Симиренко, Владимир Львович

Симиренко, Володимир Левкович (29.12.1891-17.9.1938) - видатний український учений-садівник, селекціонер.

Н. у с. Млієві (тепер Городищенського р-ну Черкаської обл.). Син Л.Симиренка. У 1915 закінчив сільськогосподарський ф-т Київського політехнічного ін-ту і зайняв посаду фахівця у відділі садівництва Міністерства земельних справ УНР. Постановою Наркомзему УСРР від 25.11.1920 на терені колишнього симиренківського маєтку в Млієві засновано садово-городню дослідну станцію (Центральний державний плодовий розсадник України), першим директором якої призначено С. Водночас працював доцентом, згодом - професором садівництва і завідувачем кафедри плодово-ягідного господарства Київського політехнічного ін-ту. Викладав курс плодівництва та інтенсивних культур у Полтавському і Уманському сільськогосподарських ін-тах. Виховав сотні українських фахівців у галузі садівництва.

У 1921 заснував і до 1930 очолював Мліївську дослідну станцію садівництва. За ініціативою С. у 1923 створено Всеукраїнську помологічну комісію (згодом Державна комісія з сортовипробування плодових, ягідних культур і винограду), у 1929 організував “Помологічну книгу України”. У 1930 організував Всесоюзний науково-дослідний інститут південного плодового і ягідного господарства в Китаєві, поблизу Києва (тепер - Інститут садівництва УААН), і був призначений його першим директором. У 1920-30-х роках за редакцією С. виходили перші українські часописи з садівництва та городництва - “Вісник садівництва, виноградарства та городництва” і “Садівництво та городництво”. У своїх роботах та на наукових нарадах С. відверто виступав проти антинаукових ідей офіційного “перетворювача природи” І. Мічуріна та заперечував його методи селекційної роботи, що і вирішило долю вченого.

08.01.1933 заарештовано органами НКВС, звинувачено в “участі в антирадянській шкідницькій організації” і засуджено до розстрілу. Після перегляду справи вищу міру покарання замінено на 10 років суворого ув'язнення для використання за фахом. Після 11 місяців утримання в камері смертників у Києві С. перевели до виправно-трудової колонії НКВС у Херсоні. У грудні 1937 С. достроково звільнили, але незабаром його знову схопили агенти НКВС у Москві й направили на роботу під наглядом міліції до Обояні Курської обл. (тепер Росія). У березні 1938 С. був знову ув'язнений, 02.09. 1938 повторно засуджений до вищої міри покарання і в ніч із 17 на 18.09.1938 розстріляний. Місцем поховання С. вважається урочище “Солянка” в міській зоні Курська. Реабілітований у грудні 1957.

С. - автор наукових праць з проблем садівництва, навчальних підручників, численних наукових статей, серед яких “Садовий розсадник” (1929), “Плодові асортименти України” (1930), “Завдання та організаційні форми помологічної роботи на Україні”, “Сортові маточні фонди плодових дерев на Україні”, “Плодов! асортименти масового поширення на Україні”. Фундаментальною є остання пробота С. “Часткове сортознавство плодових рослин”, яка у листопаді 1932 була здана до друку у видавництво “Радянський селянин” у Києві, але так і не була видана. Рукопис роботи в жовтні 1992 передала Інституту садівництва УААН для підготовки до друку донька вченого Тетяна Симиренко-Торп.

П. Панченко, В. Шмарчук (Київ).

Джерело:

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т. - http://history.franko.lviv.ua

Ссылки на эту страницу


1 Личности - С
[Особистості - С] - пункт меню
2 Научные работники и изобретатели
[Науковці та винахідники] - пункт меню
3 Педагоги. Деятели образования
[Педагоги. Діячі освіти] - пункт меню
4 Репрессированные
[Репресовані] - пункт меню
5 Симиренко, Лев Платонович
[Симиренко, Левко Платонович] (1855–1920), выдающийся садовод и помолог Украины