История Полтавы

Зевесъ моргнувъ якъ криль усамы,
Олымпъ мовъ лыстыкъ затрусывсь;
Мыгнула блыскавка съ громамы,
Олымпській потрухъ взворушывсь.
Богы, богыни и пивбогы,
Простоволоси, босоноги,
Бижатъ въ Олымпську Карвасарь (*).
Юпытеръ гнивомъ роспаленный,
Влетивъ до ныхъ мовъ навиженный
И крыкнхвъ, якъ на гончыхъ псарь:

(*) Карвасарь, Словесный Судъ на ярмаркахъ, бывшихъ прежде въ Малороссійскихь городахъ.

       Частина VI стр. 1.

Біг (бог, боги) — у релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Бігти — поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, квапитися (СУМ-20).

Гнів — почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування (СУМ-20).

Гончий — порода мисливських собак (СУМ-20).

Затруситися — затремтіти, затрястися від якого-небудь почуття (СУМ-20).

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.).

Карвасар — словесный Суд, помещавшийся в прежние времена в Малороссийских городах и селениях, на ярмарочных площадях, в раскинутой палатке (К.).
Йдеться про одну з давніх форм народного судочинства, щось близьке до третейського суду чи суду честі (відповідно в російського народу — «на миру»). Обрані громадою авторитетні люди вислуховували обидві сторони і тут же виносили своє рішення. Слово «карвасар», як і сама інституція суду на ярмарку, давнє, уже в часи Котляревського можливо сприймалося як архаїзм (С.).

Листикк — зменшене до лист. Вжито у порівнянні.

Моргати — подавати знак рухом повіки, брови (СУМ-20).

Навіжений — божевільний (СУМ-20).

Олимп — Олімп — найвищий гірський масив на півночі Греції, на кордоні з Македонією. В грецькій міфології — місце перебування богів. Пізніше, в епоху Риму, часто вживається в значенні неба, місця, де мешкали боги (Д.). На Олімпі стоять палаци Зевса та інших богів, збудовані й оздоблені богом ковальства Гефестом. Ворота в Олімп, коли боги виїжджають звідти на золотих колісницях, відкривають і закривають гори. Олімп — також символ верховної влади (С.).

Потрух — частина нутрощів тварини, придатна для їди. Олимпський потрух — все цілком, з усім, що є (СУМ-11).

Простоволоса — з непокритою головою (СУМ-11).

To make Olympus shake,
Zeus, like a rabbit, twitched his curled
Mustache. At once, a thunder and a quake
Had stirred the stale Olympian world.
All gods, the goddesses, and every demigod,
Bareheaded or unshod,
Ran to the picnic grounds.
The very angry Zeus, all fiery and hot,
Yelled like a hunter at his canine lot,
As if they were his hunting hounds:

Зевес маргнуў, як трус вусамі,
Закалаціўся ад грымот
Алімп, як лісцік пад вятрамі,
І нарабіў багам турбот.
Яны спяшаліся — хто босы,
Хто голы, хто проставалосы
У Алімпійскі карвасар,
На іх Юпітэр раззлаваны
Крычаў, нібыта апантаны,
Як на хартоў панурых псяр:

Помръдна като заек с устна
и цял Олимп разтресе Зевс;
от свода мълния се спусна
и кошера разбуни днес.
Що богове, богини — боси,
раздърпани и дългокоси
търчат към агората с жар.
И Зевс разпенен с два-три скока
довтаса, почна да ги хока,
тъй както псетата — кучкар.

Zeus blinzelte, wie ein Kaninchen,
Olymp erbebte, wie ein Blatt;
Es donnerte, es fielen Blitze,
In Aufregung geriet der Berg,
Götter, Göttinnen und Halbgötter,
Barfüßige, mit langem Haar,
Ein jeder eilte zum Gerichte.
Völlig erbost und voller Zorn
Hat Zeus sie alle angefallen,
Wie Hetzhunde, und schrie sie an:

Jak królik Zeus drgnąl wąsami
I Olimp zatrząsł się jak listek;
Pchnął błyskawicę z piorunami,
Poruszył Olimp z wnętrzem, wszystek.
Bogowie i boginie boso,
Nie przyczesawszy nawet włosów,
Mkną do sądowej sali rączo.
A Jowisz, gniewem rozpalony,
Wnet do nich wleciał jak szalony
I krzyknął niczym psiarz na gończe.

Зевес повел в сердцах усами,
Олимп, как лист, затрепетал,
Мигнула молния с громами,
По небу ураган промчал.
Богини, боги, полубоги,
Простоволосы, босоноги,
Сбежались вмиг со всех концов.
Юпитер, гневом распаленный,
Беснуясь как умалишенный,
Кричал, как псарь на гончих псов:

Как кролик, Зевс моргнул усами,
Олимп, как листик, затрясло;
Сверкнула молния с громами,
Всех подхватило, понесло.
Богини, боги, полубоги,
Простоволосы, босоноги,
Стремглав бегут в базарный суд.
Влетел туда Юпитер ярый,
На них свирепо гаркнул старый,
Как на собак псари орут.

Как кролик, Зевс повел усами,
Олимп, как листик, затрясло;
Мигнула молния с громами,
Олимпа дрогнуло нутро.
Богини, боги, полубоги
Простоволосы, босоноги
Бегут в олимпский карвасарь.
Юпитер, гневом распаленный,
Примчался к ним, как исступленный.
И крикнул, как на гончих псарь:

Зевс гневно шевельнул усами,
Олимп, как листик, задрожал,
Сверкнули молнии с громами,
Вихрь по Олимпу побежал.
Бежали боги, полубоги,
Неслись проворно по дороге
На олимпийский карвасарь,
Юпитер, гневом распаленный,
Влетел к ним, как умалишенный,
И крикнул, как на гончих псарь:

Zeus jak králík pohnul knírem,
Olymp se chvěl jak osika;
blesk s hromy svištěl všehomírem,
olympský herberk procítá.
Bohyně, bozi, polobozi,
prostovlasí a bosonozí,
běží před soudnou stolici.
Jupiter hněvem rozpálený
vletěl k nim celý rozzuřený
a vzkřik jak na psy honicí:

«Чи довго будете казытысь,
«И стыдъ Олымпови робыть?
«Що день проми́жъ себе сварытысь,
«И смертныхъ съ смертнымы травыть?
«Поступкы ваши вси не божи;
«Вы на сутяжныкивъ похожи
«И рады мордовать людей;
«Я васъ изъ неба поспыхаю
«И до того васъ укараю,
«Що пасты будете свыней.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 2.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 3:

Щодень промеж себе сваритись

"How long yet will you spout
The hate, discrediting Olympians world-wide?
By quarreling among yourselves day in, day out?
And instigate the mortals' fratricide?
Ungodly are your deeds!
You act like homicidal breeds!
You'd gladly murder and malign!
I'll throw you out from Paradise,
And, as a punishment, to be precise,
I'll let you tend the swine!

«Ці не даволі ў сценах родных
Сарамаціць Алімп багам?
Цкаваць смяротнымі смяротных
І між сабой сварыцца вам?
Бо нелад ваш багоў не варты;
З вас кожны, як суцяга ўпарты,
Вы рады мардаваць людзей;
Я ўсіх вас з неба паспіхаю
І гэткай карай пакараю,
Што пасвіць будзеце свіней.

„Я да престанете с кавгите,
да не срамите цял Олимп!
Рода човешки да морите
с характера си нетърпим!
Това не са постъпки божи;
мошеници — по десет кожи
е почнал всеки да дере.
Внимавайте, не ме гневете,
свине ще има да пасете,
ще ме запомните добре!

"Werdet ihr lange noch so wüten
Und Schande bringen dem Olymp?
Untereinander täglich streiten,
Die Sterblichen zum Streit verführ'n?
Sehr ungöttlich sind eure Taten,
Ihr seid den Staatsanwälten gleich
Und labt euch an der Qual der Menschen.
Vom Himmel Schick ich euch hinab,
Um euch gehörig zu bestrafen,
Mach ich zu Schweinehütern euch.

"Czy długo się będziecie wściekać
I wstyd przynosić Olimpowi?
Do swarów co dzień się uciekać,
Szczuć śmiertelników? to wam powiem:
Nie boskie czyny wasze — raczej
Podobni wyście do pieniaczy
I chętnie ludzi mordujecie;
Ja zaraz z nieba was pospycham
I tak ukarzę was nielicho,
Że wszyscy świnie paść będziecie.

"Вы долго будете беситься,
Перед людьми Олимп срамить,
Друг перед другом петушиться,
Меж смертных драки заводить?
Так разве делают по-божьи?
Вы на сутяжников похожи,
Что рады мордовать людей;
Всех с неба разом посшибаю,
Всех беспощадно покараю
И прикажу пасти свиней.

«Доколе, — закричал он гневно, —
Олимпа имя вам срамить,
Друг с дружкой грызться ежедневно
И смертных смертными травить?
Обычай ваш совсем не божий.
Вы на сутяжников похожи!
За что мытарите людей?
Не дам поблажки братье вашей:
С небес повытолкаю взашей
И прикажу пасти свиней.

«Вы долго ль будете беситься
И без конца Олимп срамить?
Что день промеж себя браниться
И смертных смертными травить?
Поступки ваши все не божьи;
Вы на сутяжников похожи
И рады истязать людей;
Я всех вас с неба посгоняю
И так примерно покараю,
Что будете пасти свиней.

«Вы долго будете беситься,
Олимп позорить и чернить?
День каждый грызться и браниться
И смертных смертными травить?
Поступки ваши все не божьи,
Вы на сутяжников похожи
И рады изводить людей.
Я с неба всех вас расшвыряю
И так жестоко покараю,
Что будете пасти свиней.

„Jak dlouho ještě chcete, k čertu,
hádkami Olymp ostouzet
a lidi proti lidem z žertu
štvát, pošťuchovat, popouzet?
"To přece nejsou skutky bohů,
spíš sudičů, pohůnků, slouhů;
vyndám vás všechny za vrata!
Jestli mě, chaso, popudíte,
tak našup z nebe poletíte
a budete pást prasata!

«А вамъ, Олымпськи зубоскалкы,
«Моргухы, дзыгы, фыгляркы,
«Березовои дамъ прыпаркы,
«Що довго буде вамъ въ тямкы.
«Охъ вы на смертныхъ дуже ласи!
«Якъ Грекъ на Ниженськи ковбасы,
«Все лыхо на земли одъ васъ.
«Чрезъ ваши зводни, женыхання,
«Не маю я ушановання;
«Я намочу васъ въ шевській квась.

       Частина VI стр. 3.

Втямки (утямки) — пам’ятається, не забувається (СУМ-11).

Дзига — вертка, непосидюча дівчина (жінка), фуркальце (Л.); Дзига — 1) Дитяча іграшка у вигляді круга або кулі на осі, яка при швидкому обертанні утримується у вертикальному положенні. 2) перен. Швидка в рухах, вертлява людина (СУМ-11).

Женихатися — виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися (маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.) (СУМ-20).

Зводник, зводниця — звідник, звідниця — 1. Той, хто займається звідництвом (у поемі зводня) — посередництвом між чоловіком і жінкою (перев. корисливим) для налагодження між ними любовних взаємин). 2. Той, хто розпускає плітки, зводні (СУМ-20).

Зубоскалка — жін. до зубоскал — той, хто любить зубоскалити; насмішник, скалозуб, скализуб (СУМ-20).

Ласий — який має особливу пристрасть до кого-, чого-небудь; охочий до чогось (СУМ-20).

Лихо — обставина, подія, що зумовлює страждання; горе, біда; протилежне добро (СУМ-20).

Мати — уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось (СУМ-20).

Моргуха — те саме, що кокетка — жінка, дівчина, яка своєю зовнішністю, поведінкою, манерами, одягом і т. ін. намагається сподобатися, викликати інтерес до себе в чоловіків (СУМ-20).

Олимп — Олімп — найвищий гірський масив на півночі Греції, на кордоні з Македонією. В грецькій міфології — місце перебування богів. Пізніше, в епоху Риму, часто вживається в значенні неба, місця, де мешкали боги (Д.). На Олімпі стоять палаци Зевса та інших богів, збудовані й оздоблені богом ковальства Гефестом. Ворота в Олімп, коли боги виїжджають звідти на золотих колісницях, відкривають і закривають гори. Олімп — також символ верховної влади (С.).

Припарка — тілесне покарання різками, киями (СУМ-11).

Фигляр — фігляр — перен. Кривляка, позер. // Пустун, витівник (СУМ-11).

Шана — у значенні ушанування — повага, пошана (СУМ-11).

Шевський квас — розчин дубильної речовини для вичинювання шкур (СУМ-20).

And you, teeth baring beauties,
So gay, - it's not my empty threats, -
You'll get from me sound whipping, cuties,
Lest you forget your sins, coquettes.
Oh, you are fond of mortal lovers,
Just like that Greek, who greedily devours
The Nizhyn sausages; you cause all woe down there
Because of your deceitful courting,
They shamelessly are misreporting
About me, which is false and so unfair...

А вам, багіні-шалахвосткі,
Бярозавае кашы дам,
Так супакою нораў порсткі,
Што доўга будзе вам няўцям.
Вы на смяротных вельмі ласы,
Як грэк на простыя кілбасы,
Людское ліха ўсё праз вас.
Ад вашых зводняў, ад кахання
Няма Зевесу ўшанавання;
Я кіну вас, як муху ў квас,

А всяка олимпийска сваха,
бъбрица, жадна за кавга,
повтарям — ще яде пердаха,
дорде държи се на крака.
Ядете всички сиромаси —
тъй грък на нижински колбаси
налита... Няма мир от вас.
Все козни, спорове — до гуша
ми е дошло, не ми се слуша;
ще ви удавя в евтин квас.

Und ihr, olymp'sche Kichererbsen,
Die zwinkern nur und gaukeln könnt,
Ihr sollt die Weidenrute kosten,
Damit ihr lange daran denkt.
Ihr seid auf Sterbliche so gierig,
Wie Griechen auf die feine Wurst, -
Nur ihr seid schuld an diesem Elend!
Wegen eurer Verführungskunst
Ist meine Achtung ganz verflogen, -
Ich schmeiß' euch in den Schustersaft.

Wam zasię, kpiarki olimpijskie,
Co głupie figle w głowie macie,
Brzozowej kaszy zadam wszystkim,
Że długo mnie popamiętacie.
Och, na śmiertelnych wy wciąż łasę!
Jak na nieżyńskie Grek kiełbasy,
Na ziemi złe czynicie rzeczy.
Przez wasze figle i zaloty
Szacunku nie mam, lecz kłopoty;
Namoczę was w garbarskiej cieczy.

А вам, олимпские сударки,
Вертушки, вруньи, всем, как есть,
Поставлю веником припарки,
Чтоб дней пяток ни лечь, ни сесть.
Олимпа вам, как видно, мало;
Вы до людей как кот до сала,
Как грек до нежинских колбас.
Чрез ваши сводни, шашни, бредни
Лишаюсь в храме я обедни;
Все беды на земле от вас.

Вы, олимпийские фиглярки!
Не будет снисхожденья вам.
Задам березовой припарки
Всем зубоскалам и юлам,
Забудете свои повадки.
Уж больно вы до смертных падки —
Что грек до нежинских колбас.
Вы сеете раздор всегдашний!
За жениханье, плутни, шашни
Всех окуну в сапожный квас.

«А вам, Олимпа зубоскалки,
Фиглярки, шельмы всех мастей,
Я дам березовой припарки,
Навек запомните, ей-ей!
Жадюги! К смертным рветесь часом.
Как греки к нежинским колбасам.
Все горе на земле от вас,
Чрез ваши сводни, шашни, блажи.
Меня уж чтить не стали даже;
Я вас спущу в дубильный квас!

А вам, олимпские фиглярки,
Моргуньи, бестии, задам
За все березовой припарки,
Запомнится надолго вам;
Вы к смертным часто льнете глазом,
Как греки к нежинским колбасам,
Все горе на земле от вас.
За ваши шашни, похожденья
Ко мне не стало уваженья,
Всех окуну в дубильный квас!

A vám, vy kozy umektané,
fifleny, káči, hihňalky,
vy drzé šmudly ušmudlané,
vypráším metlou rozparky.
Na lidi máte laskominu
tak jako Turek na koninu —
a máte prsty ve všem zlém!
Pro pletichy a namlouvání
už nebudu mít slitování
a seřežu vás potěhem.

«Або отдамъ васъ на роботу,
«Запру въ смырытельныхъ домахъ,
«Тамъ выженутъ изъ васъ охоту
«Содомыть на земли въ людяхъ.
«Або я лучшу кару знаю,
«Ось-якъ богынь я укараю:
«Пошлю васъ въ Запорожську Сичъ;
«Тамъ вашыхъ каверзъ не вважають,
«Жинокъ тамъ на тютюнъ минаютъ,
«Въ день пьяни сплятъ, а крадутъ въ ничъ.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 4.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 1:

(Я вам от) Або оддам вас на роботу

       Частина VI стр. 4.

Або — уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими.

Біг (бог, боги) — у релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Жінка — тут у значенні особа жіночої статі; протилежне чоловік (СУМ-20).

Каверза — підступ, який хто-небудь чинить, щоб ускладнити, заплутати справу, завдати шкоди; інтрига (СУМ-20).

Кара — суворе покарання, відплата за що-небудь. Страта (СУМ-20).

Карати — какладати кару, покарання за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. (СУМ-20).

Смирительні дома — такі будинки були введені при Петрі І для ув'язнення за порівняно незначні злочини. Коли перед судом поставала особа з привілейованих станів (а богині ж сюди належать), вона по можливості відбувала покарання в такому будинку, а не в тюрмі. Як місця ув'язнення ці будинки припинили існування у 1884 р. (С.).

Содом — крайня аморальність, розпуста, що панують де-небудь (СУМ-11).

Тютюн — трав'яниста рослина родини пасльонових, в листі якої міститься нікотин (СУМ-11).

Укарати — покарати (СУМ-11).

Жінок там на тютюн міняють.
Ще один, уже третій (див. коментар: ІІІ, 3; ІV, 126) відгук у поемі пісні «Гей на горі та женці жнуть». Тут ремінісценція рядків (С.):

А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний.

I might send you to labour in a camp
Or lock you up in taming houses,
Where they'll restrain and damp
Your sodomy with other people's spouses.
As well, I have a better punishment:
It is the banishment
Into the Zaporozha Seech. Your appetite
They will ignore, as well your whims and gripes,
They'll trade you for perique and pipes,
They sleep all day and steal at night.

Альбо аддам вас на работу,
Альбо замкну ў вар'яцкі дом,
Там хутка выб'юць з вас ахвоту
Сярод людзей рабіць садом.
Альбо і гэтак пакараю:
Вас адашлюць, як загадаю,
Да Запарожскай Сечы ўсіх;
Там на падман ваш не зважаюць,
Там на тытунь жанок мяняюць,
Днём п'юць, а ноччу крадуць іх.

На работа ще ви изпратя
и в лудницата, и в затвор,
ще ви избия от главата
да правите в света Гомор.
А знам и нещо по на сгода —
богините ще ги проводя
в самата Запорожка Сеч:
там денем спят, крадат в тъмите,
там сменяг за тютюн жените,
не ще ги стресне вашта реч.

Oder ich schicke euch zur Arbeit,
Steck euch in ein Erziehungsheim,
Damit man euch dort richtig züchtigt
Und Lust auf Menschenliebschaft bricht.
Oder noch wirksamere Strafe
Hab ich für Göttinnen parat:
Die Zaporoher Sitsch ist richtig,
Dort achtet man auf Launen nicht,
Man tauscht dort Frauen gegen Tabak,
Schläft, blau, am Tag, stiehlt in der Nacht.

Lub też was wyślę do roboty,
W poprawczych domach pozamykam,
A tam wypędzę z was ochotę
Zamęty siać wśród śmiertelników.
Lub jeszcze lepszą znam też karę,
Ukarzę tak boginie zaraz:
Na Zaporoże zgnam was, zdradne;
Podstępy wasze gdzieś tam mają,
Na tytoń białki wymieniają,
W dzień śpią pijani, w nocy — kradną.

Вот упеку вас на работу,
Запру вас в сумасшедший дом.
Повыбьют там из вас охоту
Везде устраивать содом.
А для богинь я средство знаю,
Я их иначе покараю —
На Запорожье в Сечь пойдут:
Там вас не очень уважают,
Бабенок на табак меняют,
Там дрыхнут днем, а в ночь крадут.

Иль погоню вас на работу,
В смирительный упрячу дом,
Навеки отобью охоту
Везде устраивать содом.
Я вас, богинь, на ум наставлю:
В Сечь Запорожскую отправлю!
Там, знаете, ведется как?
Днем спят хмельные, крадут ночью,
Плюют на трескотню сорочью
И жен меняют на табак.

«Не то отдам вас на работу,
В смирительный отправлю дом,
Там выгонят из вас охоту
Среди людей творить содом.
Я даже лучше кару знаю,
Вот как богинь я покараю:
Все к запорожцам в Сечь пойдут.
Там каверз баб не уважают
И женок на табак меняют;
День спьяну спят, а в ночь крадут.

Иль всех пошлю я на работу,
В смирительный упрячу дом,
Я отобью у вас охоту
Народам учинять содом.
Я и похлеще кару знаю,
Богинь иначе покараю:
В Сечь запорожцам всех отдам!
А казаки вам цену знают,
Жен на табак они меняют,
Днем спят, воруют по ночам.

Anebo vás, namoutě kutě,
polepší správné vězení,
tam vyženou z vás všechny chutě
Sodomu dělat na zemi.
A ještě lepší trest však známe,
bohyně takhle potrestáme:
pošlu vás v Záporožskou Sič;
tam štěkejte si jako feny,
tam za tabák si mění ženy
a chlastají o všechno pryč.

«Не вы народъ мій сотворылы,
«Не хыстъ создать вамъ червьяка;
«На щожъ людей вы роздрочылы?
«Вамъ нужда до чужыхъ яка?
«Божусь моею бородою
«И Гебеною пеленою,
«Що тыхъ богивъ лышу чынивъ,
«Яки теперь въ війну вплетутся;
«Нехай Эней и Турнъ скубутся,
«А вы глядить своихъ чубивъ.»

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 5.

Альманах «Утренняя звезда» за 1833 р. (кн. II, стор. 90-100):

рядок 3:

На що ж людей ви роздразнили

You didn't create the human race,
You can't create a bug.
Why do you stir the populace,
Inciting them to fight and slug?
I swear by my own beard and by
Hebe's hem that I
Am going to degrade
Those gods who participate
In spreading enmity and hate,
And give Turn and Aeneas aid."

Не вы маіх людзей стварылі,
Бо не стварыць вам і чарвей;
Навошта ж вы іх пасварылі?
Навошта вам чапаць людзей?..
Бажуся галавой сівою
І Гебінай спадніцай тою:
Чыноў пазбаўлю я багоў,
Што ў гэтую вайну ўплятуцца,
Няхай Эней і Турн скубуцца,
З вас хопіць і сваіх чубоў».

Не сте народа сътворили,
не сте създали червей тук;
защо сте хората смразили?
Защо се бъркате на друг”...
Кълна се, казвам ви, в брадата,
на Хеба се кълна в полата,
които почнат пак война,
и чин, и служба ще загубят:
Еней и Турн да си се скубяг.
а вие стойте настрана...“

Nicht ihr seid's, die mein Volk erschaffen,
Ihr bringt nicht einen Wurm zustand';
Sagt, warum reizt ihr nur die Menschen?
Was geht das fremde Leid euch an?
Ich schwöre euch bei meinem Barte,
Bei meiner Tochter Heba Kleid,
Daß ich die Götter platt zertrete,
Die sich einmischen in den Krieg.
Laßt Turnus mit Aeneas streiten
Und kümmert euch um euren Schopf."

Nie wyście naród mój stworzyli,
Robaka zrobić to nie sztuka;
A ludzi po coście skłócili?
I czegoż wam wśród obcych szukać?...
Przysięgam tu na moją brodę
I na spódnice Heby młodej,
Że owych bogów zdegraduję,
Co wtrącać się do wojny lubią;
Niech się Eneasz, Turnus skubią,
Z was każdy swego niech pilnuje".

Не вы народ мой сотворили,
Вам не создать и червяка;
Зачем же вы людей дразнили,
Чужие шарпали бока?
Клянусь моею бородою
И Гебиною пеленою —
Лишу чинов, отдам в рабы
Любого, кто в войну вотрется;
Пускай с Энеем Турн дерется,
Храните-ка свои чубы".

Не вы народ мой сотворили.
Вам не создать и червяка!
Зачем людей вы разъярили
Из-за такого пустяка?
Клянусь я собственным престолом,
А также Гебиным подолом:
Кто сунется — расквашу лбы.
Пока Эней и Турн дерутся,
Пусть все терпенья наберутся,
Жалеючи свои чубы».

«Не вы народ мой сотворили,
И червяка вам не создать!
Зачем людей вы разъярили?
Нужда вам всюду нос совать!
Божусь моею бородою
И Гебиною пеленою —
Я тех богов лишу чинов,
Что, одурев, в войну вплетутся.
Пускай Эней и Турн дерутся,
Не след лишаться вам чубов».

Не вы народ мой сотворили,
Вам не создать и червяка.
Зачем людей вы разъярили?
Что? Чешутся у вас бока?
Божусь моею бородою,
Клянуся Гебой молодою,
Я с тех богов сорву чины,
Что нынче о войне пекутся;
Пускай Эней и Турн дерутся,
А вы чубы беречь должны».

Můj lid jste přece nestvořili,
nejvýš tak ještě žížalu;
tak proč jste lidi rozdráždili?
Proč ženete je do svárů?
Přísahám při své bradě šedé
a při podolku sličné Hebe,
sesadím bohy takové!
Aeneas s Turnem, u všech běsů,
ať vjíždějí si do pačesů,
vy chraňte si čupřiny své...!“

Венера молодыця смила,
Бо все зъ военнымы жыла,
И быте зъ нымы мьясо йила;
И по трахтырахъ пунштъ пыла;
Частенько на соломи спала,
Въ шенели сирій щеголяла,
Походомъ на визку тряслась;
Манышкы офыцерськи прала,
Зъ стрючкомъ горилку продавала,
И мерзла въ ничъ, а въ день пеклась.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 6.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 4:

І по трактирах пунш пила

рядок 9:

(Хоть набор мило куповала) З стрючком горілку продавала

Альманах «Утренняя звезда» за 1833 р. (кн. II, стор. 90-100):

В капоті сірім щеголяла

       Частина VI стр. 6.

Бите м'ясо — м'ясо настріляної дичини (С.).

Венера (Киприда) — в римській (Афродіта — в грецькій) міфології богиня краси і кохання, дочка Зевса і Діони. Одна з легенд про Венеру — її любовне захоплення троянцем Анхізом, до якого богиня з'явилась на гору Їда у вигляді пастушки і народила від нього сина Енея. Під час війни з греками допомагала троянцям (С.). Серед ранніх творів грецької літератури зустрічаємо т. зв. «Гімни богам», а серед них «Гімн до Афродіти», в якому розповідається про кохання між Афродітою (Венерою) і Анхізом (Ш.).

Віз, зменш. візок — засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів (СУМ-20).

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий.

Манишка — нагрудник, пришитий або пристебнутий до чоловічої сорочки (СУМ-20).

Молодиця — молода жінка, заміжня або така, що була замужем (СУМ-20).

Пуншт — пунш — міцний спиртний напій з рому, коньяку, вина тощо з цукром, водою, лимонним соком і т. ін., який подають до столу підігрітим (СУМ-11).

Стрючок = Стручок. Иногда словомъ стрючок обозначаютъ лишь красный стручковый перець (Г.).

Трахтир — трактир — у дореволюційній Росії — будинок для зупинки та ночівлі проїжджих із шинком, де можна поїсти, випити (СУМ-11).

Щеголяти, рус. — тут у значенні хизуватися (Т.Б.) — виставляти що-небудь напоказ, пишатися чим-небудь; хвалитися, чванитися (СУМ-11).

Венера молодиця сміла і далі.
В античній міфології Венера традиційно прихильна до Марса – бога війни. Тому природно, що тут вона виступає ще й в образі маркітанки. Останні супроводжували армію в походах, торгували різними продуктами, напоями, предметами солдатського вжитку (С.).

Now, Venus was a daring gal,
She always lived with military men.
And being so mercurial,
She ate and drank in many a den.
She slept in straw, and when awoke,
She marched dressed in a military cloak,
Or shivered in a cart, distraught;
She washed the sergeants' stuff,
Sold whiskey, even snuff.
Her nights were cold, but days too hot.

Венера выпхнулася смела,
Бо ўсё з ваеннымі жыла,
З паходнай кухні мяса ела,
Пунш з імі па шынках піла;
Часценька на саломе спала,
У шэрым шынялі гуляла,
Услед плялася за вазком;
Гарэлку з перцам прадавала,
У полі ноччу замярзала,
Ад спёкі прападала днём.

Венера храброст в миг усети —
с военни ходеше без страх,
бе яла често с тях котлети,
по кръчми пунш бе пила с тях;
на слама често беше спала,
якички офицерски прала
и бе се киприла в мундир;
и тръскала се бе в каруца,
и бе продавала пърцуца
и в студ, и в зной, и в бой, и в мир.

Venus als Frau war richtig mutig,
Hat mit Soldaten lang gelebt,
Mit ihnen rohes Fleisch gegessen,
In Wirtshäusern getrunken Punsch,
Hat recht oft auf dem Stroh geschlafen,
Zog oft Soldatenmantel an
Und fuhr ins Feld mit ihrem Wagen,
Verkaufte häufig Mais mit Schnaps,
Wusch das Gewehr der Offiziere,
Fror nachts und schwitzte, wenn es Tag.

Lecz Wenus, śmiała mołodyca,
Bo z wojskowymi ciągle żyła
I mięso jadła, i obficie
Poncz po oberżach z nimi piła;
Na słomie spała często zwłaszcza,
Chodziła też w wojskowym płaszczu,
W wyprawach się na wózku wlekła;
I oficerskie rzeczy prała,
Ze strąkiem wódkę sprzedawała,
I marzła w nocy, w dzień się piekła.

Была Венера жинкой смелой,
Она с военными жила —
И отбивные с ними ела
И по трактирам пунш пила;
Частенько на соломе спала,
В шинели серой щеголяла,
Тряслась в походах на возке;
Манишки для штабных стирала,
Горилку с перцем продавала,
И в зной и в холод налегке.

Венера молодицей смелой,
Живя с военными, слыла.
Битки в трактирах с ними ела,
Без церемоний пунш пила;
Привыкла щеголять в шинели,
Спать на соломенной постели,
Горелку с перцем продавать,
Мыть офицерские манишки,
В возке трястись без передышки,
Днем печься, ночью замерзать.

Смела Венера-молодица, —
Ведь все с военными жила,
Кормилась с ними битой птицей
И на соломе поспала,
Пунш по трактирам попивала,
Горилку с перцем продавала,
В походе на возу тряслась;
Манишки офицерам мыла,
В шинели серенькой франтила,
Ночами мерзла, днем пеклась.

Была Венера бабой смелой,
Не зря с военными жила,
Она мясное с ними ела
И по трактирам пунш пила,
Спала в соломе, не роптала,
В шинели серой щеголяла,
В походах на возку тряслась,
Манишки сотникам стирала
И водкой с перцем торговала,
Ночами мерзла, днем пеклась.

Venuše smělá děva byla
a velmi silná na nervy;
s vojáky po hospodách pila
a jedla s nimi konservy;
častokrát na slámě jen spala,
šedivý kabát oblékala,
s furberkem často jezdila;
i oficírské límce prala,
pálenku v soudku prodávala,
mrzla a zas se pařila.

Венера по драгунськы — смило
Къ Зевесу въ вытяжку иде,
Начавшы говорыты дило,
Очей зъ Зевеса не зведе:
«О тату сыльный, велычавый!
«Ты всякый помыслъ зрышъ лукавый,
«Тебе ни хто не проведе;
«Ты окомъ землю назыраешъ,
«Другымъ за намы прыглядаешъ,
«Ты знаешъ, що, и якъ, и де.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 7.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 10:

Ти знаєш, що, і як, і где

       Частина VI стр. 7.

Величавий — який своїми розмірами, виглядом або діями, вчинками і т. ін. викликає почуття поваги, певної урочистості (СУМ-20): ч. VI, 7.

Венера (Киприда) — в римській (Афродіта — в грецькій) міфології богиня краси і кохання, дочка Зевса і Діони. Одна з легенд про Венеру — її любовне захоплення троянцем Анхізом, до якого богиня з'явилась на гору Їда у вигляді пастушки і народила від нього сина Енея. Під час війни з греками допомагала троянцям (С.). Серед ранніх творів грецької літератури зустрічаємо т. зв. «Гімни богам», а серед них «Гімн до Афродіти», в якому розповідається про кохання між Афродітою (Венерою) і Анхізом (Ш.).

Витяжка, в витяжку — навитяжку – прямо, витягнувши руки по швах (СУМ-11).

Говорити діло — висловлювати думки, погляди; розповідати про що-небудь (СУМ-11).

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.).

As Venus went to Zeus to vocalize
Her problem, bold and brimming with dismay,
She looked into his eyes
And said in a businesslike way:
"Oh, daddy, powerful and grand.
You can see each malign intention and
You can't be cheated by a doctrinaire.
With one eye you can see the earth,
The other sees us all from birth,
You know exactly what, and how, and where.

Навыцяжку перад Зевесам
Венера, як драгун, стаіць,
На бацьку вокам не гарэзным,
А заклапочаным глядзіць:
«Табе, о бацька родны, чутны
Малітвы ўсе, цябе, магутны,
Не можа ашукаць ніхто;
Зямлю ты вокам аглядаеш,
Другім за намі назіраеш,
Ты знаеш, як, і дзе, і што.

И ето, по драгунски смело
пред Зевс се пъчи, не мълчи —
реди ги умно и умело,
не го изпуска от очи:
„О, тате, пръв по свойта слава,
ти виждаш всяка твар лукава,
не ще те никой подведе,
с едно око следиш земята,
а с другото пък — небесата,
ти знаеш кой, какво, къде.

Zeus zu sondieren, eilte Venus,
Mutig, einem Dragoner gleich,
Sie richtete an ihn die Worte
Und sah ihn dabei ständig an:
"Mein Vater, groß und übermächtig,
Der die Gedanken gleich durchschaut
Und niemand kann dich hintergehen;
Ein Auge, das zur Erde blickt,
Während das zweite uns betrachtet,
Du weißt genau, was, wie und wo.

Jak dragon Wenus wyprężona
Ku Zeusowi wprost podchodzi,
Zaczyna mówić dźwięcznym tonem,
Z Zeusa oczu swych nie zwodzi:
"Och, ojcze mocny i wspaniały!
Ty widzisz podstęp, kłamstwo całe;
Nikt Cię nie okpi, nie wyśmieje;
Ty jednym okiem ziemię śledzisz,
A drugim wciąż za nami wiedziesz
I wiesz, co, jak i gdzie się dzieje.

Венера — по-драгунски — смело
Рукой под козырек взяла,
Отца богов очами ела
И речь такую повела:
"О мой родитель величавый!
Я мысли не таю лукавой,
Тебя не проведет никто;
Ты землю оком озираешь,
Другим за нами наблюдаешь,
Ты знаешь, где, и как, и что.

С драгунской выправкою, смело
Венера к Зевсу подошла.
Не запиналась, не робела
И залпом речь произнесла:
«Тебе, мой батя величавый,
Известен каждый шаг лукавый.
Ты знаешь — где, и как, и что.
Всю землю оком обнимаешь,
Другим — за небом надзираешь.
Тебя не проведет никто.

Пред Зевсом по-драгунски, смело
Она навытяжку встает
И, говорить начавши дело,
Очей с Зевеса не сведет:
«Отец мой! Сильный, величавый!
Ты видишь каждый шаг лукавый,
Тебя не проведет никто:
Ты землю оком обзираешь,
Другим за нами наблюдаешь,
Ты знаешь, где и как, и что.

Венера, по-драгунски смело,
К отцу, чеканя шаг, идет,
А стала говорить, в чем дело,
Глядит на Зевса, не моргнет:
«О отче, сильный, величавый,
Ты видишь замысел лукавый,
Тебя никто не проведет;
Ты оком землю озираешь,
Другим за нами наблюдаешь,
Что, как, все знаешь наперед.

Teď po dragounsku pozdravila,
jak velí vojenský to řád,
do pozoru se postavila,
Diovi začla meldovat:
„Ó táto velký, milostivý,
ty každý úmysl znáš Istivý,
vše pronikne tvůj bystrý zrak;
ty jedním okem zemi vidíš
a druhým na nás bohy shlížíš,
ty dobře víš, co, kde a jak.

«Ты знаешь для чого Трояньцивъ
«Злымъ Грекамъ попустывъ побыть;
«Энея сь прыгорщею ланцивъ
«Веливъ судьбамъ не потопыть;
«Ты знаешь лучше всихъ прычыну,
«Чого Эней прыплывъ къ Латыну
«И биля Тыбра поселывсь?
«Тыжъ словомъ що опредиляешъ,
«Того во викъ не одминяешъ;
«Видкиль же Турнъ тутъ прытулывсь?

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 8.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 4:

Велів судьбам не (погубить) потопить

You know why you allowed the evil Greeks
To beat the Trojan state to pulp.
You did not let the fate and its smart cliques
To drown Aeneas and his men in one big gulp.
More than anybody else you know
Why my Aeneas, following a lengthy to-and-fro,
Came to Latinus and settled near the Tiber Stream.
You, who determines by your word,
Will never call your word absurd.
Where does Turn come from with his team?

Ты ведаеш, чаму Траянцаў
Дазволіў Грэкам разграміць;
Энея з ротай галадранцаў
Загадваў лёсу не тапіць;
Ты ведаеш — у чым прычына
Яго візіту да Лапіна,
Чаму абраў ён гэты кут?
Што загадзя ты накануеш,
Таго ніколі не касуеш;
Адкуль жа Турн узяўся тут?

Ти знаеш клетите троянци
защо с врага не разтърва,
Енея с шепа окаянци
спаси в морето след това;
ти знаеш цялата причина
Еней да се сбере с Лавина,
край Тибър да се озоре!
Когато нещо ти си казал,
не си го насред път зарязал,
какво се Турн напразно рве!

Du kennst den Grund, warum die Griechen
Über Trojaner einst gesiegt,
Du weißt genau, weshalb Aeneas
Mit den Gefährten nicht ertrank;
Und du weißt auch, warum Aeneas
Auf Schiffen zu Latinus kam
Und neue Heimat fand am Tibris.
In keinem Fall nimmst du zurück,
Wenn du einmal dein Wort gegeben, -
Woher nimmt Turnus jetzt sein Glück?

Wiesz sam, dlaczegoś Trojańczyków
Zezwolił Grekom złym wykropić;
A Eneasza z garścią łyków
Kazałeś losom nie potopić;
Ty znasz najlepiej też przyczynę,
Dla której przybył do Latynów
I osiadł koło Tybru zrazu;
I co na słowach raz ustalisz,
To tego już nie zmieniasz wcale:
Więc skąd się Turnus tutaj znalazł?

Ты знаешь, для чего троянцев
Злым грекам попустил побить;
Энеевых же голодранцев
Ты судьбам не велел губить;
Ты знаешь лучше всех причину,
Зачем Эней приплыл к Латину,
Зачем у Тибра он осел.
Что словом ты определяешь,
Того вовек не отменяешь, —
Откуда ж Турн сюда поспел?

Ты ведаешь, зачем троянцев
Позволил грекам победить,
Энея с горсткой голодранцев
Нептуну не дал потопить.
Ты знаешь, по чьему почину
Эней приплыл к царю Латину,
Откуда к Тибру он махнул.
Что ты определяешь словом,
Того не отменяешь новым.
Скажи, причем же здесь рутул?

«Ты знаешь, для чего троянцев
Злым грекам попустил побить;
Энея с горстью голодранцев
Ты судьбам не велел топить,
Ты знаешь лучше всех причину,
Зачем Эней приплыл к Латину
И возле Тибра станом стал.
Что словом ты определяешь,
Того вовек не отменяешь;
Откуда ж Турн сюда пристал?

Ты знаешь, для чего троянцев
Злым грекам допустил побить,
Энея с кучкой голодранцев
Не разрешил судьбе сгубить;
Ты знаешь лучше всех причину,
С какой Эней приплыл к Латину,
У Тибра город основал.
Что словом ты определяешь,
Того вовек не отменяешь,
Зачем же Турн помехой стал?

Dopřál jsi řeckým dobrodruhům
porazit chrabrý trojský lid;
Aenea s hrstkou věrných druhů
jsi nenechal však potopit;
sám nejlíp znáš, Čí je to vina,
že Aenej připlul do Latina
a nad Tibrem hrad zbudoval.
Co jednou řekneš, to se stane,
to nikdy neodvoláš, pane —
kde ale Turn se tady vzal?

«И що такее Турнъ за свято,
«Що не вважае и тебе?
«Фрыгійське племья не проклято,
«Що всякій еретыкъ скубе;
«Твои законы бъ исполнялысь,
«Колыбъ Олымпськи не мишалысь
«И не стравлялы бы людей.
«Твоихъ прыказивъ не вважають,
«Нарошно Турну помагають;
«Бо, бачъ, Венерынъ сынъ Эней.

       Частина VI стр. 9.

Венера (Киприда) — в римській (Афродіта — в грецькій) міфології богиня краси і кохання, дочка Зевса і Діони. Одна з легенд про Венеру — її любовне захоплення троянцем Анхізом, до якого богиня з'явилась на гору Їда у вигляді пастушки і народила від нього сина Енея. Під час війни з греками допомагала троянцям (С.). Серед ранніх творів грецької літератури зустрічаємо т. зв. «Гімни богам», а серед них «Гімн до Афродіти», в якому розповідається про кохання між Афродітою (Венерою) і Анхізом (Ш.).

Єретик — людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін. (СУМ-20).

Ратова́ть — у значенні рятувати — усувати загрозу смерті, знищення і т. ін. для кого-, чого-небудь; захищати когось, щось від чогось, небезпечного для життя, існування (СУМ-11).

Свита — старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна (СУМ-11).

Скубти — караючи кого-небудь, смикати за волосся, вуха і т. ін. (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Фрігійці — троянці. Фрігією називали область Малої Азії, в межах якої була Троя (С.).

Is Turn a big, important shot
That he would disobey you, too?
The Phrygian tribe was not
Accursed that every heretic plucks you.
Your laws would be respected,
If they were not neglected
By the Olympians for fun.
They don't comply with your command
And give Turn purposely a hand,
Because Aeneas is my son.

А што за цаца Турн заўзяты,
Што не зважае на цябе?
Табой Фрыгійцы не пракляты,
Чаму ж іх кожны чорт скубе?
Твае выконваліся б словы,
Каб не нацкоўваў шматгаловы
Алімп раз'юшаных людзей.
Што значаць ім твае загады?
Дапамагаць Ратульцам рады,
Бо, бач, Венеры сын — Эней.

За него няма нищо свято,
не те почита ни за миг!
Какво е днес Еней, когато
го ръфа всеки еретик?
Защо са твоите повели,
щом боговете побеснели
насъскват хорските тълпи?
Законите ти не прилагат,
на Турн нарочно му помагат,
Еней пък зарад мен търпи.

Worauf kann Turnus sich verlassen,
Daß er dich nicht einmal verehrt?
Sie sind doch nicht verflucht, die Phrygier,
Doch jeder Ketzer greift sie an.
Man würde die Gesetze achten,
Mischten die Götter sich nicht ein,
Um Menschenherzen zu vergiften.
Sie selbst folgen nicht dem Gesetz,
Doch helfen absichtlich dem Turnus
Nur, weil Aeneas Venus' Sohn.

Czy Turnus to jest jakiś święty,
Że nie szanuje cię, niestety?
Frygijskie plemię nie przeklęte,
Że każdy skubie je heretyk;
Praw przestrzegano by twych stale,
Gdyby się bogi nie wtrącali,
Nie szczuli ludzi scietrzewieni.
Rozkazów twych nie poważają,
Lecz Turnusowi pomagają;
Bo, wiesz, Eneasz to syn Wenus.

И что такое Турн за птица,
Что на тебя ему плевать?
Кто проклял бедного фригийца
Чтоб всякий мог его щипать?
Твои б веленья исполнялись,
Когда бы боги не совались,
Не стравливали бы людей.
Тебя они и знать не знают,
Нарочно Турну помогают —
За то, что внук тебе Эней.

И что такое Турн за цаца?
Он самовольничать привык!
Фригийцам некуда податься!
Их щиплет всякий еретик.
Когда б не происки Юноны,
Кто б нарушал твои законы?
Ей любо стравливать людей.
Богами твой приказ похерен:
Эней-то ведь сынок Венерин!
За Турна — весь Олимп, ей-ей!

«И что такое Турн за птица,
Что честь тебе не воздает?
Да разве проклял кто фригийца
Что всякий еретик клюет?
Твои б законы исполнялись,
Коль олимпийцы б не совались,
Не стравливали бы людей.
Но слов твоих не почитают,
Нарочно Турну помогают
За то лишь, что мой сын Эней.

Для Турна ведь ничто не свято,
Тебя он слушать не привык,
Фригийцев племя что-ль проклято?
Их щиплет каждый еретик.
Твои законы б исполнялись,
Когда бы боги не мешались,
Не стравливали бы людей;
С тобой считаться не желают,
Нарочно Турну помогают,
Венерин, вишь ты, сын Эней.

Proč vlastně Turn se tady plete?
Snad aby se ti vysmát moh?
Frygijské plémě není kleté
a rve je každý neznaboh;
tvé zákony by všichni ctili,
Olympští kdyby nerušili
každý tvůj moudrý božský čin.
Tvé vůle si však nevšímají,
Turnovi naschvál pomáhají —
pomni — Aeneas je můj syn!

«Трояньцивъ бидныхъ и Энея
«Хто не хотивъ, той не пужавъ;
«Терпилы гирше Прометея,
«На люльку що огню укравъ.
«Нептунъ зъ Эоломъ зъ перепросу
«Далы такого перечосу,
«Що й до́си зашпоры щымлятъ.
«Другіежь богы .... що казаты?
«Дила ихъ лучше мусишъ знаты,
«Энея тилько не зъйидятъ.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 10.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 9:

Діла їх мусиш лучше знати

Альманах «Утренняя звезда» за 1833 р. (кн. II, стор. 90-100):

Діла їх музам лучше знати

       Частина VI стр. 10.

Біг (бог, боги) — у релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Гірше — уживається у знач. більше (СУМ-11).

Діло — робота, заняття людини; практична діяльність; справа (СУМ-11).

Досі — до цього часу, до цих пір (СУМ-11).

Еол — за грецькою міфологією, бог, розпорядник вітрів, що мешкав ніби на далекому західному, Еоловому острові. Він допомагав Одіссеєві («Одіссея») в його мандрах, подарувавши йому міх з вітрами. З намови Юнони, розповідається в «Енеїді» Вергілія, Еол хоче наслати на Енея супротивні вітри (Ш.).

Зашпори — гострий біль від морозу, холоду (у пальцях рук, ніг). У переносному значенні — переживання, страх, душевний біль (СУМ-20).

Люлька — приладдя для куріння, що складається з мундштука й чашечки для тютюну (СУМ-20).

Мусити, мусіти — уживається у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити, знати і т. ін.) (СУМ-20).

Нептун — (у Греції — Посейдон) — в античних міфах бог водяної стихії (Ш.).

Перепрос — перепрошення (СУМ-11, з посиланням на цю строфу), але, на мій погляд, тут у значенні на прохання когось (тіє ж Юнони) (Т.Б.).

Прометей (у грецькій міфології) — добрий титан, оборонець людей. Допоміг Зевсові перемогти злих титанів і здобути владу над світом; викрав з Олімпа вогонь і приніс людям. За це Зевс звелів прикувати Прометея до скелі на Кавказі і прирік на вічні муки: щодень орел розкльовував йому печінку, а на другий день вона виростала знову. Так прикутий Прометей мучився протягом тисячоліть, поки його не визволив Геракл. Образ Прометея — мужнього захисника людини, поборника добра і справедливості — один з найважливіших в ряду вічних образів світової літератури. Появившись в «Енеїді» І. Котляревського, так само як і інші образи поеми, в травестійно—гумористичному контексті, Прометей продовжив своє життя в українській літературі (С.).

My poor Aeneas and the Trojan folk
Had scares of every type.
Their pain was sharper than the Promethean yoke
For stealing fire for a pipe.
As a result of confrontation
With Aeolus and Neptune, the Trojan nation
Still has a fierce chilblain.
The other gods... what can be said?
Their deeds are known to you, my dad,
They'd eat my son alive, that's plain.

Траянцаў горкіх і Энея
Хто толькі ліхам не пужаў;
Цярпелі горш за Праметэя,
Які агню для люлькі ўкраў.
Эол здзяйсняў сваю пагрозу,
Нептун даваў такога чосу,
Што ледзь прыгналі караблі.
А іншыя?.. Ды ты, ласкавы,
Лепш за мяне іх знаеш справы, —
Энея з'елі б, каб маглі.

Кой не е рекъл, той не млати
троянците и мой Еней.
Не са уж нищо крали, тате,
а по търпят от Прометей.
Нептун, Еол, да ме прощават,
успяха тъй да ги ощавят,
снагите още ги болят!
А другите... да не повтарям,
ти по-добре ги знаеш, барем
направо ще ги изядат.

Aeneas und seine Trojaner
Erduldeten genügend Leid,
Mehr als Prometheus, nachdem er
Für seine Pfeife Feuer stahl.
Neptun mit Aeolus zusammen
Saßen sich in den Haaren fest,
Wovon sie heute Schmerzen fühlen.
Andere Götter... Doch was soll's?
Du kennst doch ihre Taten besser, -
Aeneas essen sie nicht auf.

Trojanie biedni i Eneasz
Straszeni byli nieźle wszędzie,
Mniej cierpiał nawet Prometeusz,
Co jak na fajkę ognia zwędził.
Tak Neptun wsypał mu z Eolem,
Że do tej pory palce bolą
I naśladowców różnych straszą.
Bogowie inni... cóż powiedzieć,
Sam lepiej o nich musisz wiedzieć,
Nie zjedzą omal Eneasza.

Троянцев бедных и Энея
Кто только нынче не пугал;
Терпели горше Прометея,
Что огонька на трубку взял.
Нептун с Эолом мокроносым
Такого задали им чесу,
Что до сих пор бока болят;
Другие ж боги, сам ты знаешь,
Коль воле их не помешаешь,
Энея заживо съедят.

Троян и бедного Энея
Ленивый только не пугал.
Терпели пуще Прометея,
Что в трубку огонька украл.
Такую взбучку с пересолом
Им задали Нептун с Эолом,
Что и сейчас ни встать, ни сесть!
Другие боги... — Боже правый!
Ты знаешь их дела и нравы! —
Живьем Энея рады съесть.

«Троянцев бедных и Энея
Кто не хотел, тот не пугал:
Терпели горше Прометея,
Что огоньку на люльку скрал.
Нептун с Эолом как пристали,
Такого страху им нагнали, —
Поджилки до сих пор дрожат.
Другие боги... речь напрасна,
Сам знаешь их дела прекрасно:
Энея только не съедят.

Троянцев бедных и Энея,
Кто не хотел, тот не терзал,
Страдали горше Прометея,
Что прикурить жаринку взял.
Эол с Нептуном им в науку
Большую причинили муку,
Бедняги и во сне дрожат.
Другие боги... Что тут молвить?
Дела их лучше должен помнить...
Энея чуть ли не съедят.

Pro Trojany a pro Aenea
měli jen hořké pilulky —
štvali je hůř než Promethea,
jenž ukrad oheň do lulky.
Neptun s Aolem, s prominutím,
dali takové rozčísnutí,
že málem by už nevstali.
Ostatní bozi? — Škoda řečí!
Máš přece o nich přehled větší —
ti Aenea by sežrali.

«О Зевсъ! о батечку мій ридный!
«Огляньсь на плачь дочкы своей;
«Спасы народъ Фрыгійській бидный,
«Винъ дило есть рукы твоей.
«Якъ маешъ ты кого караты,
«Карай мене — карай! я маты,
«Я все стерплю рады дитей! —
«Услышъ Венеру многогришну!
«Скажы мни ричъ твою утишну:
«Щобъ жывъ Іулъ, щобъ жывъ Эней!» —

Oh, Zeus, my daddy dear!
Look at the tears of your own child!
Save Phrygians from want and fear,
These your creations are beguiled.
Do not remain unmoved.
If someone has to be reproved,
Then punish me!
Please, lend an ear
And say a word of cheer,
Do let Aeneas and his folks live free."

Зевес! О бацька Алімпійскі!
Ты чуеш плач дачкі сваёй;
Ратуй няшчасны люд Фрыгійскі,
Народ, што створаны табой.
Як ты каго караць жадаеш,
Карай мяне! Я маці. Знаеш -
Я ўсё сцярплю дзеля дзяцей!
Уцешыш, бацька мой, я веру,
Ты мнагагрэшную Венеру:
Каб жыў Іул, каб жыў Эней!»

О, Зевс, със сълзи аз те моля,
смили се, нямаш ли сърце!
Не дръж фригийците в неволя,
това е в твоите ръце.
Щом трябва да наказваш, ето —
наказвай мен... зарад детето
ще изтърпя... Но тях недей...
Чуй грешната Венера, тате,
надявам се на милостта ти.
на Юл, помагай, на Еней!“

Zeus! Mein lieber guter Vater!
Sieh deiner Tochter Tränen an;
Die Phrygier sind deine Schöpfung,
Errete dieses arme Volk.
Und mußt du wirklich jemand strafen,
Strafe die Mutter, - strafe mich,
Ich werde dulden für die Kinder!
Höre auf Venus, sündig Weib!
Gib mir Trost, daß nach deinem Willen
Aeneas lebt und Julus auch!"

Zeusie! Mój ojczulku drogi!
Na płacz swej córki spójrz i jęki;
Poratuj Frygów lud ubogi,
Jest bowiem dziełem twojej ręki.
Gdy karać zechcesz w tym wypadku,
To ukarz mnie! Jam jego matką,
Za dziecko mnie niech los obija.
Wysłuchaj Wenus nie bez grzechu
I powiedz słowo mi pociechy:
Niech Julus i Eneasz żyją!"

О Зевс! О мой отец родимый!
Не мучай дочери своей;
Спаси народ ты мой любимый,
Творение руки твоей.
Коль надо покарать кого-то,
Карай меня. Как мать — с охотой
Все вытерплю я за детей!
Услышь Венеру! Кто не грешен?
Тобою всякий был утешен,
Вели, чтоб здравствовал Эней!"

Отец! Властитель олимпийский,
Взгляни! Я слезы лью рекой.
Спаси от мук народ фригийский!
Он сотворен твоей рукой.
Я за других страдать готова,
Я — мать, меня карай сурово,
Но пожалей моих детей.
Скажи хоть слово, знак утешный
Подай Венере многогрешной,
Чтоб жил Иул, чтоб жил Эней».

«О Зевс! Отец мой милосердный!
Услышь плач дочери своей;
Спаси народ фригийский бедный,
Он сотворен рукой твоей.
Коль покарать кого решаешь,
Карай меня! Я мать, ты знаешь,
Я все стерплю из-за детей!
Прости Венеры прегрешенье!
Пообещай мне в утешенье,
Чтоб жил Иул, чтоб жил Эней!»

О Зевс! О батюшка родимый!
Прошу, внемли мольбе моей,
Спаси фригийский люд гонимый,
Он дело ведь руки твоей.
Пускай меня ты растерзаешь.
Я мать. Казни меня, как знаешь,
Все претерплю я для детей.
Услышь, отец, мое моленье
И дай мне слово утешенья,
Чтоб жил Иул, чтоб жил Эней!»

Ó Die, tatíčku můj rodný!
Pohlédní na pláč dcery své:
spas frygijský lid neoblomný,
jeť svatým dílem ruky tvé.
A chceš-li trestat, tedy zkrátka
potrestej mne, mne — já jsem matka,
vše pro dítě — slyš matky hlas!
Venuši hříšnou vyslyš, pane!
Řekni jí slůvko přelaskavé:
aby žil Jul a Aeneas!“

«Мовчать ! прескверна пащыкухо!
Юнона злобна порощыть:
«Финдюрко, ящирько, брехухо!
«Якъ дамъ ! — очипокъ излетыть;
«Ты сміешъ кошеня мерзене,
«Зевесу доносыть на мене,
«Щобь тымъ насъ прывесты въ разладь:
«За кого ты мене прыймаешъ?
«Хибажъ ты сучыще не знаешь,
«Що Зевсъ мій чоловикъ и брать?

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 12.

Альманах «Утренняя звезда» за 1833 р. (кн. II, стор. 90-100):

рядок 3:

Хіба, Венера, ти не знаєш

       Частина VI стр. 12.

Брехун — той, хто завжди говорить неправду (СУМ-20).

Згинути, ізгинути — померти, загинути (СУМ-20).

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.).

Мерзенний, мерзький — підлий, негідний (про людину) (СУМ-20).

Очіпок — отаровинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся (СУМ-11). Венера, так само як і Юнона, одягла святковий убір української молодиці, але вже інший, вишуканіший, яскравіший, як подобає богині краси й кохання, та ще й молодшій за віком від Юнони. Замість аскетичної кибалки, що лишає відкритим тільки лице, у неї грезетовий, тобто парчевий, очіпок (С.).

Порощати і порощити — швидко й голоспо говорити, кричати (СУМ-11).

Прескверний — дуже скверний — про підлу, мерзенну людину; погань (СУМ-11).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

Фіндюрка — повія, проститутка (Л.).

Мовчать! Прескверна пащекухо! і далі.
Літературознавець Юрій Івакін слушно вказує на перегук епізодів із побуту небожителів у шостій частині «Енеїди» з творами Шевченка останніх років життя: «Юродивий» (1857), «Муза» (1858), «Слава» (1858), «Гімн черничий» (1860). Коментуючи рядки вірша «Слава»:

А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п'яна!
Де ти в ката забарилась...
Моя крале мальована,

зазначає: «Говорячи про стилістичну залежність Шевченкового твору від бурлескної традиції, маємо на увазі передусім «Енеїду» Котляревського. Вже лайливе звернення до слави в перших рядках вірша своїм комічним нагромадженням лайливих визначень нагадує славнозвісну «художню лайку» персонажів «Енеїди». Шевченкова «краля мальована» дещо схожа на таку ж легковажну Венеру з «Енеїди», що «все з воєнними жила» (Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847 — 1861 рр. — К., 1968. — С. 243) (С.).

Як дам! очіпок ізлетить.
Збити очіпок жінці (дівчата очіпка не носили) — означало завдати їй сорому. Тадей Рильський у статті «До вивчення українського народного світогляду» писав: «Я пам'ятаю випадок, коли семилітній хлопчина, граючись, скинув очіпок заміжній жінці в товаристві. Жінка розплакалася від образи, що він змусив її, чесну молодицю «світити волоссям». Я пам'ятаю, наскільки безуспішними були якось мої спроби утішити гнів однієї молодиці на іншу, головним чином задля того, що остання її «розчіпчила» (С.).

"Shut up, you filthy prattler"
The wicked Juno said.
"You lizard, whore and tattler!
I'll knock the hood off your damn head!
You, scabby kitty, heap so much abuse
Upon my name in front of Zeus,
To put a seed of hate into my house.
Who, do you think I am?
Quite certainly not a docile lamb.
Zeus is my brother and my spouse.

«Маўчаць! Брыдота, балбатуха! —
Юнона не шкадуе слоў. —
Блудніца, яшчарка, брахуха!
Як дам — каўпак зляціць далоў!
Як ты пасмела — ці не досыць? —
Зевесу на мяне даносіць,
Каб паміж намі быў разлад.
Ты за каго мяне прымаеш?
Хіба ты, сучка, знаць не знаеш,
Што мне Зевес і муж і брат?

„Я да мълчиш, бъбрице скверна! —
Юнона почна да гълчи. —
Змия, оса, като те перна,
чалмата ти ще изхвърчи!
Как смееш, кучко, тъй да знаеш
и срещу мен пред Зевс да лаеш,
да ни смразиш, проклета гад!
Ти за каква се имаш, гъско,
та знаеш ли, женище дръзко,
че Зевс ми еи мъж, и брат!

"Schweig still! Du streitsüchtiges Luder! -
Schrie böse Juno nun zurück -
Du Lügnerin, du Echse, Hure!
Du kriegst, daß deine Haube fliegt!
Wie wagst du es, elende Katze,
Mich zu verleumden jetzt vor Zeus,
Nur um uns beide zu entzweien!
Für wen eigentlich hältst du mich?
Weißt du denn nicht, du Hundemutter,
Daß Zeus mein Bruder und mein Mann?

"Zamilknij! Wstrętna ty pyskaczko! —
Junona gniewna trzeszczy przecie, —
O ulicznico i szczekaczko!
Jak dam — to czepek z ciebie zleci!
I śmiesz, obmierzła, wredna sowo,
Donosić na mnie Zeusowi.
By skłócić nas, tak się wytężasz.
Za kogo bierzesz mnie, kokoto?
Czy chyba, suko, nie wiesz o tym,
Że Zeus bratem mi i mężem?

"Молчи ты, дерзкая болтунья! —
Юнона злобно верещит. —
Кривляка, потаскуха, врунья!
Как дам раза — чепец слетит.
Ты смеешь языком змеиным
Меня чернить пред властелином,
Чтоб поселить меж нас разлад;
Ты за кого ж меня считаешь?
Как будто, сучья дочь, не знаешь,
Что мне Зевес — и муж и брат?

«Молчать! Сквернавка, потаскуха! —
Юнона в ярости частит. —
Как дам тебе, трещотке, в ухо!
Очипок с головы слетит!
Кого пред Зевсом ты порочишь?
Блудливая кошчонка, хочешь
Расстроить между нами лад?
Ты за кого меня считаешь?
Неужто, сучища, не знаешь,
Что мне Юпитер — муж и брат?

«Молчать! Прескверная брехунья! —
Юнона злобно верещит. —
Трепушка, ящерица, лгунья!
Как дам леща — чепец слетит!
Как смеешь, кошка ты дрянная.
Чернить меня пред Зевсом, хая.
Чтоб завести меж нас разлад:
Ты за кого меня считаешь?
Ты нешто, сучища, не знаешь,
Что мне Зевес — и муж и брат?

«Молчи ты, сплетница, болтунья, —
Юнона злобно верещит, —
Паскуда, ящерица, лгунья,
Как дам, так кичка и слетит.
Как смеешь, дура, с грязным носом
Лезть на меня к отцу с доносом,
Меж нами хочешь внесть разлад,
Ты за кого меня считаешь?
Да разве, сука, ты не знаешь,
Что мне Зевес и муж и брат?

„Mlč, ničemná a drzá klepno,“
řve Juno jako vzteklice,
„ještěrko, lhářko, couro, štěkno,
srazím ti čepec s palice!
Jaká to drzost od té mrvy,
Diovi o mně nosit drby!
Vrazím ti jednu ...!"Táhni...!Kuš...!
Za co mě máš, ty jedna běhno,
copak, ty čubko, je ti jedno,
že velký Zeus je můj muž?

«Тобижъ Зевесъ, скажы, не стыдно,
«Що предъ тобою дрань и прахъ,
«Базика о богахъ обыдно,
«Мудруе о твоихъ дилахъ;
«Якый ты свита повелытель?
«И нашъ Олымпськый предводитель,
«Колы протывъ финдюркы пасъ?...
«Всесвитня волоцюга, мерзька,
«Никчемна зводныця Цытерьська,
«Для тебе лучшая одъ насъ.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 13.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 3:

Верзляка о богах обидно

       Частина VI стр. 13.

Базікати — говорити багато, беззмістовно, про щось неістотне, не варте уваги. // Взагалі говорити (СМ-11).

Біг (бог, боги) — у релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Волоцюга — бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місце перебування; бродяга, пройдисвіт (СУМ-11).

Діло — робота, заняття людини; практична діяльність; справа (СУМ-11).

Зводниця цитерська — походить від назви острова Цітера (Кіфера), де був особливо поширений культ Венери і знаходився її храм. Цітера — одне з імен Венери (С.).

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.).

Мерзенний, мерзький — підлий, негідний (про людину) (СУМ-20).

Мудровать — мудрувати — удаватися в зайві й непотрібні міркування (СУМ-20).

Нікчемний — який не викликає до себе поваги; жалюгідний (СУМ-11).

Олимп — Олімп — найвищий гірський масив на півночі Греції, на кордоні з Македонією. В грецькій міфології — місце перебування богів. Пізніше, в епоху Риму, часто вживається в значенні неба, місця, де мешкали боги (Д.). На Олімпі стоять палаци Зевса та інших богів, збудовані й оздоблені богом ковальства Гефестом. Ворота в Олімп, коли боги виїжджають звідти на золотих колісницях, відкривають і закривають гори. Олімп — також символ верховної влади (С.).

Фіндюрка — повія, проститутка (Л.).

...Наш олимпський предводитель.
Дворяни губернії та повіту на спеціальних зібраннях обирали з—поміж себе на певний строк предводителя дворянства з числа найбільш знатних та авторитетних. Так, з утворенням Полтавської губернії 1802 р. першим предводителем (маршалком) був обраний князь С. М. Кочубей, що відіграв певну роль і в житті автора «Енеїди». В шостій частині поеми — помітніше уподібнення небожителів великопанській дворянській верхівці, а земних владик — середньому та нижчому прошаркові дворянства з прикметами їхнього побуту (С.).

And you, Zeus, aren't ashamed
To listen to this dirt
Whose most offensive words are aimed
At you and other gods? Are you not hurt?
What genus of a leader,
What order of a heeder
Of laws are you, supposedly the best,
While this tramp and abuser,
This strumpet and seducer
Means more to you than we, the rest?

Табе ж, Зевес, хіба не сорам,
Што погань гєта лезе зноў
Да бога са сваім дакорам,
Шальмуе словамі багоў?
Які ты завадатай свету,
Калі не можаш поскудзь гэту
Апошнюю спыніць у час...
Ява ні ў чым не знае меры,
Ліхая зводніца з Цытэры,
Яна табе мілей за нас.

Ти, Зевсе, нямаш срам, не чу ли
как тая никаквица днес
напада боговете, хули
делата на самия Зевс?
Какъв — кажи — си повелител
и олимпийски предводител,
щом пред бъбрицата си пас?...
Май сводницата от Цитера,
май сплетницата зла Венера
за теб по-важна е от нас.

Und dir, Zeus, ist es nicht beschämend,
Daß dieser Lump und dieser Staub
Vor dir über die Götter lästert
Und deine Taten kritisiert?
Was bist du für ein Weltbeherrscher
Und Höchster der Olympischen,
Wenn du dich duckst vor einer Hure?...
Ist dieses landstreichende Weib,
Die Kupplerin, die Cytherea,
Dir lieber, als wir alle sind?

I nie wstyd ci, Zeusię, powiedz,
Że ta przed tobą nicość, szuja
Oczernia bogów olimpijskich,
O twoich sprawach tu mędrkuje?...
I jaki z ciebie władca świata,
I nasz przywódca na dodatek,
Gdy tak pasujesz przed niegodną?...
A ta włóczęga wszechświatowa,
Cyterska ta rajfura znowu
Dla ciebie lepszą zda się od nas.

А ты, Зевес, — тебе не стыдно,
Что пред тобою дрянь и прах
Болтает о богах ехидно,
Судачит о твоих делах?..
Какой ты света повелитель
И олимпийский предводитель,
Коль не найдешь для мерзкой слов?..
Цитерская пройдоха, шлюха,
Сквернавка, сводня, потаскуха
Тебе дороже всех богов.

Зевес! Ужель тебе не стыдно,
Что пред тобою дрянь и прах
Болтает о богах обидно
И судит о твоих делах?
Какой ты мира повелитель
И олимпийцев предводитель,
Когда ты против шлюхи — пас?..
Размяк перед моргуньей мерзкой,
Никчемной сводницей цитерской!
Она тебе милее нас.

«Тебе ж, Зевес, скажи, не стыдно,
Что пред тобою дрянь и прах
Болтает о богах обидно,
Судачит о твоих делах?..
Какой ты мира повелитель
И наш олимпский предводитель,
Коль перед вертихвосткой пас?..
Цитерская, мирская шлюха,
Пустая сводня, потаскуха
Тебе милее стала нас!

Как только, Зевс, тебе не стыдно,
Что пред тобою дрянь и прах
Болтает о богах обидно
И судит о твоих делах?
Какой миров ты повелитель
И олимпийский предводитель,
Когда пред гнусной бабой пас?..
Та, что всегда была премерзкой
Гуленой, сводницей цитерской, —
Тебе любезнее всех нас.

A styď se, Die, nechat camrat
tak urážlivě o bozích
takovou potvoru a chamraď
a mudrovat o skutcích tvých...!
Jaký jsi vlastně světovládce,
když vyřídit tě takhle krátce
kdejaká lehká coura smí?
Ta poběhlice, mrzká ženská,
ta sprostá děvka kytheronská
je milejší ti nežli my...

«А зъ Марсомъ чи давно піймавши,
«Вулканъ йій пелену видтявъ;
«Ризкамы добре одидравшы,
«Якъ сучку въ ретязку державъ.
«Но ты того буцимъ не знаешъ,
«Якъ честную ѣи прыймаешъ
«И все робыть для неи радъ.
«Вона и Трою розорыла,
«Вона Дидону погубыла;
«Но все иде для неи въ ладъ.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 14.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 3:

Різками добре ододравши

       Частина VI стр. 14.

Буцім — наче, мов, ніби (СУМ-20).

Вулкан — в римській, Гефест — в грецькій міфології — бог вогню і ковальської майстерності, син Юпітера і Юнони (Зевса і Гери). Античні міфи зображували його кривим і незграбним, закуреним у диму. В «Одіссеї» Гомера дружиною його названа богиня краси Афродіта (Венера). Вслід за Гомером і Вергілій в «Енеїді» представляє Вулкана і Венеру як подружжя (Ш.). На відміну від інших богів, які проводили час в неробстві і бенкетах, Вулкан був богом підземного вогню і працював в підземних кузнях (А.).

Держати — змушувати перебувати в якому-небудь стані, положенні (СУМ-11).

Дидона — легендарна володарка Карфагена; була дружиною володаря Тіра Сіхея і, після насильницької смерті останнього, втекла в Північну Африку, де заснувала багате місто Карфаген (див.). Котляревський, слідом за Вергілієм, називає її вдовою (А.).

Лад — стан, коли все робиться, виконується як слід (СУМ-20).

Марс — бог війни, син Юпітера і Юнони. Існує міф про любовний зв'язок Марса і Афродіти/Венери (А.). За римською міфологією, — бог війни, має дещо спільне з Аресом — грецької міфології. Особливо ця спорідненість виявляється в «Енеїді» Вергілія, який перебував під впливом «Іліади» і «Одіссеї» Гомера. Як і у Гомера, Арес, Марс і Венера сприяють троянцям (Ш.).

Пелена — нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.) (СУМ-11). З підрізаними пеленами, Відтяти пелену — за давнім звичаєм, виявленій розпутниці обрізали косу, підрізали пелену і в такому вигляді водили по селу чи місту (С.).

Ретязок — ретязьок, ретязок — зменш. до ретязь — ланцюг (СУМ-11). Поводок, прив'язь (С.).

Різка — один або кілька зв'язаних прутиків, якими карають кого-небудь (СУМ-11).

Троя (Іліон) — стародавнє місто в Малій Азії, яке знаходилось в районі Дарданелльської протоки. За античною міфологією, засновником Трої вважався правнук Зевса Іл. Звідси інша назва міста — Іліон. Похід греків на Трою, в результаті чого вона була знищена, відбувся в XII ст. до н. е. За легендою, троянці після зруйнування Трої оселилися в Італії і поклали початок Римській державі (Д.).

А з Марсом чи давно піймавши.
У восьмій пісні Гомерової «Одіссеї» розповідається, як Афродіта (Венера) зраджувала свого чоловіка Гефеста (Вулкана) з богом війни Аресом (Марсом). Розлючений Вулкан у своєму домі потай прилаштував над ложем сіті («Мов павутиння легке, ніхто їх побачить не міг би...»), якими Марс і Венера в момент їхнього побачення були накриті, а потім прив'язані до ложа. Вулкан скликав подивитися на спійманих усіх богів Олімпа. У Котляревського кара ревнивого чоловіка зображена в дусі давніх народних звичаїв — Вулкан підрізав зрадниці пелену. У такому вигляді викритих розпутниць виводили на люди (Ш., С.).

God Vulcan apprehended her with Mars,
He caught them in the very act.
He pummeled black and blue her arse
And chained her like a bitch, in fact.
But you're pretending not to know
About that entertaining show,
And gladly satisfy her every whim.
Because of her, Troy was burned down.
She caused the death of Dido, the Renoun;
Despite all that, she's not out on a limb.

А з Марсам ці даўно застаўшы,
Вулкан падрэзаў ёй падол
І, розгамі адлупцаваўшы,
Як сучку, прывязаў за кол.
Як быццам ты таго не знаеш
І за сумленную прымаеш
Яе, і ўсё зрабіць ёй рад.
Яна і Трою разбурыла,
Яна Дзідону загубіла;
Ды ўсё ў яе ідзе на лад.

Не я ли с Марс наскоро спипа
Вулкан, та стрига я подир;
не я ли той от бой разсипа,
не я ли върза на синджир.
Но ти я имаш все за свестна
и я приемаш като честна,
да и помагаш бързаш, да...
От нея Троя си изпати,
Дидона в огъня тя прати,
но все върви и по вода.

Als sie mit Mars gefunden wurde,
Schnitt Vulcanus ihr Unterkleid
Und züchtigte sie mit der Rute,
Band an die Kette, wie den Hund.
Es ist, als ob du dies nicht wüßtest
Und sie als ehrenwert empfängst,
Für sie würdest du alles machen.
Sie wurde Trojas Untergang
Und war der Grund für Didos Sterben,
Dir gelingt alles, was sie tut.

Czy dawno z Marsem przyłapawszy,
Jej Wulkan obciął spódniczynę?
Rózgami dobrze wychłostawszy,
Jak suczkę na łańcuchu trzymał?
Lecz niby nie znasz tego dziwa
I ją przyjmujesz jak uczciwą,
I wszystko zrobić jej się godzisz.
A ona Troję wyniszczyła,
Dydonę także uśmierciła;
Ale jej wszystko to uchodzi

Давно ли, с Марсом их накрьшши,
Вулкан юбчонку ей задрал
И, розгой славно отлупивши,
Как сучку на цепи держал.
Ты, верно, этого не знаешь
И с честными ее равняешь,
Все для нее исполнить рад.
Она и Трою разорила,
Она Дидону погубила:
И все ей, дряни, не в наклад.

Ей вышла от Вулкана взбучка —
За Марса розгами порол!
Сидела на цепи, как сучка,
Вулкан ей отхватил подол.
Ты с ней обходишься, как с честной.
Тебе про это знать не лестно!
С ней нянчишься, с другими строг.
Она и Трою разорила,
Она Дидону уморила.
Все пакости идут ей впрок!

«Намедни, с Марсом их поймавши
Вулкан подол ей оборвал
И, розгой славно отодравши,
Как сучку, на цепи держал.
Ты ж будто этого не знаешь,
Как честную, ее встречаешь,
Все, что попросит, сделать рад.
Она и Трою разорила,
Она Дидону погубила,
Но все идет чертовке в лад.

А с Марсом-то давно ль заставши,
Вулкан подол ей обкорнал,
И, славно розгой отодравши,
Как сучку, на цепи держал?
Ты будто єтого не знаешь,
Ее как честную встречаешь
И для нее все сделать рад.
Она и Трою разорила,
Она Дидону погубила,
И сходит с рук ей все подряд.

Jak dlouho, co sám Vulkán s Martem
ji in flagranti nachytal?
Podolek uříz, sek s ní na zem
a rákoskou jí pardus dal?
Však ty se tváříš, že nic nevíš,
přijímáš ji a jen se šklebíš,
skáčeš, když slzu uroní.
To ona Troju rozbořila,
Didonu ona zahubila;
všechno jde ale podle ní.

«Де ся пидтипанка вмишалась,
«То вербья золоте росло;
«Землябъ счастлывою назвалась,
«Колыбъ таке пропало зло!
«Чрезъ неи вся Латынь возстала
«И на Троянъ ѣи напала,
«И Турнъ зробывсь Энею врагъ,
«Не можна бидъ всихъ изличыты,
«Якыхъ успила наробыты
На неби, на земли, въ водахъ.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 15.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 1:

Где ся підтіпанка вмішалась

       Частина VI стр. 15.

Враг (ворог) — супротивник на війні, у воєнних діях (СУМ-11).

Зробити — у сполуч. з деякими іменниками означає виконання, здійснення того, що називають ці іменники (СУМ-20).

Ізлічити — злічити — способом лічби визначати кількість, суму і т. ін. кого-, чого-небудь (СУМ-11).

Латинці, латиняни, латинське плем'я — жителі Лаціуму.

Наробити — зробити щось погане, неприємне, варте осуду; накоїти, натворити чого-небудь (СУМ-20).

Підті́панка — хльорка, повія (Л.).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

То верб'я золоте росло.
Верба, за українськими народними віруваннями, — дерево нещастя. Отже, Юнона цими словами хоче сказати, що там, де замішана Венера («підтіпанка», як її вона називає), завжди буває якесь лихо або нещастя (Ш.).
Верба, що росте, квітує, — символ родючості, достатку, життєвої сили, тоді як суха — осідок злого духу, всього ворожого життю. До примовки «Золоте верб'є за ним росте» Іван Франко дає пояснення: «Говорять про щасливого, всіма любленого чоловіка, що ширить довкола себе радість і задоволення» (Франко. Приповідки. — Т. 2. — С. 209). Чи не частіше ця примовка фігурує в іронічному значенні, від супротивного, прикладається в насмішку до нікчемної, осоружної людини, як у даному випадку. Нар.: Куди не повернеться — золоте верб'я росте. (Іноді так хвалять, а іноді ганять. — Номис. — С. 62) (С.).

If she wouldn't push her nose,
Not tried to interfere
In all affairs, the world would be a rose,
If that gross whore would disappear!
She made the Latins rise
Against the Trojans, at what price?
We know: 'Turn is Aeneas' foe'.
It would be hard to count
Bad things done by that fount
Of evil everywhere she'd go.

Куды б яна ні завітала,
Там пустазелле скрозь расло;
Зямля б ад шчасця забуяла,
Каб гэтае звялося зло!
А праз каго Латынь паўстала,
І на Траянцаў нападала,
І іх знішчала караблі?
Каб век лічыла не злічыла
Няшчасцяў тых, што нарабіла
Яна на небе і зямлі.

Където нейна милост мине —
пониква тутакси върба:;
светът, туй зло, ако загине,
би имал по-добра съдба!
Троянците си тя насъска
и с Турн, с латинците ги сблъска, ,
плоди беда подир беда.
Не можеш изброи до края
злините, дето сее тая
по суша, въздух и вода.

Wo diese Dime sich einmischte,
Dort wuchs der Weidenbaum aus Gold;
Das Land würde sich glücklich schätzen,
Wenn dieses Böse untergeht!
Sie hat bewirkt, daß die Latiner
Gegen Trojaner angekämpft,
Daß Turnus Feind war dem Aeneas.
Es sind der Leiden ohne Zahl,
Die sie verursacht hat im Himmel,
Und auf der Erde und am Meer.

Gdzie lafirynda ta się wmiesza,
Tam złota wierzba rośnie ładnie;
Szczęśliwa ziemia się ucieszy,
Gdy takie podłe zło przepadnie.
Bo przez nią Lacjum wnet powstało,
Na Trojan jej napadło całe,
Jest Turnus wrogiem Eneasza.
Już bied tych by się nie zliczyło,
Co nawyprawiać je zdążyła
Na niebie, ziemi, wodach naszych.

Где эта шлюха побывала,
Там всюду свары, драки, брань;
Земля счастливою бы стала,
Кабы пропала эта дрянь!
Через нее Латынь восстала
И на троян ее напала
И Турн с Энеем на ножах.
Я в год бы не пересчитала,
Чего она навытворяла
И на земле и в небесах.

Где затесалось это зелье —
Там всё крапивой поросло.
Настало б на земле веселье,
Исчезни этакое зло!
Из-за нее в Латыни смута,
Приходится троянцам круто,
И Турн Энею стал врагом.
Из-за нее везде напасти.
Она — причина всех несчастий
На небе, на земле — кругом!

«Куда бы стерва ни ввязалась,
Там сразу все вверх дном пошло;
Земля счастливой бы назвалась,
Когда б пропало это зло!
Из-за нее Латынь восстала
И на троян ее напала,
И Турн с Энеем во вражде.
Я перечислить не посмела,
Что натворить она успела
На небе, на земле, в воде.

Где эта гадина вмешалась,
Везде там терние росло,
Земля счастливою б считалась,
Когда б исчезло это зло.
Из-за нее латынь восстала
И на ее троян напала,
Турн сделался Энею враг.
Всех бедствий счесть не станет силы,
Каких Венера натворила
На небе, на земле, в водах.

Kam se ta šmudla postavila,
vrboví zlaté vyrostlo;
země by bez ní šťastna byla,
s ní zmizelo by všechno zlo!
To k vůli ní Latium celé
vidělo v Trojských nepřátele,
Turn na Aenea s vojskem táh.
Nemožno sečíst všechny bědy,
co napáchala u nás v nebi
i na zemi a ve vodách.

«Теперь же на мене звертае,
«Сама наброившы биды;
«И такъ Зевеса умоляе,
«Мовъ тилько вылизла зъ воды.
«Невыннычаетъ мовъ Сусанна;
«Незаймана николы панна,
«Що въ хутори сжыла ввесь викъ.
«Не диждешъ съ бабкою своею —
«Я докажу твому Энею....
«Богыня я! — винь чоловикъ.»

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 16.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 10:

(Гляди) Богиня я! — він чоловік

       Частина VI стр. 16.

Бабка —  баба — мати батька або матері (СУМ-20).

Біг (бог, боги) — у релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Вік — тривалість життя людини (СУМ-20).

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.).

Наброїти — наробити шкоди, чогось неприємного; нашкодити (СУМ-20).

Невинничаєть, мов Сусанна — мається на увазі біблійний персонаж Сусанна (Старий завіт, книга Даніїла, глава 13). Її переслідували два похітливі діди і, не добившись свого, оббрехали, звинувативши у зраді чоловікові. Сусанну виправдав і врятував від смертної кари юнак-пророк Даніїл. У сучасному канонічному тексті біблії епізод з Сусанною відсутній. Вважають, що він не має історичної основи і вставлений у старозавітний текст пізніше, десь у І ст. до н. е. (С.).

Незаймана — яка не мала статевих зносин; цнотлива (СУМ-20).

Хутор — хутір — відокремлене селянське господарство разом з садибою власника (СУМ-11).

Мов тілько вилізла з води.
За одним з міфів, Венера народилася з морської піни біля скелі на березі острова Кріт (С.).

Не діждеш з бабкою своєю.
За міфологією, богиня Венера бабусі, так само як і матері, не має. Проте тут згадка про бабусю на місці. Адже Юнона в запалі лайки докоряє Венері, що та видає себе за цнотливу старосвітську хуторянську панночку. А панночки в патріархальних поміщицьких сім'ях звичайно виростали під опікою бабусь (С.).

She, culpable, accuses me,
While she, your dearest daughter,
Is innocent. - What perfidy! -
As if she now appeared from water.
She fakes virginity,
The purest femininity,
Like from a hillbilly a simple Ann.
You won't defeat your granny,
Though you possess a tempting fanny,
I am the goddess! He, Aeneas - just a man!"

Цяпер жа на мяне ківае,
І ўсім нам не дае жыцця;
Зевеса на свой бок схіляе,
Нібы бязгрэшнае дзіця.
Нібы яна нявіннасць тая,
Сусанна — пані хутарская,
Што ў дзеўках пражыла ўвесь век.
Дарэмна маеш ты надзею —
Я пакажу твайму Энею...
Багіня я! — ён чалавек».

Сега и теб с лъжи върти те,
да ме окаля иска тя;
като излязла от вълните —
самата, значи, чистота.
Виж как се прави на Сузана,
ни чута ужким, ни видяна,
векувала на село век.
Ще разберете с дъщеря ти,
Еней така ще си изпати...
Богиня съм, а той човек!“

Jetzt hat sie mich aufs Korn genommen,
Nachdem sie so viel Leid gebracht,
Und sprüht vor Zeus jetzt ihre Reden,
Als wäre sie grad aus dem Bad.
So rein, wie einst Jungfrau Susanna,
Die nur auf ihrem Hof gelebt,
Spielt sie die unberührte, keusche.
Ich sag dir, das erlebst du nie, -
Deinem Aeneas werd ich's zeigen...
Ich bin die Göttin, - er der Mensch!"

A teraz mnie to przypisuje,
Choć narobiła sama szkody;
I tak Zeusa zagaduje,
Jak gdyby co wylazła z wody.
Niewinną zgrywa jak Zuzanna,
Nie naruszana nigdy panna,
Co na chutorze tkwi oddzielnym.
Ze swoją babcią nie doczekasz —
Eneaszowi wnet przypiekę...
Boginim ja! — on człek śmiertelny".

Теперь же, как дошло до дела,
Сквернавка, натворив беды,
Все б на меня свалить хотела,
Сухой чтоб выйти из воды.
Наивничает, как Сусанна,
Никем не тронутая панна,
Что в хуторе жила весь век.
Засохни с бабкою твоею!
А я уж покажу Энею...
Богиня я! Он — человек".

Легко ли? На меня кивает,
Сама же натворив беды,
К Зевесу жалобно взывает:
Мол, только-только из воды!
Невинничает, как Сусанна;
Скажите! Недотрога-панна,
Жила на хуторе весь век!
Хоть лопни с бабкою своею —
Я место укажу Энею;
Богиня я! — он человек».

«Теперь же на меня пеняет,
Сама наделавши беды,
И так Завеса умоляет,
Как будто только из воды.
Невинничает, как Сусанна,
Никем не тронутая панна,
Что в хуторе жила весь век.
Да сгинь ты с бабкою своею, —
Уж я-то докажу Энею...
Богиня я! Он — человек!»

Теперь меня лишь обвиняет,
Сама наделавши беды,
И так уж Зевса умоляет,
Как-будто — только из воды.
Наивничает, как Сусанна,
Совсем нетронутая панна,
Что в хуторе жила весь век.
Хоть тресни с бабкою своею,
Я все же докажу Энею,
Богиня я! — он человек».

Teď tady po nás hází špínou
a na mne svádí všechna zla,
hraje si tady na nevinnou,
jako by z vody vylezla.
Tváří se tady jak Zuzana,
cudná a nedotčená panna,
a klopí oči nevinně.
Počkej, však uvidíš, ty sloto —
já Aeneovi dám co proto...!
Je člověk — a já bohyně.“

Венера лайкы не стерпила,
Юнону стала кобеныть;
И перепалка закипила,
Одна другу хотила быть.
Богыни въ гниви, также бабы
И такъ же на уторы слабы,
Зъ досады часомъ и брехнуть:
И якъ перекупкы горланять,
Одна другу безчестять, ганять
И ридъ ввесь съ потрухомъ кленутъ.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 17.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 5:

Богині в гніві ті же баби

       Частина VI стр. 17.

Баба — у значенні жінка узагалі (СУМ-20).

Біг (бог, боги) — у релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Брехати — говорити неправду (СУМ-20).

Венера (Киприда) — в римській (Афродіта — в грецькій) міфології богиня краси і кохання, дочка Зевса і Діони. Одна з легенд про Венеру — її любовне захоплення троянцем Анхізом, до якого богиня з'явилась на гору Їда у вигляді пастушки і народила від нього сина Енея. Під час війни з греками допомагала троянцям (С.). Серед ранніх творів грецької літератури зустрічаємо т. зв. «Гімни богам», а серед них «Гімн до Афродіти», в якому розповідається про кохання між Афродітою (Венерою) і Анхізом (Ш.).

Ганю — ганити — докоряти кому-небудь; лаяти, сварити (СУМ-11).

Гнів — почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування (СУМ-20).

Горлань — той, хто горлає (голосно говорить, кричать або співає на все горло); крикун (СУМ-11).

Кобенити — сильно сварити, лаяти (СУМ-20).

Пере́купка — те саме, що перекупниця — та, яка перекуповує що-небудь (СУМ-11). Становили досить значний процент професійних ярмаркових торговців (С.).

Потрух — частина нутрощів тварини, придатна для їди. Олимпський потрух — все цілком, з усім, що є (СУМ-11).

Рід — ряд поколінь, що походять від одного предка (СУМ-11).

Утори — пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно. Слабий (слабкий) на утори — невитриманий, неврівноважений (про людину) (СУМ-11). Ідіоматичний вираз; застосовується з фривольним інколи відтінком, до невитриманих людей (С.).

Юнона — в римській (Гера — в грецькій) міфології (С.) — сестра і дружина Зевса, разом з ним керує хмарами і бурями, блискавками і громом, посилає врожай; вона є також богинею-покровителькою жінок, шлюбу, богинею родючості (А.). За міфом, — тримала сторону греків під час греко-троянської війни і переслідувала троянців. Звідси її ненависть до Енея (Ш.).

The censured Venus couldn't endure it any longer,
She made grimaces and her verbal spout
Was getting louder and much stronger.
The two were mad and wished to slug it out.
The goddesses are like the mortal women, too,
Unable to hold gases, phew!
Like huckstresses, they lie,
And, full of hatred, yell,
They send their rivals' families to hell,
In anger, they are never shy.

Венера крыўды не сцярпела,
Юнону стала абражаць;
Між імі сварка закіпела,
Гатовы бойку пачынаць.
Багіні ў гневе тыя ж бабы,
На розум, як гавораць, слабы,
Са злосці часам і брахнуць,
І, як гандляркі, гарлапаняць,
Адна другую бэсцяць, ганяць,
Дзядоў і прадзедаў клянуць.

Венера трая, не изтрая
и към Юнона налетя;
и тая удря, и оная,
каквато стана — стана тя.
Богините — и тях ги бива,
и тях ги на кавга избива,
като селячки се ядат,
като търговки прости, дето
врещят, пустосват, до девето
коляно мъртвите кълнат.

Venus ertrug nicht mehr das Schimpfen
Und ging auf Juno richtig los,
So daß ein heißer Streit entbrannte,
Fast kam es zur Handgreiflichkeit.
Die Göttinnen - wie alte Weiber,
Werden jetzt unbeherrscht im Zorn,
Gelegentlich zu Lügen greifend,
Schreien, wie Marktweiber, sich an,
Bewerfen sich mit Schimpf und Schande
Und lästern über das Geschlecht.

Lecz Wenus obelg nie ścierpiała,
Junonę też zrugała grubo;
Ogromna kłótnia więc zawrzała,
Już chciały obić jedna drugą
Boginie w gniewie są jak baby,
Niepowściągliwe — nerwy słabe.
Z goryczy czasem jawnie skłamią
I jak przekupki drą się, wrzeszczą,
Wciąż ganią siebie i bezczeszczą,
I przeklinają ród z trzewiami.

Венера брани не стерпела,
Юнону принялась костить,—
И перепалка закипела,
Святых аж впору выносить.
Богини в гневе — те же бабы,
В башке у них заклепки слабы,
С досады лишнее сбрехнут,
Как перекупки загорланят,
Друг друга руганью поганят,
Весь род неистово клянут.

Ругни Венера не стерпела,
Юнону лаять начала.
Тут перепалка закипела
И в свалку чуть не перешла.
Богини в гневе — те же бабы,
И так же на уторы слабы,
С досады невесть что сбрехнут.
Доходит и до потасовки,
Горланят, что твои торговки,
Род, племя и приплод клянут.

Венера брани не стерпела,
Юнону принялась честить,
И перепалка закипела —
Друг дружку лезли колотить.
Богини в гневе — те же бабы,
На языки в горячке слабы,
С досады часом и сбрехнут;
Как перекупки, загорланят,
Срамят друг друга и поганят,
Весь род с потомками клянут.

Венера брани не стерпела,
Юнону начала костить,
И перебранка закипела,
Хотели руки в ход пустить.
Богини в гневе — те же бабы,
На языки остры, не слабы,
С досады черте-что плетут,
Как перекупщицы, горланят,
Друг дружку пачкают, поганят
И до костей весь род клянут.

Venuše se zas do ní dala
a nechtěla jí ustoupit;
zlá přestřelka se rozpoutala
a jedna druhou chtěla bít.
Vždyť bohyně jsou také báby
a mají proto žlučník slabý
a ze vzteku někdy i lžou,
jak hokyně si nadávají
a jedna druhou pomlouvají
a Často se i poperou.

«Та цытьте чортовы сорокы!
Юпытеръ гризно закрычавъ:
«Обомъ вамъ обибью я щокы;
«Щобъ васъ бублейныць врагъ побравъ!
«Не буду васъ карать громамы;
«По пьятихъ выбью чубукамы,
«Олымпъ заставлю вымитать;
«Я васъ умію усмырыты,
«Заставлю честно въ свити жыты
«И заразъ дамъ себе вамъ знать.

       Частина VI стр. 18.

Бублейниця — жін. до бублейник — те саме, що бубличник — пекар, який випікає бублики; також продавець бубликів (СУМ-20).

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.).

Карати — какладати кару, покарання за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. (СУМ-20).

Олимп — Олімп — найвищий гірський масив на півночі Греції, на кордоні з Македонією. В грецькій міфології — місце перебування богів. Пізніше, в епоху Риму, часто вживається в значенні неба, місця, де мешкали боги (Д.). На Олімпі стоять палаци Зевса та інших богів, збудовані й оздоблені богом ковальства Гефестом. Ворота в Олімп, коли боги виїжджають звідти на золотих колісницях, відкривають і закривають гори. Олімп — також символ верховної влади (С.).

Цить — уживається як заклик до тиші, мовчання (СУМ-11).

Чорт — вживається як лайка для вираження великого роздратування, досади (СУМ-11).

Чубук — живець виноградної лози, який використовують для садіння (СУМ-11).

Щоб вас враг побрав, лайл. — щоб ви пропали. Тут враг у знеченні нечиста сила; чорт  (СУМ-11).

По п'ятах виб'ю чубуками.
Риса дворянського побуту. Чубуки — довгі, не менше метра палиці, лозини, або мундштуки для люльки, прийняті у дворянському середовищі тієї доби. «По п'ятах чубуками» — специфічна кара для осіб «благородного стану». Справа в тому, що фізичне покарання дорослих дворян заборонялося законом. У підписаній Катериною ІІ «Грамоті на права, вільності й переваги російського дворянства» (1785) зазначалося: «Тілесне покарання хай не діткнеться благородного» (Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. — Спб., 1830. — Т. 20. — С. 347). На недовгий час це положення було скасоване імператором Павлом І, а після його смерті знову відновлене. Палицею чи то чубуком по п'ятах – і боляче, і сліду немає, і на ноги якийсь час не стане, щоб побігти скаржитись. А коли й рушить, скажімо, дружина до предводителя дворянства, то хай докаже, що її побито, коли сліди відсутні (С.).

"Shut up! The devilish magpies!"
The angry Zeus began to bray.
"I'll beat you up till you get wise,
May some foe carry you away!
I'll whack you, silly boobs,
Your heels with my pipe tubes,
I'll let you sweep Olympus floor,
I will show you my might
By forcing you to live upright.
You'll learn about me yet much more.

«Гэй, годзе, чортавы сарокі! —
Юпітэр грозна закрычаў. —
Абедзвюм вам наб'ю я шчокі;
Каб вас, гандлярак, чорт узяў!
Не буду вас караць грамамі,
Паб'ю вам пяты цыбукамі,
Алімп застаўлю падмятаць;
Я вас уціхамірыць мушу
І жыць сумленна вас прымушу,
Мае загады паважаць.

„Я стига, свраки, сте врещели! —
извика Юпитер вбесен. —
Млъкнете, мътните ви взели,
ще си изпатите от мен;
не ще ви с мълнии накажа,
муцуните ви ще размажа,
Олимп ще чистите от днес;
ще ви накарам лесно, жено,
да заживеете почтено,
ще разберете кой е Зевс.

"Seid endlich still, ihr Teufelskrähen! -
Schrie Zeus die beiden wütend an -
Euch beiden quetsch ich schon die Wangen,
Ihr Backfrauen, schließt euren Mund!
Ich will euch nicht mit Blitzen strafen -
die Fersen schmier ich euch sogleich
Und lasse den Olymp euch kehren;
Ihr werdet mir schön ruhig sein
Und auf der Erde ehrlich leben,
Sonst zeige ich euch meine Macht!

"A cicho bądźcie, czarcie sroki! —
Zakrzyczał Jowisz. — Za te swary
Obiję buzie wam i boki;
By diabeł porwał was, handlary!
Nie będę karał was gromami;
Po piętach zbiję cybuchami,
I Olimp zmuszę pozamiatać;
Wnet zapał wasz do swarów skruszę,
Uczciwie żyć na świecie zmuszę,
We znaki dam się wam, do kata.

"Да цыц вы, чертовы сороки! —
Юпитер грозно закричал. —
Обеим нахлещу я щеки,
Чтоб вас, калашниц, черт побрал!
Не буду вас карать громами —
Вот всыплю каждой батогами
Да подмести Олимп велю;
Я вас в момент утихомирю,
Заставлю жить со всеми в мире,
Раздоров я не потерплю.

«Молчите, чертовы сороки!
Попутал вас, бублейниц, бес.
Обеим отобью я щеки! —
Вскричал разгневанный Зевес. —
Не стану баб карать громами,
Велю по пяткам чубуками
Ударов сотню отсчитать,
Чтоб мирно жили вы отныне.
Уж я вас проучу, богини!
Олимп заставлю подметать.

«Да цыц вы, чертовы сороки! —
Юпитер грозно закричал. —
Я нахлещу обеим щеки,
Чтоб вас, калашниц, черт побрал!
Не буду вас карать громами,
По пяткам всыплю подогами,
Олимп заставлю подметать;
Я мигом вас утихомирю
И честно жить заставлю в мире,
Сумею крепко обуздать!

«Да цыц, вы, чертовы сороки! —
Юпитер грозно закричал. —
И нахлещу ж обеим щеки,
Чтоб вас, торговки, черт побрал.
Не стану вас карать громами,
Задам вам порки батогами,
Олимп заставлю подметать.
Я усмирю вас очень скоро,
Заставлю мирно жить, без ссоры,
Уж будете меня вы знать.

„Dost! Mlčte už, čertovy žluvy,“
Jupiter zuby zaskřípal,
„nebo vám napráskám, vy sůvy!
Aby vás, báby, čerchmant vzal!
Nepustím na vás hrom, vy kavky,
přerazím o vás troubel z fajfky,
nechám vás Olymp zametat!
Však poznáte mě, za to ručím,
těm móresům vás odnaučím!
Aby vás všechny sepral kat!

«Занышкнитъ, уха наставляйте
«И слухайте, що я скажу;
«Мовчить! роты пороззявляйте,
«Хто пы́сне — морду розмижжу.
«Промижъ Латынцивъ и Трояньцивъ,
«И всякыхъ Турновыхъ поганцивъ,
«Не сыкайся ни хто въ війну;
«Ни хто, ни якъ не помагайте,
«Князькивъ ихъ также не займайте,
«Побачымъ здастся хто кому.»

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 19.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядки 5-7:

Между латинців і троянців
І между Турнових поганців
Не сикайся ніхто в войну

рядки 9-10:

Князьків їх также не займайте,
(Бо) Побачим, здасться хто кому

Альманах «Утренняя звезда» за 1833 р. (кн. II, стор. 90-100):

рядки 5-6:

Между латинців і троянців
І между Турнових поганців

Keep quiet, be all eyes and ears,
And listen to me, and look out!
Say nothing, for who interferes,
Will get a blow into the snout.
Don't get involved into the war
Between the Trojans and the Latins, for
This isn't your business at all.
Don't succor them in any way,
Ignore their chiefs what they might say.
We'll see what side will fall"

Я і Юнону і Венеру
Прымушу слухацца мяне.
Хто яўкне — морду размажджэру,
Нікога кара не міне!
Вайна Лацінцаў і Траянцаў
І ўсякіх Турнавых паганцаў,
Багі, хай не турбуе вас:
Вы біцца ім не замінайце,
Князькам іх не дапамагайце,
Хай упраўляюцца без нас».

Веднага всяка да замлъкне,
мълчете, слушайте добре;
млък! Никой вече да не гъкне,
пешкира да не опере.
Между латинци и троянци
и всички турнови поганци
не се месете при война;
ще видим кой кого; пазете
да не подкрепяте князете,
не ща да вземате страна!“

Haltet den Schnabel, spitzt die Ohren
Hört genau zu, was ich euch sag;
Schweigt! öffnet eure Mäuler, -
Wenn eine piepst, kriegt sie aufs Dach.
Zu den Latinern und Trojanern,
Auch zu dem Pack, der Turnus folgt,
Darf niemand sich im Krieg gesellen;
Und daß ihr keinem Hilfe bringt!
Laßt diese Fürsten sich bekämpfen,
Wir werden sehen, wer gewinnt."

Uciszcie się i wraz nadstawcie
Na to, co powiem, uszu waszych,
Lecz milczcie! Usta też rozdziawcie,
Kto piśnie — mordę mu rozkwaszę.
Pomiędzy Trojan i Latynów,
I Turnusowych skurwysynów
Niech nikt do wojny się nie wtrąca;
Już nijak im nie pomagajcie,
Książątek ich też nie ruszajcie,
Ujrzymy, kto ulegnie w końcu".

Нишкните, уши навострите
И слушайте, что вам скажу;
Молчать, болтуньи, рты заткните,
Кто пискнет — морду размозжу.
Навек забудьте про троянцев
И всяких Турновых поганцев.
Никто не суйся в их войну,
Никто ничем не помогайте,
Князьков их также не замайте,
Посмотрим, сдастся кто кому".

А ну-ка уши навострите,
Послушайте, что я скажу.
Молчать! Разиньте рты, замрите.
Кто пикнет — рожу размозжу.
Промеж латинцев и троянцев
И разных Турновых поганцев
Никто в побоище не лезь,
Не суйся ни к кому с подмогой,
Воюющих князьков не трогай!
Увидим, кто сильнее здесь».

«Нишкните, уши наставляйте
И слушайте, что я скажу:
Молчите! Рты пораскрывайте;
Кто пискнет — морду размозжу!
Промеж латинцев и троянцев
И всяких Турновых поганцев
Не суйтесь вы никто в войну;
Никто никак не помогайте,
Князьков их также не замайте,
Увидим, сдастся кто кому».

Нишкните, уши навострите
И слушайте, что вам скажу...
Молчать! Воды в рот наберите,
Кто пикнет — морду размозжу.
Промеж троянцев, и латинцев,
И меж рутульских проходимцев
Не лезть в войну, а посему
Вы никому не помогайте,
Князьков ничем не задевайте,
Посмотрим, кто задаст кому».

Nastavte uši, poslouchejte,
co vám tu nyní navrhnu;
otevřte hubu, pozor dejte.
Kdo pípne, toho přetrhnu!
Latiny nechte, Trojské taky,
i ty Turnovy darebáky,
ať si to sami vyřídí:
ať nikdo nijak nepomáhá,
ať knížátka se perou sama,
kdo s koho, to se uvidí.“

Замовкъ Зевесъ, моргнувъ бровамы
И богы вростычъ вси пишлы,
И я прощаюсь съ небесамы,
Пора спустытысь до земли
И стать на Шведськую могылу,
Щобъ озырнуть военну сылу
И бытву вирно опысать;
Купывъ бы музи на охвоту,
Щобъ кончыть помогла роботу,
Бо нигде рыфмъ уже достать.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 20.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 1:

Замовк Зевес, моргнув (усами) бровами

       Частина VI стр. 20.

Біг (бог, боги) — у релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Врозтич — врозтіч (урозтіч) — у різні боки, врізнобіч (СУМ-20).

Зевес (Зевс, Йовиш, Сатурнович, Юпитер) — (у грецькій міфології — Зевс, у римській — Юпітер) — цар богів і людей, бог неба, грому і блискавки. За міфологією, Сатурн — батько Зевса, до нього правив людьми і богами (С.). Котляревський називає його також іноді на польський манер — Йовиш (Ш.).

Моргати — подавати знак рухом повіки, брови (СУМ-20).

Муза — за грецькою міфологією — богині мистецтв і науки.  Тут, з огляду на жанр «Енеїди», звертання до Калліопи — музи епічної поезії (Ш., С.).

Оглядатися — розглядати, оцінювати що-небудь у сукупності з певної точки зору (СУМ-11).

Охвота — старовинний верхній жіночий одяг, подібний до свитки. Одначе свита, сіряк, серм'яга — одяг простолюду (звідси сірома — біднота, голота), а охвота — жінок з більш заможних верств населення (С.).

Шведська могила — братська могила, в якій поховані російські та українські воїни, що загинули під час Полтавської битви. Могила стоїть на полі битви (С.).

Zeus twitched his brows and ceased to speak.
The gods ran fast in all directions.
I, too, would like to leave and sneak
To Mother Earth to watch the actions
While standing on the Swedish Mound,
And look with interest around
To see the armies and then to properly relate
The fighting. I would like to buy the Muse a drink
So that she would help me to think
And find more rhymes before it's not too late.

Замоўк Зевес, даў знак брывамі,
Багі ўсе хто куды пайшлі.
І мы нябёсаў справы з вамі
Пакінем дзеля спраў зямлі,
Зірнём са шведскае магілы,
Каб станаў двух узважыць сілы,
Праўдзіва бітву апісаць;
Купіў бы музе я ласунак,
Каб правільны дала кірунак
І рыфмы памагла дастаць.

Зевс млъкна, пръсна се тълпата
за миг — богини, богове.
И аз напускам небесата,
земята вече ме зове
да спра на Шведската могила,
да видя воинската сила
и да опиша тоя бой.
Да можех муза да наема,
да свърша своята поема,
че малко рими са на брой...

Zeus schwieg und hob erneut die Brauen,
Da flohen alle Götter fort,
Auch ich sag nun Ade dem Himmel,
Es wird jetzt Zeit zum Schwedengrab
Zurückzukehren auf die Erde,
Um all die Kriegsmacht zu beseh'n
Und um den Kampf gut zu beschreiben;
Ich gäb' der Muse fürs Gewand,
Die hilft, daß ich mein Werk vollende,
Ich finde keine Verse mehr.

I zamilkł Zeus, ruszył brwiami,
Rozpierzchła bogów się gromada.
I ja się żegnam z niebiosami,
Na ziemię bowiem zejść wypada,
Na Szwedzką wdrapać się mogiłę,
Obejrzeć z niej wojenne siły,
Opisać bitwę wiernie, prosto;
Już na spódnicę muzie dałbym,
By mi pomogła skończyć, chciałbym,
Bo nie ma skąd już rymów dostać.

Умолк Зевес, повел бровями,
И боги прыснули вразброд.
И я прощаюсь с небесами,
Пора на землю, на народ.
На шведском стану я кургане —
Все огляжу в военном стане, —
Чтоб верно битву описать;
Купил бы музе я на юбку,
Чтоб приманить к себе голубку
Помочь мне рифмы подыскать.

Юпитер смолк, моргнул бровями,
И боги порскнули вразброд.
Простимся тоже с небесами,
Сойдем на землю в свой черед
И, став на Шведскую могилу,
Военную посмотрим силу.
Я схватку опишу сейчас.
Чтоб легче справиться с работой,
На юбку музе дам с охотой:
Пускай пополнит рифм запас.

Умолк Зевес, повел бровями,
Вразброд пошли все боги враз.
И я прощаюсь с небесами,
Пришел спуститься наземь час
И, став на Шведскую могилу
Окинуть воинскую силу,
Чтоб битву верно описать;
На кофту б музе дал в охоту,
Чтоб кончить помогла работу,
А то уж негде рифмы брать.

Умолк Зевес, повел усами,
Порхнули боги со двора,
И я прощаюсь с небесами,
Спуститься на землю пора,
Дабы, на Шведской став могиле,
Оценку дать военной силе
И верно битву описать;
Купил бы платье музе милой,
Чтоб сказку кончить пособила,
Не знаю, где уж рифмы брать.

Mrk Zeus obočím, jat hněvem,
a bozi rozprchli se vráz.
A já se nyní loučím s nebem;
sestoupit na zem už je čas
a postavit se na mohylu,
přehlédnout vojska, jejich sílu,
a bitvu věrně vylíčit;
koupil bych Muse na košilku,
když pomůže mi aspoň chvilku,
já nemám už kde rýmy vzít.

Турнъ осушывсь писля купання
И ганусною пидкрепывсь,
Зъ намету выйихавъ зарання,
На крипость сентябрьомъ дывывсь.
Трубытъ въ рижокъ! — опьять тревога!
Крычатъ, бижатъ, спишатъ якъ мога;
Велыкая настала сичъ!
Трояньци дуже славно былысь,
Рутульци трохы пожывылысь,
Насылу розвела ихъ ничъ.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 21.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 2:

І ганісною підкріпивсь

рядок 4:

На кріпость сентябром дививсь

Turn having done the swim,
Had drunk before
He left the tent, still full of vim;
The fortress was for him a bad eyesore.
They blew the horn - alarm!
Each Rutul ran and grabbed an arm,
They all began to fight.
The Trojans showed their valour,
The Rutuls their true colour:
They robbed. The clash went on till night.

Гарэлкай Турн пасля купання
Як след сябе падмацаваў;
З шатра паехаў на змаганне,
Ваўком на крэпасць паглядаў.
Трубіць у рог! — ізноў трывога!
Адзін пераганяў другога;
Прыскорваў бой вялікі ўсіх!
Траянцы крэпасць баранілі,
Ратульцы храбрых не скарылі,
Ноч развяла насілу іх.

Изсъхна Турн след свойта баня,
мастика сръбна заранта
и пръв излезе, и се хвана
да поогледа крепостта.
И пак тръбят тръби — тревога!
Крещят, напират, шум до бога,
велика бран ще е това!
Троянците се славно биха,
рутулите се посплотиха,
нощта ги само разтърва.

Als Turnus nach dem Bad getrocknet
Und sich gestärkt mit Anisschnaps,
Hat er ganz früh sein Zelt verlassen
Und sah zur Festung mit Verdruß.
Dann ließ er blasen! - Wieder Kämpfe!
Und man beeilt sich, schreit und rennt, -
Riesengemetzel ist entstanden,
Gut kämpfte die Trojanerschar,
Auch die Rutuler wurden lebhaft,
Nur mühsam trennte sie die Nacht.

Obeschnął Turnus po kąpieli
I anyżówką się pokrzepił,
Z namiotu wnet wyjechał śmiele,
Na twierdzę zły wytrzeszczał ślepia.
Zatrąbił w róg! — znów alarm, trwoga!
Znów krzyczą, biegną co sił w nogach;
Ogromna bitwa tu zawrzała!
Trojanie się wspaniale bili,
Rutule też się pożywili,
Aż ledwie noc ich rozdzieliła.

Турн, высохнув после купанья,
Анисовки хлебнул меж дел
И, выйдя из шатра, в молчанье
На крепость сентябрем глядел.
Но рог трубит! И вновь тревога!
Бегут гурьбой тысяченогой;
Вновь сеча, кровь багрит тела;
Полки троянцев славно бились,
Рутульцы тоже не ленились,
Насилу ночь их развела.

Турн отдышался, обсушился,
Глотнул горелки с имбирем,
Шатер покинув, петушился,
Глядел на крепость сентябрем.
Опять — труба! Тревога! В сечу
Все ринулись врагам навстречу,
Чтоб их побольше утолочь.
Испробовав троян удалость,
Рутулы поживились малость,
Насилу развела их ночь.

Турн, высохнув после купанья,
Анисовки хватил, потом,
С зарею выехав со стана,
Глядел на крепость сентябрем.
Трубит в рожок — тревога к бою!
Кричат, бегут сплошной стеною,
Великая резня была!
Отчаянно троянцы бились,
Рутульцы мало поживились,
Насилу ночь их развела.

Турн, высохнув после купанья,
Себя анисовкой согрел,
Стал у шатра, как изваянье,
На крепость сентябрем смотрел.
Велел трубить. Опять тревога,
Все кинулись по звуку рога,
Кровь снова в поле потекла.
Троянцы стойко, храбро бились,
Рутульцы мало поживились,
Насилу ночь их развела.

Turn osušil se po koupání
a kmínkou zapil všechnu zlost,
ze stanu vyjel za svítání,
jak čert se mračil na pevnost.
Troubí se na roh! — Alarm! — Na ně!
Běhají, řvou jak líté saně —
už nezdrží je žádná moc;
Trojští se velmi statně bili,
Rutuli též se přiživili —
a roztrhla je pouze noc.

Въ сю ничъ Эней уже зблыжався
До городка, що Турнъ облигъ;
Съ Паллантомъ въ човни частовався,
Поивъ всю старшыну якъ мигъ.
Въ росказахъ чванывся диламы,
Якъ храбровавъ зъ людьми, зъ богами,
Якъ безъ розбору всихъ тузывъ.
Паллантъ и самъ бувъ зла брехачка,
Языкъ його тожъ не клесачка,
Въ брехни Энею не вступывъ.

       Частина VI стр. 22.

Біг (бог, боги) — у релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20).

Брехачка — те саме, що брехунка — жін. до брехун — той, хто завжди говорить неправду (СУМ-20).

Брехня — те, що не відповідає правді; неправда (СУМ-20).

Діло — робота, заняття людини; практична діяльність; справа (СУМ-11).

Злий — який досяг найвищого ступеня у своєму вияві; сильний, лютий (СУМ-20).

Клесачка — шевське знаряддя для розгладжування швів (СУМ-11); міцна коротенька палиця, якою розгладжують (виклесують) шви.

Старшина — на Україні і в Росії в XVI—XVIII ст. — керівна заможна привілейована верхівка козацтва. Взагалі привілейована верхівка (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Храбрувати — виявляти хоробрість, відвагу (СУМ-11).

Частувати, почастувати — пригощати кого-небудь якоюсь стравою, закускою, напоєм і т. ін. (СУМ-11).

Чванитися — виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь (СУМ-11).

Човен — невелике, перев. веслове судно (СУМ-11). Слово вживається для позначення будь-яких суден, на яких троянці ходили по морях (Т.Б.).

That night, Aeneas was quite near
The fort, which was besieged, but far from won.
He drank with Pallant and in the atmosphere
Of friendliness, he drank with officers' high echelon.
He talked about his daring acts,
Which were not all true facts,
How he defeated every foe.
Young Pallant was a liar, too,
His tongue was glib and knew
How he should show himself a real pro.

Эней да месца набліжаўся,
Якое вораг аблажыў;
З Палантам плыў і частаваўся,
І ўсю старэйшыну паіў.
Хваліўся ў чоўне перад імі,
Як смела ваяваў з усімі,
Хто ні трапляўся — бог, не бог.
Палант і сам — пасведчыць неба —
Брахун, манюка быў што трэба,
Спаборнічаць з Энеем мог.

А нея нощ Еней заплува
към обсадения си град;
с Палант в гемията пирува,
гощава всички като брат.
Разправяше им без умора
как бил се с богове и хора
и драл ги като дерибей.
Палант, и той навред се тика,
и той развързва си езика,
и не отстъпи пред Еней.

In der Nacht nähert sich Aeneas
Der Stadt, die Turnus hielt umringt;
Pallant und er saßen im Boote,
Tranken mit Offizieren Schnaps,
Aeneas prahlte mit den Taten,
Die er in Kämpfen so vollbracht,
Menschen und Götter übertrumpfte.
Doch Pallant war im Lügen schlecht
Und hatte nicht so spitze Zunge,
Doch stand Aeneas er nicht nach.

W tę noc Eneasz już się zbliżał
Do miasta, co je Turnus obległ;
Z Pallasem w czółnie wódkę strzyżąc,
Z starszyzną pił pod nóżki obie.
Swoimi chwalił się czynami,
Jak śmiały z ludźmi był, z bogami,
Jak bez wyboru wszystkich kropił.
Sam Pallas kłamcą był przesławnym
I język miał obrotny, sprawny,
Też niemniej kłamał, kiedy popił.

Эней с дружиной приближался
В ту ночь к местам, где бой кипел,
В челне с Паллантом угощался,
Поил старшин, смеялся, пел,
Своими чванился делами,
Брехал, как он с людьми, с богами
Сражался, как их лупцевал.
Паллант и сам мог врать изрядно,
Язык его молол нещадно,
В брехне Энею он не сдал.

Эней по Тибру возвращался
К троянам в тишине ночной.
В челне с Паллантом угощался.
Усердно пил со старшиной.
Он стычками с богами хвастал,
Рассказывал, как всюду шастал.
Чесал язык и сам Паллант.
Царевич врал, как сивый мерин,
Не хуже, чем сынок Венерин.
К брехне имел большой талант!

Эней в ту ночку добирался
До города, что Турн облег:
В челне с Паллантом угощался,
Поил старшин всех, сколько мог.
В рассказах чванился делами,
Как воевал с людьми, с богами,
Как без разбору всех тузил.
Да и Паллант остер, как шило,
Трезвонил языком, как в било, —
В брехне князьку не уступил.

В ту ночь Эней уж приближался
К местам, где Турн троян громил,
В челне с Паллантом угощался,
Был весел и вождей поил;
Он хвастал в россказнях делами,
Как смел с людьми он и с богами,
Как всех их походя лупил.
Паллант и сам был врун изрядный,
Энею в выдумке нескладной
Ни разу он не уступил.

K pevnůstce Turnem obležené
té noci Aeneas už jel;
Pallanta i své oblíbené
na lodi truňkem napájel.
Chvastal se, že měl k tomu vlohy,
jak vyzrál nad lidmi 1 bohy
a jak je vždycky všecky hnal.
I Pallas lhal jak hejno špačků,
měl jazyk jako fidlovačku,
Aeneovi se vyrovnal.

А ну! старая царь дивыце,
Сидая музо схаменысь!
Прокашляйсь безъ зубивъ сестрыце,
До мене ближче прыхылысь!
Кажы: якіе тамъ прасункы,
Въ Энеевы пишлы вербункы,
Щобъ протывъ Турна воювать.
Ты музо, кажутъ вси, письменна,
Въ Полтавській школи наученна,
Всихъ мусишъ поименно знать.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 23.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 7:

Щоб против Турна воєвать

       Частина VI стр. 23.

Вербунок — те саме, що вербування — наймання, набір людей до війська (СУМ-20).

Муза — за грецькою міфологією — богині мистецтв і науки.  Тут, з огляду на жанр «Енеїди», звертання до Калліопи — музи епічної поезії (Ш., С.).

Мусити, мусіти — уживається у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити, знати і т. ін.) (СУМ-20).

Прасунок — люди, яких спіткала біда, лихо, неприємність (СУМ-11).

Схаменутися — прийти до пам'яті, повернути собі душевну рівновагу, набути можливості думати, приймати рішення; опам'ятатися, отямитися (СУМ-11).

Турн — у Вергілія — цар італійського племені рутулів, підкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лаціум; столиця Ардея. Турн — небіж цариці Амати, дружини Латина (С.); син німфи Венілії, суперник Енея, вбитий ним (А.).

Come now, time-honoured maid! Do dote
On me, greyhaired and toothless Muse.
Cough up and clear your throat
And tell me all the news.
Did not Aeneas get a boot,
When he tried to recruit
The men to fight a foe of fame?
You're said to be an educator,
Poltava school was your known alma mater,
You must know all by name.

А ну, Парнаская царыца,
Дзяўчына-муза без зубоў,
Хутчэй адкашляйся, сястрыца,
І да мяне хіліся зноў!
Кажы: якія там салдаты
Энея слугамі наняты
Супроць Ратульцаў ваяваць.
Ты, чуў, пісьменная даволі,
Вучылася ў Палтаўскай школе,
Імёны мусіш памятаць.

Но хайде, грохнала девице,
беззъба музо, се стегни!
О, беловласа хубавице,
изкашляй се, до мен седни!
Какви смелчаци дяволити
Еней вербувал е — кажи ти,
та с Турн да поведе война.
По име знаеш ги — в Полтава
ти учила си, се разправя,
и си начетена жена.

Du alte, grauhaarige Muse,
Besinne dich, du Kaiser-Maid!
Huste erst ab, zahnlose Schwester,
Und rück näher zu mir heran!
Erzähle mir: mit welchen Mitteln
Aeneas angeworben hat,
Damit sie gegen Turnus kämpfen?
Du bist gebildet, - wie man sagt,
Du gingst zur Schule in Poltawa, -
Und kennst beim Namen jeden Mann.

A nuże, stara, cna dziewico,
Siwawa muzo, oprzytomnij!
Bezzębna, kaszlnij no, siostrzyczko,
I przytul się bliziutko do mnie!
Opowiedz, kogo jednakowoż
Eneasz sobie nawerbował,
By odwet wziąć wnet na Turnusię.
Tyś, muzo, mówią, wykształcona,
W połtawskiej szkole nauczona,
Znać po imieniu wszystkich musisz.

А ну, седая царь-девица,
Старушка муза, подтянись!
Взбодрись, беззубая сестрица,
Ко мне поближе примостись!
Окинь своим орлиным взглядом
Всех, кто плывет с Энеем рядом,
Чтоб против Турна воевать;
Ты, говорят, во всем смышлена,
В полтавской школе обучена,
Должна всех поименно знать.

Ты спишь, седая царь-девица?
О муза дряхлая, очнись!
Прокашляйся живей, сестрица,
Ко мне, беззубая, склонись
И расскажи — какой там леший
К Энею, конный или пеший,
Пошел, чтоб Турна доконать?
Ты, муза, грамоте училась,
В полтавской школе отличилась.
Должна всех поименно знать!

А ну! Седая царь-девица,
Старушка муза, встрепенись!
Откашляйся, моя сестрица,
Ко мне, беззубая, склонись!
Скажи, какие лиходеи
Пошли в дружинники к Энею,
Чтоб против Турна воевать?
Ты, муза, говорят, смышленна,
В Полтавской школе обучена,
Должна всех поименно знать.

А ну, старушка царь-девица,
Седая муза, разомнись,
Покашляй, без зубов сестрица,
Ко мне поближе наклонись;
Скажи мне, что это за сила
С Энеем по реке валила,
Шла против Турна воевать?
Ты, муза, грамотна, тем боле,
Училася в полтавской школе,
Должна по имени всех знать.

No tak, má stará princezničko,
šedivá Muso, vzchop se, hej!
Pojď blíž, bezzubá sestřeničko,
odkašlej si a povídej!
Odkud pan Aeneas sem pluje,
jak na urna se připravuje,
jak s verbuňkem je spokojen ?
Jsi, Muso, vzdělaná prý žena,
v poltavské škole vyučená,
znáš jistě všechny podle jmen.

Чытайхе жъ, муза що бормоче:
Що тамъ зъ Энеемъ плывъ Массыкъ,
Линтяй, ледащо неробоче,
А сыльный и товстый мовъ быкъ.
Тамъ правывъ каюкомъ Тыгренко,
Изъ Стехивкы (*) то шынкаренко
И вивъ съ собою сто ярыгъ.
Блызъ сыхъ плылы дубы Аванта,
Винъ бувъ страшнійшій одъ сержанта;
Бо всихъ, за все, по спыни стрыгъ.

(*) Небольшое селеніе близъ Полтавы.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 24.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 6:

(Келебердяншій) [що цигли розк] Із Стехівки то шинкаренко

       Частина VI стр. 24.

Авант (Абант) — союзник Енея в його війні з Латином і Турном, вождь етрусків (А.).

Бик — велика свійська парнокопита жуйна тварина. Тут у порівнянні (СУМ-20).

Дуб — великий човен, видовбаний з суцільного дерева (перев. дуба) або зробл. з дощок (СУМ-11).

Каюк — невеликий човен із плоским дном (СУМ-20).

Ледащо, ледащиця — те саме, що ледар, ледарка — людина, яка нічого не робить; байдикує, а також людина, яка поводиться легковажно, безпутно (СУМ-20).

Массик — союзник Енея у війні з Турном, один з племінних вождів етрусків (А.).

Муза — за грецькою міфологією — богині мистецтв і науки.  Тут, з огляду на жанр «Енеїди», звертання до Калліопи — музи епічної поезії (Ш., С.).

Стехівка — село за 12-15 кілометрів на північ від Полтави (С.).

Тигренко — складається враження, що Тигренко реальна особа, як Вернигора Мусій серед троянців, зустрінутих Енеєм у підземному царстві (ІІІ, 107). Одначе таких відомостей немає. Треба думати, прізвище Тигренко походить від назви корабля, на якому у Вергілія плив Массик зі своїм військом («Перший Массік, що на мідному «Тігрі» прорізує хвилі; Тисяча хлопців у нього...» — Вергілій. — Кн. 10. — Ряд. 166 — 167) (С.); союзник Енея.

Ярижник, ярига — п'яниця, гультяй, безпутна людина (СУМ-11). Треба зазначити, що у коментарях до цієї строфи, Шамрай називає яриг шахраями і судовими «крючками», але виникає сумнів, що Тигренко у Стехівці зміг набрати аж сто «судових крючків», а от п'яниць і гультїв, судячи зі змісту попередніх строф поеми — без проблем. В цій і двох наступних строфах перелічуються імена союзників Енея, за поемою Вергілія, але Котляревський зображує їх типовими рисами волоцюг і шибеників свого часу (Т.Б.).

Read what old Muse was mumbling:
Together with Aeneas was Massyk,
A lazy bum, but always grumbling,
To do some work, he never was too quick.
Tyhrenko, the Stykhivka tavern-keeper,
Had steered his kayak like a sweeper,
He led a hundred debauches, a real pack.
Near were the sailboats of Avant,
Who was a frightful commandant,
He used to pumpel everybody's back.

Чытайце ж, што мармыча муза:
Што там з Энеем плыў Масык,
Гультай, таўстун, як бочка — пуза,
Упарты, дужы, быццам бык.
З сабою вёз на чоўнах новых
Цігрэнка сто кручкоў судовых,
Ён сам — са Стэхіўкі шынкар.
За ім плылі дубы Аванта,
Што быў страшнейшы ад сержанта —
Не пападайся пад удар.

Ха чуйте, музата говори:
— С Еней и Масик бе поел,
лентяй, какъвто няма втори,
от бик по-силен, по-дебел.
Там бе Тигренко, млад кръчмарин
от Стехивка — с каик товарен
повел над сто слуги. Абант
наблизо бе със свойте лодки,
пред него всички бяха кротки,
че бе по-страшен от сержант.

Dann lies nur, brummt darauf die Muse:
In seinem Boot reiste Massyk,
Er war ein Faulenzer, ein Nichtsnutz,
Doch kräftig und dick wie ein Stier.
Im Kajak ruderte Tyhrenko -
Aus Stechiwka ein junger Wirt, -
Mit etwa hundert Trunkenbolden.
Dann, mit Gesellen, schwamm Avant,
Schlimmer als ein Sergeant, so grausam,
Denn er schlug gleich auf jeden ein.

Czytajcież, co tu mruczy muza:
Wraz z Eneaszem parł Massykus,
Co wstrętnym leniem był, łobuzem,
Choć też do tego kawał byka.
Tyhrenko łodzią tam kierował,
Syn ze Stechówki szynkarzowy,
I wiódł ze sobą stu krętaczy,
Płynęły dęby tam Abasa,
Co gorszy był niż sierżant czasem,
Po grzbiecie wszystkich pięścią raczył.

И вот что нашептала муза:
С Энеем вместе плыл Массик,
Детина ражий, толстопузый
И толстомясый, словно бык.
С ним рядом плыл Тигренко бравый,
Шинкарь и плут из-под Полтавы;
Он сто ярыг с собою вез.
Близ них плыли дубы Аванта,
Он был строжайшим из сержантов:
Чуть что — и кулачищем в нос!

Я слышу бормотанье музы:
С Энеем, дескать, плыл Массик,
Бездельник, лодырь толстопузый
И здоровенный, словно бык.
Отродье стеховской шинкарки,
Тигренко следовал на барке.
С ним сотня добрых забулдыг.
Бок о бок шли дубы Аванта.
Он был придирчивей сержанта:
Чуть что — по спинам так и стриг!

Читайте, муза что шептала:
«С Энеем вместе плыл Массик,
Лентяй, бездельник, объедала,
Брюхан, а сильный, точно бык.
Каюк там вел Тигренко ловкий.
Сынок шинкарский из Стеховки.
Он сто ярыг с собой тащил.
Близ них неслись дубы Аванта.
Был пострашнее он сержанта —
За все по спинам всех садил.

Читайте, муза что бормочет:
С Энеем вместе плыл Массик,
Он лежебока с толстым пузом,
Хотя и сильный, словно бык,
А правил лодкою Тигренко,
Из Стеховки он шинкаренко;
Он сто ярыг с собой тащил.
За ними шли челны Аванта,
Который был страшней сержанта,
Всех по спине нагайкой бил.

Tak poslyšte, co brumlá Musa:
že s Aeneem plul Massykus,
darmochleb, lenivý až hrůza
a tlustý jako volský kus.
Tam Tygrenko s tvářičkou dívky,
syn výčepnice ze Stechivky,
vez stovku lumpů z koutů všech.
Za nimi Avant, velký hlupák,
byl hroznější než mnohý zupák,
rád hladil holí po zádech.

Поотдаль плывъ байдакъ Астура,
Сей лежнемъ въ вынныцяхъ служывъ;
На нимъ була свыняча шкура,
Котору винъ якъ плащъ носывъ.
За нымъ Азыллась плывъ на барци,
Се родычъ нашій паламарци,
Недавно зъ кошелькомъ ходывъ;
Но, бачъ, безокая Фортуна,
Зробыла паномъ изъ чупруна.
Такыхъ не мало бачымь дывъ!

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 25.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 8:

Но, бач, (без окая) безокая фортуна

рядок 9:

Зробила пана із чупруна

       Частина VI стр. 25.

Азиллас (Азилла) — вождь одного з племен етрусків і жрець-віщун, союзник Енея (А.).

Астур — союзник Енея (А.).

Байдак — великий човен, яким плавали по річках і морю (СУМ-11). Річкове судно з однією щоглою. Запорізькі козаки споряджали байдаки також як військові судна, виходили на них у Чорне море (С.).

Барка — плоскодонне річкове судно без палуби для перевезення вантажу (СУМ-20).

Винниця — підприємство, де виготовляли горілку і спирт; ґуральня (СУМ-11).

З кошельком ходити — терпіти нестатки, жити бідно. Про того, хто не мав свого господарства, жив тільки з того, що десь дістане або заробить, в народі говорили: «Тягнеться з грошика та з кошика» (С.).

Лежень — тут гра слів: 1) лежень - лежебока, ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землі і служить опорою для чого-небудь. Приміром, на лежнях, частіше кажуть - лежаках, стоять чани з брагою на винокурнях (С.).

Паламар (дружина паламаря — паламарка) — служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник (СУМ-11).

Чупрун — простолюдин (СУМ-11).

Шкура — шовнішній покрив тіла тварини (СУМ-11).

Сей лежнем в винницях служив.
Тут гра слів: 1) лежень — лежебока, ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землі і служить опорою для чого—небудь. Приміром, на лежнях, частіше кажуть — лежаках, стоять чани з брагою на винокурнях (С.).

Недавно з кошельком ходив.
тобто терпів нестатки, жив бідно. Про того, хто не мав свого господарства, жив тільки з того, що десь дістане або заробить, в народі говорили: «Тягнеться з грошика та з кошика».

Зробила паном із чупруна.
Про того, хто швидко і несподівано для інших розбагатів, просунувся по службі, зробив кар'єру (Т.Б.).

And farther, as an avant-quard,
The boat of Astir was in sight.
That drone loafed in a nice vineyard
And wore a pig skin day and night.
Azillas followed him. A kin of sexton's wife,
Whose destiny had changed his life.
He overnight became a parvenue.
That upstart, who not long ago
Was poor, now had a lot of dough,
It's unbelievable, but true.

А потым плыў байдак Астура,
Што ў вінакурні лежнем быў:
На ім, як плашч, свіная шкура,
Якую ён заўжды насіў.
А ўслед на барцы, як на крызе,
Азілас плыў — сваяк дзячысе, —
Нядаўна ў бедняках хадзіў.
Але фартуна, бач, сляпая,
Яго на пана вылучае.
Нямала ў свеце дзіўных дзіў!

А по-встрани от тях бе Астур
със свинска кожа на плещи
наместо плащ; в едно бе майстор —
да пие вино и крещи.
Азилас плуваше с баркаси,
другар на бедните монаси,
доскоро скиташе с торба,
но стана знатен пан човека —
какво ли с нас от памтивека
не прави сляпата съдба!

Ihm folgte das Boot von Asturus,
Der sich in Brennereien trieb,
Mit einer Schweinehaut am Rücken,
Die er wie einen Mantel trug.
Dann kam Asyllas auf der Barke,
Ein Vetter unsrer Küsterin,
Vor Kurzem noch ein armer Schlucker,
Doch blindes Schicksal war ihm hold,
So wurde ein Herr dieser Rohling, -
Wir sehen solche Wunder oft!

Opodal mknęła łódź Astura,
Ten po piwnicach się obijał;
Na grzbiecie nosił świńską skórę
I nią jak płaszczem się obwijał.
Asylas za nim ciągnął pewnie,
Zakrystianowej naszej krewniak, —
Niedawno chodził on na żebry;
Lecz, patrz, fortuna ślepa taka,
Zrobiła panem go z prostaka.
I takich cudów wcale nie brak!

Поодаль плыл челнок Астура,
Что в кабаках весь век прожил;
На нем была свиная шкура,
Ту шкуру он как плащ носил.
За ним Азиллас плыл на барже,
Он родич нашей пономарше;
Был с голодухи еле жив,
Ан глядь — Фортуне приглянулся,
Стал паном, спесью весь надулся, —
Таких немало видим див!

Как плащ надев свиную шкуру,
На байдаке торчал Астур;
Служил он лежнем винокуру
И с виду был довольно хмур.
Поодаль плыл Азиллас-модник,
Пономарихе нашей сродник.
Давно ли он таскал суму?
Фортуна вмиг простолюдина
Перекроила в господина.
Таких чудес я знаю тьму!

«Поодаль плыл челнок Астура,
Сидельцем в виннице он был;
На нем была свиная шкура,
Ее, как плащ, всегда носил,
За ним Азиллас плыл на барже —
То родич нашей пономарше —
С сумой ходил он, еле жив.
Фортуна сослепу сшутила —
Холопа в пана обратила.
Таких немало видим див!

Поодаль плыл челнок Астура,
Гуляка сей в корчмах и жил,
На нем была свиная шкура,
Он, точно плащ, ее носил.
За ним Азиллас плыл на барже,
Он родич нашей пономарши,
Когда-то он с сумой ходил;
Фортуна помогла слепая,
Его до пана возвышая.
Таких немало знаем див.

Opodál plul Asturův bajdak;
ten facíroval po světě,
a místo pláště, že byl lajdák,
nosil jen kůži z prasate.
Pak plula velká plachetnice
a v ní syn naší kostelnice,
velkomožný pan Asylles;
hle, Fortuna, ta slepá panna,
tu učinila z kmána pána —
to často stává se i dnes.

А то на легкому дубочку,
Що раззолоченый ввесь въ прахъ,
Сыдытъ росхриставшы сорочку,
Зъ Турецькымъ чубукомъ въ зубахъ?
То Цынарысъ, цехмыстръ картьожный,
Фыгляръ, обманщыкъ, плутъ безбожный,
Зъ собой всихъ шахраивъ веде;
Колы, бачъ, Турна не здоліють,
То картамы уже подіють,
Що мижъ старци́ Турнъ попаде.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 26.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 7:

Шахраїв всіх з собой веде

рядок 10

Що Турн меж старці попаде

Who's sitting in a light sailboat
Adorned with gold from top to underneath,
He wears no coat,
His shirt unbuttoned and a pipe between his teeth?
It's Tsinaris, the master of card-playing guild,
Buffoon, deceiver, and entangler, very skilled.
All swindlers are with him.
Should Turn not be brought down by force,
The cards should finish him, of course,
And he would be out on a limb.

Хто ў пазалочаным дубочку,
Пад зорачак начным святлом,
Сядзеў, расхрыстаўшы сарочку,
Дыміў турэцкім цыбуком?
То Цынарыс, цэхмайстр карцёжны,
А з ім народ яго бязбожны —
Карцёжнай справы мастакі;
Калі не здасца Турн упарты,
Дык ашукаюць так у карты,
Што трапіць пан у жабракі.

А кой ли с чълн, подет от бриза,
се носи недалеч оттук.
разгърдил бялата си риза,
захапал турския чибук?
Кинир това е — комарджия,
лъжец, конте, прочут циция, —
с хайлази е и тоя път;
те може Турн да не надвият,
ама на карти ще го бият,
до шушка ще го оберат.

Und wer sitzt auf dem leichten Boote,
Das überall von Gold besetzt,
Türkische Pfeife in den Zähnen,
Mit einem aufgeknöpften Hemd?
Cinaris ist's, ein Kartenspieler,
Betrüger, ein gottloser Schelm,
Und mit ihm kommen alle Gauner;
Wird Turnus nicht im Kampf besiegt,
Werden sie ihn mit Karten schlagen,
Daß er am Schluß zum Bettler wird.

A tam kto płynie pozłacanym
Z każdziutkiej strony lekkim dębem,
W koszuli siedzi rozchełstanej,
Z tureckim też cybuchem w zębach?
Kunarus, cechmistrz to karciarzy,
Bezbożny oszust, łgarz nad łgarzy,
Szachrajów wiedzie i łajdaków;
Gdy zmóc Turnusa nie zdołają,
To tak kartami zadziałają,
Że trafi Turnus do żebraków.

А там, на легоньком дубочке,
Что весь разубран в пух и прах,
Сидит в расстегнутой сорочке
С турецким чубуком в зубах
Цинарис — атаман картежный,
Фигляр, обманщик, плут безбожный,
С собой сплошь жуликов ведет;
Коль с Турном он не совладает
Мечом, так в карты обыграет,
И по миру князек пойдет.

А кто на легоньком дубочке,
Раззолоченный в пух и в прах,
Сидит в распахнутой сорочке
С турецким чубуком в зубах?
Да это Цинарис, картежный
Цехмейстер, плут, наглец безбожный.
Прохвостов шайку он ведет.
Не в битве, так в картежной схватке
Уложат Турна на лопатки,
И недруг по миру пойдет.

«А тот, на легоньком дубочке,
Что раззолочен в пух и прах,
Сидит в расстегнутой сорочке
С турецким чубуком в зубах —
То Цинарис, цехмистр картежный,
Фигляр, обманщик, плут безбожный,
С собой всех шулеров ведет;
Коль с Турном, вишь, не совладают,
То в карты живо обыграют,
И побираться Турн пойдет.

А то кто в легеньком дубочке,
Раззолоченном в пух и прах,
Сидит в расстегнутой сорочке,
С турецким чубуком в зубах?
То Цинарис, цехмистр картежный,
Фигляр, обманщик, плут безбожный,
С собой всех жуликов ведет;
Коль силой Турна не поборют,
То в карты быстро объегорят,
И Турн с сумой просить пойдет.

Kdopak je ten v té lehké lodi,
která je celá zlacená?
S košilí rozhalenou chodí,
turecký čibuk v zubech má?
Toť Cynaris, podvodník, šaškář,
cechmistr karbanu a taškář,
s ním šejdíř, kejklíř kdejaký;
když Turna v boji nezdolají,
tak prý ho v kartách obehrají,
že půjde mezi žebráky.

А то сыдытъ въ брыли, въ кереи,
Съ товстою кныжкою въ рукахъ,
И всимъ, бачъ, гонытъ ахынеи,
И спорытъ о своихъ правахъ?
То, родомъ зъ Глухова, юрыста,
Винъ мае чынъ Канцелярыста
И есть добродій Купавонъ.
Щобъ Значкового дослужыться
И на війни чымъ пожывыться,
Вступывъ въ Энеивъ легіонъ.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 27.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 9:

І на войні чим поживиться

       Частина VI стр. 27.

Ахинея — ахінея — нісенітниця, дурниця (СУМ-20).

Бриль — соломенная шляпа, сшитая изъ гладкой, не зубчатой соломенной тесьмы (Г.). Головний убір з широкими полями (СУМ-20).

Глухів — старовинне українське місто. Було резиденцією останнього гетьмана Кирила Розумовського у 1750 — 1764 роках, адміністративним центром Лівобережної України. Зараз Глухів – місто Сумської області, районний центр (С.).

Добродій — дорослий чоловік з привілейованих верств суспільства (СУМ-20).

Значковий — скорочена назва звання значковий товариш — старшинське звання, що надавалось у реєстровому козацькому війську полковій старшині та козакам з 2-ої половини XVII ст. (СУМ-11). Козацьке звання, надавалося, починаючи з другої половини XVІІ ст. Значкові вважалися охоронцями полкового прапора та сотенних хоругов. Пізніше це звання надавалося синам полкової старшини (С.).

Канцелярист — дрібний службовець канцелярії; писар (СУМ-20).

Керея — старовинний довгий верхній одяг із відлогою; кобеняк (СУМ-20).

Купавон — союзник Енея у війні з Турном, ватажок племені лігурійців (А.).

Мати — уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось (СУМ-20).

Чин, чиновний — у дореволюційній Росії — звання державного службовця за табелем про ранги (СУМ-11). — у дореволюційній Росії — звання державного службовця за табелем про ранги (СУМ-11).

Юриста — юрист. Піти в юристи у феодально-кріпосницькій Російській імперії означало піти, за виразом самого І. Котляревського, в «п'явки людськії». Серед усіх змальованих в «Енеїді» суспільних станів не було такого, про якого б поет відгукувався з таким сарказмом і гнівом, як про юристів. Слід звернути увагу, в якому ряду тут стоїть «юриста». Підтяга — злодій (від «тягнути», «підтягати»). Пор. також строфу про «злиднів» біля входу до пекла (ІІІ, 47), про чиновну братію в самому пеклі (ІІІ, 73), характеристику Возного в «Наталці Полтавці» устами Миколи: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!» (дія 2, ява 4) (С.).

Who is the fellow with the hat on, looking tough?
A book in hands, he must be one of erudites.
He preaches his own offbeat stuff
And argues heatedly about his rights.
No, he's not an ordinary jerk,
But some respected Hlukhiv clerk,
Whose name is Kupavon.
To be promoted to a higher rank,
To get some profit, to be frank,
From war, he joined Aeneas as a hanger-on.

А што за постаць дабрадзея
Ў брылі і з кніжкай у руках, —
Усім якуюсь ахінею
Нясе ён аб сваіх правах?
То постаць мудрага юрыста,
Ён мае чын канцылярыста,
Сам з Глухава — пан Купавон.
Каб на вайне чым пажывіцца,
Да значкавога даслужыцца,
Ён і ўступіў у легіён.

Кой с плащ и шапка там бърбори,
заровил в тежък том глава,
и търси алинеи, спори,
обсъжда своите права?
От Глухово е родом брата,
юрист, чиновник в общината
и се нарича Купавон.
За чин и по-добри парици
постъпил с другите войници
в Енеевия легион.

Und wer ist der, mit Hut und Mantel,
In Händen mit dem dicken Buch,
Der allen seinen Unsinn predigt
Und über Rechte Vortrag hält?
Er ist Jurist und stammt aus Hluchow,
Von Amts wegen Kanzelarist
Und er heißt Kupawon mit Namen.
Wegen der Auszeichnung für sich
Und um am Krieg was zu verdienen
Trat er auch zu Aeneas bei.

A tam kto w płaszczu, w kapeluszu
I trzyma książkę też grubawą,
Andronów słuchać wszystkich zmusza
I kłóci się o swoje prawa?
Z Głuchowa rodem to jurysta,
Mający stopień kancelisty,
Dobrodziej, zwany Kupawonem.
Przystąpił by na wojnie użyć
I znaczkowego się dosłużyć,
Do Eneasza legionu.

А вон, укрывшись епанчою,
В очках и с книгою в руках,
Пан Купавон перед толпою
Судачит о своих правах.
Он слыл повсюду за юриста
И чин имел канцеляриста.
Из Глухова был родом он
И, на войне чтоб поживиться,
А кстати и чинов добиться,
Вступил в Энеев легион.

Кто в шляпе, в епанче суконной
И с толстой книжкою в руках
Толкует вкривь и вкось законы,
Знай спорит о своих правах?
Юрист из Глухова речистый,
Что выбился в канцеляристы,
Добродий некий Купавон.
Ища поживы не впервые,
Вдобавок метя в значковые,
Вступил к Энею в легион.

«А вон сидит в бриле, в кирее,
С толстенной книгою в руках
И всем разводит ахинеи
Да спорит о своих правах —
То родом глуховский, речистый
Юрист в чину канцеляриста,
Панок судейский Купавон;
Чтоб в чин значкового пробиться
И на войне чтоб поживиться,
Вступил в Энеев легион.

Кто, чтоб казаться помудрее,
Расселся с книгою в руках,
С серьезным видом ахинею
Несет и спорит о правах?
Он сам из Глухова, юрист он,
Имеет чин канцеляриста,
Его зовут все Купавон.
Чтоб прапорщика хоть добиться
И малость на войне нажиться,
Вступил к Энею в легион.

A kdo je ten, co tamhle pluje,
v taláru, s knihou, samý spěch,
co se tak hrozně vytahuje
a pře se o paragrafech?
Pan Kupavon toť dozajista,
jurista a též kancelista,
z Hluchova rodák slavný je.
Chtěl dosáhnouti povýšení,
a proto vstoupil bez myšlení
do Aencovy legie.

А то беззубый, говорлывый,
Сухый, невирный, якъ шкелетъ,
И лысый и брехунъ сварлывый?
То выхрыстъ изъ жыдивъ Авлетъ.
Недавно на другій женывся,
Та, бачъ, въ рахунку помелывся,
Изъ жару въ поломья попавъ;
Щобъ одъ ягы якъ одвязатысь,
То мусивъ въ військо запысатысь
И за шпыгона на годъ ставъ.

Варіанти і різночитання: ч. VI, строфа 28.

Автограф уривка шостої частини (А):

рядок 10:

І за шпіона на год став

And that one bald and toothless,
A skeleton excoriated,
A liar, garrulous and ruthless?
He is the baptized Jew, Avert emaciated.
He recently remarried,
But his design miscarried:
He got out of a frying pan into the fire,
In order to unhitch
From his ferocious witch,
And started spying, which was his desire.

А хто бяззубы, гаманлівы,
Сухі, кашчавы, як шкілет,
І лысы, і брахун сварлівы?
То пан з пярэхрыстаў, Аўлет.
Нядаўна на другой жаніўся,
Ды, бач, у шлюбе памыліўся,
З агню ды ў полымя папаў;
Каб як ад жонкі адвязацца,
У войска мусіў запісацца,
На цэлы год салдатам стаў.

Кой е беззъбия бъбривец,
цял скелет — сух и кокалест,
и хвалипръцко, и плешивец?
Туй е чифутина Авлест!
Наскоро бе с жена повторил,
но пак бе тая грешка сторил —
от трън на глог е втори брак.
От вещицата да избяга,
записал се войник веднага,
шпионин стана по мерак.

Und dieser, zahnlos und gesprächig,
Ungläubig, dürr wie ein Skelett,
Kahlköpfig, lügnerisch und zänkisch?
Avlet, ein Jude, doch getauft.
Er heiratete erst vor kurzem,
Doch seine Rechnung ging nicht auf,
Er kam vom Regen in die Traufe;
Um seiner Hexe zu entfliehn,
Hat er sich der Armee verpflichtet,
Und wurde für ein Jahr Spion.

A tam bezzębny, gadatliwy,
Kto jest jak szkielet suchy, brzydki
I łysy, kłamca też swarliwy?
Aulestes to jest, wychrzta z Żydków.
Niedawno z drugą się ożenił,
Lecz się przeliczył, nic nie zmienił,
Bo z deszczu wpadł pod rynnę z tego;
By od swej Jagi się odczepić,
Pomyślał, że do wojska lepiej,
I najął się na rok za szpiega.

А вон сидит ворчун сварливый,
Беззубый, тощий как скелет,
Невзрачный, лысый, говорливый —
То выкрест и брехун Авлет.
Недавно на второй женился,
Да глядь — опять в расчетах сбился
И сызнова впросак попал;
Чтобы от бабы отвязаться,
Пришлось в солдаты записаться,
Где, послужив, шпионом стал.