУМ-11).

Холера — одна з грізних епідемічних хвороб (С.).

Чума — недарма ця хвороба стоїть першою у караулі, який вишикувався за спиною смерті. Найстрашніше людське лихо в давні часи. Періодичні пандемії чуми забирали більше жертв, ніж війни. Правда, інколи чумою називали інші епідемії та пандемії, які спричиняли велику смертність. У XІV ст. Пандемія чуми, яку вважають найбільшою в історії Європи (так звана «чорна смерть»), за кілька років забрала кожного четвертого жителя континенту (близько 25 мільйонів). Залишалася вона грізним бичем людства і у XVІІІ та XІX століттях. На Україні особливо пам'ятною, чи не найбільш спустошливою за все XVІІІ ст. була люта морова пошесть 1738-1740 років, яка надовго лишилася в народній пам'яті. Чумою нерідко супроводжувалися численні війни з Туреччиною. Фразеологізм «бендерська чума» до цього часу живе в нашій мові (див. Бендери) (С.).

Шолуді — струпи, парші (СУМ-11).

    

Без умовки — те саме, що без угаву — не перестаючи, без перерви (СУМ-11). Угав — остановка, успокоеніе, покой (Г.).

Ватага [Ватага] = шайка (К.).
Отрядъ, толпа; шайка (Г.). 1. Велика група людей; юрба, товариство. 2. Організована збройна група (СУМ-11).

Відчим — вітчим — чоловік, що стає батьком дітей своєї дружини, яка має їх від попереднього шлюбу; нерідний батько (СУМ-20).

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
Тут у значенні заміжня особа стосовно до свого чоловіка (СУМ-11,20).

Злий — який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий (СУМ-20).

Зовиця [Зовыця] = золовка (К.).
Сестра чоловіка (СУМ-20).

Зять — чоловік дочки та сестрин чоловік (СУМ-20).

Кат — перен. Той, хто тиранить, убиває, мучить; мучитель, недолюдок (СУМ-20).

Лихо — що-небудь погане, зле, недобре (СУМ-20).

Мачуха — дружина батька стосовно його дитини (дітей) від іншого шлюбу; нерідна мати (СУМ-20).

Невістка — заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер) (СУМ-11).

Окошитися — скінчитися, припинитися (СУМ-11).

Свекруха — мати чоловіка (СУМ-11).

Свояк — брат дружини (СУМ-11).

Тесть — батько дружини (СУМ-11).

Шурин — брат дружини (СУМ-11). Ставицький вважає, що тут вжито у значенні брат чоловіка, хоча чоловіків брат за словниками — дівер.

Ятровка [Ятровка] = свояченица (К.).
Ятрівка — дружина чоловікового брата (СУМ-11).

Іще брела ватага лих і далі.
Це сімейна строфа. Тут названі члени патріархальної сім'ї, ближчі і дальші родичі, які могли чинити зло, порушувати заповіді сімейного життя.
Свояк — брат дружини. Шурин — тут у значенні: брат чоловіка (мені невідомо, чому Ставицький так вважає, адже чоловіків брат за словниками — дівер.). Зовиця — сестра чоловіка. Ятровка — дружина чоловікового брата.
Сучасного читача може здивувати, що в ряду «злих» родичів не згадана теща. Тут треба нагадати, що йдеться про старосвітську патріархальну сім'ю з її укладом, коли жінка йшла в сім'ю чоловіка і родичі з боку жінки не втручалися у її сімейне життя. Більшість «злих» подано тут з позиції невістки, жінки—дружини, хоч вона й сама фігурує в цьому ряду, навіть відкриває його. У давніх народних піснях теща ніде не фігурує у негативному плані, до неї тільки шле свої плачі—жалі безправна і зневажена чоловіконою родиною дочка. «Зла теща» з'являється тільки із занепадом патріархального укладу та емансипацією жінки в родинному і громадському житті.

    

Ваканцьовий [Ваканцьовый] = лишний (К.).
Відставний (СУМ-20).

Держати — взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати (СУМ-11).

Десяцький — найнижчий щабель в поліцейсько-судовій ієрархії. Звичайний селянин, вибраний громадою і схвалений начальством для виконання поліцейських обов'язків на своєму кутку. Часом несе сторожову службу, бере участь у збиранні податків, взагалі є помічником сільського старости. Посада десяцького на Україні з'явилася із введенням губернського адміністративно-територіального поділу у 1782 р. і проіснувала аж до Жовтневої революції. Нар.: Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Номис. — С. 21) (С.).

Злидні — множина слова злидень — морально негідна, погана людина (СУМ-20).

Ісправник — посада ісправника (справника) введена за царювання Катерини ІІ. Справник здійснював вищу поліцейську владу в повіті. Справника, так само як і предводителя дворянства (маршалка), на перших порах обирали з-поміж себе дворяни. Пізніше справника стали призначати без виборів на місцях губернські власті (С.).

Каламар [Каламарь] = чернильница (К.).
Чорнильниця (СУМ-20).

Повірений — особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені (СУМ-11).

Секретар — особа, яка відала канцелярією суду. Як знавець законів і юридичних процедур, секретар брав участь у слідстві та судовому процесі (С.).

Соцький — у дореволюційній Росії, в тому числі й на Україні — нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали на сільській сходці (СУМ-11).

Стряпчий — у XVIII — першій половині XIX ст. — урядовець при губернських прокурорах, що здійснював судовий нагляд у повітах Росії. У дореволюційній Росії з XIX ст. ще й особа, допущена до адвокатської практики в комерційних судах (СУМ-11).

    

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Живіт [Жывитъ] = брюхо (К.).
Протилежна щодо спини частина людського тіла (СУМ-20).

Лаять [Лаять] = бранить (К.).
Лаяти — різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори і т. ін. (СУМ-20).

Понурий [Понурый] = пониклый (К.).
Понура — похмура, мовчазна людина (СУМ-11).

Святий — праведний, непорочний, угодний богові (СУМ-11). Тут вживається з іронією.

Чотки — шнурок з нанизаним на нього дерев'яним, кістяним, янтарним і т. ін. намистом чи вузликами для відліку прочитаних молитов або поклонів під час молитви, вживаний перев. серед католиків і буддистів (СУМ-11).

    

Багацько [Багацько] = много (К.):
Те саме, що багато — у великій кількості; протилежне мало (СУМ-11).

Бахур [Бахуръ] = волокита (К.).
Волокита — охотник волочиться, искать склонности женщин (Дл.). Бахур — розпусник; залицяльник, полюбовник (СУМ-20).

Волоцюга — той, хто любить волочитися за ким-небудь — упадати за ким-небудь, виявляючи свою закоханість, любов, прихильність (СУМ-11).

Гарний [Гарный] = пригожий, хороший (К.).
Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий (СУМ-11).

Дотепный [Дотепный] = расторопный (К.).
Здібний, здатний. Вживається у значенні кмітливий — здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий (СУМ-11).

Лакей — слуга у панів (СУМ-20).

Мандрьоха — розпусна жінка // Одружена жінка, яка залишила сім'ю і пішла блукати по людях. Так називали й тих, які з незаконно народженою дитиною йшли з рідної домівки (С.).

Моргуха — те саме, що кокетка — жінка, дівчина, яка своєю зовнішністю, поведінкою, манерами, одягом і т. ін. намагається сподобатися, викликати інтерес до себе в чоловіків (СУМ-20).

Наголо [На-голо] = все вообще (К.).
Цілком, зовсім або поголовно (СУМ-20). У цій строфі СУМ-20 тлумачить слово "наголо" як "без одягу", ілюструючи це тлумачення рядками 5-7. З таким тлумаченням не можна погодитися, адже хльорки стояли "З підрізаними пеленами", тобто були одягнені (Т.Б.).

Насупротив, насупроти — прямо перед ким-, чим-небудь; на протилежному боці; напроти (СУМ-20).

Обстрижені/Острижені голови — за давнім звичаєм, виявленій розпутниці обрізали косу, підрізали пелену і в такому вигляді водили по селу чи місту (С.).

Окаянниця — грішна, проклята жінка. Див. у Володимира Даля: Окаивать, окаять — церк. признать отверженным (изверженным) или достойным проклятия, отчуждения окроме; проклятый, нечестивый, изверженный, отчужденный, преданный общему поруганью; недостойный, жалкий; погибший духовно, несчастный; грешник.

Пелена [Пелена] = подол (К.).
Нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.) (СУМ-11). З підрізаними пеленами, Відтяти пелену — за давнім звичаєм, виявленій розпутниці обрізали косу, підрізали пелену і в такому вигляді водили по селу чи місту (С.).

Плуг — сільськогосподарське знаряддя з широким металевим лемешем або диском для оранки (СУМ-11). На цілий плуг — число «бахурів», тобто розпутників, визначається «технічним» терміном «цілий плуг». Цей вираз відповідає виразові «плуг волів», тобто кількість волів, потрібна для того, щоб тягати плуга під час оранки (Ш.).

П'янюга — те саме, що п'яниця — той, хто п'є багато спиртних напоїв, постійно напивається (СУМ-11).

Фільтіфікетний — розпещений, мазаний (Л.); манірний (Ш.).

Хльорка — те саме, що повія — жінка, що займається проституцією; проститутка (СУМ-11).

    

Діти гуртові — тобто позашлюбні діти, незаконнонароджені. Тут у значенні: діти, яких матері-грішниці погубили зразу після народження (С.).

Дотепный [Дотепный] = расторопный (К.).
Здібний, здатний. Вживається у значенні кмітливий — здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий (СУМ-11).

Молодиця — молода жінка, заміжня або така, що була замужем (СУМ-20).

Недотепний — нездатний зробити, виконати, здійснити і т. ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невмілий (СУМ-11).

Паньматка, паніматка, пайматка [Пань-матка, пани-матка, пай-матка] = матушка (К.).
Мати стосовно до своїх дітей (СУМ-11).

    

Дерга — верхній жіночий одяг у вигляді плахти темного кольору (СУМ-11). Плахта з товстої і грубої вовняної тканини чорного кольору, яку носили старі жінки (С.). Відповідно до російського «дерюга», товста, груба тканина. В даному разі — жіночий вовняний одяг, що його носили старі жінки замість плахти, від якої дерга відрізнялася чорним кольором (Ш.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Злякаться [Злякаться] = испугаться (К.).
Злякатися, рідко ізлякатися — відчути ляк, страх; перелякатися (СУМ-20).

Комора [Комора] = кладовая (К.).
1. Окрема будівля перев. для зберігання зерна. 2. Приміщення в житловому будинку, де тримають продукти харчування, хатні речі і т. ін. (СУМ-20).

Кругом — скрізь, усюди (СУМ-20).

Лякати — викликати почуття страху, переляку (СУМ-20).

Охляп — без седла (СУМ-11).

Плазувати — по-рабському схилятися перед ким-, чим-небудь, догоджати комусь, принижуватися, вислужуватися перед кимсь (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Хвататься [Хвататься] = спешить (К.).
Хвататися — поспішати, квапитися  (СУМ-11).

    

Аж ось — коли раптом; несподівано (СУМ-11).

Баскалитись [Баскалытысь] = рваться, метаться (К.).
Баскаличитися — упиратися, пручатися — протидіяти чиїй-небудь волі, чиїмсь бажанням і т. ін.; не підкорятися (СУМ-11). Заволікатися, супротивитися (Ш.).

Бік [Бикъ] = бок, сторона (К.):
Напрямок або місцевість, що лежить у цьому напрямку (СУМ-20).

Ватага [Ватага] = шайка (К.).
Отрядъ, толпа; шайка (Г.). 1. Велика група людей; юрба, товариство. 2. Організована збройна група (СУМ-11).

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Стикс — за античною міфологією, річка в підземному царстві (С.). За грецькою міфологією, Стікс — назва річки, що протікала в підземному царстві і разом з іншими річками — Ахеронтом, Коцітом, Фелегефонтом — оточувала пекло (Ш.).

Хвататься [Хвататься] = спешить (К.).
Хвататися — поспішати, квапитися  (СУМ-11).

Яга — казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11).

Як ось [Якъ-ось] = как вот (К.).
Коли раптом; несподівано (СУМ-11).

    

Арап — негр, темношкіра людина (СУМ-20).

Ковтуни [Ковтуны] = клочки свалявшихся волос (К.).
Ковтун — жмут збитого, склеєного, забрудненого волосся, вовни, шерсті і т. ін. (СУМ-20). Зваляне в боруб'яхи волосся на голові. Франко це слово пояснює так: «Ковтун. Мова про довге волосся, що нечесане збивається в ковтун» (Франко. Приповідки. — Т. 3. — С. 459) (С.).

Повстка — те саме, що повсть — вигот. із вовни способом валяння цупкий матеріал, який використовується для оббивання дверей, вироблення теплого взуття, капелюхів і т. ін. (СУМ-11).

Скомшитися — скуйовдитися — кошлатитися, сплутуватися (про волосся, шерсть і т. ін.) (СУМ-11). Збитися в грудку (С.).

Харон — перевізник-дід, який на човнику переправляє через річки підземного царства душі померлих і довозить їх до воріт Аїда, стягуючи за перевіз плату (А.). За античними віруваннями, перевозив душі чи, власне, тіні померлих в підземне царство (Ш.).

Цера [Цера] = лицо (К.).
Колір обличчя (СУМ-11).

    

Волочитися — тягтися по поверхні чого-небудь (СУМ-11).

Держатися — утримуватися на якій-небудь опорі, з допомогою чого-небудь; бути укріпленим на чомусь (СУМ-11).

Діра, дірка — розірване або протерте місце на одязі, взутті і т. ін. (СУМ-20).

Мотузок [Мотузокъ] = тоненькая веревочка (К.).
Зсуканий із прядива виріб для зв'язування, обв'язування або прив'язування кого-, чого-небудь (СУМ-20).

Онучі — шматок тканини, яким обмотують ноги перед взуванням (в чоботи, постоли) (СУМ-11).

Попричеплять [Попрычеплять] = попривязывать (К.).
Причіплювати, причіпляти — чіпляючи, підвішувати або прикріплювати до чого-небудь (СУМ-11).

Постоли [Постолы] = род лаптей (К.).
1. М'яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив'язуючи до ніг мотузками (волоками). 2. Те саме, що личаки — плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив'язуючи до ноги мотузками (СУМ-11).

Пошарпать [Пошарпать] = подрать (К.).
Пошарпатися — обдертися об що-небудь, порвати на собі одяг (СУМ-11).

Решето — господарська річ для просівання чого-небудь. До дерев'яного круглого обода знизу кріпиться сітка, через яку просіюють (зерно, крупу). Те ж, що й сито, тільки в останнього густіша сітка (для борошна, товченої макухи та ін.). Решето чи щось інше, використовуване як хлібниця, ставили обов'язково посередині стола, щоб гостям було зручно брати нарізаний хліб. Хліб — усьому голова, споконвічна пошана до «святого хліба» глибоко коріниться в народній свідомості. Хлібина на покритому скатертиною столі — неодмінний атрибут патріархальної хати, надто в святковий час (С.).

Смалець — тут взагалі будь-який жир (СУМ-11).

Сорочка [Сорочка] = рубашка (К.).
Натільна білизна або одяг, що надягають поверх білизни, для верхньої частини тіла (СУМ-11).

    

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Величатися (СУМ-20) — поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато (СУМ-20).

Гаман [Гама́нъ] = кожаная сумка, где держать табак, трут, огниво и кремень (К.).
Гаманець — зменш. до гаман — тут торбинка для тютюну, люльки та інших дрібних речей; кисет. Гаманом ще називають шкіряну сумочку для грошей (СУМ-11).

Губка [Губка] = трут (К.).
Висушене плодове тіло гриба-трутовика або гніт (див. гнот) чи ганчірка, якими користуються при викрешуванні вогню (СУМ-11).

Кремінець — кремінь — знаряддя для викрешування вогню з креміню — твердого мінералу, кварцу (СУМ-20).

Кресало [Кресало] = огниво (К.).
Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременя (СУМ-20).

Люлька [Люлька]а] = трубка (К.).
Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для тютюну (СУМ-20).

Мчатися те саме, що мчати — пересуватися, переміщатися з великою швидкістю (СУМ-11).

Одвічати — у значенні пристосувати — зробити придатним для використання з певною метою, в певних умовах (СУМ-11).

Пояс — шкіряна, матерчата, в'язана і т. ін. довга смуга для підперізування одягу в стані (СУМ-11). Пояс був важливою деталлю чоловічого святкового одягу. На старовинних портретах старшина завжди підперезаний поясом, переважно червоного або зеленого кольору. Були пояси різних розмірів — «більшої руки» і «меншої руки» (С.).

Стикс — за античною міфологією, річка в підземному царстві (С.). За грецькою міфологією, Стікс — назва річки, що протікала в підземному царстві і разом з іншими річками — Ахеронтом, Коцітом, Фелегефонтом — оточувала пекло (Ш.).

Тютюн [Тютюнъ]ютюнъ] = курительный табак (К.).
Трав'яниста рослина родини пасльонових, в листі якої міститься нікотин (СУМ-11).

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11).

Харон — перевізник-дід, який на човнику переправляє через річки підземного царства душі померлих і довозить їх до воріт Аїда, стягуючи за перевіз плату (А.). За античними віруваннями, перевозив душі чи, власне, тіні померлих в підземне царство (Ш.).

    

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими (СУМ-20).

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Инчий, инчі [Ынчій] = иной (К.).
Інший — один із багатьох; деякий, який-небудь (СУМ-20).

Красний торг — торг, багатий товарами (С.); багатий товарами, вдалий щодо купівлі або продажу торг (СУМ-11).

Миряне [Мыряне] = люди (К.).
Люди у значенні — різні категорії вільного та особисто залежного населення у феодальному суспільстві (СУМ-20).

Скреготать, скриготать [Скреготать] = скрежетать, скрипеть зубами (К.).
Те саме, що скрекотати, скрекотіти — видавати різкі короткі й часті, схожі на тріск, звуки, які видають деякі комахи, птахи і т. ін. (СУМ-11).

Слобожанин — той, хто селився і жив на слободах (СУМ-11).

Сунути — піти навально, великою масою, безперервним потоком (СУМ-11).

Товкать [Товкать] = толкать (К.).
Штовхати — короткими різкими рухами торкатися до кого-, чого-небудь, відпихати від себе (СУМ-11).

Товпитися — скупчуючись в одному місці, збиваючись докупи, створювати натовп, юрбу (СУМ-11).

Торг [Торгъ] = рынок, базар (К.):
Ринок, базар (СУМ-11).

    

Байдуже [Байдуже] = нужды нет (К.).
Все одно, однаково, не має значення (СУМ-11).

Дундук [Дундукъ] = говорится об упрямых и суровых (К.).
1) Індійський півень (індик). 2) перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару) (СУМ-11). Дундук — глузливе слово, — стара собака (Л.). Вживається в глумливому значенні — старий шкарбун (Ш.).

Злий — викликаний, пройнятий злістю, злобою, злорадством; у якому виявляється жорстокість, нещадність (СУМ-20).

Каюк [Каюкъ] = лоточка (К.).
Невеликий човен із плоским дном (СУМ-20).

Кваснути — те саме, що киснути (СУМ-20).

Небора́к [Небора́къ] = бедняк (К.).
Людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття (СУМ-11).

Простягнуть [Простягнуть] = простирать (К.).
Витягати в якому-небудь напрямку руку, тягтися нею до кого-небудь (СУМ-11).

Рій [Рій] = рой (К.).
Сім'я бджіл або інших подібних комах, які з маткою утворюють окрему групу (СУМ-11).

Сирівець [Сиривець] = квас хлебный (К.).
Напій, пригот. із залитих кип'ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас (СУМ-11).

Харон — перевізник-дід, який на човнику переправляє через річки підземного царства душі померлих і довозить їх до воріт Аїда, стягуючи за перевіз плату (А.). За античними віруваннями, перевозив душі чи, власне, тіні померлих в підземне царство (Ш.).

    

Бік [Бикъ] = бок, сторона (К.):
Напрямок або місцевість, що лежить у цьому напрямку (СУМ-20).

Вік — надзвичайно довгий час; вічність (СУМ-20).

Глядіти — виражає застереження або погрозу (СУМ-20).

Затинатися — не погоджуючись із чим-небудь, уперто наполягати на своєму; упиратися (СУМ-20).

Каюк [Каюкъ] = лоточка (К.).
Невеликий човен із плоским дном (СУМ-20).

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11).

    

Бабуся [Бабуся] = бабушка, старушка (К.).
Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) — стара віком жінка (СУМ-20).

Базікати [Базикать] = болтать (К.).
Говорити багато, беззмістовно, про щось неістотне, не варте уваги. // Взагалі говорити (СМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Загвоздити (у преносному значенні) — різко сказати що-небудь неприємне; вилаятися (СУМ-20).

Зла доля — хто-небудь нещасливий, безталанний; у кого-небудь нещасливе життя, сповнене тривог, переживань і т. ін. (СУМ-20).

Кагал — тут у значенні галаслива юрба; зборище. Гамір, безладдя, розгардіяш (СУМ-20).

Палінур (Тарас)) — керманич на човні Енея. Згідно з легендою, Палінур був кинутий у море з волі богів, ворожих троянцям, а коли вибрався на берег, загинув від рук тубільців. Його ім'ям був названий мис на південно-західному узбережжі Італії, в області Луканія. В «Енеїді» Вергілія Еней ще зустрінеться з Палінуром у підземному царстві Плутона (Вергілій. — Кн. 6. — Ряд. 337-387).

Пороми — плоти, взагалі несамохідні плавучі споруди (С.). У поемі вживається у значенні човни — невеликі, переважно веслові судна (СУМ-11), а також для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

Убратися — убиратися — заходити, влазити, забиратися куди-небудь (СУМ-11).

    

Біс — уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана (СУМ-11); Злий дух, слуга диявола (СУМ-20).

Буцім [Буцимъ] = будто бы (К.).
Наче, мов, ніби (СУМ-20).

Вередувати — а) виявляти незадоволення, мати примхи (СУМ-20).

Гребля [Гребля] = плотина (К.).
Штучна перегорода на річці або іншому водотокові; гать; символ перешкоди; з одного боку греблі вода глибока й тиха, а з дру­гого, — спадаючи з гори, вона кле­котить і вирує, тому в народній свідомості гребля асоціюється з нечис­тою силою («Мутить, як у греблі біс»); кажуть: «Тиха вода греблі рве», тобто вперта праця переборює всілякі перешкоди (Ж.).

Гречний — ґречний — шанобливо ввічливий у поводженні з людьми; чемний (СУМ-20).

Засмальцьований [Засмальцьованый] = запачканный (К.).
Який засмальцювався, став брудним (СУМ-20).

Кобенити — сильно сварити, лаяти (СУМ-20).

Лаяти — різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори і т. ін. (СУМ-20).

Навіжений [Навиженный] = юродивый (К.).
Божевільний (СУМ-20).

Попхаться [Попхаться] = потаскаться (К.).
Піти, податися куди-небудь (СУМ-11).

Сердешний — який викликає співчуття; бідолашний (СУМ-11).

Хрещений — який був підданий обряду хрещення, який прийняв християнство (СУМ-11).

Шиньок, шиньки [Шыньокъ] = питейный дом (К.).
Шинок — невеликий заклад, де продавалися на розлив спиртні напої; корчма (СУМ-11).

    

Бик — велика свійська парнокопита жуйна тварина. Тут у порівнянні (СУМ-20).

Відкіль [Видкиль] = откуда (К.).
Те саме, що звідки (СУМ-20).

Запінитися — забризкуватися слиною, піною, що виступає з рота; укриватися такою піною (СУМ-20).

Мандрьоха [Мондрьоха] = бродяга (К.).
(СУМ-20): 1. Те саме, що волоцюга; бродяга.

Місце [Мисце] = место (К.).
Вільний простір або площина, які можна зайняти чи розміститися на них (СУМ-20).

Опроводити — випровадити (примусити кого-небудь виходити, йти звідкись, покидати, залишати щось), вирядити (прогнати кого-небудь, примушувати піти звідкись) (СУМ-11,20).

Оскілок — відбитий, відколотий шматок чого-небудь твердого; скалка, тріска.
Оскілками дивитися — спочатку означало — вискаляти зуби, а пізніше — дивитися на когось неприязно, вороже (Ш.).

Харон — перевізник-дід, який на човнику переправляє через річки підземного царства душі померлих і довозить їх до воріт Аїда, стягуючи за перевіз плату (А.). За античними віруваннями, перевозив душі чи, власне, тіні померлих в підземне царство (Ш.).

Мов (як) скажений — не здатний контролювати свої вчинки, дії (СУМ-11).

Треба [Треба] = нужно, надобно (К.).
Потрібно, необхідно, слід (СУМ-11).

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
Небагато, мало; у незначній кількості (СУМ-11).

Хата [Хата] = изба (К.).
Сільський одноповерховий житловий будинок, а також внутрішнє житлове приміщення такого буднику (СУМ-11).

Якого чорта — уживається для вираження незадоволення чим-небудь (СУМ-11).

    

Відсіль [Видсиль] = отсюда (К.).
Із цього місця, від цього місця; звідси (СУМ-20).

Геть [Геть] = прочь; далеко (К.).
Уживається як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь (СУМ-11).

Гиря [Гыря] = стрига (К.).
Перен., діал., зневажл. Брита голова і голова взагалі. Гирявий — зневажл. З стриженою, бритою головою (СУМ-11). Чоловік з остриженим, або осмаленим волоссям (Л.). Гиря, гирявий — коротко острижений, взагалі: негарний, непоказний. Для цієї строфи — миршавий — який має непривабливу зовнішність, нездоровий, жалюгідний вигляд (СУМ-20), злиденні, нужденні (С.). Тут ужито в лайливому розумінні. Бо, як пояснено це слово в першому Болховітіновському списку «Енеїди», «гирявыми называют в домах малолетних мальчиков и девочек, неопрятных, запачканных и у коих всегда опалены головы от топки печей, или от паршей обриты или острижены» (Ш.).

Дідько [Дидко] = дедушка, домовой (К.).
Те саме, що біс.

Ійон [Ійонъ] = вишь (К.).
Уживається, щоб привернути чиюсь увагу до когось, чогось; дивись, бачиш (СУМ-20).

Квапыться [Квапыться] = польститься; я не покваплюсь на тебе = я не посмотрю на тебя (К.).
Старатися, намагатися робити що-небудь швидше; поспішати, хапатися (СУМ-20).

Пи́ка [Пы́ка] = рожа (К.).
Обличчя людини, комусь неприємної, несимпатичної (СУМ-11).

Поквапиться [Поквапыться] = уважить (К.).
Поквапитися — поласитися на когось, щось, спокуситися ким-, чим-небудь.

Потилишник [Потылышныкъ] = удар по затылку (К.).
Потиличник — удар рукою по потилиці; запотиличник (СУМ-11).

Храбрувати — виявляти хоробрість, відвагу (СУМ-11).

Пійди (іди, ізгинь, вбирайся) к чорту — уживається як лайка, якою проганяють або проклинають когось (СУМ-11).

    

Гнівитися — те саме, що гніватися — відчувати гнів, роздратування; сердитися (СУМ-20).

Гукати — голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Плохутка [Плохутка] = хилый (К.).
Зменш. до плохута — несміла людина (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Стариган, старигань — те саме, що старик (СУМ-11).

Харон — перевізник-дід, який на човнику переправляє через річки підземного царства душі померлих і довозить їх до воріт Аїда, стягуючи за перевіз плату (А.). За античними віруваннями, перевозив душі чи, власне, тіні померлих в підземне царство (Ш.).

    

Забурчати  — у значенні бурхати — діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища — вогонь, воду, вітер та ін.); бушувати (СУМ-11).

Дрібно, дрібненько, дрібнесенько [Дрибно, дрибненько, дрибнесенько] = подробно (К.).
Те саме, що докладно — дуже повно, грунтовно, з усіма деталями; вичерпно (СУМ-11).

Каюк [Каюкъ] = лоточка (К.).
Невеликий човен із плоским дном (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Схаменуться [Схаменуться] = опомниться (К.).
Зрозумівши помилковість своєї поведінки, хибність своїх намірів і т. ін., змінити їх, відмовитися від них; одуматися (СУМ-11).

Утихомириться [Утыхомырыться]я] = утишиться (К.).
Утихомирюватися — ставати спокійним, заспокоюватися, припиняти бурхливий вияв якихось почуттів (СУМ-11).

Харон — перевізник-дід, який на човнику переправляє через річки підземного царства душі померлих і довозить їх до воріт Аїда, стягуючи за перевіз плату (А.). За античними віруваннями, перевозив душі чи, власне, тіні померлих в підземне царство (Ш.).

    

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Кал — бруд, болото, грязь. Кальний — те саме, що брудний (СУМ-20).

Бурчать [Бурчать] = ворчать (К.).
Бурчати — докучливо висловлювати своє невдоволення чим-небудь, дорікати комусь (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Розколина — велика, глибока щілина, тріщина в чому-небудь (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Харон — перевізник-дід, який на човнику переправляє через річки підземного царства душі померлих і довозить їх до воріт Аїда, стягуючи за перевіз плату (А.). За античними віруваннями, перевозив душі чи, власне, тіні померлих в підземне царство (Ш.).

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11).

    

Бік [Бикъ] = бок, сторона (К.):
Напрямок або місцевість, що лежить у цьому напрямку (СУМ-20).

Боятися — відчувати страх перед ким-, чим-небудь (СУМ-20).

Бровко — ім'я собаки.

Бур'ян [Буръянъ] = негодная трава (К.).
Трав'янисті рослини, що не культивуються людиною, але ростуть у посівах культурних рослин, а також на необроблюваних землях (СУМ-20).

Відсіль [Видсиль] = отсюда (К.).
Із цього місця, від цього місця; звідси (СУМ-20).

Гони [Гоны] = расстояние на 120 саженей (К.).
Старовинна українська народна міра довжини від 60 до 120 сажнів (СУМ-20). Сажень — давня східнослов’янська лінійна міра, яка вживалася до запровадження метричної системи мір; з XVIII ст. дорівнювала 3 аршинам, або 2,134 м (СУМ-11). Добрі гони — 120 саж., середні — 80 саж., невеликі — 60 саж. За сучасною мірою приблизно — 242 м, 163 м і 121 м. (Ш.).

Гребти — упираючись об воду веслом або чим-небудь іншим, приводити в рух човен (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Молодиця — молода жінка, заміжня або така, що була замужем (СУМ-20).

Мурий [Мурый] = темно-рыжий (К.).
Темно-сірий або сіро-бурий із плямами (СУМ-20). Темно-сірий або сіро-бурий із темнішими і світлішими смугами (С.).

Муругий [Муругій] = темно-рыжий с черными полосами (К.).
Темно-сірий із темними смугами; мурий (див.) (СУМ-20).

Пів-алтина — монета в півтори копійки (С.).

Працьовитий [Працьовытый] = трудолюбивый (К.).
Який сумлінно ставиться до роботи (СУМ-11).

Три голови мав пес сей мурий.
Говориться про пекельного триголового (чи навіть багатоголового) пса Кербера, або Цербера, що вартував вхід до підземного царства. Впускаючи до Тартара, він нікого не випускав звідти. Одним з подвигів Геркулеса, як згадувалось вище, було те, що він вивів самого Цербера з Тартара (Ш.).

    

Бабуся [Бабуся] = бабушка, старушка (К.).
Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) — стара віком жінка (СУМ-20).

Бровко — ім'я собаки.

Втікать [Втикать] = бежать (К.).
Утікати (втікати) — швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін.; Поспішно відступати (СУМ-11).

Гавкать [Гавкать] = лаять (К.).
Гавкати — видавати уривчасті звуки (про собак, лисиць та деяких інших тварин) (СУМ-20).

Глевтяк [Глевтякъ] = мякиш не выпеченного хлеба (К.).
Глевкий хліб — схожий на мокру глину; недопечений (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Корм — їжа тварин (СУМ-20).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Убратися — убиратися — не гаючись іти, від'їжджати звідкись; забиратися (СУМ-11).

Утікать (втікать) [Утикать] = уходить (К.).
Утікати (втікати) — швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін. (СУМ-11).

Чимдуж [Чимъ-дужъ] = сколько есть силы (К.).
Дуже швидко (СУМ-11).

Шпурлять, шпурнуть [Шпурлять, шпурнуть] = бросать, швырять (К.).
Шпурляти — різко, з силою кидати.

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Бліднути — втрачати яскравість, виразність. Поблекло — побліднути — втратити яскравість забарвлення; потьмяніти, поблякнути (СУМ-20).

Глядіти — те саме, що дивитися (СУМ-20).

Грішник, грішний — той, хто має гріхи, грішить (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Жалібно — прислівник до жалібний у значенні журливий — який викликає, навіває тугу, смуток (СУМ-20).

Звізда́, заст. — зірка (СУМ-20).

Инчий, инчі [Ынчій] = иной (К.).
Інший — протилежний зазначеному (СУМ-20).

Кара [Кара] = казнь, наказание (К.).
Суворе покарання, відплата за що-небудь. Страта (СУМ-20).

Убратися — убиратися — заходити, влазити, забиратися куди-небудь (СУМ-11).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Багацько [Багацько] = много (К.):
Те саме, що багато — у великій кількості; протилежне мало (СУМ-11).

Горіти — піддаватися дії вогню; знищуватися вогнем, гинути у вогні  (СУМ-11).

Грішник, грішний — той, хто має гріхи, грішить (СУМ-20).

Живиця [Жывыця] = белая смола (К.).
Густа прозора рідина, що виділяється зі стовбура хвойного дерева і складається зі скипидару та смоляних кислот (СУМ-20).

За-Віщо? — За что? (Г.). Віщо — знахідний відмінок займенника що; уживається після прийменників за, про, через та ін. (СУМ-20).

Казан [Казанъ] = котел (К.).
Металева перев. округлої форми посудина (звичайно з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип'ятіння води і т. ін. (СУМ-20).

Казка [Казка] = сказка (К.).
Розповідний народно-поетичний або писемно-літературний твір про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил (СУМ-20).

Клекотіти — бурхати, вирувати, шумувати (про рідину) (СУМ-20).

Палати — знищуватися в сильному вогні, зазнавати дії всепоглинаючого вогню (СУМ-11).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Возити — те саме, що везти, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках (СУМ-20).

Мордувати — завдавати комусь фізичного болю або моральних страждань; мучити, катувати (СУМ-20).

Очерет [Очеретъ] = тростник (К.).
Багаторічна водяна або болотна трав’яниста рослина родини злакових з високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю, а також її стебла (СУМ-11).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Підпал — вжито у значенні запал, запалювати — викликати горіння чого-небудь, видобувати вогонь (СУМ-11).

Чорт — за забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Важитися — насмілюватися щось робити, зважуватися на щось (СУМ-20).

Дьоготь — темна густа в'язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється при сухій перегонці деревини, торфу, бурого та кам'яного вугілля, сланцю (СУМ-20). Колись жодне господарство не обходилося без дьогтю: ним мастили шкіряне взуття, гужову збрую, аби була довговічною та м'якою, не розмокала на дощі й не тріскалася на сонці. Дьоготь вживали і для інших господарських потреб. Дьоготь широко використовували в народній медицині. Особливо помічним він був при виведенні глистів. У цьому жодні народні ліки не були такими дієвими, як дьоготь. Ним теж заліковували різні шкірні хвороби у тварин і людей, радили вживати при злоякісних пухлинах, виводили парші, коросту. Дьоготь був також незамінним за часу війни. Ним змазували збрую, повози (він був однією з складових коломазі), лікували коней, почасти вояків (С.).

Живіт [Жывитъ] = брюхо (К.).
Протилежна щодо спини частина людського тіла (СУМ-20).

Кругом — скрізь, усюди (СУМ-20).

Мужчир, мущир [Мужчырь] = ступка; маленькая мортира (К.).
Гармата з коротким дулом, з неї вели навісний вогонь, як з нинішнього міномета. Мужчири також служили для салютів під час урочистостей. Мужчирі малого калібру служили в господарстві ступами (С.). У цій строфі мається на увазі ступа.

Остивати (остило, остив) — обридати (СУМ-11).

Товкти [Товкты] = толочь; твердить (К.).
Дробити, розтирати що-небудь у ступі, ступці і т. ін. товкачем, товкачиком, макогоном (СУМ-11).

Хапатися — вжито у значенні поспішати, квапитися — старатися, намагатися робити що-небудь швидше (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Боятися — відчувати страх перед ким-, чим-небудь (СУМ-20).

Брехун [Брехунъ] = лгун (К.).
Той, хто завжди говорить неправду (СУМ-20).

Вливати — лити що-небудь кудись, у середину чогось (СУМ-20).

Живитись — забезпечуватися тим, діставати те, що необхідне для нормального функціонування, дії, стану (СУМ-20).

Зроду, ізроду — від самого початку життя, за весь час життя (СУМ-20).

Чужий куток — чуже місце проживання (СУМ-20).

Багатим та скупим вливали і далі.
«Чим тіло грішило, тим приймає муки за гріх» — ця сентенція лежить в основі давніх народних уявлень про пекельні муки (С.).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Бургомістр (нім. Вurgermeііster) — міський голова. В часи Котляревського так звали старших членів міської ради (С.). Голова міської управи в Україні та Росії до XX ст. (СУМ-11).

Лупити — у значенні займатися здирством — вимагати або домагатися чого-небудь примусом, обманом і т. ін. (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Підпанок — 1. Не дуже багатий або збіднілий пан. 2. Той, хто перебуває на службі у пана (про скопомів, гайдуків, прикажчиків, писарчуків і т. ін.) (СУМ-11).

Підсудок — помічник судді або писар у земському суді (СУМ-20).

Правда — те, що відповідає дійсності; істина (СУМ-11).

Ратман — член органу міського самоврядування (магістрату, ратуші); райця (СУМ-20).

Старшина — на Україні і в Росії в XVI—XVIII ст. — керівна заможна привілейована верхівка козацтва. Взагалі привілейована верхівка (СУМ-11).

Хльора — биття, шмагання. Давати хльору — бити, шмагати кого-небудь (СУМ-11).

Цехмистр — цехмістер — цехмайстер — старшина цеху (СУМ-11).

Тут всякиї були цехмистри і далі.
У старі часи в міському житті цехи відігравали першорядну роль, тому перелік міських урядовців відкривають цехмістри. Син канцеляриста міського магістрату, І. Котляревський двадцятирічним юнаком сам починав службу в канцелярії і прекрасно знав «чиновну братію». Недарма через кілька років він залишив губернську канцелярію в Полтаві заради дуже нелегкого хліба домашнього вчителя в поміщицьких родинах. Досить сказати, що в ті часи поміщик міг записати неімущого вчителя своїх дітей у кріпаки. Можливо, саме це було причиною, чи однією з причин, що Котляревський через три роки залишив учителювання і поступив на військову службу. В усякому разі чиновникам у пеклі відведено друге місце — по табелю, так би мовити, суспільних гріхів — після панів, «що людям льготи не давали». Третіми в цій ієрархії побачимо осіб духовного сану вкупі з «розумними филозопами», до яких письменник теж немилосердний (С.).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Баба — у значенні жінка узагалі (СУМ-20).

Возитися — у значенні вовтузитися — граючись, метушливо рухатися (СУМ-20).

Ганять [Ганять] = гнать; бегать (К.).
Ганяти — те саме, що гнати (швидко бігти, їхати, мчатися) з означенням руху, який відбувається в різний час або в різних напрямках (СУМ-20).

Ганятися — те саме, що гнатися, гонитися — прагнути чого-небудь, домагатися чогось. Ганятися за гривнями — прагнути легкого заробітку, дармових грошей (СУМ-20).

Гривняка — гривня — в різні часи мала різну цінність. Ще в Київській Русі — срібний зливок вагою близько фунта (фунт — 409,6 грама). Від слова «гривня» походить назва «гривеник» — срібна монета вартістю в десять копійок. Гривнею називали ще мідну монету в дві з половиною-три копійки. Слово «гривняка» вжито тут в останньому значенні (С.).

Звізда́, заст. — зірка (СУМ-20).

Іржать [Иржать] = ржать (К.).
Перенос. Голосно, нестримно сміятися, реготатися (СУМ-20).

Крутопопи — перекручене на комічний лад протопопи (від грецького «протопапас» — старший батько) — старший духовний сан у православній церкві (С.). Те саме, що протоієрей (СУМ-11).

Ксьондз — священик римсько-католицької церкви в Польщі (СУМ-20). Спочатку в І. Котляревського було «ченці», потім замінено на «ксьондзи». Для ксьондзів католицької церкви обов'язкова безшлюбність — целібат. У православній церкві целібату дотримується лише чорне духовенство (ченці) та вищі представники білого духовенства. Рядовий православний священик міг одружуватися, але в разі смерті дружини вдруге одружуватися не мав права (С.).

Миряне [Мыряне] = люди (К.).
Люди, що живуть в миру, не мають духовного звання і не належать до духовного сану (СУМ-20).

Мудрий — у значенні мудрагель — розумник, лукавець, хитрун (СУМ-20).

Мудровать — мудрувати — удаватися в зайві й непотрібні міркування (СУМ-20).

Піп [Пипъ] = поп, жрец (К.).
Служитель релігійного культу, який має звання попа й здійснює богослужіння (СУМ-11).

Попадя — дружина попа (СУМ-11).

Филозоп — філозоф — учень передостаннього класу духовної семінарії (СУМ-11). Филозоп — тобто бурсак, студент вищого, останнього, класу (з дворічним, інколи трирічним строком навчання) в духовних школах. Іван франко до примовки «фільозоф: обутий, а сліди босі за ним» дає таку примітку: «В давніх школах студенти двох найвищих клас... Такі філософи дуже часто не кінчали науки, пускалися на мандрівку, робилися дяками або писарями, бували іноді душею корчемних компаній, які забавлялися своїми фіглями, але при тім бували також предметом насміху для багатших господарів» (Франко. Приповідки. — Т. 3. — С. 250) (С.).

І всі розумні филозопи і далі.
Тут цілком природне для давніх часів поєднання вчених і осіб духовного звання — поняття зливалися. Далі в строфі переплетені гріхи духовенства супроти доброчесності і «гріхи» вчених супроти традиційних уявлень про світ.
Крутопопи — перекручене на комічний лад протопопи (від грецького «протопапас» — старший батько) — старший духовний сан у православній церкві. Дане слово вийшло з ужитку ще на початку XІX ст., коли осіб у такому званні стали звати протоієреями.
Та знали церков щоб одну — вираз треба розуміти не в тому значенні, що особи духовного сану не повинні займатися гріховними земними справами, а лише пильнувати церковні діла. Тут маються на увазі священнослужителі, які відходили від православної церкви до католицької. Україна, в першу чергу Правобережна, протягом століть служила ареною конфронтації православ'я і католицизму.
Ксьондзи до баб щоб не іржали — спочатку в І. Котляревського було «ченці», потім замінено на «ксьондзи». Вжитий письменником вираз широко побутував у народній творчості, в численних анекдотах, примовках, оповідках про гріховні діла ченців і попів. Так, у поемі М. Некрасова «Кому на Русі жити добре» священик, зустрівшись із мужиками і завівши розмову про їхнє зневажливе ставлення до духовенства, найперше дорікає, що вони обзивають попів «породою жереб'ячою», складають «солоні приказки, Бридкі казки та співанки І всяку там хулу» (Некрасов М. О. Кому на Русі жити добре. — К., 1955. — С. 16). Для ксьондзів католицької церкви обов'язкова безшлюбність — целібат. У православній церкві целібату дотримується лише чорне духовенство (ченці) та вищі представники білого духовенства. Рядовий православний священик міг одружуватися, але в разі смерті дружини вдруге одружуватися не мав права (С.).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Весілля [Весилля] = свадьба (К.).
Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди (СУМ-20).

Воля — відсутність обмежень; привілля (СУМ-20).

Казан [Казанъ] = котел (К.).
Металева перев. округлої форми посудина (звичайно з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип'ятіння води і т. ін. (СУМ-20).

Скакати в гречку — мати нешлюбні зв'язки (СУМ-11).

Деколи [Деколы] = иногда (К.).
Те саме, що іноді (час від часу; часом, деколи, інколи); коли-не-коли (СУМ-11).

Держати — взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати (СУМ-11).

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
Тут у значенні заміжня особа стосовно до свого чоловіка (СУМ-11,20).

Одпускати — відпускати — дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось.

Приданки [Прыданкы] = свадебные гостьи женщины (К.).
Те саме, що придани — весільні гості з боку нареченої, які прямують із нею в дім нареченого (СУМ-11). В приданки беруть молодиць з сусідів і рідних молодої. Відома народна приказка: «Коня в позику не давай, а жінку в приданки не пускай». Її зустрічаємо серед інших українських народних приказок, записаних І. Котляревським і переданих російському фольклористові І. Снєгірьову для включення до збірки «Русские в своих пословицах» (1831) (С.).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Бажати [Бажать] = очень желать, прихотничать (К.)
Прагнути, мати бажання здійснити, одержати, здобути що-небудь; хотіти (СУМ-11).

Гладити по голові — потурати кому-небудь, залишати когось без покарання (СУМ-20).

Казан [Казанъ] = котел (К.).
Металева перев. округлої форми посудина (звичайно з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип'ятіння води і т. ін. (СУМ-20).

Ледащо — те саме, що ледар, ледарка — людина, яка нічого не робить; байдикує, а також людина, яка поводиться легковажно, безпутно Пуститись в ледащо — стати безпутною людиною (СУМ-20).

Нінащо. Зводити (зводитися, піти) нінащо — робити (робитися) безрезультатним, марним. // Утратити все (СУМ-11).

Чубить [Чубыть] = за волосы драть (К.).
Бити кого-небудь, хапаючи за чуба (СУМ-11).

Батьки, які синів не вчили і далі.
Найважливіша заповідь патріархальної народної моралі: батько має повну владу над сином, але й повністю відповідає за нього. Ця заповідь знайшла вияв у народному прислів'ї, яке зустрічається далі в «Енеїді»: «Ледачий син — то батьків гріх» (V, 35).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Брехать [Брехать] = лгать (К.).
Брехати — говорити неправду (СУМ-20).

Вінець — у значенні: обряд вінчання, одруження (СУМ-20).

З диявола (біса) — дуже, вельми, занадто (СУМ-11).

Піддурювати — те саме, що обманювати (СУМ-11).

Лигоминець [Лягомынець] = проказник (К.).
Лагоминець — те саме, що ласун у значенні той, хто має особливу пристрасть до кого-, чого-небудь (у даному випадку — до дівок) (СУМ-20).

Перечіс — тут у значенні чесати — бити по чомусь кого-, що-небудь; дубасити, шмагати (СУМ-11).

Піддурить [Пиддурыть] = подвести, смануть (К.).
Піддурювати, піддурити — те саме, що обманювати (СУМ-11).

Поки [Покы] = покуда (К.).
Протягом певного часу (СУМ-11).

Сватання — дія за значенням сватати (за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків) і свататися (звертатися до батьків дівчини, звичайно через старостів або взагалі через посередників, прохаючи дати згоду на одруження з їхньою дочкою) (СУМ-11).

Сором [Соромъ]ъ] = стыд, срам (К.).
Уживається для вираження осуду чиєї-небудь поганої поведінки, недостойних дій, вчинків і т. ін. (СУМ-11).

Товстіти до самого носу — вагітніти.

Улещать [Улещать] = соблазнять (К.).
Улещати — лестощами, обіцянками, умовлянням схиляти до чого-небудь, примушувати згодитися на щось (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Аршин — давня східнослов'янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м (СУМ-20). Аршин підборний — на аршин міряли крам при продажу. Підборний, значить фальшивий, коротший від установленого зразка. Такий зразок десь виставляли на доступному місці. Хоч у продавця аршин, як і інші міри (гирі, кухлі, відра та ін.), мусив мати офіційне клеймо, уніфікація їх була важкою справою (С.).

Боклага [Боклагъ] = боклага (К.).
Невелика дерев'яна, керамічна або металева плоска дорожня посудина, барило для зберігання води або іншої рідини (СУМ-20).

Возити — те саме, що везти, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках (СУМ-20).

Гарячий [Гарячій] = збитень (К.).
Гаряч — гарячий напій, зроблений з води, меду і прянощів; збитень (СУМ-20).

Крам [Крамъ] = мелочные товары (К.).
Предмети торгівлі (звичайно фабричного виробництва) (СУМ-20).

Крамар [Крамарь] = купец (К.).
Те саме, що торговець (СУМ-20).

Міняйло — той, хто займається розміном грошей. У давні часи існував значний різнобій у грошових одиницях, єдиної твердо встановленої грошової системи не було. Міняйло на ярмарку був обов'язковою і вельми помітною фігурою. Він виконував роль банку, міняючи за певну винагороду гроші на монету, потрібну для розрахунку, займався також іншими фінансовими операціями (С.).

Пере́купка [Пере́купка] = торговка (К.).
Те саме, що перекупниця — та, яка перекуповує що-небудь (СУМ-11). Становили досить значний процент професійних ярмаркових торговців (С.).

Підборний [Пидборный] = подложный, фальшивый (К.).
Те саме, що підроблений — який є підробкою; фальшивий (СУМ-11).

Проворний — у значенні шахрай — хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина; дрібний злодій (СУМ-11). Див. у Володимира Даля: Проворовать век свой, прожить мошенничая, плутовством.

Проноза — спритна, хитра людина; пронира (СУМ-11).

Фиги-миги — іронічно осмислена назва інжиру в дусі народної етимології (Ш.). Бакалія, ласощі, витребеньки. У словничку до третього видання «Енеїди» (1809) Іван Котляревський зазначив: «Фиги-миги — называется всякая греческая бакалея». Люди з такими товарами мандрували на возі по селах та містах, продавали їх, а то й міняли на різну сільськогосподарську продукцію. Предметом продажу та обміну служили також лубочні картинки, книжки, цукерки тощо. Цих людей теж звали міняйлами (С.).

Шинькар — те саме, що шинкар — власник шинку або продавець у ньому (СУМ-11).

Шмаровоз [Шмаровозъ] = подмазчик телеги (К.).
Той, хто змащує вози і буває забруднений мазутом чи дьогтем. // Забруднена чи в брудне одягнена людина. // Уживається як лайливе слово (СУМ-11). У первісному значенні: той, хто підмазує (шмарує) коломаззю колеса возів. Осі і втулки коліс робили з самого дерева, тому змазувати доводилося часто. Шмаровозами називали також візників, їздових. На ярмарках вони розвозили за плату товари (С.).

Були там купчики проворні і далі.
Це «ярмаркова» строфа. Доба феодалізму — доба стійких соціальних перегородок, жорсткої градації між соціальними верствами та всередині них. Маємо непоодинокі приклади того, як це відбилося в «Енеїді». Один з них — перед нами. В пеклі, як і в земному житті, торговий люд розміщений по низхідній — від значніших до дрібніших. Першими в ряду названі власники крамниць, крамарі. В них предметом торгівлі були товари фабричного виробництва, як тоді говорили — крам. Яке місце займали крамниці в торгівлі, видно з того, що крамарям виділено мало не половину «ярмаркової» строфи — з десяти рядків чотири. За крамарями тісняться інші, які жили з торгівлі. І між ними градація низхідна, від перекупки до продавця збитню (див. далі). Слово «крамар» і замикає строфу, на цей раз у широкому значенні — торговці взагалі.

Що в боклагах гарячий носять — збитенщики. Див. гарячий і збитень.

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Волоцюга — той, хто любить волочитися за ким-небудь — упадати за ким-небудь, виявляючи свою закоханість, любов, прихильність (СУМ-11).

Ворожбит, ворожка — ті, хто роблять спробу вгадати майбутнє чи минуле, ворожачи на картах, воску і т. ін. (СУМ-20).

Гайдамака [Гайдамака] = разбойник (К.).
Розбишака, шибайголова (СУМ-20). Гайдамака у первісному значенні: лайливе слово, означало «розбишака», «волоцюга». На українських землях, які входили до складу Польщі, у ХVІІІ ст. так звали учасників народно—визвольної боротьби проти шляхти, в тому числі учасників найбільшого гайдамацького повстання Коліївщини у 1768 р. під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти. Назва так і лишилася за ними, стала загальновживаною. Одночасно йшло переосмислення цього поняття, вживання його в позитивному значенні. Вирішальну роль у цьому відіграли твори Тараса Шевченка: «За святую правду-волю Розбійник не стане» («Холодний Яр») (С.).

Зводник, зводниця — звідник, звідниця — той, хто займається звідництвом — посередництвом між чоловіком і жінкою (перев. корисливим) для налагодження між ними любовних взаємин).

Злодій [Злодій] = вор (К.).
Той, хто займається злодійством — розкраданням чужої власності; крадіжками (СУМ-20).

Коваль [Коваль] = кузнец (К.):
Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети (СУМ-20).

Коновальський цех — реміснича корпорація, яка об'єднувала коновалів. Коновал — людина без спеціальної ветеринарної освіти, яка займалася каструванням і лікуванням коней та інших тварин (СУМ-20).

Кравець [Кравець] = портной (К.).
Фахівець із пошиття одягу (СУМ-20).

Кушнір [Кушнир] = кожевенный мастер (К.)
Ремісник, що вичиняє хутро і шиє з нього одяг, головні убори і т. ін. Кушнірський цех — реміснича корпорація, яка об'єднувала кушнірів (СУМ-20).

Мот, рус. — те саме, що марнотратник — той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно і т. ін. (СУМ-20).

Паливода — той, хто поводить себе пустотливо, несерйозно; бешкетник, пустун (СУМ-11).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Плут, рус. — вжито у значенні крутій — хитра та спритна в своїх учинках людина; шахрай, ошуканець, або пройда — хитра, пролазлива, спритна у своїх вчинках людина; пройдисвіт (СУМ-11).

П'янюга — те саме, що п'яниця — той, хто п'є багато спиртних напоїв, постійно напивається (СУМ-11).

Різниці [Ризныци] = мясной ряд (К.).
Різниця — приміщення або підприємство, де забивають худобу і птицю на м'ясо; бойня. Різницький цех — професійне об'єднання різників (СУМ-11).

Цех — об'єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей за феодалізму, яке являло собою замкнуту корпорацію, що захищала їхні станові інтереси (СУМ-11).

Чародій — те саме, що чарівник, чаклун — людина, яка займається чаклунством — за старовинними марновірними уявленнями — магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу (СУМ-11).

Шаповал — майстер, який виготовляє з вовни шапки та інші вироби способом валяння. Шаповальський цех — професійне об'єднання шаповалів (СУМ-11).

Ярижник, ярига — тут у значенні — сутяга, обманщик (Ш.).

Шевці, кравці і ковалі і далі.
За що терплять пекельні муки всі паливоди і злодії — ясно. Інша справа з представниками різних професій у заключних чотирьох рядках строфи, їхній гріх полягає у тому, що вони ігнорують заповідь «не убий» (різники), завдають болю тваринам (коновали, ковалі, які кують, таврують коней, взагалі мають справу з вогнем, що містить у собі магічну, чудодійну силу), виготовляють різні вироби з шкіри та шерсті забитих тварин (кушніри, ткачі, шаповали).
Недоброго, негуманного в усі часи не бракує. Так побудоване людське життя. Одначе народна мораль не виправдовує, не називає добром жорстокість навіть неминучу, навіть спрямовану на благо людей. Особливо найбільшу жорстокість — насильне позбавлення життя іншої живої істоти.
Схвалювати вбивство, самому похвалятися ним, навіть коли йдеться про вбивство в бою лютого ворога або коли мова йде про тварину, годовану на пожиток людям, не годиться. Нар: Дай боже на пожиток! (Як колять кабана. Один дурень сказав «Боже поможи», так сміялись з його, поки й вмер — не забули. — Номис. — С. 7) (С.).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Казенний — мова про казенних селян — селян-кріпаків, що належали державі (а не поміщикам) (СУМ-20).

Миряне [Мыряне] = люди (К.).
Люди, що живуть в миру, не мають духовного звання і не належать до духовного сану (СУМ-20).

Міщанин — у Російській імперії – особа, що належала до міщанства — соціальної групи людей, що належали до податного стану, проживала в містах і складалася з дрібних торгівців, домовласників, ремісників, нижчих службовців і т. ін. (СУМ-20).

Невірний — той, хто визнає іншу порівняно з ким-небудь віру, релігію (СУМ-20).

Панський — мова про панських селян — селян-кріпаків, що належали поміщикам.

Піп [Пипъ] = поп, жрец (К.).
Служитель релігійного культу, який має звання попа й здійснює богослужіння (СУМ-11).

Убогий — який живе в нестатках, злиднях; бідний; протилежне багатий (СУМ-11).

Шляхта — дворянство дореволюційної України, Білорусії, Литви (СУМ-11).

Там всі невірні і христьяне і далі.
Строфа наголошує на тому, що пекло розраховано на грішників усіх станів. Комічно обігрується догмат церкви «Перед богом усі рівні». Пекло, як і всесвіт, поділено на дві ворожі, взаємовідштовхуючі частини: «невірні і християни». Далі такий антонімічний поділ (тьма і світло, бог і сатана, добро і зло, верх і низ) фігурує не тільки в релігійному та соціальному аспектах, а й у зниженому, бурлескно—побутовому плані, в різноманітних, калейдоскопічно несподіваних поворотах.
Були і панські, і казенні — за кріпосного права селяни ділилися на панських, що були власністю того чи іншого поміщика, і казенних, що були власністю держави, або, інакше кажучи, царського двору (С.).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Брехня [Брехня] = ложь (К.).
Те, що не відповідає правді; неправда (СУМ-20).

Вірша [Вирша] = стихи (К.).
Вірш — невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків (СУМ-20).

Гай [Гай] = лес; и частица удивление показывающая (К.).
1) Невеликий, переважно листяний ліс — у цьому значенні не вживається; 2) Уживається для вираження жалю, співчуття, заклопотаності і т. ін. (СУМ-11).

Лихо — що-небудь погане, зле, недобре (СУМ-20).

Наробити — у сполуч. зі сл. лихо, сором, зло, шкода, неприємність і т. ін. — заподіяти те або спричинитися до того, що назване зазначеним іменником (СУМ-20).

Нігде правди діти — вживається при підкресленні правдивості, вірогідності сказаного (УФС) (СУМ-11).

Піїт — поет (СУМ-11).

Який хрін — хто, хто такий (СУМ-11).

Сиділи там скучні піїти і далі.
У XVІІІ ст. відірване від живого життя, схоластичне віршування досягло просто незвичайних розмірів. Редакція журналу «Киевская старина», публікуючи у 80—х роках XІX ст. один із зразків такого віршування — «Панегірик Кочубеям», — справедливо зазначала: «Віршописання – хвороба наших предків XVІІІ ст. На нього витрачали багато часу в школах, до нього вдавалися з найнікчемніших приводів і не було, певне, більш—менш грамотної і скільки—небудь незайнятої людини, яка б не займалася цією справою.
Поезії у подібних творах не знайдете ніякої, пустота змісту, штучність побудови, важка форма, вбивчий силаб — такі їх прикметні риси. З неприємним почуттям берешся за подібні рукописи і з досадою кидаєш їх після кількох хвилин читання» (К. с. — 1887. — Кн. 6 — 7. — С. 495).
Тільки в народній творчості, деяких сатиричних, різдвяних та великодних віршах мандрованих дяків пробивалася свіжа і здорова течія, яка оплодотворила «Енеїду» — перший твір нової української літератури (С.).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Без сорома — не соромлячись, не засуджуючи своєї поведінки, вчинків .

Бик — старовинне знаряддя тортур (аналогічне російській «кобыле»), дошка з вирізами для шиї і рук, яку на час покарання надівали на засудженого (С.) або знаряддя страти у вигляді порожнистої металевої фігури тварини в натуральну величину, під якою розпалювали вогнище після того, як усередину поміщали засудженого (СУМ-20). Тут вживається у першому значенні.

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Бридкий [Брыдкій] = отвратительный (К.).
Який викликає огиду; гидкий, огидний (СУМ-20).

Восьма заповідь — восьма з біблійних Мойсеевих заповідей — «Не украдь» (С.).

Кривити душею — бути нещирим, лицемірити.

Мацапура — гидка, неприємна на вигляд людина. Це слово і зараз живе в народній розмовній мові. Вважають, що воно пішло від прізвища розбійника Павла Мацапури, який жив на Чернігівщині у першій половині XVІІІ ст. (С.).

Розпинатити — катувати, мучити кого-небудь (СУМ-11).

Шкварити — те саме, що смажити — готувати їжу (м'ясо, рибу і т. ін.) перев. із жиром на вогні, на жару без використання води; жарити. У поемі вживається у значенні підпікати кого-небудь на вогні, на жару (СУМ-11).

Шкура [Шкура] = кожа (К.).
Шкіряний покрив тіла людини; шкіра (СУМ-11).

Якусь особу мацапуру і далі.
Перші біографи Котляревського стверджують, що в цій строфі слід вбачати випад автора проти Парпури, першого видавця «Енеїди». І характер випаду і співзвуччя «Мацапура» — «Парпура» надають цим твердженням достатньої імовірності, хоч треба сказати, що випад Котляревського був несправедливим. Ім'я «Мацапура» вжито Котляревським в загальному значенні і воно, напевно, уже вживалося в такому значенні за його часів. Мацапура — потвора, опудало, страховисько. («Чортова Мацапура».).
У повідомленні «Происхождение слова «Мацапура» («Киевская старина», 1901, І, Декументы, известия, заметки, стор. 5) зазначено: «Здесь это слово употреблено в нарицательном смысле. Происхожденіе-же его такое: Мацапурою звался известный разбойник перв. полов. XVIII в., как видно из следующего «указа из нежинской полковой канцелярии сотнику Воронежскому Холодовичу», 1740 г. — «Минувшого ноября 29, против 30 чисел, содержачийся под караулом в Глухове, бивший заплечний Прилуцкого полку майстер, главний вор и разбойник Павелъ Мацапура, которий не точию безчисленние воровства и многие разбои чинил, но зверх того и безчеловечние неслиханние мучительства, яко-то: ядение человеческого мяса и протчия богопротивния злодеяния, чрез многие лета, надъ многими починил и ночю бежал, а оний Мацапура приметами таков: росту болшого, волося темнорусого, очей серих, нос долговат, бороду бреетъ, человек здоров и широкоплечой, кнутом неоднократно питанъ»...» (Ш.)
І восьму заповідь забувши — восьма з біблійних Мойсеевих заповідей — «Не украдь». Строфа ця додана І. Котляревським до підготовленого ним самим видання «Енеїди» (1809). Вона спрямована проти першого видавця «Енеїди» Парпури Максима Йосиповича (1763 — 1828), який, скориставшись одним із списків «Енеїди», видав перші три частини поеми без відома і згоди автора. І. Котляревський лишився невдоволеним виданням (С.).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Відсіль [Видсиль] = отсюда (К.).
Із цього місця, від цього місця; звідси (СУМ-20).

Галас [Га́ласъ] = вопль (К.).
Крики, гамір (СУМ-11).

Гарчать [Гарчать] = говорится о собаках, когда они ворчат (К.).
Гарчати — сердито кричати, бурчати, висловлюючи незадоволення (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Живіт [Жывитъ] = брюхо (К.).
Частина тіла людини і тварини, в якій містяться шлунок, кишечник, печінка і т. ін. (СУМ-20).

Жіночий [Жиночій] = женский (К.).
Прикметник до жінка (СУМ-11,20).

Караван — тут у значенні: рухомий ряд, низка людей (С.).

Кутя — обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні Різдва чи Водохреща (СУМ-20).

Нахопиться [Нахопыться] = наскочить (К.).
Нахопитися — рухаючись, несподівано натрапляти на кого-, що-небудь, зустрічатися з ким-, чим-небудь (СУМ-11).

Одійти — відійти — іти в певному напрямку від кого-, чого-небудь (СУМ-20).

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
Небагато, мало; у незначній кількості (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Баба — у значенні жінка узагалі (СУМ-20).

Вечерниці [Вечерныци] = посиделки (К.).
Вечорниці — вечірні зібрання молоді восени та взимку, на яких у буденні дні поряд з розвагами виконувалася певна робота (звичайно прядіння, вишивання), а в свята влаштовувалися гуляння. Інколи збиралися тільки на вечір, а спати розходилися по домівках, а інколи тут же в обраній і підготовленій для цього хаті дівчата гуртом лягали спати, а на світанні вставали, готували з принесеного сніданок і продовжували свої заняття. Певне, звідси і слова-синоніми: вечорниці-досвітки (С.).

Жарти [Жарты] = шутки (К.).
Сказане або зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка (СУМ-20).

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
Тут у значенні особа жіночої статі; протилежне чоловік (СУМ-20).

Молодиця — молода жінка, заміжня або така, що була замужем (СУМ-20).

Мудровать — мудрувати — те саме, що хитрувати (СУМ-20).

Оне, онеє — это. Употр. въ выраж. не оне, не онеє въ знач. не хочетъ (этого) (Г.).

Рід [Ридъ] = род (К.).
Ряд поколінь, що походять від одного предка (СУМ-11).

Треба [Треба] = нужно, надобно (К.).
Потрібно, необхідно, слід (СУМ-11).

Угодити — те саме, що догодити, догоджати — робити що-небудь приємне, бажане, потрібне, щоб задовольнити кого-небудь або викликати чию-небудь прихильність (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Гірше [Гирше] = пуще (К.).
Прислів'я до гірший — вища ступінь до поганий (СУМ-11).

Дещо [Де-що] = кое что (К.).
Що-небудь таке, чого не хочуть називати (СУМ-11).

Казиться [Казыться] = беситься, дурачиться (К.).
Казитися — пустувати, жирувати — поводитися несерйозно, пустувати, забавлятися // кокетувати з ким-небудь, залицятися до когось (СУМ-20).

Молитовник — книга, що містить тексти молитов, які використовують поза богослужінням, а також під час деяких богослужінь добового кола; молитвеник (СУМ-20).

Пустомолка — жінка, яка говорить багато і беззмістовно (СУМ-11). Тут іронічно осмислене «богомолки» (Ш.).

Самота́, на самоті [Самота́, на самоти] = наедине (К.).
Стан за знач. самітний, самотній; самотність. На самоті — без нікого; наодинці (СУМ-11).

Святий закон — сукупність догм (основних положень) якої-небудь релігії, віровчення (СУМ-11).

Ховать [Ховать] = прятать (К.).
Ховати, ховатися — поміщати, класти що-небудь кудись, у певне місце (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Діптянка — проститутка (Г.). Повія, проститутка (Л.).

Мандрьоха — розпусна жінка // Одружена жінка, яка залишила сім'ю і пішла блукати по людях. Так називали й тих, які з незаконно народженою дитиною йшли з рідної домівки (С.).

Хльорка — те саме, що повія — жінка, що займається проституцією; проститутка (СУМ-11).

Мандрьохи, хльорки і діптянки.
Зневажливі прізвиська жінок легкої поведінки; їх перелік подається по низхідній. Мандрьоха — одружена жінка, яка залишила сім'ю і пішла блукати по людях. Так називали й тих, які з незаконно народженою дитиною йшли з рідної домівки («Катерина», «Наймичка» Т. Шевченка). Мандрьоха не завжди була пропащою жінкою, повією. Часто, зійшовши з дому, вона наймалася десь у чужих людей і жила самостійно. Таке явище було викликане тим, що жінка була в повній залежності від чоловіка і не мала права розірвати шлюб. У «Кайдашевій сім'ї» І. Нечуя—Левицького молодиця Мелашка, не витримавши знущань свекрухи, рушає з односельцями перед Великоднем до Києва, тут відстає від своїх і йде в найми. Таким чином Мелашка опиняється у становищі мандрьохи, хоч письменник і не вживає цього слова. Тільки через рік чоловік (Лаврін) знайшов Мелашку і вмовив повернутися додому.

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Гарний [Гарный] = пригожий, хороший (К.).
Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий (СУМ-11).

Гарно погуляти — весело провести час; розважитися (Т.Б.).

Глядіти — те саме, що дивитися (СУМ-20).

Жаль — про співчуття, що виникає внаслідок чого-небудь; жалко (СУМ-20).

Мишак — миш'як — те саме, що арсен (СУМ-20).

Молодиця — молода жінка, заміжня або така, що була замужем (СУМ-20).

Мусить [Мусить] = долженствовать (К.).
Мусити, мусіти — діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним (СУМ-20).

Парубок, парубійка [Парубокъ, парубійка] = парень (К.).
Парубок — молодий чоловік; юнак.

Поводи́тися — водитися з ким-небудь якийсь час (СУМ-11).

Повний — в міру товстий, округло-пухлий (СУМ-11).

Поморити — отруїти всіх або багатьох (СУМ-11).

Ходити — виходити заміж, одружуватися (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Дурити, подурити — обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками (СУМ-11).

Забавляти — розважати, веселити кого-небудь розмовами, витівками і т. ін. (СУМ-20).

Куделя [Куделя] = часть льну приготовленная для пряжи; насмешливо так называют шиньоны (К.).
Приготовлені для пряжі шерсть, льон або коноплі низького гатунку (С.), але тут вжито в іронічному сенсі: жіноча зачіска із зібраного на потилиці чи маківці голови волосся (перев. накладного) — шиньйон (СУМ-11).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Потіпаха [Потипаха] = неряха (К.).
Людина розпусної поведінки (СУМ-11). Волоцюга, розпутна жінка. Отже, Котляревський іронічно говорить про нібито чесних жінок з панських верств, що віддавались розпусті таємно.

Птаха [Птаха] = птица (К.).
Перен., розм., ірон. Людина, яка відзначається чимсь незвичайним, особливим (перев. щодо суспільного стану, значення і т. ін.) (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Блейвас [Блейвасъ] = белины [белила] (К.).
Блейвайс (нім. сл. Bleiweiss) — білило (Л.). Свинцеве білило: (СУМ-20).

Грудниця, груднина [Грудныця, груднына] = грудь (К.).
Те саме що груди (СУМ-11).

Манія — тут сурик, червона фарба.
Вживається також у значенні «проява», «привид», «злий дух». І. Франко до записаного в рідному селі Нагуєвичі виразу «Манія якась мене сі вчепила» дає пояснення: «Вірять в існування якогось демона Манії, що чіпаєся людей і осліплює їх, мішає їх розум». Інший вираз «Ти, манійо якась!» — пояснює І. Франко, — «прикладається до гарної жінки, що баламутить чоловіка» (Франко. Приповідки. — Т. 2. — С. 377) (С.).

Пиндючить [Пиньдючыть] = натягивать (К.).
Вжито у значенні напинати — надягати, накладати на себе який-небудь одяг (СУМ-11).

Платок, хустка (С.) — важлива деталь святкового жіночого одягу. Хустка відігравала також велику роль у ритуалах, увійшла в обряди та повір'я. Заручена дівчина пов'язувала руку судженого власноруч вишитою хусткою, яка служила символом їхнього вічного союзу. Платок, плат в чоловіків у старі часи мав ширше призначення, ніж нинішня носова хустка. Використовувався як рушник, для накривання сідла тощо.

Смалець [Смалець] = топленый жир из птиц (К.).
Жир, витоплений із свинячого здору або з птиці (СУМ-11).

Ялозить [Ялозыть] = мазать, пачкать (К.).
Ялозити — змащувати щось чим-небудь жирним (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Бабуся [Бабуся] = бабушка, старушка (К.).
Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) — стара віком жінка (СУМ-20).

Базікати [Базикать] = болтать (К.).
Говорити багато, беззмістовно, про щось неістотне, не варте уваги. // Взагалі говорити. Базікати о ділах — марнославити; поширювати чутки, звістки; пересуджувати (СМ-11).

Гарцюватии — пустувати, бігати, скакати (СУМ-11).

Привести — народити дитину (СУМ-11).

Товкти — говорити, повторювати те саме (СУМ-11).

Хлопець [Хлопець] = мальчик, малой (К.).
Уживається як узагальнююча назва чоловіків (СУМ-11).

Шкварчать [Шкварчать] = трещать на огне, говорится о сале (К.).
Шкварчати — видавати короткі уривчасті звуки, тріск, шипіння (перев. під дією жару, вогню) (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Відьма — за народним повір'ям – жінка, яка знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклунка (СУМ-20).

Ворожбит, ворожка — ті, хто роблять спробу вгадати майбутнє чи минуле, ворожачи на картах, воску і т. ін. (СУМ-20).

Ворожити (СУМ-20): 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2. Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких має вплив на людину, природу і т. ін.; чарувати.

Колесувати — піддавати дуже жорстокій смертній карі, ламаючи кістки на спеціально обладнаному колесі, що крутиться (СУМ-20).

Ко́мин [Ко́минъ] = печная труба (К.).
Канал з вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі, груби в повітря; димохід (СУМ-20).

Лякать [Лякать] = пугать (К.).
Лякати — викликати почуття страху, переляку (СУМ-20).

Припічок [Прыпичокъ] = очаг (К.).
Горизонтальна площина перед челюстями печі під комином, продовженням якої є черінь печі.
На припічках щоб не орали — про жінок, які жили тільки з ворожіння, говорили: «Вона на припічку оре». Слід давньої, праязичницької віри в магічну силу вогню: ворожать біля печі, на припічку (СУМ-11).

Упир [Упырь] = урод, колдун (К.).
Те саме, що вампір — за народним повір'ям — перевертень, мрець, що нібито виходить ночами з домовини і ссе кров сплячих людей (СУМ-11).

Чорт — за забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана (СУМ-11).

Шептати, шептуха — чаклуючи, промовляти наговір, приворот (СУМ-11).

Відьом же тут колесовали і далі.
Це «відьомська» строфа. Віра в чари, в магічну силу ворожіння, чаклування з прадавніх часів займала значне місце в житті народу. Недарма в жіночому колі пекла ворожкам відведена ціла строфа (тоді як «ворожбитам і чародіям» у чоловічому колі присвячено один рядок — ІІІ, 79). Чари, спрямоване проти інших чаклунство засуджувалося дуже суворо. Були непоодинокі випадки самосуду та різних способів виявлення «відьом» (пригадаймо «Конотопську відьму» Г. Квітки—Основ'яненка, «Відьму» М. Коцюбинського). Нар.: Ворожка з бісом накладає. Хто ворожить, той душею наложить (Номис. — С. 4).
Колесування — справді пекельний спосіб кари, відомий ще з часів Римської імперії. На колесі карали батогами, бичами, також на смерть. У середні віки до колесування вдавалися в ряді країн Західної Європи, в Росії — з XVІІ ст., особливо часто за царювання Петра І (страти стрільців). Колесування було узаконене в затвердженому Петром І військовому артикулі (статуті).
На припічках щоб не орали — про жінок, які жили тільки з ворожіння, говорили: «Вона на припічку оре». Слід давньої, праязичницької віри в магічну силу вогню: ворожать біля печі, на припічку (С.).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Волоцюга — той, хто любить волочитися за ким-небудь — упадати за ким-небудь, виявляючи свою закоханість, любов, прихильність (СУМ-11).

Держати — зберігати для чого-небудь (СУМ-11).

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
Тут у значенні заміжня особа стосовно до свого чоловіка (СУМ-11,20).

Зводник, зводниця — звідник, звідниця — той, хто займається звідництвом — посередництвом між чоловіком і жінкою (перев. корисливим) для налагодження між ними любовних взаємин).

Квічать [Квичать] = цветами убирать (К.).
Квітчати — прикрашати кого-, що-небудь чимось (СУМ-20).

Одкуп — відкуп — право на стягання з населення податків, яке надавала держава приватній особі за певну грошову винагороду. На відкуп — у чиє-небудь розпорядження (СУМ-11).

Підводити на гріх — схиляти до інтимної близькості (СУМ-11).

Треба [Треба] = нужно, надобно (К.).
Потрібно, необхідно, слід (СУМ-11).

Цур йому — уживається при бажанні позбутися, не згадувати кого-, чого-небудь, відвернути щось (СУМ-11).

    

Тепер Еней убрався в пекло і далі — ч. III, 68-93.
У подальших строфах читач побачить, що грішники в пеклі розміщені за певною системою, так би мовити, за значимістю вчинених гріхів. Строфи, присвячені неправедним вчинкам соціально-громадського характеру, чергуються зі строфами, де йдеться про неправедні приватні, особисті, сімейні вчинки. Суворої послідовності немає, але тенденція проступає виразно. Маємо два паралельні ряди грішників.
Перший — соціальний: «панів там мордували», за ними йдуть «всі старшини без розбору», «судді, підсудки, писарі», попи і т. д., аж до «купчиків проворних», міняйл і шинкарів.
Другий ряд — приватно-сімейний, грішники, що порушують вимоги народної моралі: самовбивці, розпусники, брехуни, п'яниці, ворожбити і т. д. Ранжир послідовно витриманий — від найбільших грішників до дедалі менших.
В пеклі Котляревського, так само, як і в змальованому далі раю, діє народний моральний кодекс, тому тут немає покараних за гріхи власне проти церкви та православ'я як державної релігії. Тимчасом Карний кодекс Російської імперії відкривався статтями, які передбачали сувору кару за злочини супроти релігії. Найважливіший злочин — богохульство, за ним — образа святині, зрив богослужіння, єресь, відступництво, святотатство, лжеприсяга і т. д. Всього цього немає у І. Котляревського (С.).

Грішник, грішний — той, хто має гріхи, грішить (СУМ-20).

Дульєти [Дульеты] = род платья женского (К.).
Жіноче плаття з м'якої шовкової тканини; святкове парадне вбрання вищих станів, дворянок, аристократок (С.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
Тут у значенні особа жіночої статі; протилежне чоловік (СУМ-20).

Капот — жіночий хатній одяг вільного крою; халат (СУМ-20).

Молодиця — молода жінка, заміжня або така, що була замужем (СУМ-20).

Охвота [Охвота] = род юбки (К.).
Старовинний верхній жіночий одяг, подібний до свитки. Одначе свита, сіряк, серм'яга — одяг простолюду (звідси сірома — біднота, голота), а охвота — жінок з більш заможних верств населення (С.).

Свита [Свыта] = род шинели (К.).
Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна (СУМ-11).

Світський — той, хто не має духовного сану (СУМ-11).

Чернець [Чернець] = монах (К.).
Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах (СУМ-11).

Шкварити — те саме, що смажити — готувати їжу (м'ясо, рибу і т. ін.) перев. із жиром на вогні, на жару без використання води; жарити. У поемі вживається у значенні підпікати кого-небудь на вогні, на жару (СУМ-11).

    

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Журитись [Журытысь] = печалиться (К.).
Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати (СУМ-20).

Загон — загін — огороджене місце, куди заганяють худобу на ночівлю, відпочинок і т. ін.; велика за́города (СУМ-20).

Пекельний [Пекельный] = адский (К.).
Прикм. до пекло.

Перший [Першый] = первый (К.).
Який передує всім дальшим, наступним (СУМ-11).

Без суду ж не палив пекельний і далі.
3 пекла Еней з Сівіллою попадають в чистилище, де душі померлих очищаються від гріхів перед тим, як потрапити до раю, або, згідно з іншими релігійними уявленнями, де зважують їхні добрі й благі, праведні й грішні земні діла, щоб відправити у рай чи в пекло.

    

Багацько [Багацько] = много (К.):
Те саме, що багато — у великій кількості; протилежне мало (СУМ-11).

Гадка [Гадка] = дума, забота (К.).
Те саме, що думка — те, що з’явилося в результаті міркування, продукт мислення (СУМ-20).

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Як між гадюки чорний уж — чорний уж — під такою назвою автор, мабуть, мав на увазі або поширений і зараз у степовій зоні України вуж водяний (Nаtrіх tessellatа), який, на відміну від звичайного вужа, часто на тім'ї має чорну пляму, або неотруйну вужеподібну змію мідянку (Соronella аustrіacа), що теж водиться на Україні і через подібний колір шкіри дуже схожа на чорну гадюку (С.).

Кошара — перен., зневажл. Про будь-яке приміщення, переповнене людьми (СУМ-20).

Носа втерти (утерти, урізати) — довести кому-небудь, що він помиляється в своїх діях, вчинках (СУМ-11).

Отара — перен., зневажл., безладний гурт людей, натовп, юрба (СУМ-11).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

    

Гнівитися — те саме, що гніватися — відчувати гнів, роздратування; сердитися (СУМ-20).

Діло — робота, заняття людини; практична діяльність; справа (СУМ-11).

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Мізковать [Мизковать] = мудровать (К.).
Мізкувати — продумувати що-небудь; розмірковувати (СУМ-20).

Нудитии — стан, що характеризується неспокоєм, тривогою в поєднанні з сумом, апатією; туга, журба (СУМ-20).

Розлічиться [Розличыться] = рассчитаться (К.).
Розлічуватися, розлічитися — рахувати, лічити (СУМ-11). У Словнику слово ілюстраціється цитатою саме з цієї строфи, але, на мій погляд, вираз "з грішми не розлічився" треба розуміти у значенні не встиг скласти заповіт —  "Кому і кілько треба дать" (Т.Б.).

Треба [Треба] = нужно, надобно (К.).
Потрібно, необхідно, слід (СУМ-11).

    

Дурити, подурити — обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками (СУМ-11).

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
Тут у значенні особа жіночої статі; протилежне чоловік (СУМ-20).

Мартопляс [Мартоплясъ] = франт (К.).
Те саме, що вітрогон, вітрогін — легковажний, нерозсудливий хлопець, чоловік; жевжик (СУМ-20). Гультяй, гульвіса, блазень (С.).

Монада (від грец. одиниця) — найпростіша неподільна єдність, самосуща духовна субстанція, яка лежить в основі Всесвіту, будь-якого буття. Поняття монади є основним у філософській системі німецького вченого Лейбніца (1646-1716), викладеної у його «Монадології», «філософському лексиконі» та інших працях. Філософські ідеї Лейбніца були відомі на Україні (С.).

Плут, рус. — вжито у значенні крутій — хитра та спритна в своїх учинках людина; шахрай, ошуканець, або пройда — хитра, пролазлива, спритна у своїх вчинках людина; пройдисвіт (СУМ-11).

Провадити — висловлюватися, говорити (СУМ-11).

Проказа, рус. — витівка — вигадка з метою обдурити кого-небудь або нашкодити комусь (СУМ-11).

Статут — мається на увазі Литовський Статут — кодекс законів Великого князівства Литовського, до складу якого з XІV — до другої половини XVІ ст. входили українські землі. «Статут» мав три редакції (1529, 1566, 1588), кожна з яких збільшувала привілеї панства, шляхти і урізувала права селянства. На Україні Литовський статут діяв і за часів Речі Посполитої, і після приєднання Лівобережної, потім Правобережної України до Росії. За царювання Катерини ІІ на українські землі було поширене загальноросійське законодавство. Одначе на практиці Литовський статут діяв до 1840 р. Недарма І. Котляревський пише «наш Статут». Окремі положення Статуту (про «межеві суди») залишалися в силі на землях історичної Гетьманщини — Чернігівщині і Полтавщині — до 1917 р. (С.).

Сутяга, сутяжник — той, хто сутяжничає, любить сутяжничати — займається позовами з корисливих міркувань, має пристрасть до позовів (СУМ-11).

    

Гудзыкы [Гудзыкы] = пуговички (К.).
Ґудзик — предмет, переважно круглої форми, що служить застібкою в одязі або використовується як прикраса (СУМ-11).

Діло — справа, що підлягає адміністративному або судовому розглядові (СУМ-11).

Кат [Катъ] = палач (К.).
Той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання, бере на тортури (СУМ-20).

Коса — сільськогосподарське знаряддя для косіння трави, зернових і т. ін., що має форму вузького зігнутого леза, прикріпленого до кісся дерев'яного держака (СУМ-20).

Ланцет — невеликий хірургічний ніж, гострий з обох боків (СУМ-20).

Морити — доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити (СУМ-20).

Мундир — верхня частина військового або цивільного форменого (здебільшого парадного) одягу (СУМ-20).

Переоначити, рус. — переінакшити — зобразити, витлумачити, розповісти і т. ін. інакше, ніж є в дійсності (СУМ-11).

Покропити плечі — нанести удари, побити (СУМ-11), або забризкати плечі кров'ю при відрубуванні голови (Т.Б.).

Скрізь [Скризь] = скрозь, повсюду (К.).
По всіх місцях; по всій території; всюди, повсюди (СУМ-11).

Спермацет — речовина, яку виділяють із білої жироподібної маси, що міститься в особливій порожнині голови кашалотів, і використовують у парфюмерії, медицині й техніці (СУМ-11). Вживався для лікування виразок на шкірі (Ш.).

Чваниться [Чваныться] = хвастать (К.).
Чванитися — виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь (СУМ-11).

Що з гудзиками за мундир.
З часів Петра І чиновники різних цивільних відомств, в тому числі юристи, носили встановлену форму одягу — мундир. Тому одержати мундир судді, наприклад, значило бути затвердженим на урядовій посаді згідно з «Табелем про ранги». На Україні кінця XVІІІ ст. доживали віку старі судові установи та посади, пов'язані з полковим устроєм і давніми традиціями самоврядування. За умов витіснення старих судових інституцій і впровадження централізованої судової системи одержати мундир для юриста — значило увійти в нові штати (С.).

Ходити — носити з собою (СУМ-11).

    

Дурити, подурити — обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками (СУМ-11).

Ласощохлист [Ласостохлыстъ] = сластолюбец (К.).
Сластолюбець — той, кому властива схильність до надмірної почуттєвої насолоди; хтивий  — який відчуває перев. тілесний, плотський потяг (СУМ-11).

Пава, павич (СУМ-11) — великий південноазіатський птах родини фазанових, самці якого мають яскраве оперення і довгий барвистий хвіст, що розпускається у вигляді віяла. Як павичі — у яскравому, барвистому або багатому вбранні.

Розприндиться [Розпрындыться] = раскапризиться, возгордиться (К.).
Розприндитися — повестися гордовито (СУМ-11).

Фертик — самовдоволена, розв’язна людина; франт, джигун, жевжик (СУМ-11). Вертун, франт (ферт — стара назва літери Ф — в боки взялася) (С.).

    

Дурити, подурити — обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками (СУМ-11).

Лакей — слуга у панів (СУМ-20).

Мот, рус. — те саме, що марнотратник — той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно і т. ін. (СУМ-20).

Платок, хустка (С.) — важлива деталь святкового жіночого одягу. Хустка відігравала також велику роль у ритуалах, увійшла в обряди та повір'я. Заручена дівчина пов'язувала руку судженого власноруч вишитою хусткою, яка служила символом їхнього вічного союзу. Платок, плат в чоловіків у старі часи мав ширше призначення, ніж нинішня носова хустка. Використовувався як рушник, для накривання сідла тощо.
Платки тягти — викрадення хустки. Це не просто жарт, а образа дівочої честі, посягання на її добре ім'я.

Плут, рус. — вжито у значенні крутій — хитра та спритна в своїх учинках людина; шахрай, ошуканець, або пройда — хитра, пролазлива, спритна у своїх вчинках людина; пройдисвіт (СУМ-11).

Проворний — у значенні шахрай — хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина; дрібний злодій (СУМ-11). Див. у Володимира Даля: Проворовать век свой, прожить мошенничая, плутовством.

П'янюга — те саме, що п'яниця — той, хто п'є багато спиртних напоїв, постійно напивається (СУМ-11).

Рід [Ридъ] = род (К.).
Позначення належності до соціальної групи (СУМ-11).

Скороход — слуга, що біг перед екіпажем володаря, а також гонець, посильний (С.). В дворянському суспільстві категорія слуг, що мали виконувати всякі доручення, сповіщати своїх господарів про прибуття гостей, тобто випереджати екіпажі пішки (Ш.).

Ходити — гуляти, прогулюватися, проводити час, блукаючи десь (СУМ-11).

Шиньок, шиньки [Шыньокъ] = питейный дом (К.).
Шинок — невеликий заклад, де продавалися на розлив спиртні напої; корчма (СУМ-11).

Лакеї, конюхи і слуги і далі.
Це строфа про дворову челядь при панських маєтках, яка заслужено мала в народі лиху славу осередка розбещеності, моральної зіпсованості.
І як з кишень платки тягли — в народному побуті хустка мала важливе ритуальне значення. Дівчина дарувала вишиту власноручно хустку тому, кого покохає. Отже, викрадення хустки — не просто жарт, а образа дівочої честі, посягання на її добре ім'я (С.).

    

Бабуся [Бабуся] = бабушка, старушка (К.).
Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) — стара віком жінка (СУМ-20).

Волочитися — упадати за ким-небудь, виявляючи свою закоханість, любов, прихильність (СУМ-11).

Ворожити (СУМ-20): 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2. Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких має вплив на людину, природу і т. ін.; чарувати.

Годити — задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане; догоджати (СУМ-11).

Дурити, подурити — обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками (СУМ-11).

Журитись [Журытысь] = печалиться (К.).
Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати (СУМ-20).

Серце — перен. гнів, роздратування (СУМ-11). З серця — від гніву чи роздратування (СУМ-11).

Заклекотіти — заклокотать. Щоб твоя й путь заклекотіла! (Номис). Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти (Г.).

Наймичка [Наймычка] = работница (К.).
Робітниця, що працює за наймом у приватного власника (СУМ-20).

Підморгнуть [Пидморгнуть] = подмигнуть (К.).
Підморгувати — моргати час від часу або кому-небудь, звичайно звертаючи чию-небудь увагу, натякаючи на когось, щось або кепкуючи над кимсь, чимсь (СУМ-11).

Придзигльованка [Прыдзыгльованка] = вертлявая женщина (К.).
Вертушка, вертлявая женщина (Г.). Від слова дзига — вертка, непосидюча дівчина (жінка), фуркальце (Л.).

Скрегіт зубовний — страшенна лють, злість (СУМ-11).

Які ж дівок охочі бить.
Йдеться про жінок, які мали служанок, наймичок. Серед них рукоприкладство, знущання з дівчат—кріпачок було звичайним явищем. Пригадаймо повість Марка Вовчка «Інститутка» (С.).

    

Дидона — легендарна володарка Карфагена; була дружиною володаря Тіра Сіхея і, після насильницької смерті останнього, втекла в Північну Африку, де заснувала багате місто Карфаген (див.). Котляревський, слідом за Вергілієм, називає її вдовою (А.).

Головня — те саме, що головешка — недогоріле обвуглене або тліюче поліно (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Карфаген — місто, столиця торговельної рабовласницької республіки античних часів у північній Африці. Зіткнувшись з рабовласницьким Римом на ґрунті колоніального суперництва, Карфаген вів довголітню війну з Римом (т. зв. Пунічні війни) в IIІ — II ст. ст. до н. е. і зрештою був цілком переможений римлянами. Вводячи в свій епос епізод нещасливого кохання Дідони до Енея, Вергілій в загибелі Дідони хотів показати ніби знамення перемоги в майбутньому Риму над Карфагеном (Ш.).

Сердешний — який викликає співчуття; бідолашний (СУМ-11).

Спектись [Спектысь] = сжечься (К.).
Загинути у вогні, згоріти (СУМ-11).

Якого біса? — уживається для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому (СУМ-11).

    

Далебі, далебіг [Дале-би, дале-бигъ] = право (К.).
Далебі, рідко далебіг. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін. (СУМ-11).

Залюбки — охоче, із задоволенням (СУМ-20).

Молодиця — молода жінка, заміжня або така, що була замужем (СУМ-20).

Повний — в міру товстий, округло-пухлий (СУМ-11).

Смачний [Смачный] = вкусный (К.).
Який має гарну зовнішність; привабливий, принадний (СУМ-11).

    

Дидона — легендарна володарка Карфагена; була дружиною володаря Тіра Сіхея і, після насильницької смерті останнього, втекла в Північну Африку, де заснувала багате місто Карфаген (див.). Котляревський, слідом за Вергілієм, називає її вдовою (А.).

Женихаться [Женыхаться] = амуриться (К.).
Женихатися — виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися (маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.) (СУМ-20).

Закурити — почати пиячити; запити, загуляти (СУМ-20).

Злигаться [Злыгаться] = стакаться (К.).
Стакиваться, стакаться, стакнуться с кем, заране тайком условиться, сговориться, быть соумышленником, стоять заодно (Дл.)
Злигатисяя — мати з ким-небудь якісь зв'язки, спільні справи (звичайно негативні); лигатися — мати інтимні стосунки з ким-небудь (СУМ-20).

Нумо [Нумо] = станем (К.):
Указує на інтенсивний початок дії (СУМ-11).

Пійди (іди, ізгинь, вбирайся) к чорту — уживається як лайка, якою проганяють або проклинають когось (СУМ-11).

Ходити — вирушати куди-небудь, до когось з певною метою (СУМ-11). — вирушати куди-небудь, до когось з певною метою (СУМ-11).

    

Глумиться [Глумыться] = насмехаться (К.).).
Глумитися — зло висміювати, ображати, знущатися (СУМ-20).

Годі [Годи] = полно, довольно (К.).
Досить, вистачить (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Женихаться [Женыхаться] = амуриться (К.).
Женихатися — виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися (маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.) (СУМ-20).

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
Тут у значенні особа жіночої статі; протилежне чоловік (СУМ-20).

Застоюватися, застоятися — стояти, затримуватися довго на одному місці (СУМ-20).

Любов — інтимні стосунки з іншою особою (СУМ-20).

Морити — доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити (СУМ-20).

Чортзна-де — невідомо куди.

Яга — казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11).

    

Глуш — те саме, що глушина — віддалені від культурних центрів, малолюдні, тихі місця (СУМ-20).

Громада [Громада] = общество (К.).
1) Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. 2) Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація (СУМ-11). Об'єднана місцем проживання чи родом занять, або тим і другим спільнота людей. Громадські зібрання, сходи відігравали винятково важливу роль у суспільному житті. Показовий приклад – козацькі ради на Запорізькій Січі. Нар.: Громада — великий чоловік. Як громада скаже, так і буде (С.).

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Знайти [Знайты] = сыскать (К.).
Шукаючи, виявляти кого-, що-небудь десь; протилежне загублювати (СУМ-20).

Пекельний [Пекельный] = адский (К.).
Прикм. до пекло.

Попхаться [Попхаться] = потаскаться (К.).
Піти, податися куди-небудь (СУМ-11).

Реготать [Реготать] = смеяться со всей мочи (К.).
Гучно, нестримно сміятися (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Чоломкаться [Чоломкаться] = целоваться (К.).
Чоломкатися — вітатися, здоровкатися з ким-небудь, міцно тиснучи руку або схиляючи голову в поклоні;  цілуватися (СУМ-11).

    

Волочитися — постійно змінювати місцеперебування; мандрувати, бродяжити (СУМ-11).

Човен [Човенъ] = лодка (К.).
Невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

Педька, Терешка, Шеліфона і далі.
Простонародна, мужицька строфа. В усій «Енеїді» не зустрінемо строфи, до якої б так пасувала ця назва. Суцільний перелік характерних для народного середовища імен, причому більшість — у знижено-зменшувальній формі (не Терентій, а Терешко, не Федір — Федько, не Захар — Харько і т. д.). У добу феодалізму в стосунках між вищими і нижчими станами, а то й у самому простонародному середовищі такі форми імен сприймалися як нормальне явище. Але як випрямляється «сірісінький сіряк» протягом строфи! Перші п'ять рядків (половина строфи) — підкреслено вахлацькі імена, і тільки в п'ятому рядку якось непомітно, на останньому, — перехід до повних, без знижено-зменшувальних суфіксів, імен (після Стецька, Ониська — Опанас).
Дальші два рядки — повні, «за паспортом», імена. А заключний рядок зроблено ще на вищому рівні — тут не тільки ім'я, а й прізвище. В давні часи на Україні по—батькові не було звичаю називати. Часто про батька і взагалі про рід, походження говорило прізвище (Петренко — син Петра, Мірошниченко — син мірошника тощо). За іменами стоїть головне, що несла епоха занепаду феодалізму посполитим, сіромі, — емансипація особи, зрівняння селянина з іншими станами.
Тут був Вернигора Мусій — за свідченням сучасників І. Котляревського, житель Полтави, швець, що потонув у Ворсклі (С.). За І. Айзенштоком — узагальнений образ богатиря в українських героїко-фантастичних казках. Наділений казковою силою, він вивертає гори, переносить їх на інше місце і т. д.

    

Балагур — той, хто любить балагурити; балакун (СУМ-11).

Верзти [Верзты] = вздор говорить (К.).
Говорити нісенітницю, дурницю; вести пусті балачки (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Жидівська школа — те саме, що шум, кагал (див.).

Опізниться [Опизныться] = опоздать (К.).
Опізнитися — те саме, що запізнитися — прийти, приїхати або настати пізніше, ніж треба (СУМ-11,20).

Регот, реготня [Реготъ, реготня] = смех (К.).
Регіт — нестримний, голосний сміх (СУМ-11).

Чорт зна — невідомо, незрозуміло, що.

    

Бабуся [Бабуся] = бабушка, старушка (К.).
Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) — стара віком жінка (СУМ-20).

Брехать [Брехать] = лгать (К.).
Брехати — говорити неправду (СУМ-20).

Врозтич [Вростыч] = врозь (К.).
Врозтіч (урозтіч) — у різні боки, врізнобіч (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Залаяти — від слова лаяти — різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори і т. ін. (СУМ-20).

Запороща́ть [Запороща́ть] = закричать, затрещать (К.).
Запорощати, запорощити — почати порощати, порощити — швидко й голосно говорити, кричати (СУМ-11,20).

Застоюватися, застоятися — стояти, затримуватися довго на одному місці (СУМ-20).

Затруситися — затремтіти, затрястися від якого-небудь почуття (СУМ-20).

Збрехати [Збрехаты] = солгать (К.).
Збрехати — брехати — говорити неправду (СУМ-20).

Лаять [Лаять] = бранить (К.).
Лаяти — різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори і т. ін. (СУМ-20).

Пахолок [Пахолокъ] = парнишка, мальчик (К.).
Хлопчик, підліток (СУМ-11).

Показалось — Сивиллі се не показалось — тут у значенні: не сподобалось (С.).

Розбрехатися — ставати дуже говірким, балакучим (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

    

Гілька [Гилька] = ветка (К.).
Також гілечка, гілля, гіллячка — гілка.

Гони [Гоны] = расстояние на 120 саженей (К.).
Старовинна українська народна міра довжини від 60 до 120 сажнів (СУМ-20). Сажень — давня східнослов’янська лінійна міра, яка вживалася до запровадження метричної системи мір; з XVIII ст. дорівнювала 3 аршинам, або 2,134 м (СУМ-11). Добрі гони — 120 саж., середні — 80 саж., невеликі — 60 саж. За сучасною мірою приблизно — 242 м, 163 м і 121 м. (Ш.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Плутон — (римськ. міф.) — бог підземного світу і володар царства мертвих (А.).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Трохи не... — мало не..., майже (СУМ-11).

Хата [Хата] = изба (К.).
Сільський одноповерховий житловий будинок, а також внутрішнє житлове приміщення такого буднику (СУМ-11).

Як би не збрехати — уживається для вираження непевності в чому-небудь; відповідає знач. вставн. сл. здається (СУМ-20)

Як ось [Якъ-ось] = как вот (К.).
Коли раптом; несподівано (СУМ-11).

    

Бабуся [Бабуся] = бабушка, старушка (К.).
Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) — стара віком жінка (СУМ-20).

Бридкий [Брыдкій] = отвратительный (К.).
Який викликає огиду; гидкий, огидний (СУМ-20).

Витися — робити звивисті рухи (СУМ-20).

Гадюка [Гадюка] = змея (К.).
Отруйна відносно невелика змія родини справжніх гадюк із плескатою округло-трикутною головою (СУМ-20).

Клепало [Клепало] = клепня (К.).
Клепало, або калатало, стукачка — дерев'яний молоток, яким нічний сторож стукає в дощечку, щоб показати свою присутність (С.).

Кликну́ти [Клыкну́ты] = позвать (К.).
Голосом звертатися до когось, чекаючи на відповідь, розраховуючи на те, що адресат обізветься (СУМ-20).

Мерзенний, мерзький [Мерзеный] = омерзительный (К.).
Який викликає огиду, відразу; гидкий, відворотний (СУМ-20).

Чвалать (причвалати, почвалати, дочвалати) [Чвалать]ь] = таскаться (К.).
Чвалати — тащиться, плестись (Г.). Іти повільно, важко ступати, утворюючи шум, шарудіння; брести (СУМ-11).

Як баба бридка, криворота і далі — строфи 111-112.
Перед палацом бога підземного царства Плутона стояла на варті фурія, богиня прокляття, помсти і кари Тезіфона. Вона з наказу судді підземного царства Еака мучила всіх грішників, які не спокутували на землі своїх гріхів. Тезіфону уявляли страшною бабою, оповитою гадюками, на голові в неї замість волосся теж клубочилися гадюки. Коли Еней прибуде в латинську землю, Тезіфона з намови Юнони вселить у серце цариці Амати і рутульського царя Турна ненависть до Енея, що прискорить війну між троянцями й ругульцями (С.).

    

Як баба бридка, криворота і далі — строфи 111-112.
Перед палацом бога підземного царства Плутона стояла на варті фурія, богиня прокляття, помсти і кари Тезіфона. Вона з наказу судді підземного царства Еака мучила всіх грішників, які не спокутували на землі своїх гріхів. Тезіфону уявляли страшною бабою, оповитою гадюками, на голові в неї замість волосся теж клубочилися гадюки. Коли Еней прибуде в латинську землю, Тезіфона з намови Юнони вселить у серце цариці Амати і рутульського царя Турна ненависть до Енея, що прискорить війну між троянцями й ругульцями (С.).

Бик — велика свійська парнокопита жуйна тварина (СУМ-20). Тут у порівнянні.

Бичовати — бичувати — бити бичем; узагалі бити, шмагати (СУМ-20).

Вертітися — обертатися, крутитися (СУМ-20).

Грішник, грішний — той, хто має гріхи, грішить (СУМ-20).

Драти, дерти — рвати, розривати на шматки кого-, що-небудь; роздирати (СУМ-11).

Обиняки — обережні, інакомовні, алегоричні мовні звороти; натяки, недомовки. Без обиняків —  не вдаючись до натяків, алегорій; прямо, відкрито (СУМ-11).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Ремнями драла, мов биків — певне, тут треба розуміти: била їх ремнями (ремінними батогами), як биків (С.).

Шана — тут те саме, що частування, частувати — бити кого-, що-небудь, розбивати які-небудь предмети і т. ін. (СУМ-11).

Шашлик — тут у значенні рожен — металевий прут, на який настромлюють м’ясо, рибу для смаження на вогні (СУМ-11).

Шкварити — те саме, що смажити — готувати їжу (м'ясо, рибу і т. ін.) перев. із жиром на вогні, на жару без використання води; жарити. У поемі вживається у значенні підпікати кого-небудь на вогні, на жару (СУМ-11).

Шпигати — шпигнуть, вшпигнуть — колоти, тикати чим-небудь гострим, колючим (СУМ-11).

Щирий [Щырый] = истинный, истый (К.).
Значний за ступенем вияву; щедрий (СУМ-11).

    

Еак — герой старогрецьких міфів, син Зевса і Егіни, дочки бога річок Азона. Еак правив островом Егіна. Прославився праведним життям та справедливістю, за що після смерті був призначений богами суддею у підземному царстві (С., Ш.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Здорова — з часів, коли була здорова, ще з молодості (Т.Б.).

Злякаться [Злякаться] = испугаться (К.).
Злякатися, рідко ізлякатися — відчути ляк, страх; перелякатися (СУМ-20).

Крейда [Крейда] = мел (К.).
Побіліти як крейда — стати дуже блідим; дуже збліднути (СУМ-20).

Лякать [Лякать] = пугать (К.).
Лякати — викликати почуття страху, переляку (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Спитать [Спытать] = спросить (К.).
Спитати — звернутися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; поставити питання (СУМ-11).

Яга — казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11).

    

Бажати [Бажать] = очень желать, прихотничать (К.)
Прагнути, мати бажання здійснити, одержати, здобути що-небудь; хотіти (СМ-11).

Болячка [Болячка] = чирей (К.).
Невелика ранка на шкірі; виразка, опух, чиряк. Годити, як болячці — дуже догоджати кому-небудь (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Гілька [Гилька] = ветка (К.).
Також гілечка, гілля, гіллячка — гілка.

Господарь [Господарь] = хозяин (К.) — слово відсутнє.
Наразі вжито слово госпожа у значенні повелителька — та, яка повеліває, наказує по праву своєї влади (про монархів, правителів і т. ін.) (СУМ-11).

Одчинить [Одчыныть] = отворить (К.).
Відчинити — відводити, відхиляти вбік стулки дверей, вікон і т. ін., роблячи вільним вхід, доступ до чогось або вихід назовні (СУМ-20).

Прозерпина (римськ. міф.) — володарка підземного царства і одночасно богиня зростання злаків і земної родючості. Міфи про Прозерпіну — володарку мертвих — відводили їй у підземному царстві значнішу роль, ніж її чоловікові Плутону: вона була повелителькою чудовиськ пекла, розривала останні зв'язку вмираючих з живими (А.). Прозерпіна (Персефона, Кора — в грецькій міфології) — дружина Плутона, втілення вегетативних сил землі. За міфами, Прозерпіна — дочка богині землі та врожаю Церери (за грецькими міфами, — Деметри) була схоплена Плутоном і завезена в його царство. Легенду про викрадення Прозерпіни розробив український письменник П. П. Білецький-Носенко в своїй травестійній поемі «Горпинида, або ухоплена Прозерпина» (Ш.).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Сутий [Сутый] = сущий, настоящий (К.).
Слово відсутнє. Вжито слово суто — виключно; чисто (СУМ-11).

Трохи не... — мало не..., майже (СУМ-11).

Хиріти — бути хворобливим, кволим; хворіти (СУМ-11).

    

Блищать [Блыщать] = блестеть (К.).
Давати блиск і бути блискучим (СУМ-20).

Будинки [Будынки] = здание, господский дом (К.).
Будівля, споруда, признач. для житла (СУМ-20).

Гариль [Гариль] = маленькая частица (К.).
Гаріль — крошка, пылинка, мелкая часть. А ні гаріля. Рѣшительно ничего (Г.).

Гич, ні гич [Гичь, ни гичь] = ничего (К.).
Гич — те саме, що гичка — стебло та листя перев. коренеплодів та бульбоплодів; бадилля, ботвина. Ні (ані) гич — нічого, ніскільки (СУМ-11).

Криця [Крыця] = чистая сталь (К.).
Те саме, що сталь (СУМ-20).

Оливо — олово (СУМ-11).

По правді — не відступаючи від істини; справді, насправді (СУМ-11).

Світелка, світлиця [Свителка, свитлыця] = гостинная (К.).
Світелка — невелика світлиця; світлиця — чиста, світла, парадна кімната в будинку (СУМ-11). Чиста, світла, парадна кімната у хаті; кімната, де приймали гостей, збиралася вся родина, відбувалися сімейні урочистості, звідки проводжали рідних у далеку дорогу і в останню путь (Ж.).

Цвяшкований [Цвяшкованый] = испещренный (К.).
Цвяховані стіни — стіни, оббиті гвіздками для міцності й для краси (С.).

Шумиха [Шумыха] = простое книжное золото (К.).
Сусальное золото (Г.); те саме, що сухозлітка — дуже тонкі пластинки золота, якими покривають, оздоблюють що-небудь (СУМ-11). Сухозлотиця, фальшива позолота (С.).

    

Дивитись у значенні дивуватися — бути в стані здивування; виявляти подив, здивування (СУМ-11).

Душа — внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини (СУМ-11,20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Навіщати — те саме, що навідувати (СУМ-20).

Праведний — який дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний (СУМ-11).

П'ясти́ [Пьясты́ ] = выпучить (К.).
П'ясти, пнути — широко розкривати очі; витріщати (СУМ-11).

Роззявляти рот (уста) — захоплено або здивовано слухати чи дивитися на кого-, що-небудь, забуваючи про все інше (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Цмокаться [Цмокаться] = целоваться (К.).
Цмокати — видавати характерні звуки губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення, нерішучість і т. ін. (СУМ-11).

Яга — казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11).

    

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими (СУМ-20).

Бодян — ароматична вічнозелена рослина (С.).

Ганус [Ганусъ]] = анис (К.).
Ганус — анис, аниж. Ганусна (горілка) — настояна на анисі (Л.).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Запіканка [Запиканка] = водка, настоянная в тепле; на пряных кореньях (К.).
Горілка, заправлена прянощами й витримана певний час у гарячій печі (СУМ-20).

Калганка — горілка, настояна на калгані (трава, корінь якої вживається також у народній медицині) (С.).

Курити, куритися — утягувати через рот і видихати дим якої-небудь речовини, перев. тютюну (СУМ-20).

Люлька [Люлька]а] = трубка (К.).
Приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для тютюну (СУМ-20).

Перегінна — горілка, яка є продуктом перегонки (СУМ-11).

Пінна [Пинная] = самое лучшее хлебное вино (К.).
Хлібна горілка (СУМ-11).

Третьопробна — горілка третьої перегонки.

Тютюнкова — горілка, настояна на тютюні (СУМ-11), через те від неї швидше п'яніють (С.).

Челюсті — вихід хатньої печі у вигляді арки між припічком і внутрішньою частиною печі. До челюстей зручно досягти рукою, тут можна щось розігрівати, смажити та ін. (С.).

Шапран — шафран (Сгосus) — у давнину особливо цінна привозна спеція. Має надзвичайно сильний пряний запах, настойкам надає оранжево-червоного кольору (С.).

Не тютюнкову і не пінну і далі.
У цій строфі перелічуються напої, що їх споживали в раю «праведні». В нагороду за своє благочестиве життя вони не п'ють горілки простої, настояної на тютюні («тютюнкову»), а найбільш очищену, «перегінну», «третєпробну» і різні настоянки. Ганусівка — горілка, настояна на ганусі (анисі), на бодяні. Під челюстями запікану — тобто горілку з різними спеціями, витриману протягом 12 годин в гарячій печі. До спецій належав, між іншим, і шапран (шафран) (Ш.).

    

Буханець [Буханець] = булка (К.).
Зменш. до бухан — пшенична або гречана хлібина; взагалі одна хлібина (СУМ-20).
З кав'яром буханці — спосіб приготування: «Відварюють яловичину з сіллю, а тим часом вчиняють житні з гречаною мукою млинці, і це подається разом. Буханці нічим не мастять» (М. — С. 150-151). Цей спосіб описаний у 50—х роках XІX ст. Неясно, чому страва називається «з кав'яром». У одинадцятитомному тлумачному «Словнику української мови» слово «кав'яр» зафіксовано в значенні «ікра». Можливо, щось пропущене в описі Маркевича. Ікрою, або кав'яром (зараз застаріле), називають також страву з дрібно посічених овочів, грибів. Можливо, яловичину поливали якимось соусом, приправою (С.).

Глід [Глидъ] = боярышник (К.).

Кав'яр [Кавьяръ] = икра, из Греч. (К.).
Продукт харчування, який одержують унаслідок оброблення яєчок риби (СУМ-20).

Кислиця [Кыслыця] = лесное яблоко (К.).
Дика яблуня, яку використовують як підщепу для культурних сортів; лісова яблуня, а також плід лісової яблуні // Взагалі про яблуню та її плоди (СУМ-20). Нар.: Сняться комусь кислиці, та не знає к чому (кислиці бачить у сні — також і проти плачу. — Номис. — С. 168) (С.).

Козельці [Козельци] = род травы (К.).
Рід багаторічних трав'янистих рослин родини складноцвітих із великими жовтими або ліловими суцвіттями; кормові трави і медоноси (СУМ-20). Трав'яниста рослина, яка росте на облогових і цілинних землях. З молодих рослин обчищають і їдять солодкий корінь (С.).

Корж [Корж] = лепешка сухая (К.).
Плоский перев. круглої форми виріб із прісного тіста (СУМ-20).

Паслін — (Solanum) дикоростуча трав'яниста або чагарникова рослина родини пасльонових (СУМ-11), яка особливо часто зустрічається на пустирях (С.).

Рогіз [Рогизъ] = сытник (К.).
Трав'яниста багаторічна рослина. У молодого рогозу їдять соковиту нижню частину обчищеного стебла (С.).

Сирівець [Сиривець] = квас хлебный (К.).
Напій, пригот. із залитих кип'ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас (СУМ-11).

Сластьони [Сластьоны] = пышки (К.).
Пампушки з пшеничного борошна, смажена в олії, обсипана цукром або полита медом (СУМ-11). Пряжені на маслі або олії млинці з пшеничного борошна. Г. Квітка-Основ'яненко в «Салдацькому патреті» в жартівливо-утрируваному тоні малює «сластьонницю з грубкою» у ярмарковому ряду: «...Тільки спитай, на скільки тобі треба сластьоних, так живо підніме пелену та й зніме стару онучу (слово «онуча» тут ужите в первісному значенні — кусок тканини, ганчірка), що нею горщик з тістом накритий, щоб, знаєте, тісто на холоді не простивало, і затим під пеленою у себе держить; от пальці послине, щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію – аж шкварчить! — та зараз і пряжеть, і подає, а вже на олію не скупиться, бо так з пальців і тече, тільки, знай, обсмоктує» (Квітка-Основ'яненко Г. Твори: В 2 т. — К., 1978. — Т. 1. — С. 30) (С.).

Стовпці [Стовпци] = гречишники (К.).
Печиво циліндричної форми з гречаного борошна (СУМ-11). Печиво з гречаного борошна на олії, що формою своєю нагадує перевернутий стаканчик з вузьким денцем, усічений конус. Готувалося в особливих формочках—стаканчиках (С.).

Терен — колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. Плоди цієї рослини (СУМ-11).

Тутешній — характерний для даного місця; місцевий (СУМ-11).

Яєшня — яєчня — страва з підсмажених яєць (СУМ-11).

    

Безголов'я [Безголовья] = беда, мука (К.).
Нещастя, горе, біда (СУМ-11).

Грішник, грішний — сповнений гріхів (СУМ-20).

Крутитися — робити обертові, колові рухи; обертатися.

Палаш — вид шаблі, з прямим гострим з обох боків клинком, з ефесом, що мав чашечку або гратки для захисту пальців, довший за звичайну шаблю — близько 1 арш. 3 верш. Був запроваджений у XVIII ст. як зброя кавалерійських полків рос. армії — драгунів, кірасир, лейб-гвардійців та ін. (Ш.).

Праведний — який дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний (СУМ-11).

Розгардіяш [Розгардіяш] = роскошество (К.).
Можливість жити, діяти без будь-яких обмежень, на власний розсуд (СУМ-11).

    

Боятися — побоюватися чогось; відчувати неспокій, турбуватися (СУМ-20).

Величатися (СУМ-20) — поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато (СУМ-20).

Догадатися — ураховуючи певні особливості, ознаки або прикмети, намагатися робити правильні висновки про що-небудь (СУМ-11).

Гнівитися — те саме, що гніватися — відчувати гнів, роздратування; сердитися (СУМ-20).

Женихаться [Женыхаться] = амуриться (К.).
Женихатися — виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися (маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.) (СУМ-20).

Кепковать [Кепковать] = издеваться, дурачить (К.).
Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися (СУМ-20).

Крий Боже [Крій Боже] = храни Бог (К.).
Уживається для вираження застереження від чого-небудь лихого, поганого, небажаного (СУМ-20).

Лаять [Лаять] = бранить (К.).
Лаяти — різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори і т. ін. (СУМ-20).

Мудровать — мудрувати — те саме, що хитрувати (СУМ-20).

Покепковать [Покепковать] = подурачить (К.).
Покепкувати — полузувати, псміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися (СУМ-11).

Чваниться [Чваныться] = хвастать (К.).
Чванитися — виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь (СУМ-11).

    

Вродитися, уродитися — з'явитися, виникнути (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Праведний — який дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний (СУМ-11).

Святки — святкові дні (перев. великодні), а також святкова пора від різдва до водохрещів (у православних) (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Сіряк [Сирякъ]ъ] = верхняя одежда из простого толстого сукна (К.).
Старовинний верхній довгополий одяг із грубого сукна.
Саме так, як в сіряках — тепло, добре (СУМ-11).

Спитать [Спытать] = спросить (К.).
Спитати — звернутися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; поставити питання (СУМ-11).

Яга — казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11).

    

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими (СУМ-20).

Добуватися — настирливо добиватися, намагатися увійти, проникнути куди-небудь (СУМ-11).

Живіт [Жывитъ] = брюхо (К.).
Протилежна щодо спини частина людського тіла (СУМ-20).

Жупан [Жупанъ] = кафтан (К.).
Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти, а також верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин (СУМ-20). У поляків відомий з дуже давніх часів верхній чоловічий одяг, щось близьке до сучасного піджака. Знали жупан і на Україні, як верхній чоловічий одяг заможніших верств, аналогічний сучасному пальтові (С.).

Золоті шапки — мітри, які носили високопоставлені представники церковної ієрархії, починаючи від єпископа (С.).

Кармазина [Кармазына] = красное сукно (К.).
Старовинне дороге темно-червоне сукно та одяг з цього сукна (СУМ-20).

Одвіт — відвіт — відповідь (СУМ-20).

Повний — у якому немає вільного місця, заповнений до краю (СУМ-11).

Розбишака [Розбышака] = сорванец (К.).
Той, хто любить бешкетувати, пустувати. Уживається також як лайливе слово (СУМ-11).

Сап'янці [Сапьянци] = сапоги сафьяновые (К.).
Чоботи або черевики, пошиті із сап'яну — тонкої м'якої шкіри найрізноманітніших кольорів, вигот. із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Скриня [Скрыня] = сундук (К.).
Великий ящик з кришкою і замком для зберігання одягу, коштовних предметів і т. ін. (СУМ-11).

Чин, чиновний — у дореволюційній Росії — звання державного службовця за табелем про ранги (СУМ-11).

Не думай, щоб були чиновні і далі.
У цій строфі названі всі, хто не заслужив раю, кому там не місце. У ній наочно представлена ієрархія державних інституцій, класів, що стояли над народом. Бракує тільки вершини піраміди — імператора. Державна бюрократія («чиновні») — землевласники і промисловці («грошей скрині повні»), купецтво («в яких товстий живіт»), вчені («що з книгами в руках»), армія (але не вся, а «рицарі» — офіцерський корпус, генералітет — до того ж поставлені в один ряд з «розбишаками»). І нарешті основа піраміди — духовенство.
Не ті се, що кричать: «і паки» — слово паки (староруське — знову, ще) було частовживаним у православному богослужінні. Стало загальною кличкою, якою дражнили православне духовенство, обігрувалося в народних пародіях на попів та молитви.
Не ті, що в золотих шапках — золоті шапки — мітри, які носили високопоставлені представники церковної ієрархії, починаючи від єпископа. Кому немає місця в раю, той мусить бути в пеклі. Отже, всі згадані в коментованій строфі — там. І розташування церковного кліру в строфі — нижче духовенство всупереч ієрархії стоїть над вищим — має свою фольклорну основу. В фольклорі європейських народів, зокрема німецькому, відоме оповідання про монаха в пеклі, який стоїть у вогняному котлі на голові єпископа і завдяки цьому терпить менші муки. Іван франко подав українську паралель до цього оповідання, записану ним в рідному селі Нагуевичах: «Селянин по смерті стрічає свого священика в пеклі. «Єгомость, а ви що тут робите?» — запитав він. «Мовчи, дурню! — відповів піп. — Я тут на біскуповій голові стою» (Франко І. Зібр. творів: У 50 т. — К., 1983. — Т. 39. — С. 70) (С.).

    

Біг дасть — так відмовляли старцеві у милостині (С.).

Глум [Глумъ] = шум; насмешка (К.).
Дія за значеням глумитися — зло висміювати, ображати, знущатися (СУМ-20).

Дражнити собак — а) ходити від хати до хати жебраючи; б) старцювати, жебракувати (СУМ-11,20).

Дурень, дурний [Дурень, дурный] = глупец, дурак (К.).
Розумово обмежена, тупа людина (СУМ-11).

Навіжений [Навиженный] = юродивый (К.).
У значенні юродиві, божі люди (С.).

Порожня сумка — немає або мало грошей у кого-небудь. Ще кажуть: Порожній гаман; Порожня калитка (кишеня і т. ін.) (СУМ-11).

Потилиця [Потылыця] = затылок (К.).
Задня частина голови над шиєю. В потилицю — ззаду (СУМ-11).

Старці́ [Старци́ ] = нищие (К.).
Те саме, що жебраки (ті, що живуть з милостині), а також дуже бідні, убогі, незаможні люди (СУМ-11).

Сумка [Сунка] = котомка (К.).
Виріб із шкіри, тканини і т. ін., що має форму торбинки, футляра з ручками і служить для перенесення чого-небудь (СУМ-11).

Тин [Тынъ] = плетень, частокол (К.).
Огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля пліт. // Огорожа з очерету тощо. // Огорожа з жердин, покладених горизонтально й закріплених між стовпцями (СУМ-11).

    

Вбгатися — з труднощами поміститися, втиснутися куди-небудь (СУМ-20). Тут образно.

Лупити — брати, встановлювати непомірно велику плату, ціну (СУМ-20).

Оклад — грошовий податок на людей з непривілейованих станів, які мали нерухому власність. Вбгалися в оклад тут у значенні: вийшли в люди (С.).

Спідниця [Спидныця] = юбка (К.).
Жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу (СУМ-11).

Се що проценту не лупили.
Не брали процента за позичені гроші (С.).

А послі вбгались і в оклад.
Говорячи про сиріт, що вбгались в оклад, Котляревський має на увазі сиріт, що утримувалися в «домах притулку», а досягнувши повноліття, мали приписуватися до якогось стану і сплачувати податки. «Бути в окладі» означало бути обкладеним податком (Ш.) Оклад — грошовий податок на людей з непривілейованих станів, які мали нерухому власність. Вбгалися в оклад тут у значенні: вийшли в люди (С.).

    

Бунчуковий — бунчуковий товариш — почесне звання, яке українські гетьмани спочатку надавали синам генеральної старшини і полковників, а пізніше — відставним полковникам і полковій старшині (СУМ-11). Помічник генерального бунчужного, який на війні беріг і захищав бунчук — військову регалію гетьмана. Бунчукові товариші становили верхівку української старшини, були підлеглі тільки самому гетьманові (С.).

Військовий — військовий товариш — звання, яке у XVІІІ ст. гетьман присвоював козакам за заслуги на війні (дорівнювало сотникові) (С.).

Завіт — тут у значенні: звичай, успадкований з давніх часів (С.).

Значковий — скорочена назва звання значковий товариш — старшинське звання, що надавалось у реєстровому козацькому війську полковій старшині та козакам з 2-ої половини XVII ст. (СУМ-11). Козацьке звання, надавалося, починаючи з другої половини XVІІ ст. Значкові вважалися охоронцями полкового прапора та сотенних хоругов. Пізніше це звання надавалося синам полкової старшини (С.).

Квапыться [Квапыться] = польститься; я не покваплюсь на тебе = я не посмотрю на тебя (К.).
Старатися, намагатися робити що-небудь швидше; поспішати, хапатися (СУМ-20).

Праведний — який дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний (СУМ-11).

Правдивий — який говорить правду; чесний, справедливий (СУМ-11).

Сотня, сотник — на Україні в XVI—XVIII ст. — адміністративно-територіальна та військова одиниця; складова частина полку. Полк ділився на сотні. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (СУМ-11).

Старшина — на Україні і в Росії в XVI—XVIII ст. — керівна заможна привілейована верхівка козацтва. Взагалі привілейована верхівка (СУМ-11).

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
Небагато, мало; у незначній кількості (СУМ-11).

Бувають військові, значкові і далі.
Перелічуються звання, які надавалися українській старшині за полкового устрою (С.).

    

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Венера (Киприда) — в римській (Афродіта — в грецькій) міфології богиня краси і кохання, дочка Зевса і Діони. Одна з легенд про Венеру — її любовне захоплення троянцем Анхізом, до якого богиня з'явилась на гору Їда у вигляді пастушки і народила від нього сина Енея. Під час війни з греками допомагала троянцям (С.). Серед ранніх творів грецької літератури зустрічаємо т. зв. «Гімни богам», а серед них «Гімн до Афродіти», в якому розповідається про кохання між Афродітою (Венерою) і Анхізом (Ш.).

Голубка — пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні) (СУМ-20).

Грішник, грішний — той, хто має гріхи, грішить (СУМ-20).

Досі [Доси] = доселе (К.).
До цього часу, до цих пір (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Засадити — змушувати довгий час перебувати де-небудь (Є.).

Любов — почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; кохання (СУМ-20).

Плутон — (римськ. міф.) — бог підземного світу і володар царства мертвих (А.).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Спитать [Спытать] = спросить (К.).
Спитати — звернутися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; поставити питання (СУМ-11).

Яга — казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка (СУМ-11).

Він божої, — сказала, — крові — ч. III, 126.
Предок Анхіза, родоначальник троянців Дардан, був сином громовержця Юпітера (С.).

    

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Базікати [Базикать] = болтать (К.).
Говорити багато, беззмістовно, про щось неістотне, не варте уваги. // Взагалі говорити (СМ-11).

Коверза [Коверза] = размышление (К.).
Вигадка, примха (СУМ-20). Раздумье, размышленіе (Г.).

Обриднуть [Обрыднуть] = наскучить (К.).
Обридати, обриднути — ставати неприємним, нудним від одноманітності, повторення і т. ін.; набридати (СУМ-11).

Шукать [Шукать] = искать (К.).
Шукати — намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.) (СУМ-11).

    

Глядь — уживається як присудок для вираження раптовості або несподіваності настання чи виявлення чого-небудь (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Згоріти — бути охопленим яким-небудь сильним почуттям, бажанням (СУМ-20).

Ненароком [Ненарокомъ] = ненарочно (К.).
Без певної мети, без певного наміру; ненавмисне (СУМ-11).

Спитать [Спытать] = спросить (К.).
Спитати — звернутися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; поставити питання (СУМ-11).

Хвататься [Хвататься] = спешить (К.).
Хвататися, хватати, схватити, схватитися, ухватити, вхватити — поспішати, квапитися  (СУМ-11).

Побіг старий не просто — боком.
Анхіза, за те, що похвалився інтимним зв'язком з богинею Венерою, розгніваний Юпітер ударив громом, після чого той став кульгати на одну ногу (С.).

    

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Госпо́да [Госпо́да] = дом (К.).
Домашнє житло; домівка (СУМ-11).

Дубина — окреме дерево дуба, у порівнянні (СУМ-20). Саме це визначення ілюструється рядками з цієї строфи. Але за змістом строфи слово «дубина» вжито у значенні тупа людина; дурень (Т.Б.).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Лишень [Лышень]ь] = ка (К.).
Те саме, що лише (СУМ-20).

Мірковать [Мырковать] = рассуждать (К.).
Міркувати — думати, роблячи певні висновки; обмірковувати (СУМ-20).

Ходити — вирушати куди-небудь, до когось з певною метою (СУМ-11).

Не смів мертцвя поціловать.
Зразок тонкої і вірної передачі І. Котляревським усіх нюансів народної психології. В українських народних звичаях і віруваннях покійні батьки вороже настроєні до своїх живих дітей. Вони переслідують і намагаються згубити свою дитину, що попадає між мертвих, особливо ту, що дуже побивається за ними. Відомі народні легенди про мерця—матір, яка ганяється за дочкою, щоб розірвати її; дочка, втікаючи, скидає частинами свій одяг і поки мрець рве його на шматочки, встигає сховатися в домівці. Інколи дочку від матері рятує покійна хрещена. Відома легенда про мерця—парубка, який переслідує дівчину, що дуже побивалася за ним. В цих легендах відбилися засади народного світогляду, спрямовані на збереження і примноження людського роду. Живий про живе дбає (С.).

    

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Жвавий [Жвавый] = бравый (К.).
Повний життєвої сили, енергії, зі швидкими, легкими рухами; рухливий. Бравий — який відзначається сміливістю, енергійністю, жвавістю (СУМ-20).

Плід [Плидъ] = плод, потомство (К.).
Те саме, що рід — усі родичі, рідні; родина, рідня (СУМ-11).

Сумовать [Сумовать] = тосковать (К.).
Сумувати — пройматися почуттям суму, журби; удаватися в тугу, журитися (СУМ-11).

Хлопець [Хлопець] = мальчик, малой (К.).
Уживається як узагальнююча назва чоловіків (СУМ-11).

    

Весільна пісня — обрядова пісня, що виконується на весіллі (СУМ-20).

Вечерниці [Вечерныци] = посиделки (К.).
Вечорниці — вечірні зібрання молоді восени та взимку, на яких у буденні дні поряд з розвагами виконувалася певна робота (звичайно прядіння, вишивання), а в свята влаштовувалися гуляння. Інколи збиралися тільки на вечір, а спати розходилися по домівках, а інколи тут же в обраній і підготовленій для цього хаті дівчата гуртом лягали спати, а на світанні вставали, готували з принесеного сніданок і продовжували свої заняття. Певне, звідси і слова-синоніми: вечорниці-досвітки (С.).

Ворожити (СУМ-20): 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2. Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких має вплив на людину, природу і т. ін.; чарувати.

Ворон — різновид гри, у якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка (СУМ-20). Ворон — гра з циклу весняних вуличних ігор для дівчат. У фольклорі світло, вогонь — життя, рух; темрява, морок — смерть, тому чорний ворон символізує горе, смерть (С.).
Микола Гоголь дає опис двох варіантів цієї гри: І. Одна, взявшись за другую, вереницею кроется под начальством передней, защищающей их от одной, представляющей ворона. Когда ворону удается поймать которую-нибудь из них, выключая предводительствующей, он становится в ряд, а пойманная представляет уже ворона. ІІ. Становятся несколько человек один за спиной у другого, держась за платье; впереди женщина, называемая мать, за нею старшая ее дочь, и за нею все, называемые ее детьми, хотя бы их было и двадцать Все прячутся за нее, она одна только впереди и спрашивает ворона, копающего перед нею землю палочкою: Вороне, вороне, що ти копаеш? Он отвечает: пічку. М.: Нащо? В.: Окропи гріти. М.: Нащо? В.: Твоїм дітям очі заливати. М.: Защо? В.: Щоб не крали капусти. — Потом мать говорит: Вороне, вороне, дай пить. В.: Скоч до криниці. М.: Волка боюсь. В.: Якого? М.: Сірого да білого. В.: Що він робить? М.: Гуску скубе. В.: Яку? М.: Сіру та білу. В.: Стреляйте — и все подымают палец вверх и кричат, т. е. мать и дети: Пули! (сделать точное разыскание). После мать снова спрашивает пить и он так же отвечает. Она говорит: Жабы боюсь. В. отвечает: Топчите, и все топают ногами, и опять спрашивает мать пить. Он берет палочку, ту, что землю копал, плюнет и дает матери; та плюнет и дает детям и после бросает палочку далеко, за которой ворон бежит, а она оборачивается и говорит: обернуся тричі, двічі, чи всі мої діти? А в это время хватает ворон одного из детей и взятое им у него остается. А мать, говоря с ним, все его обманывает, чтоб его рассеять, заговаривает о постороннем, напр.: Вороне, вороне! твоя хата горить! и укажет ему далеко. Он оборотится в ту сторону бежать, а она в противную оборачивается и говорит те же слова; он снова захватывает одно дитя, и так продолжается, пока не захватит всех, и не останется только старшая дочка. Тогда ворон становится перед ней с прутом за спиною, а мать спрашивает: Вороне, вороне, що за тобою? — Он отвечает: Лопата. А она говорит: А за мною дочка горбата, да не вдариш, и при том оборачивается, избегая удара. Потом опять так же спрашивает. Он отвечает, что взбредет ему на ум, как то: кочерга, помело и проч. — Когда же он скажет: Макогон, то она говорит: біжи ж за моей дочкой наздогон. Он гоняется за дочерью, которая не дается и снова становится за матерью. После сего садятся все дети, находящиеся у ворона, в два ряда, протянувши ноги, и мать с дочерью, а за нею ворон, идут, переступая ноги сидящих, и говорит мать: «Ой піду я на містечко, куплю своїй дочці намистечко». А ворон говорит: А я вкраду, да проп'ю. Дочь старшая отвечает: А я каменем голову проб'ю. Ворон на это: Не діждеш. Мать продолжает говорить таким же образом: что идет за покупкой плахты, запаски и всё, что нужно. Ворон и старшая дочка отвечают попрежнему до тех пор, пока мать не скажет: Ой піду я в лопух, щоб мій ворон опух. Тогда сидящие должны его ловить, но однако ж не поймают. Во второй раз говорит мать: Ой піду я в жито, щоб мог ворона вбити. И снова начинают ловить его, но до тех пор не поймают, пока мать не скажет: Ой піду я в завяз, щоб мій ворон завяз. Тогда, поймавши его, все, сколько их есть, кричат (турчат) изо всех сил ему на уши до того, что он уже сделается смирнее. Тогда они все прячутся в траву, куда кто попал, и он должен отыскивать; когда же отыщет всех, игра оканчивается (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 511-512) (Т.Б.).

Клочча [Клочча] = охлопье (К.).
Клоччя — грубе волокно, отримане після прядіння мичок льону або конопель; жмутки, клаптики чого-небудь (СУМ-20). Грубе волокно, одержане як відхід під час обробки волокон конопель або льону. Непридатне для прядива волокно знаходило всіляке застосування в побуті, в тому числі й ворожінні. Це відбилося в казках, легендах, переказах (С.).

Колядки — різдвяні свята — найліпша пора для вечорниць і досвіток. Різдвяні обряди переплітаються з іграми та розвагами молоді на вечорницях(наприклад, вечорниці в перший день різдва в п'єсі Тараса Шевченка «Назар Стодоля» та в повісті Миколи Гоголя «Ніч перед різдвом»). Треба розрізняти колядки і коляди. Колядки мають обов'язково тільки світський зміст, коляди присвячені духовно-релігійним темам («Ой сів Христос вечеряти» та ін.). Тому в пеклі співали саме колядки, а ні в якому разі не коляди (С.).

Ле́щата [Ле́щата] = тиски (К.).
Розщеплена на кінці палиця (СУМ-20). Лещата — дві зв'язані палиці, між якими затискується якийсь предмет. Лещатами називають лозини, з яких плететься тин. Ймовірно, саме в такому значенні це слово вжите в «Енеїді». Можливо, йдеться про різновид гри в «джгута» (див.), коли одному закривають очі і б'ють по закладеній на спину руці (долонею, джгутом, лозиною з тину і т. под.) (С.).

Молодиця — молода жінка, заміжня або така, що була замужем (СУМ-20).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Спідниця [Спидныця] = юбка (К.).
Жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу (СУМ-11).

Весільних пісеньок співали.
Вихід дівчини на вечорниці означає, що вже почалося її дівування і вона може виходити заміж (С.).

    

Або [Або] = или (К.).
Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими (СУМ-20).

Вегеря [Вегеря] = род танца (К.).
Вегері — танець, ніби угорського походження. Скакати вегері — танцювати навприсідки. У «Словнику» П. Білецького-Носенка зазначено: вегері – те саме, що й танець гайдук (див.) (Білецький-Носенко П. Словник української мови. — К., 1966. — С. 92) (С.).

Джерегелі [Джерегели] = коса на голове венком сложенная (К.).
Джереґеля — національна українська жіноча зачіска у вигляді коси, складеної вінком (СУМ-20). Коси, дрібно заплетені й викладені вінком на голові (С.).

Дробушечки [Дробушечкы] = мелко заплетенные волосы (К.).
Дрібушечки — зменш. до дрібушки — тоненькі дрібно заплетені косички (СУМ-11).

Жмуритись по куткам — гра в піжмурки: всі ховаються, один шукає (С.). Жмуритися — зав'язавши очі, ловити або відшукувати інших учасників гри в жмурки (СУМ-20).

Ко́мин [Ко́минъ] = печная труба (К.).
Канал з вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі, груби в повітря; димохід (СУМ-20).

Лавка [Лавка] = скамейка (К.).
Те саме, що лава — дошка (або кілька дощечок) на стояках, на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін (СУМ-20).

Пустка — нічим не заповнений простір; безлюдне місце, безлюдна місцевість (СУМ-11). У народній творчості відомо немало легенд про страшні, закляті місця, які людям слід обминати, — пустки (див. також пустий ліс). Ці місця пов'язані з діями «нечистої сили»: чортів, відьом, з якоюсь страшною подією, убивством. Слухання таких історій справляє особливе враження у відповідній ситуації. Вечорниці в довгі осінні та зимові ночі були найкращим місцем для слухання всіх тих страшних історій в дусі гоголівського «Вія» чи «Мертвецького великодня» Г. Квітки-Основ'яненка. Улюблений час «нечистої сили» — з півночі до третіх півнів. Знаходилися сміливці, що зголошувалися сходити опівночі на страшне чи то закляте місце, билися об заклад. Інші, бувало, чинили перешкоди, страхали сміливців. У другому акті п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля» (дія відбувається у XVІІ ст.) зображені вечорниці. Серед інших епізодів зустрічаємо тут і ходіння «в північ по пусткам». Ключниця сотника Хоми Кичатого, козир-дівка Стеха похваляється сходити в стару корчму за селом, яку «і днем люди хрестячись обходять, а вночі ніхто не посміє». Складається умова за всіма правилами: Стеха, коли не дотримає слова, ставить «піввідра слив'янки, три куски сала і паляницю», друга сторона — «музикантів на всю», тобто на весь вечір. Щоб повірили, Стеха мусить принести цеглинку, або кахлю з груби, або що хоче, тільки з корчми (С.).

Сужений, рус. — суджений — призначений долею; наречений (СУМ-11).

Тісна баба — дитяча, молодіжна гра; дві кількісно рівні групи сідають на лавці і починають тиснути одна на другу. Витіснена група вважається переможеною (С.).

Ходити — вирушати куди-небудь, до когось з певною метою (СУМ-11).

У хатніх вікон підслухали.
В день святого Андрія (30 листопада за ст. ст.) або перший день різдва дівчата гадали, чи вийдуть цього року заміж. Один із способів: увечері дівчина йде підслухувати під сусідські вікна. Як почує, що хтось комусь у хаті скаже: «Іди!» — то вийде, а коли почує слова, зміст яких зводиться до «сиди на місці!», — то не вийде (С.).

До свічки ложечки палили.
Мабуть, йдеться про звичай топити віск у черепку, ложці. Розтоплений віск виливають на воду. Якщо, охолонувши, він нагадуватиме весільний вінець, то дівчина скоро вийде заміж (С.).

    

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Ворожбит, ворожка — ті, хто роблять спробу вгадати майбутнє чи минуле, ворожачи на картах, воску і т. ін. (СУМ-20).

Ворожити (СУМ-20): 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2. Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких має вплив на людину, природу і т. ін.; чарувати.

Дурень, дурний [Дурень, дурный] = глупец, дурак (К.).
Розумово обмежена, тупа людина (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Неук — нетямуща, недосвідчена, мало обізнана з чимось людина; невіглас (СУМ-20).

Спитать [Спытать] = спросить (К.).
Спитати — звернутися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; поставити питання (СУМ-11).

Тро́хи [Тро́хы] = мало (К.).
До деякої міри; дещо (СУМ-11).

Уродливий [Уродлывый] = дородный и одаренный хорошими качествами (К.).
Вродливий (уродливий) — який має приємне обличчя, вигляд; гарний, красивий (СУМ-11).

    

Брехеньки — коротка розповідь про що-небудь малоймовірне; нісенітниця (СУМ-20).

Брехня [Брехня] = ложь (К.).
Те, що не відповідає правді; неправда (СУМ-20).

Ворожити (СУМ-20): 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2. Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких має вплив на людину, природу і т. ін.; чарувати.

Гадати — ворожити (СУМ-20).

Гнучкий [Гнучкый] = гибкий (К.).
Який легко згинається, гнеться (СУМ-11).

З диявола (біса) — дуже, вельми, занадто (СУМ-11).

Діло — робота, заняття людини; практична діяльність; справа (СУМ-11).

Імення [Имення] = название (К.).
У значенні прізвисько — найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. Імення приложити — вигадати прізвисько (СУМ-20).

Лихий — у значенні завзятий — дуже діяльний, енергійний (СУМ-20).

Порский [Порьскый] = живой, резвый (К.).
Порскенький, пестл. до порский — швидкий, прудкий, моторний, жвавий (СУМ-11).

Ухо прехихе — невживане зараз, означає гостроту і жвавість. (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 500) (С.).

Хвисткий [Хвысткый] = упругий (К.).
Гнучкий (Г., Ш.); дуже жвава (С.).

    

Біля [Біля] = подле (К.).
Уживається на позначення місця; коло, близько, недалеко (СУМ-20).

Ворожба — спроба угадування майбутнього чи минулого на картах, воску і т. ін. (СУМ-20).

Ворожити (СУМ-20): 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2. Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких має вплив на людину, природу і т. ін.; чарувати.

Загадати — замагатися знайти відповідь на що-небудь задумане за якимись прикметами або ворожачи на картах, воскові і т. ін.; ворожити (СУМ-11).

Збрехати [Збрехаты] = солгать (К.).
Збрехати — брехати — говорити неправду (СУМ-20).

По правді — не відступаючи від істини; справді, насправді (СУМ-11).

Привідця [Привидця] = затейщик (К.).
Те саме, що привідець — заводій (звичайно на гулянці) (СУМ-11).

Шептати, шептуха — чаклуючи, промовляти наговір, приворот (СУМ-11).

    

Васильки — народна назва шавлії гайової (Salvіa nemoposa) та близьких до неї видів (волошок, щириці). Васильки входять постійним мотивом до українського національного орнаменту. Настій з василькових квітів здавна використовується в народній медицині (С.).

Відьма — за народним повір'ям – жінка, яка знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклунка (СУМ-20).

Конвалія [Конвалія] = ландыш (К.).
Конвалія (Соnvallarіа) — багаторічна трав'яниста рослина. Настій з квіток конвалії здавна застосовується як ліки при серцевих хворобах. На Україні росте один вид — конвалія травнева (С.).

Костянтина — Костянтинів день (21 травня за ст. ст.). За народними віруваннями, трави, зібрані саме у цей день, мають чудодійну (С.).

Любисток [Любысток] = заря (К.).
Багаторічна ароматична трав'яниста рослина родини зонтичних, корені і листя якої використовують у народній медицині (СУМ-20).

Непочатий — якого не починали, до якого не бралися, не доторкалися (СУМ-20).

Папороть (Роlypodіophyta) — збірна назва дуже численного виду трав. Деякі папороті застосовуються в народній медицині (С.).

Петрів батіг [Петривъ батигъ] = цикорий (К.).
Багаторічна трав'яниста рослина, з коріння якої виготовляють сурогат кофе; цикорій (СУМ-11). Має лікувальні властивості, з кореня цикорію і зараз добувають лікувальні препарати. Згідно з легендою, цією травою апостол Петро відганяв дітей, які знущалися з Ісуса Христа, коли той піднімався з хрестом на Голгофу, звідки й походить народна назва (С.).

Погожий [Погожій] = хороший, годный (К.).
Свіжий, чистий (про воду, повітря і т. ін.) (СУМ-11).

Просерень [Просерень] = пролески (К.).
Просерен, просерень — підсніжник, крокіс (СУМ-11).

Ремез — маленька пташка ряду горобцеподібних (СУМ-11).

Чебрець (Thymus) — степова трава з повзучими стеблами, цвіте дрібними лілувато-рожевими, інколи білими квітами, має лікувальні властивості (С.).

Шевлія [Шевлія] = шалфея (К.).
Шавлія (Salvіa) — поширена на Україні трава з великими пахучими квітами. Деякі її види використовуються в народній медицині (С.).

Які на Костянтина рвала.
Маються на увазі трави, які за народними віруваннями, мають чудодійну, цілющу силу; їх слід рвати в Костянтинів день (21 травня за ст. ст.) (С.).

І те гніздо, що ремез клав.
Ремез своє мистецьки зроблене гніздо-кошіль підвішує на очереті або на дереві над водою. Воно фігурувало в народних обрядах, ворожіннях. Ремезовим гніздом підкурювали хворих, у деяких місцевостях і худобу, бджіл, риболовні снасті. Бувало, гніздо ремеза тримали в хаті як талісман (С.).

І все се налила водою і далі.
Зілля для зцілення від хвороб, для ворожіння треба було варити у свіжій воді з криниці, з якої в той день ще ніхто її не брав. Ставили зілля на вогонь з відповідними ритуальними замовляннями (С.).

    

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Заклекотіти — почати клекотати, клекотіти, із шумом кипіти; забулькати (СУМ-20).

    

Годі [Годи] = полно, довольно (К.).
Досить, вистачить (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Журитись [Журытысь] = печалиться (К.).
Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати (СУМ-20).

Завзятий [Завзятый] = неуступчивый (К.).
1) Дуже діяльний, енергійний, який наполегливо переборює труднощі, невідступно домагається здійснення поставленої мети. 2) Який з захопленням, пристрастю віддається якому-небудь заняттю, якійсь справі; запеклий. 3) Який характеризується великою енергією, наполегливістю, непохитністю (про вдачу людини, її окремі риси і т. ін.). 4) перен. Який ведеться з запалом, пристрастю; упертий, напружений (про працю, боротьбу і т. ін.) (СУМ-20).

Клекотить [Клекотить] = шипеть во время кипения (К.).
Клекотіти — бурхати, вирувати, шумувати (про рідину) (СУМ-20).

Мать [Мать] = иметь (К.).
Мати — уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось (СУМ-20).

Пильний — який щиро, уважно ставиться до своїх обов'язків, роботи; старанний. Пильніше — вищий ступінь порівняння прикметника пильний, який вказує на більшу міру вияву названої ознаки (СУМ-11).

Рід [Ридъ] = род (К.).
Ряд поколінь, що походять від одного предка (СУМ-11).

Спід [Спидъ] = спод (К.).
Нижня частина, дно чого-небудь. Підвернути під спід — підкорити кого-небудь чиїйсь владі (СУМ-11).

Усюди [Усюды] = везде (К.).
Всюди (усюди) — у кожному місці; повсюдно, скрізь. По всіх усюдах — у всіх місцях; скрізь (СУМ-11).

    

Відсіль [Видсиль] = отсюда (К.).
Із цього місця, від цього місця; звідси (СУМ-20).

Зробить [Зробыть] = сделать (К.).
Зробити — у сполуч. з деякими іменниками означає виконання, здійснення того, що називають ці іменники (СУМ-20).

Панотець [Панотець] = батюшка (К.).
Батько стосовно до своїх дітей (СУМ-11).

Покіль не будуть ціловати і далі.
Віщий голос заглядає далеко вперед у грядущі віки. Заснована Енеєм Римська держава стоятиме до того часу, поки язичество не впаде під натиском нової релігії — християнства — і на її місці виникне Священна Римська імперія під зверхністю папи — глави католицизму. Гумористичне обігрується відомий вираз: «Цілувати пантофлю папи» (С., Ш.).

Постоли [Постолы] = род лаптей (К.).
1. М'яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив'язуючи до ніг мотузками (волоками). 2. Те саме, що личаки — плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив'язуючи до ноги мотузками (СУМ-11).

    

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98).

Бажати [Бажать] = очень желать, прихотничать (К.)
Прагнути, мати бажання здійснити, одержати, здобути що-небудь; хотіти (СМ-11).

Гіркий — сповнений горя, біди; тяжкий (СУМ-20).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Треба [Треба] = нужно, надобно (К.).
Потрібно, необхідно, слід (СУМ-11).

    

Дозвілля [Дозвилля] = досуг (К.).
Вільний від праці час; час відпочинку (СУМ-11).

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.).

Напростець [Напростець] = напрямик (К.).
Навпростець, напростець — найкоротшим шляхом, не по дорозі, перев. по прямій лінії (СУМ-20).

Нищечком, нишком [Ныщечкомъ, нышкомъ] = потихоньку, украдкой (К.).
Крадькома, потай, щоб інші не бачили, не знали (СУМ-11).

Пекло [Пекло] = ад (К.).
За релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук (СУМ-11).

Поки [Покы] = покуда (К.).
Протягом певного часу (СУМ-11).

По́котом [По́котомъ] = вповалку (К.).
Один біля одного, без певного порядку (СУМ-11).

Сивилла — Сівілла — у стародавніх греків і римлян — ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба). У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум) (С.). Див. коментар до строфи 15 частини ІІІ.

Сховати, сховатися — зникати з поля зору (СУМ-11).