Гиляровский, Владимир Алексеевич

Highslide JS

Гіляровський (Гиляровський) Володимир Олексійович (найвідоміші псевд. – В.Гиляй, Дядя Гиляй; 08.12(26.11).1853, за ін. даними, 1855–01.10.1935) – мандрівник, літератор, журналіст, митець, громадський діяч, підприємець. Член правління Товариства слов’янської культури (1908–12).

З родини нащадків запорожців. Син пом. керуючого маєтками графа Олсуф’єва у Вологодській губ. Олексія Івановича Гіляровського та його дружини, дочки керуючого – Надії Петрівни Мусатої (Усатої). Навч. у вологодській г-зії (не закінчив). Під враженням од образу Рахметова з роману «Что делать?» М.Чернишевського влітку 1871 вступив до бурлацької артілі, потім працював вантажником. Восени того ж року пристав волонтером до Ніжин. піх. полку. 1873 – направлений до Моск. юнкерського уч-ща, звідки був швидко відрахований. Подорожував Російською імперією, був робітником, табунником, артистом цирку, драм. актором.

Добровільно пішов солдатом на російсько-турецьку війну 1877–1878, за хоробрість дістав Георгіївський хрест. Відзначався великою фізичною силою (позував для барельєфа Тараса Бульби на пам’ятникові М.Гоголю у м. Москва та для «Запорожців» І.Рєпіна). 1882 разом із спортсменом Оттоном Селецьким заснував, а 1892–95 очолював Рос. гімнастичне т-во. 1897 виграв міжнар. змагання атлетів-борців у Бєлграді (Сербія).

Оселившись на поч. 1880-х рр. у Москві, спершу виступав у приватному театрі Ганни Бренко, а надалі присвятив себе переважно журналістиці. Зажив слави «короля репортерів». 1882 – хронікер газ. «Московский листок», з наступного року – час. «Русские ведомости» (1896 умістив там унікальний репортаж «Катастрофа на Ходынском поле» про трагедію у дні коронування імп. Миколи II).

Виступав у різних жанрах, друкував свої худож. твори. У серед. 1880-х рр. написав поему «Запорожцы». 1887 уклав зб. нарисів і оповідань «Трущобные люди» (спалена цензурою). Від кін. 1880-х рр. співробітничав у тижневиках «Гусляр», «Заноза», ж. «Художник», протягом 1899–1902 завідував моск. відділом петерб. газ. «Россия», започаткував власні часописи «Журнал спорта», «Листок спорта». Випустив поетичний зшиток «Забытая тетрадь» (1894), прозові книги «Негативы» (1900), «Были» (1909) та ін., організував приватну контору оголошень.

1899 приїхав в Україну, після чого в газеті «Россия» вмістив нарис «Железная горячка», присвячений проблемам тодішнього м. Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ) і запровадженого в ньому гірничого управління краю, висвітлив роль О.Поля у розвиткові Криворізького залізорудного басейну. Відвідав у Полтав. губ. взимку 1899/1900 Дібрівський кінний з-д (с. Дібрівка, нині Миргородського р-ну Полтав. обл.), збирав дані про М.Гоголя, документально (за метричною книгою сорочинської Преображенської церкви) уточнив дату його народження (20 берез. 1809 за ст. ст.).

Побачене й почуте в Полтаві, Великих Сорочинцях, Кибинцях (нині обидва села Миргородського р-ну), Миргороді, Диканьці, Яновщині (Василівці; нині с. Гоголеве Шишацького р-ну; усі Полтав. обл.) поклав в основу нарису «В Гоголевщине» («Русская мысль», 1900, № 2). Знову мандрував Полтавщиною на поч. 1900-х рр., розпитував знайомих Гоголя, опублікував книжку «На родине Гоголя» (М., 1902), серію статей, серед яких «Происхождение Гоголя», «О современниках Гоголя» («Русское слово», 1902–1909). Сфотографував відкриття сорочинського пам’ятника М.Гоголю (1911).

Товаришував із Д.Яворницьким, Власом Дорошевичем, С.Уточкіним, О.Купріним, Ф.Шаляпіним, А.Чеховим (навідував його, зокрема, в Ялті) та багатьма ін. діячами культури. Перекладав рос. мовою з «Кобзаря», присвятив Т.Шевченкові оригінальні тв. (представлені в одес. виданнях «Южно-русский альманах» (1902) та «Вінок Т.Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів», 1912). Доброчинно, на користь жертв Першої світової війни, поширював свої поезії «Грозный год» (М., 1916; з мал. В.Васнецова, І.Рєпіна та ін. визначних художників).

За рад. часів співробітничав у моск. періодиці («Красная нива», «Известия», «Огонек» тощо), видав низку нотаток і оповідок, у т. ч. на укр. матеріалі – «В Крым!» (1920), «Запорожская Сечь» (1925), «По следам Гоголя» (1934), спогади.

П. у м. Москва.

Тв.: Сочинения, т. 1–4. М., 1989; Шипка прежде и теперь: 1877–1902. М., 1902; Мои скитания. М., 1928; Друзья и встречи. М., 1934; Москва и москвичи. М., 1955; На жизненной дороге. Вологда, 1959.

Літ.: Гура В.В. Жизнь и книги дяди Гиляя. Вологда, 1959; Морозов Н.И. Сорок лет с Гиляровским. М., 1963; Киселева Е.Г. Жизнь и творчество В.А.Гиляровского. М., 1966; Есин Б.И. Репортажи В.А.Гиляровского. М., 1985; Подольская И.И. Гиляровский. В кн.: Русские писатели: 1800–1917, т. 1. М., 1989.

П.Г. Усенко.

Джерело:

e-Енциклопедія історії України

Ссылки на эту страницу


1 Журналисты
[Журналісти] - пункт меню
2 Личности - Г
[Особистості - Г] - пункт меню
3 Общественные деятели
[Громадські діячі] - пункт меню
4 Писатели, публицисты, драматурги
[Письменники, публіцисти, драматурги] - пункт меню
5 Предприниматели, собственники
[Підприємці, власники] - пункт меню
6 Художники
[Художники] - пункт меню

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
4149 4390 0512 1235