Трудовой Конгресс Украины

Трудовий Конгрес України (Конгрес трудового народу України; Веукраїнський трудовий конгрес) - вищий тимчасовий законодавчий орган Української Народної Республіки у період Директорії УНР. Скликаний Директорією з метою організації влади в Україні та визначення форми державного правління після повалення влади гетьмана П.Скоропадського. Проходив у Києві 23-28.1.1919. У грудні 1918 на нараді членів Директорії УНР і представників політичних партій з метою ефективної боротьби з більшовиками було запропоновано покласти в основу організації влади т. зв. “трудовий принцип”, за яким влада на місцях мала належати радам робітників, селян і трудової інтелігенції. У Декларації Директорії УНР пропонувалося скликати Конгрес трудового народу України як найвищий орган влади в Україні. Проведення виборів до Конгресу регламентувалось спеціальною Інструкцією Директорії УНР від 5.1.1919. Вибори мали відбуватися по куріях (від робітників, селян та “трудової інтелігенції”). Виборче право надавалось усім громадянам УНР віком від 21 року, крім позбавлених громадянських прав у судовому порядку і військовиків республіканської армії. До Конгресу мали бути обрані 593 делегати. З них від Київщини (67 делегатів), Поділля (59), Харківщини (65), Херсонщини (52), Волині (60), Чернігівщини (54), Полтавщини (58), Катеринославщини (46), Таврії (18) Холмщини, Підляшшя, Поліської округи (19), Західно-Української Народної Республіки (65); від професійних організацій: Всеукраїнського залізничного з'їзду (20); Всеукраїнського поштового з'їзду (10).

Із 528 делегатів ТКУ, що мали бути обрані на території УНР, 377 - селяни, 118 - робітники, 33 - представники “трудової інтелігенції”. Головою виборчої комісії призначено А.Лівицького. Вибори вибувалися 12-15.1.1919. На території Західно-Української Народної Республіки через воєнні дії на українсько-польському фронті (див. Українсько-польська війна 1918-19) вибори до ТКУ не проводились. 22.1.1919 у Києві відбулося урочисте проголошення злуки ЗУНР з УНР, в якому взяла участь делегація Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР 1918-19 у кількості 36 осіб під головуванням заступника Президента УНРади Л.Бачинського. Директорія звернулась до галичан з проханням, щоб уся делегація УНРади взяла участь у роботі ТКУ як представництво від Західної України, на що було дано згоду. Заплановане на 19.1.1919 відкриття ТКУ через неприбуття до Києва частини делегатів було перенесено. ТКУ розпочав роботу 23.1.1919 в приміщенні оперного театру. На момент відкриття Конгресу прибуло 400 делегатів (згодом - ще частина делегатів). До ТКУ обрано всіх членів Директорії УНР, крім С.Петлюри, котрий як представник військової влади не виставляв своєї кандидатури. Охорону Конгресу забезпечував відділ січових стрільців. У склад колегіальної президії ТКУ увійшли: від найчисельнішої фракції Селянської спілки і Української партії соціалістів-революціонерів Д.Одрина, від українських соціал-демократів -С.Вітик, від галицьких партій - Т.Старух. На пленарних засіданнях почергово головували члени президії. До складу секретаріату ТКУ входили С.Бачинський (УПСР), В.Злотчанський (УСДРП), Л.Гаврилюк (російські есери), Вороний (УПСС), І. Біск (РСДРП). 23.1.1919 Конгрес затвердив ухвалу Української Національної Ради ЗУНР та Універсал Директорії УНР про об'єднання УНР і ЗУНР в одну державу. На наступних пленарних засіданнях ТКУ заслухав звіти Директорії (виступ В.Винниченка), уряду (виступ В.Чехівського), Головного отамана С.Петлюри. Основні дискусії та редакційна робота розгорнулися у Конвенті сеньйорів, який складався з представників фракцій, та на засіданнях тимчасових комісій і фракцій. У ході роботи конгресу більшість делегатів висловилася проти встановлення в Україні радянської форми правління.

28.1.1919 делегати Конгресу схвалили текст резолюції про владу, внесеної С. Бачинським (узгоджений з делегацією ЗО УНР, більшістю фракції УПСР та Селянської спілки) як проект тимчасової конституції України. В цьому документі оголошувалось про вимушене тимчасове припинення діяльності Конгресу через наступ російських військ на Київ. До наступної сесії Конгресу верховна влада і оборона держави доручались Директорії УНР, доповненої представником від Наддністрянської України (Галичини, Буковини і Закарпаття; до складу Директорії увійшов Президент УНРади ЗУНР Є.Петрушевич). Закони, видані Директорією УНР, мали затверджуватись найближчою сесією Трудового конгресу. Виконавча влада мала належати Раді народних міністрів, яка призначалася Директорією і була підзвітна Трудовому конгресу (на час перерви засідань Директорії УНР). У документі зазначалася необхідність створити комісії з контрольними функціями для розробки законопроектів до наступної сесії Трудового конгресу. Склад комісій мав обиратися на підставі пропорційного представництва від фракцій Конгресу (1 представник від 15 делегатів).

З метою закріплення демократичного ладу в Україні ТКУ висловився за підготовку “закону для виборів всенародного Парламенту Незалежної Соборної Української Республіки”. Владу на місцях було доручено здійснювати урядовим уповноваженим, що мали діяти під контролем місцевих Трудових рад, обраних пропорційно з представників селянства і робітництва. Окремо в універсалі підкреслено потребу негайної всенародної боротьби за самостійну УНР проти інтервенції радянської Росії. ТКУ затвердив Універсал “До українського народу”, ноту “До народів світу”, в якій заявлено право українського народу бути представленим на Паризькій мирній конференції 1919-21, та протест проти російського більшовицького наступу на Україну, відозву до армії УНР. Ухвалена більшістю ТКУ резолюція згодом була опублікована як “Закон про тимчасову владу в Українській Народній Республіці” за підписами Вітика і Бачинського. Для підготовки законопроектів до наступної сесії Конгрес обрав 30 депутатів, котрі 29.1.1919 розділились по 6 комісіях: комісія оборони (10 осіб, голова-Мацюк); земельна комісія (12 осіб, голова - Петренко); бюджетна комісія (6 осіб, голова - Чайківський); комісія закордонних справ (8 осіб, голова -Л.Бачинський); харчова комісія (9 осіб, голова - Мельник); культурно-просвітня комісія (10 осіб, голова - Вировий). Після відступу Директорії УНР і уряду з Києва внаслідок більшовицького наступу комісії ТКУ проводили засідання та брали участь у спільних нарадах Директорії УНР та Ради Міністрів у Вінниці, Рівному, Кам'янці-Подільському. Протягом весни-літа 1919 комісії ТКУ поступово втрачали вплив на державне життя УНР. 11.7.1919 у Кам'янці-Подільському на спільній нараді членів комісій (бл. 10 осіб) під головуванням С.Вітика була прийнята постанова про припинення їхньої роботи.

В. Задунайський (Донецьк).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. (http://history.franko.lviv.ua)

Ссылки на эту страницу


1 Дневник (1918-1919)
[Щоденник (1918-1919)] – Євген Чикаленко. // К.: Темпора, 2011.
2 Дневник (1919)
[Щоденник (1919)] – Євген Чикаленко. Щоденник (1919-1920). – Київ—Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. Стор. 34-202.
3 Из былого. Том І. 1917-й год на Полтавщине
[З минулого. Том І. 1917-ий рік на Полтавщині]. Андриевский Виктор // Издательство "Украинское Слово", Берлин, 1921
4 Из былого. Том ІІ. От Гетмана до Директории
[З минулого. Від Гетьмана до Директорії]. Андриевский Виктор // Издательство "Украинское Слово", Берлин, 1923.
5 К характеристике правых партий
[До характеристики правих партій] – Андриевский Виктор (из доклада, прочитанного 16-17/XII.1920 г. в украинском военном лагере в Райхенберге) // Берлин. 1921. Из типографии Гофмана в Зальцендели
6 Ковалевский, Николай Николаевич
[Ковалевський, Микола Миколайович] (1892-1957), политический и государственный деятель, кооператор, публицист, исследователь национальной политики СССР
7 Ливицкий, Андрей Николаевич
[Лівицький, Андрій Миколайович] (1879—1954), общественно-политический и государственный деятель, юрист, президент УНР в изгнании (1926-1954 гг.)
8 Мазепа, Исаак Прохорович
[Мазепа, Ісаак Прохорович] (1884—1952), председатель Совета Народных Министров УНР
9 Мои воспоминания о недавнем прошлом (1914-1920 годы)
[Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 роки)] – Дмитрий Дорошенко // Друге видання. Українське видавництво. Мюнхен. 1969
10 Мыцюк, Александр Корнеевич
[Мицюк, Олександр] (1883,Полтава—1943), украинский общественно-политический и государственный деятель, экономист и социолог, профессор, действительный член НТШ
11 Николай Михновский (Очерк общественно-политической биографии)
[Микола Міхновський (Нарис суспільно-політичної біографії)] – Андриевский Виктор. // Визвольний шлях. Видає "Українська видавнича спілка" — 1974. — № 6 (315). Річник XXVII — С. 588-617
12 Украинские органы государственного управления
[Українські органи державного управління] - пункт меню

Поддержать сайт