Потемкин, Григорий Александрович

Highslide JS

Потьомкін, Григорій Олександрович [13(24).9.1739-5(16).10.1791] - російський державний і військовий діяч, дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1784), князь.

Н. у с. Чижово Духовщинського повіту (тепер Смоленська обл., Росія). З 1756 навчався в Московській університетській гімназії, звідки в 1760 виключений. Військову службу розпочав у кінній гвардії. За участь у палацовому перевороті 1762, в наслідок якого Катерина ІІ здобула російський престол, отримав чин гвардійського підпоручика. Учасник російсько-турецької війни 1768-74, з 1768 -генерал-майор, з 1771 - генерал-поручик. З 1770 став фаворитом Катерини II, набув вирішального впливу на внутрішньо- та зовнішньополітичні справи російської імперії.

Займав ряд високих державних і військових посад - член Державної Ради, генерал-ад'ютант (з 1774) та генерал-фельдмаршал (з 1784), президент Воєнної колегії (з 1784). У 1772 на одній з козацьких рад П. був записаний до Коша Запорізької Січі почесним козаком під прізвиськом Грицько Нечеса. В 1775 за ініціативою П. було ліквідовано Запорізьку Січ. З 1776 - генерал-губернатор Новоросійської, Азовської та Астраханської губерній. У 1783 П. реалізував проект загарбання Криму Російською імперією, за що дістав титул "князя Таврійського".

З 1783 П. управляв новоствореним катеринославським намісництвом, до складу якого увійшла значна частина південноукраїнських земель. П., будучи добрим адміністратором, володіючи фактично необмеженою владою, здійснював заходи по колонізації Півдня України і Криму. В 1776 П. наказав не повертати селян-втікачів з Лівобережної та Правобережної України, чим сприяв заселенню та господарському освоєнню краю (особливо після юридичного запровадження кріпацтва в 1783 у Лівобережжі і Слобожанщині). У період правління П. почалося будівництво Миколаєва, Херсону, Катеринослава, Севастополя, було розпочато вивчення покладів руд і кам'яного вугілля на півдні України.

П., розуміючи постійну загрозу російсько-турецького воєнного конфлікту (особливо після захоплення Росією території Кримського ханства) та спостерігаючи перехід колишніх запорожців на підвладні Туреччині землі, вважав за потрібне відновити українське козацтво. З 1783 П. вів переговори з представниками колишньої запорізької старшини (С. Білим, Г. Легкоступом, 3. Чепігою) про створення нового добровільного козацького формування. В 1788 П. підтримав проект В. Капніста про необхідність відновлення козацьких полків і сприяв організації Катеринославського Козацького Війська та Війська Вірних Козаків (згодом - Чорноморське Козацьке Військо). У 1790 П. було присвоєно титул великого гетьмана Катеринославського і Чорноморського козацьких військ. Підтримував контакти з відомими діячами української культури В. Золотницьким, В. Рубаном, Л. Січкарівим та ін. У 1786 добився затвердження проекту відкриття у-ту в Катеринославі (не встиг його реалізувати). Толерантно ставився до діяльності греко-католицької церкви, підтримував єдиного в Російській імперії уніатського єпископа полоцького І. Лісовського. Був головнокомандуючим російської армії під час російсько-турецької війни 1787-91. Під час мирних російсько-турецьких переговорів 1791 П. захворів і помер на шляху з Ясс до Миколаєва. Похований у Херсоні.

Источник:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

Ссылки на эту страницу


1 Вайнгортовские чтения - 2003
[Вайнгортівські читання] - материалы второй научной конференции "Вайнгортовские чтения"
2 Воспоминания о Полтавской битве, открытие памятника Петру Великому, в 1849 году, и Шведская могила в Полтаве
[Спогади про Полтавську битву, відкриття пам'ятника Петру Великому, в 1849 році, та Шведська могила у Полтаві] - П. И. Бодянский // Полтава. Типография Губернского Правления. 1849
3 Государственные и местные деятели. Управленцы
[Державні та місцеві діячі. Управлінці] - пункт меню
4 Евгений (Булгарис, Элевферий)
[Євгеній (Булгаріс, Елевферій)] (1716—1806), церковный и педагогический деятель, ученый, писатель
5 Екатерина ІІ "Великая"
[Екатерина ІІ "Велика"] (1729—1796), российская императрица (1762—1796)
6 Институт благородных девиц: культуроведческий контекст (к 185-летию со дня основания Полтавского института благородных девиц)
[Дівочий інститут: культурознавчий контекст (до 185-річчя від дня заснування Полтавського дівочого інституту)] - Кочерга Надежда Константиновна
7 Иов (Потемкин)
[Іов (Потьомкін)] (1752—1823), архиепископ
8 Калнышевский, Петр Иванович
[Калнишевський, Петро Іванович] (Калныш; 1690-1803), последний кошевой атаман Запорожского войска
9 Личности - П
[Особистості - П] - пункт меню
10 Мои воспоминания о давнем прошлом (1901-1914 годы)
[Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Издательский союз "Тризуб". Виннипег, Манитоба. 1949
11 Общественные заслуги Райзеров
[Громадські заслуги Райзерів] – Матвей Григорьевич Астряб
12 Полтава. Историческая справка
Полтава. Историческая справка
13 Полтавский институт благородных девиц Мазанов
Полтавский институт благородных девиц. Мазанов Петр Иванович. Полтава, 1898
14 Прекратившийся род
[Рід, що скінчився] - Алексей Дмитриевич Бутовский
15 Румянцев-Задунайский, Петр Александрович
[Румянцев-Задунайський, Петро Олександрович] (1725—1796), полководец и государственный деятель, генерал-фельдмаршал, граф, генерал-губернатор Малороссии (1764-1790 гг.), президент Малороссийской коллегии (1764-1786 гг.)
16 Русь-Украина и Московщина-Россия
[Русь-Україна та Московщина-Россія] – Историко-политическое исследование Лонгина Цегельского. С картой Украины. Второе, переработанное издание. Царьград. Из типографии Союза освобождения Украины. 1916
17 Типографии Полтавщины
Типографии Полтавщины
18 Труды Полтавского церковного историко-археологического комитета. Выпуск второй
[Труди Полтавського церковного історико-археологічного комітету. Випуск перший] / Электрич. Типо-Лит. Торг. Дома И. Фришберг и С. Зорохович. Полтава. 1908

Если Вы хотите поддержать сайт

Карта ПриватБанка:
4149 4390 0512 1235