Помочь сайту

4149 4993 8418 6654

Гаркуша, Филон

Гаркуша, Филон (р.р .н. і см невід.) – полтавський полковник (1658-1670, з перервами).

Походив з Бихова у Білорусі. З юнацьких років перебував на Запоріжжі, згодом служив у реєстровому козацькому війську. Навесні 1648 перейшов на сторону Б. Хмельницького. Учасник Жовтоводської битви 1648 і Корсунськоі битви 1648. Влітку 1648 за наказом гетьмана разом з Н. Небабою, М. Гладким, Кривошапкою вів боротьбу проти польсько-литовських військ у північноукраїнских землях і Білорусі. В грудні 1648 козаки на чолі з Г. взяли в облогу Бихів, а в 1649 здобули Мозир, Гомель і Пинськ. В липні 1649 спільно з С.-М. Кричевським обороняв українські землі від литовських військ під командуванням Я. Радзивілла. В 1654 у складі українського посольства перебував у Москві. Був призначений наказним полковником полтавським. В 1656 їздив з дипломатичною місією до Варшави. В червні 1657 командував козацьким військом на Волині. Підтримував політику гетьмана І. Виговського. Брав участь у придушенні Пушкаря і Барабаша заколоту 1657-58. Дальша його доля невідома.

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)

 

Гаркуша (Горкуша, Оркуша) Филон (поч. 17 ст. – бл. 1683) – козацький полковник, дипломат, родич і сподвижник Б.Хмельницького.

Н. в м. Бихов (нині місто Могильовської обл., Білорусь). На початку національної революції 1648–1676 брав у ній активну участь, очолював повстанців на Поліссі та в Білорусі, разом із М.Небабою воював там 1648. У деяких джерелах Г. названо поліським полковником. Навесні 1651 його послано Б.Хмельницьким на допомогу Т.Хмельницькому до Сіверської землі. На початку Берестецької кампанії Г. було призначено командувачем військами на укр.-білорус. прикордонні. У трав. 1651 виступив з с. Норинськ (нині село Овруцького р-ну Житомир. обл.), відбив напади ворожих військ під Чорнобилем і з’єднався з силами київ. полк. А.Ждановича. Вони успішно вели воєн. дії на берегах р. Прип’ять (прит. Дніпра), але поразка й загибель М.Небаби під с. Ріпки (нині с-ще міськ. типу Черніг. обл.) 6 лип.(26 черв.) 1651 змусила їх відступити до Димера, а потім і Києва. Під тиском угодовськи налаштованої міськ. верхівки вони покинули Київ. Г. потім узяв участь у Корсунській раді та боях із польс.-литов. військом під м. Біла Церква у верес. 1651. У берез.–квіт. 1654 Г. очолив дипломатичну місію Укр. козац. д-ви до Рос. д-ви, добився царської грамоти, якою були підтверджені усі права і вольності України. Йому вдалося прискорити похід рос. військ проти Речі Посполитої. Навесні–влітку 1657 керував групою укр. військ на тодішньому зх. кордоні Гетьманщини (Пд. Волинь). Після смерті Б.Хмельницького підтримував І.Виговського, брав участь у придушенні повстань опозиції. Після взяття Полтави І.Виговським й загибелі М.Пушкаря став полтав. полковником (трав.–листоп. 1658). Ймовірно, брав участь у Конотопській битві 1659. Після об’єднання гетьманом П.Дорошенком Правобережної України та Лівобережної України знову став полтав. полковником (1669–78).

Літ.: Грушевський М. Історія України-Руси, т. 8–9, кн. 1–2. К., 1995–97; Німчук В. Походження та історія назви «Січ». Запоріжжя, 1999.

Ю.А. Мицик.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Ссылки на эту страницу


1 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
2 Личности - Г
[Особистості - Г] - пункт меню

Помочь сайту

4149 4993 8418 6654